Учення і Завіти

Учення і Завіти — це книга Писань, яка містить одкровення, дані Джозефу Сміту як Президенту Церкви і кільком його наступникам. Уперше Церква спробувала укласти і опублікувати збірку одкровень Джозефа Сміта у 1833 р., але напад натовпу завадив публікації тієї першої збірки, яка називалася Книга Заповідей. Приблизно через рік після цього Джозеф Сміт та інші провідники знову почали готувати одкровення до публікації.¹ Вища рада Кертленда доручила комітету, до складу якого входили Перше Президентство та помічник Президента Церкви, укласти “положення доктрини Ісуса Христа” з одкровень, які були дані Джозефу Сміту, у “книгу завітів”.² Комітет опублікував цю книгу в 1835 р. під назвою Учення і Завіти Церкви Святих Останніх Днів. На генеральній асамблеї Церква одностайно проголосувала за прийняття цієї книги як “закону для церкви” та “мірила віри та діяльності”³.

Зміст Учення і Завітів розширився у порівнянні з Книгою Заповідей у кількох аспектах: комітет додав кілька одкровень, які не входили у Книгу Заповідей, підготував та додав лекції з теології та вніс численні незначні виправлення у текст. Назва “Учення і Завіти” відображає зміст двох частин цієї книги. Перша частина, в якій йшлося “про учення Церкви”, містила теологічні лекції, пізніше відомі як “Lectures on Faith” (Лекції про віру).⁴ Друга частина, “Завіти і заповіді Господні”, містила одкровення. Збірка збільшилася з 65 “розділів” у Книзі Заповідей до 103 “розділів” в Ученні і Завітах⁵.

У кожне з наступних видань вносилися деякі зміни у формат книги та додавалися інші одкровення. У Наву Джозеф Сміт очолював роботу над виданням, у яке додали кілька нових розділів, і воно було опубліковане невдовзі після його смерті у 1844 році⁶. Кворум Дванадцятьох Апостолів у Британії бачив потребу в тому, щоб британські святі мали ці одкровення, і підготував європейське видання для використання за межами Північної Америки, за основу для якого було взяте видання, що вийшло у 1844 р. у Наву. У міру зростання Церкви повторно друкувалися тиражі видання, що вийшло в Наву, та європейського видання і, завдяки цьому члени Церкви забезпечувалися примірниками цієї книги, але в 1870-х рр. Президент Бригам Янг доручив Орсону Пратту, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, оновити “Учення і Завіти”. У виданні 1876 р. кожен розділ книги було поділено на вірші і було додано 26 нових розділів, зокрема, одкровення про целестіальний шлюб, розповідь Джозефа Сміта та Олівера Каудері про те, як вони бачили у видінні Іллю у Кертлендському храмі, пророцтво Джозефа про війну та уривки з його листів з тюрми в Ліберті⁷.

У 20-му столітті вийшло три оновлені і покращені видання книги “Учення і Завіти”. З видання 1921 р. було вилучено “Лекції про віру”⁸. У виданні 1981 р. було стандартизовано заголовки розділів, наведено численні перехресні посилання на інші книги Писань та додано нові розділи, зокрема видіння про духовний світ, отримане Джозефом Ф. Смітом у 1918 р., і нове на той час одкровення Президента Спенсера В. Кімболла щодо поширення права на отримання священства на всіх гідних святих останніх днів чоловічої статі незалежно від їхньої раси⁹. З часом стали доступними й інші документи, і в 2013 р. Церква опублікувала нове видання Учення і Завітів з більш точною історичною інформацією у вступах до багатьох розділів¹⁰.

Пов’язані теми: Книга заповідей, Лекції з теології (“Лекції про віру”), Одкровення Джозефа Сміта