Рабство і його скасування

На момент організації Церкви у 1830 році, у Сполучених Штатах було два мільйони рабів — десь одна шоста від усього населення країни. Протягом трьох століть жінок і чоловіків викрадали, чи забирали як військовополонених з Африки, і перевозили через Атлантику, а євроамериканці знаходили різні виправдання тому, щоб тримати їх та їхніх нащадків у рабстві. У 1808 році у Сполучених Штатах трансатлантична работоргівля була заборонена, але статус рабів, які вже потрапили в країну, а також їхнього потомства, був темою постійних дебатів.

Наприкінці 1700-х на початку 1800-х років рабство поступово було заборонене у північних штатах а також у перших осередках святих останніх днів у штатах Нью-Йорк та Огайо. У південних штатах, включно з Міссурі, рабство і работоргівля для домогосподарств тривали. Багато американців підтримували рабство. З тих, хто були проти цього, дехто зосереджувався на обмеженні розповсюдження рабства, дехто сподівався, що воно поступово зникне, а дехто — невелика кількість тих, хто висловлювалися відкрито і були відомі як аболіціоністи — закликали до більш негайного і безумовного його припинення. Через посилену увагу до расових відмінностей у ранній американській соціальній, науковій та релігійній думці, навіть багато аболіціоністів захищали повернення темношкірих американців до Африки замість того, щоб інтегрувати їх в американське суспільство.

Хоча більшість навернених святих останніх днів були з північних штатів і виступали проти рабства, рабство багато в чому вплинуло на історію Церкви. У 1832 році на святих останніх днів, що поселилися в Міссурі, напали сусіди, які звинуватили їх “у псуванні наших рабів, і у спробах посіяти розбрат і підняти серед них заколот”¹ . Тієї зими Джозеф Сміт отримав одкровення, що через питання рабства виникне війна і що раби “повстануть проти своїх хазяїв”² . Наступного року побоювання щодо того, що вільні темношкірі святі зберуться в Міссурі, послужили іскрою, яка розпалила подальшу жорстокість стосовно святих і призвела до їхнього вигнання з округи Джексон³.

У середині 1830-х років святі намагалися не вступати у дискусії щодо рабства. Місіонерам сказали не навчати рабів і рабинь без дозволу їхніх власників⁴ . У церковній газеті вийшло кілька статей з критикою поширення руху щодо скасування рабства⁵ . Але після того, як святих вигнали з Міссурі і вони осіли в Іллінойсі, Джозеф Сміт почав поступово все більш відкрито говорити про своє неприйняття рабства. Він запитував, як Сполучені Штати могли заявляти, що “усі люди були створені вільними” і в той же час “два або три мільйони людей вважалися рабами на все життя, оскільки їхній дух був прикритий темнішою шкірою, ніж наша”⁶. В якості кандидата на пост президента США у виборах 1844 року, Джозеф закликав федеральний уряд припинити рабовласництво протягом шести років, зібравши гроші на компенсацію колишнім рабовласникам.

На той час, коли святі прибули до Юти, з ними були темношкірі члени Церкви, серед яких були і вільні, і раби. Грін Флейк, Харк Лей та Оскар Кросбі, члени першої компанії піонерів 1847 року, були рабами у мормонських сім’ях під час своєї подорожі в якості піонерів. У 1852 році провідники Церкви, які служили у законодавчих органах шт. Юта, дебатували щодо подальшої долі рабства на території Юти. Бригам Янг та Орсон Спенсер виступали на користь легалізації та регулювання рабства, щоб рабам і рабиням дозволялося потрапляти на територію штату, але заборонялося брати у рабство їхніх нащадків і вимагалося отримувати їхню згоду на будь-який переїзд. Такий підхід привів би до поступового припинення рабства на цій території. Апостол Орсон Пратт виголосив пристрасну промову проти будь-яких компромісів у питанні практикування рабства: “[Практика] зв’язування африканця через те, що він відрізняється від нас кольором, — сказав він, — може змусити почервоніти навіть ангелів на небесах”⁷. Позиція Янга та Спенсера перемогла, і законодавчий орган уповноважив вид рабства темношкірих, який вимагав щодо них людського ставлення і доступу до освіти⁸.

Під час 1850-х років у Юті було близько 100 темношкірих рабів⁹. У 1861 році у Сполучених Штатах розпочалася громадянська війна, викликана питанням рабства, як про це і пророкував Джозеф Сміт. 19 червня 1862 року Конгрес Сполучених Штатів скасував рабство на території США, включно зі штатом Юта. Наступного року президент США, Авраам Лінкольн, підписав Прокламацію про визволення рабів, проголошуючи, що уряд США більше не визнає рабства у повсталих південних штатах. Після війни конституційна поправка заборонила рабство у Сполучених Штатах.

Церковні матеріали

“Letter to Oliver Cowdery, circa 9 April 1836”, Historical Introduction, in Brent M. Rogers, Elizabeth A. Kuehn, Christian K. Heimburger, Max H Parkin, Alexander L. Baugh, and Steven C. Harper, eds., Documents, Volume 5: October 1835–January 1838. Vol. 5 of the Documents series of The Joseph Smith Papers, edited by Ronald K. Esplin, Matthew J. Grow, and Matthew C. Godfrey (Salt Lake City: Church Historian’s Press, 2017), 231–236.

Joseph Smith’s Views on the Powers and Policy of the Government of the United States (Salt Lake City: Jos. Hyrum Parry, 1898).

Jonathan A. Stapley and Amy Thiriot, “‘In My Father’s House Are Many Mansions’: Green Flake’s Legacy of Faith”, Pioneers in Every Land series, Feb. 19, 2014, на сайті history.lds.org.

“Race and the Priesthood”, Gospel Topics Essays, на сайті topics.lds.org.

Бібліографія

Наведені далі публікації містять більше інформації стосовно цієї теми. Вказуючи вам на ці матеріали або даючи вам посилання на них, ми не підтримуємо вміст чи погляди автора або не гарантуємо їх достовірність.

David Eltis and David Richardson, Atlas of the Transatlantic Slave Trade (New Haven: Yale University Press, 2010).

William Mulligan and Maurice Bric, eds., A Global History of Anti-slavery Politics in the Nineteenth Century (New York: Palgrave Macmillan, 2013).

Пов’язані теми: Раса і священство

Посилання

1. The mob’s summer 1832 circular was later printed in “To His Excellency, Daniel Dunklin, Governor of the State of Missouri”, The Evening and the Morning Star, vol. 2, no. 15 (Dec. 1833), 114–116.

2. “Revelation, 25 December 1832 [D&C 87]”, на сайті josephsmithpapers.org.

3. Див. тему: Насильство в окрузі Джексон.

4. “Declaration on Government and Law, circa August 1835 [D&C 134]” in Doctrine and Covenants, 1835, 254, на сайті josephsmithpapers.org; “Letter to the Elders of the Church, 2 October 1835”, in Latter Day Saints’ Messenger and Advocate, Sept. 1835, 180, на сайті josephsmithpapers.org.

5. Багато цих статей були опубліковані невдовзі після того, як один аболіціоніст відвідав Кертленд і коли занепокоєння щодо мормонського руху проти рабства і проіндіанське ставлення призвело до напруження із біженцями святими, які жили по сусідству в окрузі Клей, шт. Міссурі. Щоб знайти приклади того, як кертлендські святі намагалися відсторонитися від аболіціоністського руху, див. Messenger and Advocate, vol. 2, no. 7 (Apr. 1836), 289–291, 295–296, 299–301 та Messenger and Advocate, vol. 2, no. 8 (May 1836), 313–314. Щоб побачити приклади тиску на святих в Міссурі та їхню реакцію, див. Messenger and Advocate, vol. 2, no. 11 (Aug. 1836), 353–355, 359–361.

6. Times and Seasons, vol. 5, no. 10 (May 15, 1844), 528.

7. Orson Pratt, Speech, January 27, 1852, Church History Department Pitman Shorthand transcriptions, 2013–2017, Бібліотека історії Церкви.

8. Див. “An Act in Relation to Service” та “A Preamble and an Act for the Further Relief of Indian Slaves and Prisoners”, in Legislative Assembly, Acts, Resolutions, and Memorials, Passed by the First Annual, and Special Sessions, of the Legislative Assembly, of the Territory of Utah (Salt Lake City: Brigham H. Young, 1852), 80–82. Щоб прочитати обговореня того, як “An Act in Relation to Service” відлунював прецедент, який відбувся у північних штатах і привів до поступової відміни рабовласництва, див. Christopher B. Rich Jr., “The True Policy for Utah: Servitude, Slavery, and ‘An Act in Relation to Service’”, Utah Historical Quarterly, vol. 80, no. 1 (Winter 2012), 54–74.

9. Nathaniel R. Ricks, “A Peculiar Place for the Peculiar Institution: Slavery and Sovereignty in Early Territorial Utah” (master’s thesis, Brigham Young University, 2007), 48.