Американські правові та політичні інституції

Пророк Нефій, із Книги Мормона, зазначив, що пророцтва Ісаї важко зрозуміти без знання географії та історії Єрусалиму, його батьківщини. ¹ Істини, яких навчав Ісая, важливі для всіх, але мали певний контекст. Подібно до цього, історія Церкви в ранній період її існування також мала свій політичний та географічний контекст. Розуміння цього контексту полегшує розуміння багатьох подій, що відбулися в той період історії Церкви.

Рання Америка як експеримент

Джозеф Сміт старший, Люсі Мак Сміт та інші перші святі народилися як британські піддані в американських колоніях. Під час тривалої війни за незалежність колишні колонії взяли для себе назву Сполучені Штати та прийняли демократичну форму правління. У період між 1787 і 1789 роками представники штатів зустрічалися і розробили проєкт конституції, яка розділила владу між різними групами: між людьми, різними штатами та новим національним, або “федеральним” урядом; між Конгресом, президентом, його кабінетом і федеральними судами. Конституція передбачала, що президент і більшість членів Конгресу мають обиратися, але голосувати в той час дозволялося лише чоловікам, у яких була власність. Конституція обмежувала федеральний уряд у встановленні офіційної релігії або втручанні у вільне сповідування релігії. Загалом федеральний уряд тоді був набагато слабшим, ніж у сучасних Сполучених Штатах, адже за штатами та місцевими громадами зберігалося більше влади.

Система правління, встановлена у Сполучених Штатах, була незвичайною і багато хто вважав її експериментальною. Багато перших членів Церкви народилися і жили саме в цей час, незадовго після виникнення нації. Наприклад, коли Джозеф старший і Люсі Мак Сміт одружилися, Джордж Вашингтон був першим президентом країни. Після того як він залишив цю посаду, більш важливим аспектом американської політики стала наявність двох конкуруючих політичних партій. До того ж залишалися серйозні питання щодо практичного поділу влади між різними гілками влади, ролі федерального уряду й урядів штатів, а також щодо тих громад, в яких обходять закон для вирішення суперечок методом самоуправства.² Залишалися також питання щодо того, чи зможуть Сполучені Штати зберегти незалежність, чи залишаться штати обʼєднаними, які стосунки матиме з іншими країнами і чи зможе новостворений уряд забезпечити стабільність для населення та права для меншин у країні, де система формується за результатом голосування більшості.

Церкви у ранній період існування та розвиток американської системи

До 1830 року, того року, в який було організовано Церкву, політичні та правові інституції Сполучених Штатів все ще були у процесі формування. Хоча нова нація заявляла, що захищає свободу релігії, багато американців часто ставили під сумнів вірування перших святих. Особливо це виявилося, коли святі зібралися в одному місці й почали створювати громаду. Люди, які жили по сусідству, часто хвилювалися через те, що така велика кількість святих останніх днів позначатиметься на результатах місцевих виборів. Досить часто відданість святих їхній релігійній свободі в умовах постійного протистояння перевіряла силу правових і політичних інституцій Америки.

У штатах Нью-Йорк та Огайо противники Церкви намагалися використовувати як суди, так і методи самоуправства, щоб переслідувати святих.³ Зазнаючи таку протидію, святі ставали рішучими захисниками релігійної свободи та забезпечення дотримання законних прав обвинувачених. Проте місцеві правоохоронці та судді, навіть коли вони прихильно ставилися до святих, не завжди вважали себе вповноваженими допомагати святим, які відчували на собі громадський спротив.

У Міссурі переслідування були особливо сильними.⁴ У 1833 році нападники, організовані очільниками місцевих жителів, вигнали святих з округу Джексон (адміністративного підрозділу штату), де вони жили. Після того як Джозеф Сміт отримав одкровення, у якому Господь сказав, що він “встановив конституцію цієї Землі руками мудрих людей”, святі почали довгий процес, щоб звернутися до уряду з проханням надати допомогу для забезпечення їхніх прав.⁵ Спочатку вони звернулися до губернатора (тобто голови виконавчої влади) штату. Однак святим було важко добитися справедливого ставлення до себе, тому що більшість місцевих жителів, у тому числі й ті, хто входив у добровільне ополчення, від якого уряд штату залежав у підтримці порядку, виступали проти них. Пізніше святі звернулися до президента США Мартіна Ван Бюрена, але, побоюючись втратити голоси жителів шт. Міссурі, він відмовився їм допомогти.

До 1844 року Джозеф Сміт і святі відчували дедалі більше розчарування через нездатність або небажання уряду штату та федерального уряду захистити їхні права. Після того як головні кандидати у президенти того року не пообіцяли захищати релігійні та інші свободи святих, Джозеф Сміт взяв участь у виборчій кампанії на пост президента Сполучених Штатів, відстоюючи не лише релігійну свободу, але й поступове скасування рабства, тюремну реформу та національне розширення за умови отримання згоди племен американських індіанців⁶. Однак ще до виборів Джозеф Сміт був убитий зловмисниками, оскільки місцеве ополчення, яке мало охороняти в’язницю, де Джозеф перебував у очікуванні суду, не змогло захистити його⁷.

Міграція на захід, конфлікти та їх вирішення

Після смерті Джозефа Сміта Бригам Янг та інші апостоли повели святих на захід, за кордон Сполучених Штатів на територію, яка тоді була територією Мексики. У той час США воювали з Мексикою, і територія, де оселилися святі, незабаром стала територією Сполучених Штатів, відомою як Юта. На відміну від штатів, в яких переважно діяла система самоврядування, території, які не були частиною штату, підпадали під прямий контроль федерального уряду. Це означало, що територіальні посадові особи, такі як губернатори та судді, призначалися президентом, а не обиралися місцевими жителями.

Між святими та федеральним урядом часто виникала напруга. Президент США призначив Бригама Янга першим губернатором Юти, але він і святі конфліктували з іншими територіальними посадовцями. У 1857 і 1858 роках війна між святими та федеральним урядом здавалася можливою після того, як президент послав армію до Юти, щоб придушити бунт, який нібито спалахнув, і призначити нового губернатора замість Бригама Янга. Напруга знову зросла після того, як у 1860-х роках уряд США законодавчо вжив заходів для криміналізації практики множинного шлюбу. У 1870-х і 1880-х роках мормонські жінки стали особливо політично активними, протестуючи проти законів, які забороняли полігамію, і були серед перших жінок у Сполучених Штатах і світі, які отримали право голосу.

Подібно до того, як святі шукали справедливості у державних і федеральних органах виконавчої влади після переслідувань у шт. Міссурі, вони також шукали захисту від американської судової системи, стверджуючи, що вони мають право продовжувати множинний шлюб як релігійну практику. Після того як у 1879 році Верховний суд США відхилив їхні аргументи, члени Церкви виявили громадянську непокору, стверджуючи, що послух законам Бога важливіший за послух несправедливим законам. Оскільки федеральний уряд вживав дедалі агресивніші дії, щоб покарати святих останніх днів, які практикували множинний шлюб, лідери Церкви шукали одкровення, як узгодити вимоги їхньої релігійної практики із законами країни. Президент Церкви Уілфорд Вудрафф молився й отримав відповідь через одкровення в 1890 році, що привело до припинення практики множинного шлюбу в Церкві.

У 1896 році Юта стала штатом, що дозволило більшості чоловіків і жінок святих останніх днів брати більш активну участь у громадському житті Америки. Хоча певний спротив щодо участі святих у політиці все ще продовжувався, у 1908 році комітет Конгресу ратифікував обрання Ріда Смута, члена Кворуму дванадцятьох, до Сенату Сполучених Штатів. З того часу святі останніх днів брали активну участь в американській політиці і як виборці, і як виборні посадовці. Церква зберігає нейтральну позицію у питаннях політики американських партій, але залишає за собою право робити заяви з важливих питань, які стосуються моралі.