“Освячення Святої землі”, Теми з історії Церкви
“Освячення Святої землі”
Освячення Святої землі
З того часу, як Орсон Гайд охристився у Церкві у 1831 р., він сподівався одного дня поїхати на місію в Єрусалим. Однієї ночі у 1840 р. йому наснилося, що він поїхав у місіонерську подорож через Лондон, Амстердам та Константинополь, і зрештою опинився у Єрусалимі. Натхнений своїм сном, він на наступній церковній конференції запропонував здійснити місію до юдеїв. Інший апостол Джон Пейдж виявив підтримку, цитуючи пророцтва з Книги Мормона про збирання Ізраїля і про навернення юдеїв.1 Джозеф Сміт уповноважив Гайда представляти Церкву перед “священниками, правителями та старійшинами юдеїв” у чужих країнах.2 Через дев’ять днів потому Гайд виїхав з Наву, штат Іллінойс, і вирушив за маршрутом, який йому наснився.
Фотографія Орсона Гайда.
Пейдж супроводжував Гайда до Цинцинаті, штат Огайо.3 Далі Гайд подорожував сам, і в березні 1841 р. дістався до Англії. Там він допомагав іншим членам Кворуму дванадцятьох протягом чотирьох місяців, перед тим, як вирушити на південний схід, щоб перетнути всю Європу. Під час своєї подорожі Гайд посилав листи провідникам юдейських громад і зупинявся у великих містах, щоб проповідувати юдеям. У жовтні він дістався до узбережжя Палестини і продовжив просуватися суходолом до Єрусалима. Він заплакав, коли зупинився біля західної брами і вперше побачив це давнє місто.
У неділю, 24 жовтня, до сходу сонця Гайд вийшов з міста, перетнув Кедронську долину й піднявся на Оливну гору. Там він промовив молитву освячення Єрусалима, зокрема, “для збирання разом залишків розсіяних юдеїв” і також в більш ширшому сенсі як обіцяну землю для всіх розсіяних дітей Авраама.4 Після завершення молитви він збудував кам’яний олтар на згадку про цю подію. Залишивши Єрусалим, Гайд продовжив свою місію, подорожуючи назад крізь Німеччину і потім до Лондона. Він повернувся у Наву в грудні 1842 року5.
Коли Гайд та інші були рукопокладені як члени Кворуму дванадцятьох у 1835 р., Джозеф Сміт повідомив їм, що лише вони мають владу відчинити двері країн для збирання Ізраїля6. Освячення Святої землі апостолом Гайдом допомогло у виконанні цього завдання. Однак це освячення відрізнялося від освячень країн для проведення місіонерської роботи святих останніх днів, що відбулися згодом. Гайд розумів, що з цього освячення розпочнеться процес збирання давнього завітного народу Бога, юдеїв, і це буде роботою, яку потім має виконувати сам юдейський народ.
Між 1873 та 1933 роками кілька інших молитов освячення Святої землі були промовлені іншими апостолами7. У 1970-х і 1980-х рр. було започатковано присутність Церкви у місцевості навколо Єрусалима — створено церковний округ, відкрито Єрусалимський центр Університету Бригама Янга та освячено Меморіальний сад Орсона Гайда на Оливній горі8. У 1979 р. старійшина Говард В. Хантер, з Кворуму дванадцятьох, який відігравав важливу роль у появі цих закладів святих останніх днів у Святій землі, навчав, що встановлення пам’ятника на згадку про молитву Гайда не означало, “що ми з повагою ставимося тільки до цілей юдеїв. Церква цікавиться всіма нащадками Авраама”. Він нагадав своїм слухачам, що “Єрусалим є священним для євреїв, але також він священний для арабів”. На завершення він сказав: “І євреї, і араби є дітьми нашого Батька. І ті, і ті є дітьми обіцяння; і як Церква, ми не стаємо на чийсь бік. Ми любимо кожного і зацікавимося кожним. Призначення євангелії Ісуса Христа — привести до любові, єдності та братерства найвищого порядку”9.
Вид з Меморіального саду Орсона Гайда.