“Назва Церкви”, Теми з історії Церкви
“Назва Церкви”
Назва Церкви
У Книзі Мормона розповідається, що коли Ісус Христос відвідував нефійців, то навчав, що Церква має називатися Його іменем. Ті, хто охристився в ім’я Христа, ставали частиною “церкви Христа” (3 Нефій 26:21; див. також 27:8). У Новому Завіті Павло називає перших християн “святими” (Ефесянам 1:1; 2 Коринтянам 1:1). Вірячи, що вони живуть незадовго до Другого пришестя Ісуса Христа, члени відновленої Церкви Христа назвали себе “святими останніх днів”, щоб відрізнити себе від святих у минулі часи.
Церква Христа (1829–1834)
Навіть ще до того як Церкву було організовано, Олівер Каудері запропонував назвати Церкву так, як її було названо у Книзі Мормона — “Церква Христа”.1 У день, коли Церкву було організовано, Джозефа Сміта, відповідно до одкровення, було покликано стати “старійшиною цієї Церкви Христа”.2 Відтоді в ранніх одкровеннях Церкву неодноразово називали “Церквою Христа”, а її членів — “святими”.3
Церква Святих Останніх Днів (1834–1838)
Відновлена Церква Христа була не єдиною групою віруючих християн, яку називали “Церква Христа”. Деякі конгрегаціональні церкви в Новій Англії називали себе таким чином, і християни іноді називали себе як спільноту церквою Христа. Щоб допомогти святим відрізняти себе від інших християн, старійшини на конференції в Кертленді, штат Огайо, проголосували 3 травня 1834 року за зміну назви Церкви на “Церква Святих Останніх Днів”.4 Нова назва не тільки внесла ясність, але й дистанціювала Церкву від термінів “мормон” і “мормоніт”, якими користувалися противники Церкви.5
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (1838)
Навіть після цієї зміни члени Церкви час від часу використовували попередню назву Церкви або поєднували стару і нову назви, утворюючи змішану назву: “Церква Христа Святих Останніх Днів”.6 Невдовзі після того як святі останніх днів оселилися у Фар-Уесті, штат Міссурі, в одкровенні було поєднано обидві попередні назви в новій назві: “Бо так буде Мою Церкву названо в останні дні, а саме: Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів”.7 Ця назва залишилася офіційною назвою Церкви до наших днів.
Сучасний формат: The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints — Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів
Хоч сама назва зберігалася і після 1838 року, у публікаціях, на бланках, у юридичних документах і на громадських форумах різні її формати циркулювали аж до ХХ-го століття. Протягом більшої частини цього часу правопис англійської мови не був стандартизованим, навіть у видавництвах газет і книг.8 Після смерті Джозефа Сміта кілька груп, що відокремилися від Церкви, використовували термін “Святі Останніх Днів”, а деякі церкви зберігали назву Церкви, отриману через одкровення 1838 року.9 Британської норми щодо дефісу та використання малої літери d у “Latter-day Saints (Святих Останніх днів)” найчастіше дотримувалися у матеріалах, виданих Церквою в Юті, і ця назва була досить поширеною ще в 1851 році, хоч офіційно її стандартизували лише через століття.10 За дорученням Першого Президентства Джеймс Е. Талмейдж підготував у 1921 році нове видання Учення і Завітів і, подаючи назву Церкви в розділі 115, Талмейдж написав у середині вірша артикль “The” з великої літери, відхиляючись від формату в томах Історії Церкви, які він використовував як вихідний текст.11 У 1957 році під час зборів з фінансових питань Дж. Рубен Кларк молодший, другий радник у Першому Президентстві, запитав про узаконений формат назви Церкви й отримав відповідь, що інші провідники стандартом вважають назву у виданні Учення і Завітів 1921 року.20 У 1966 і 1967 роках комітет, який складався з редакторів церковних відділів і видань, підготував довідник, що містив вимоги до стилістики, відповідно до яких мав використовуватися однаковий формат назви “The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints (Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів)” для всіх матеріалів, за якою мала бути ідентифікована Церква. На документах внутрішнього обігу і в довідниках зі стилістики, основою яких був первинний довідник зі стилістики, зберігався цей формат і надалі.23
До початку ХХ-го століття багато святих останніх днів називали себе, “мормонами” і “LDS (СОД)”. Терміни “Мормонська Церква” і “Церква СОД” згодом увійшли у вжиток і часто використовувалися провідниками, членами і нечленами Церкви. У 1960-х і 1970-х роках провідники Церкви почали наголошувати саме на використанні назви Церкви, даної через одкровення, або короткої її назви “Церква Ісуса Христа” замість інших прізвиськ.24 У 2001 році Перше Президентство повторно наголосило на тому, як важливо користуватися назвою Церкви, даною через одкровення, вважаючи це частиною “нашого обов’язку проголошувати ім’я Спасителя по всьому світу”.26 У 2018 році Президент Рассел М. Нельсон очолив перевірку використання та формату назви Церкви в усіх Церковних організаціях і відділах та запропонував святим останніх днів й широкій громадськості пам’ятати правильну назву, коли йдеться про Церкву та її членів.28
Пов’язані теми: Збори, присвячені заснуванню Церкви Христа