Перше Президентство

Коли Джозеф Сміт організував Церкву в 1830 р., в одкровенні його було названо “провидцем, перекладачем, пророком, апостолом Ісуса Христа, старійшиною Церкви”¹ . Відповідно до цього члени Церкви підтримали Джозефа як першого старійшину і Олівера Каудері як другого старійшину — такими були перші титули провідників Церкви. У листопаді 1831 р. в іншому одкровенні, отриманому Джозефом Смітом, започатковувався чин “Президента Первосвященства”. Цей Президент має “бути подібним Мойсеєві” і має “бути провидцем, одкровителем, перекладачем і пророком, маючи всі дари Бога, якими Він обдаровує главу Церкви”² . На конференції, яка проводилась 25 січня 1832 р., Джозефа Сміта було призначено Президентом Первосвященства³.

Приблизно через шість тижнів після того, як Джозеф Сміт отримав це призначення, він вибрав двох чоловіків — Джессі Гауса та Сідні Рігдона бути своїми радниками у “служінні Президентства Первосвященства”⁴ . Гаус продовжував служити радником до грудня 1832 р., коли його було відлучено від Церкви з неназваних причин⁵ . У січні 1833 р. Фредерік Г. Уільямс замінив Гауса в Президентстві.

Через два місяці після призначення Уільямса Джозеф Сміт отримав одкровення, в якому було сказано, що Рігдон та Уільямс були “рівними” з ним у “триманні ключів цього Останнього Царства”⁶. Відповідно до цього, на раді первосвященників у Кертленді, Огайо, 18 березня 1833 р., Джозеф Сміт висвятив Рігдона та Уільямса “бути рівними з ним у триманні ключів Царства, а також у Президентстві Первосвященства”⁷. Ці троє чоловіків називалися Президентством Первосвященства і діяли під проводом Джозефа Сміта. В іншому одкровенні було сказано, що як президентство, вони мали “повноваження головувати … над усіма справами Церкви”⁸.

Коли Джозеф Сміт запровадив вищі ради у Кертленді, Огайо, і окрузі Клей, Міссурі, у 1834 р., у кожної вищої ради було президентство. До складу президентства у Кертленді входили Джозеф Сміт, Сідні Рігдон і Фредерік Г. Уільямс, тобто ті ж самі особи, що й члени Президентства Первосвященства. До складу президентства у Міссурі входили Девід Уітмер, Уільям У. Фелпс і Джон Уітмер. Щоб розрізняти ці два президентства вищих рад, провідники і члени Церкви почали називати Президентство Первосвященства “Першим Президентством”. Перше письмове згадування про цей орган як Перше Президентство міститься в одкровенні, опублікованому в книзі “Учення і Завіти”, виданій у 1835 р.⁹.

Хоча у настановах щодо священства, даних Джозефом Смітом у 1835 р. вказувалося, що “троє верховних первосвященників” утворюють “кворум президентства Церкви”, були часи, коли до складу Першого Президентства входило більше трьох осіб¹⁰. Наприклад, у грудні 1834 р. Олівера Каудері було висвячено “в чин помічника Президента вищого і святого священства”, а наступного дня Гайрума Сміта і Джозефа Сміта старшого було висвячено в “чин Президентства первосвященства”¹¹. У Бригама Янга, Девіда О. Мак-Кея та Спенсера В. Кімболла, коли вони були Президентами Церкви, також іноді було більше двох радників.

Після мученицької смерті Джозефа Сміта у червні 1844 р. Перше Президентство було розформовано і керувати Церквою став Кворум Дванадцятьох Апостолів, президентом якого був Бригам Янг¹². Більш ніж через три роки після смерті Джозефа Сміта, 27 грудня 1847 р., Бригам Янг реорганізував Перше Президентство, обравши собі радниками Гебера С. Кімболла та Уілларда Річардса. Подібним чином Джон Тейлор чекав понад три роки після смерті своїх попередників, щоб реорганізувати Перше Президентство, а Уілфорд Вудрафф чекав майже два роки. Обидва ці чоловіки керували Церквою у перехідний період як президенти Кворуму дванадцятьох. Починаючи з Лоренцо Сноу в 1898 р., нові Президенти Церкви, зазвичай, швидко реорганізовували Перше Президентство після смерті попереднього пророка.