Переклад книги Авраама

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів визнає Книгу Авраама за Писання. Ця книга, літопис пророка і патріарха Авраама, переважно співпадає з тим, що написано у Біблії, але в ній міститься додаткова важлива інформація стосовно життя та вчень Авраама.

Фрагмент папірусу, який колись належав Джозефу Сміту і містить те, що зараз відоме як Книга Авраама, факсиміле 1.

Появі Книги Авраама сприяли кілька унікальних історичних подій. Улітку 1835 року підприємець на ім’я Майкл Чендлер привіз до Головного управління Церкви в Кертленді, шт. Огайо, чотири єгипетські мумії та велику кількість сувоїв стародавнього папірусу.¹ Група святих останніх днів у Кертленді придбала ці артефакти для Церкви. Після того як Джозеф Сміт дослідив папіруси й почав “перекладати деякі символи, тобто ієрогліфи”, то як про це йдеться в його викладі цієї історії, “на нашу велику радість [ми] побачили, що один із сувоїв містив писання Авраама”.²

Джозеф Сміт працював над перекладом книги Авраама упродовж літа й осені 1835 року. За цей час він закінчив щонайменше перший розділ і частину другого розділу.³ У його щоденнику знову згадується про переклад папірусів навесні 1842 року, після того як святі перемістилися до Наву, шт. Іллінойс. Усі п’ять розділів Книги Авраама, а також три ілюстрації (зараз відомі як факсиміле 1, 2 і 3) були опубліковані в Times and Seasons, церковній газеті в Наву, в період між березнем та травнем 1842 року.⁴

З деяких даних можна припусти, що Джозеф вивчав символи на папірусах і намагався вивчати єгипетську мову. У його історії йдеться про те, що в липні 1835 року він “постійно займався перекладом алфавіту до книги Авраама і укладанням граматики єгипетської мови, яка існувала в стародавні часи”.⁵ Ця “граматика”, як її називали, складалася зі стовпчиків ієрогліфів, біля яких був англійський переклад. Усе це було записано у великий зошит Уільямом В. Фелпсом, писарем Джозефа. Ще один манускрипт, написаний Джозефом Смітом і Олівером Каудері, містить єгипетські символи і пояснення до них.⁶ Взаємозв’язок між цими документами і книгою Авраама до кінця не зрозумілий.

Святі, залишаючи Наву, не взяли із собою єгипетські артефакти. Сім’я Джозефа Сміта продала папіруси і мумії в 1856 році. Історики вважають, що більшість папірусів були знищені під час Великої чиказької пожежі 1871 року. Десять фрагментів, які раніше належали Джозефу, опинилися в музеї Метрополітен у Нью-Йорку.⁷ У 1967 році музей передав ці фрагменти Церкві.⁸ Єгиптологи, як ті, що є святими останніх днів, так і ті, хто до них не належить, погоджуються, що символи на фрагментах не відповідають перекладу, поданому в Книзі Авраама, хоча немає одностайної думки, навіть серед учених-святих останніх днів, стосовно того, як пророк перекладав зображення на цих фрагментах.⁹

Ані Господь, ані Джозеф Сміт не пояснювали процесу того, як було перекладено книгу Авраама. У записах вказується, що Джозеф та інші люди вивчали папіруси, і ті , хто був у той час поруч, вважали, що переклад отримувався через одкровення. Як зазначав Джон Уітмер: “Джозеф-пророк бачив ці Літописи і через одкровення від Ісуса Христа міг їх перекладати”.¹⁰

Тому, мабуть, марно оцінювати здатність Джозефа перекладати папіруси, якщо зараз у нас є лише частина тих папірусів, які він у себе мав”. Тогочасні свідки казали про “довгий сувій” або кілька “сувоїв” папірусу.²⁰ Оскільки уціліли лише фрагменти, вірогідно, що переважної більшості папірусів, які мав Джозеф Сміт, коли перекладав книгу Авраама, серед цих фрагментів немає.

Вивчення Джозефом папірусів могло вести до отримання одкровення про ключові події і вчення в житті Авраама. Це можна порівняти з тим, як раніше він отримував одкровення про життя Мойсея під час вивчення Біблії. Такий погляд передбачає ширше значення слів перекладач і переклад. ²⁰ Згідно з таким баченням, переклад Джозефа не був буквальним перекладом папірусів, як це відбувалося б під час звичайного процесу перекладу. Радше фізичні артефакти підштовхували до медитації, роздумів та одкровення. Вони були каталізатором того процесу, завдяки якому Бог давав Джозефу Сміту одкровення про життя Авраама, навіть якщо те одкровення не повністю відповідало символам на папірусах.²³

Автентичність та цінність книги Авраама не можуть бути визначені внаслідок дебатів учених стосовно перекладу цієї книги. Статус цієї книги як Писання визначається вічними істинами, яких вона навчає, та могутнім духом, який передає. Переконатися в істинності книги Авраама зрештою можна , якщо ретельно і з молитвою вивчати її вчення та відчувати підтвердження від Духа.

Церковні ресурси

Книга Авраама, scriptures.lds.org.

“Translation and Historicity of the Book of Abraham”, Gospel Topics Essays, topics.lds.org.

“Introduction to Book of Abraham Manuscripts”, josephsmithpapers.org.

“Introduction to Egyptian Material”, josephsmithpapers.org.

Пов’язані теми: Переклад Біблії Джозефом Смітом, Переклад Книги Мормона

Посилання

1. Joseph Smith, “History, 1838–1856, volume B-1 [1 September 1834–2 November 1838]”, 596, josephsmithpapers.org.

2. Joseph Smith, “History, 1838–1856, volume B-1 [1 September 1834–2 November 1838]”, 596.

3. Brian M. Hauglid, A Textual History of the Book of Abraham: Manuscripts and Editions (Provo, Utah: Maxwell Institute, 2010), 6, 84, 110.

4. Joseph Smith journal, Mar. 8–9, 1842, узято з Journal, December 1841–December 1842, 89, josephsmithpapers.org; “A Fac-Simile from the Book of Abraham” та “A Translation”, Times and Seasons, Mar. 1, 1842, 703–706, josephsmithpapers.org; “The Book of Abraham”, Times and Seasons, Mar. 15, 1842, 719–722, josephsmithpapers.org; та “A Fac-Simile from the Book of Abraham” і “Explanation of Cut on First Page”, Times and Seasons, May 16, 1842, 783–784.

5. Joseph Smith, “History, 1838–1856, volume B-1 [1 September 1834–2 November 1838]”, 597.

6. Транскрипцію і цифрові зображення цих манускриптів, відомих під загальною назвою як “Kirtland Egyptian Papers” (Кертлендські єгипетські папери), можна знайти у “Book of Abraham and Egyptian Material” josephsmithpapers.org.

7. John Gee, A Guide to the Joseph Smith Papyri (Provo, Utah: Foundation for Ancient Research and Mormon Studies, 2000), 2. Відомо, що ці фрагменти були серед папірусів, які були власністю Церкви, оскільки вони були наклеєні на папір з ранніми мормонськими записами, що відповідає сучасному опису показу папірусів.

8. Jay M. Todd, “New Light on Joseph Smith’s Egyptian Papyri”, Improvement Era, Feb. 1968, 40–41. Ще один фрагмент було знайдено в Офісі церковної історії приблизно в той самий час, коли було знайдено папіруси у музеї Метрополітен. Таким чином їх загальна кількість становить 11 фрагментів.

9. Kerry Muhlestein, “Egyptian Papyri and the Book of Abraham: A Faithful, Egyptological Point of View”, та Brian M. Hauglid, “Thoughts on the Book of Abraham”, обидва уривки узято з Robert L. Millet, ed., No Weapon Shall Prosper: New Light on Sensitive Issues (Provo, Utah: Religious Studies Center, Brigham Young University, 2011), 217–258. Про відсутність одностайності серед єгиптологів свідчить, наприклад, матеріал John Gee, “A Method for Studying the Facsimiles”, FARMS Review, vol. 19, no. 1 (2007), 348–351, and Hugh Nibley, The Message of the Joseph Smith Papyri: An Egyptian Endowment, 2nd ed. (Provo, Utah: Foundation for Ancient Research and Mormon Studies, 2005), 51–53. Щоб знайти і переклад фрагментів, і коментар до них, прочитайте Michael D. Rhodes, Books of the Dead Belonging to Tschemmin and Neferirnub: A Translation and Commentary (Provo, Utah: Maxwell Institute, 2010); Michael D. Rhodes, The Hor Book of Breathings: A Translation and Commentary (Provo, Utah: Foundation for Ancient Research and Mormon Studies, 2002); and Nibley, Message of the Joseph Smith Papyri, 34–50.

10. “John Whitmer, History, 1831–ca 1837”, 76, josephsmithpapers.org.

11. Hauglid, Textual History of the Book of Abraham, 213–214, 222.

12. Richard Lyman Bushman, “Joseph Smith as Translator”, узято з Believing History: Latter-day Saint Essays, edited by Reid L. Neilson and Jed Woodworth (New York: Columbia University Press, 2004), 233–247; Nibley, Message of the Joseph Smith Papyri, 51–59.

13. Так само і Біблія, вірогідно, найчастіше була каталізатором для отримання Джозефом Смітом одкровень стосовно взаємин між Богом і Його завітним народом. Вивчення Джозефом книги Буття, наприклад, спонукало до одкровень про життя і вчення Адама, Єви, Мойсея і Еноха, про що ми зараз дізнаємося з книги Мойсея.