“Розкол у Церкві”, Теми з історії Церкви
“Розкол у Церкві”
Розкол у Церкві
Перші святі останніх днів пішли на великі жертви, щоб зібратися разом і побудувати суспільство за зразком, натхненим Сіоном Еноха, де люди були “одного серця і одного розуму”.1 В одному з перших одкровень, даних Джозефу Сміту, Господь сказав святим: “Якщо ви не єдині, ви не Мої”.2 У більшості випадків перші члени Церкви знаходили способи, щоб у злагоді висловлювати різні точки зору, підтримуючи таким чином єдність, навіть, коли вони розходилися в думках стосовно соціальних та доктринальних питань. Однак були деякі випадки, коли окремі особи чи групи у Церкві ставали розкольниками, вступаючи у серйозний конфлікт з Джозефом Смітом або іншими провідниками. У багатьох з цих випадків розкольники вирішували піти іншим шляхом, ніж святі. У деяких з них вони діяли так, як давно чинили протестанти — засновували конкуруючу церкву або релігійну громаду, де краще були представлені їхні власні вірування. У деяких випадках, хоча не у всіх, церковні ради відлучали розкольників за їхню протидію Церкві3.
Можливо, найсерйозніший випадок розкольництва у перші роки існування Церкви стався під час економічної кризи у Кертленді в 1837 р. Коли “Кертлендське товариство безпеки” (банківська установа, на підтримку якої виступав Джозеф Сміт) зазнало краху, група впливових членів Церкви закликала замінити Джозефа Сміта на посаді керівника Церкви кимось іншим, і, зрештою, вони утворили власну окрему реформовану церкву. Під час болісного розділення, яке стало наслідком цих дій, від 10 до 15 відсотків членів Церкви у Кертленді залишили Церкву. Серед них були члени Кворуму дванадцятьох та кілька свідків Книги Мормона.4 Керолайн Барнес Крозбі згадувала біль, який відчувала, коли бачила, як її друзі полишали Церкву: “Багато з наших найближчих друзів були серед тих, хто відступив, — писала вона. — Ми щиро радилися разом і ходили у дім Бога як друзі. … Я відчувала великий сум і смуток, але ніколи мені не спадало на думку піти з Церкви чи залишити пророка”5.
Випадки відступництва окремих осіб чи груп людей ставалися час від часу протягом всієї історії Церкви. Серед значущих прикладів цього є позбавлення товариства та відлучення від Церкви кількох основних провідників у штаті Міссурі у 1838 р. та члена Першого Президентства у Наву, штат Іллінойс, у 1844 році6. З часом робота Господа просувалася вперед попри вибір тих, хто не погоджувався з Церквою та протидіяв їй. Навіть після розколів у штатах Огайо, Міссурі та Іллінойс Господь підготував інших членів Церкви служити замість тих, хто залишив Церкву. На жаль, багато розкольників назавжди залишили Церкву. Однак з часом багато й повернулися, і їх було відновлено у повному товаришуванні у Церкві7.
Не всі розбіжності у думках ведуть до розколу. Насправді, чітке вираження суперечливих поглядів, особливо на раді, часто служить підготовкою до отримання одкровення. Наприклад, члени Ради п’ятдесятьох, дорадчого органу, організованого Джозефом Смітом у Наву, були зобов’язані як висловлювати занепокоєння, коли висувалася пропозиція, так і працювати над досягненням одностайності в процесі прийняття рішення. Джозеф Сміт навчав членів ради, що одна з причин, чому групи іноді не досягають успіху, полягає в тому, що “у їхній організації вони ніколи не могли погодитися на те, щоб не погоджуватися достатньо довго, аби відокремити чисте золото від шлаку шляхом дослідження”8.
У кількох випадках, особливо під час міссурійсько-мормонської війни у 1838 р., провідники та члени Церкви суворо попереджали або навіть залякували розкольників. Однак пізніше у своєму натхненному листі Джозеф Сміт закликав вірних святих намагатися в майбутньому впливати на своїх друзів, які відійшли, “тільки через переконання, довготерпіння, м’якість і лагідність, і любов нелицемірну”9. Нещодавно президент Дітер Ф. Ухтдорф закликав членів Церкви поважати вибір тих, хто йде з Церкви, навіть коли ми оплакуємо їхній відхід: “Нам може бути дуже сумно, коли їхній шлях відводить їх від Церкви, яку ми любимо, та від істини, яку ми знайшли, але ми поважаємо їхнє право поклонятися Всемогутньому Богові так, як їм каже власна совість, так само, як і ми залишаємо за собою цей привілей”10.
Пов’язані теми: Сіон/Новий Єрусалим, Церковні дисциплінарні заходи, Інші рухи святих останніх днів, Свідки Книги Мормона, Кертлендське товариство безпеки