Кворуми сімдесятників

Сімдесятник — це чин у Мелхиседековому священстві. З 1986 року члени кворумів сімдесятників є генеральними, або територіальними, авторитетами, які допомагають в управлінні Церквою по всьому світу. Однак протягом більшої частини історії Церкви у колах були свої кворуми сімдесятників.

Перших членів кворумів сімдесятників було висвячено 28 лютого 1835 року, коли Джозеф Сміт почав покликати та висвячувати особливих місіонерів, щоб “востаннє обрізати виноградник”¹ . Того самого місяця Олівер Каудері, Девід Уітмер і Мартін Гарріс допомагали Джозефу Сміту у виборі Дванадцятьох Апостолів, кворуму священства з дванадцяти первосвященників, яким, як і апостолам у Новому Завіті, було доручено проповідувати євангелію всьому світу. Згідно з настановою щодо священства, яка міститься в Ученні і Завітах, сімдесятників також було “покликано проповідувати євангелію і бути особливими свідками для Іновірців і в усьому світі”, як і сімдесятників, покликаних Ісусом проповідувати серед ізраїльтян під час Його життя²

. У цій настанові також пояснювалося, що сімдесятники “утворюють кворум, рівний за повноваженнями кворумові Дванадцятьох”, але вони мають діяти під керівництвом апостолів, які єдині тримають “ключі” проголошувати євангелію як юдеям, так і іновірцям³

. Додаткові кворуми сімдесятників створювалися після висвячення інших чоловіків. Після смерті Джозефа Сміта в 1844 році більшість старійшин віком до 35 років були висвячені як сімдесятники, і було створено багато нових кворумів, щоб пристосуватись до потреб зростаючої кількості членів Церкви. До 1846 року кількість кворумів сімдесятників досягла 35. Згодом загальна кількість кворумів досягла кількох сотень. Більшість місіонерів у другій половині ХІХ-го століття були членами цих місцевих кворумів сімдесятників.⁴ Кворум очолювала рада з семи осіб, обраних з-поміж членів кожного кворуму. Усі кворуми сімдесятників очолювали сім чоловіків, які складали Першу раду сімдесятників. Ці чоловіки підтримувалися як генеральні авторитети, наступні за владою після Кворуму дванадцятьох. У 1907 році Джозеф Ф. Сміт навчав, що члени Першої ради сімдесятників функціонували як “помічники Дванадцятьох Апостолів” і були, в певному значенні, “апостолами Господа Ісуса Христа”, посланими проповідувати євангелію по всьому світу⁵

. Коли кількість членів Церкви збільшувалася по всьому світу, Дванадцятьом стало важко виконувати всі свої адміністративні обов’язки. У 1941 році Перше Президентство почало покликати невелику кількість чоловіків бути “помічниками Дванадцятьох”. У 1961 році Президент Девід О. Мак-Кей наказав, щоб члени Першої ради сімдесятників були висвячені в чин первосвященника й отримали повноваження, необхідні для того, щоб “упорядковувати все, що стосується колів та приходів, під керівництвом Дванадцяти Апостолів”⁶ . У жовтні 1975 року Президент Спенсер В. Кімболл оголосив про створення Першого кворуму сімдесятників як додаткового органу генеральних авторитетів і заповнив цей кворум членами Першої ради сімдесятників, помічниками Дванадцятьох та іншими новопокликаними сімдесятниками. У жовтні 1986 року Президент Езра Тефт Бенсон дав розпорядження місцевим провідникам розформувати місцеві кворуми сімдесятників і більше не покликати і не висвячувати чоловіків у чин сімдесятника. Після цього провідники дали вказівку колишнім членам місцевих кворумів сімдесятників відвідувати кворуми старійшин або висвячувати їх у первосвященники.

З 1986 року офіс сімдесятників залишався офісом, який мав загальні і територіальні, а не місцеві повноваження. Сімдесятники зазвичай відходять від активного служіння у віці 70 років, після чого їм надається статус почесного сімдесятника. Заснування “Першого” кворуму сімдесятників відновило структуру Кворумів сімдесятників, яка існувала в перші дні Церкви, тільки не на місцевому, а на загальному рівні. У квітні 1989 року було створено Другий кворум сімдесятників. У 1995 році президент Гордон Б. Хінклі оголосив про припинення повноважень територіальних представників Дванадцятьох і запровадження місцевих чинів, які спочатку називалися “територіальними авторитетами”, а пізніше були перейменовані на “територіальних авторитетів-сімдесятників”, а після 2005 року — на “територіальних сімдесятників”.⁷ У період між 1997 і 2004 роками Перше Президентство покликало територіальних авторитетів-сімдесятників до Третього-П’ятого кворумів і передало їх під керівництво Першого кворуму сімдесятників. Тривало приведення у відповідність кворумів та створення додаткових кворумів⁸ . У 2020 році Перше Президентство оголосило про створення чотирьох нових кворумів, довівши загальну кількість кворумів сімдесятників до дванадцяти.⁹

. Сьогодні сімдесятники підтримують Кворум дванадцятьох і Перше Президентство в управлінні Церквою по всьому світу, служачи членами президентств територій, організовуючи коли і навчаючи святих останніх днів на загальних й місцевих конференціях.