Одкровення Джозефа Сміта

Під час свого священнослужіння в якості пророка Джозеф Сміт отримав понад 100 одкровень, які були записані, а пізніше канонізовані¹ . Більшість з них давалися особисто голосом Ісуса Христа, і багато з них зараз є розділами Учення і Завітів. Джозеф отримав своє найперше одкровення (зараз це Учення і Завіти 3) у липні 1828 року, і його останнє записане одкровення десь за три місяці до своєї смерті у 1844 році². Майже у кожному випадку ці одкровення приходили у відповідь на молитву. Іноді це було після того, як окремі особи просили Джозефа запитати у Господа Його волю стосовно них, і часто після того, як Джозеф молився, щоб отримати відповіді на доктринальні запитання або скерування стосовно політики Церкви та її адміністрування. Перші святі останніх днів часто відрізняли формальні одкровення Джозефа від іншого, написаного ним, називаючи їх “одкровення”, “заповіді” або “завіти”³ . Кілька цих одкровень не були включені до Писань Церкви і не були опубліковані за життя Джозефа Сміта. Сьогодні вони доступні у The Joseph Smith Papers (Рукописах Джозефа Сміта)⁴.

Крім отримання цих формальних одкровень, Джозеф Сміт також залишив розповіді про видіння, виголошував натхненні молитви і проповіді, переклав Книгу Мормона та Книгу Авраама і завершив новий, отриманий через одкровення “переклад” Біблії⁵.

Більшість із пізніше канонізованих одкровень надавалися Джозефу Сміту між 1828 та 1835 роками, коли встановлювалася організація Церкви. Ці одкровення відповідали на актуальні запитання і закладали основи керування Церквою. Пізніше Джозеф отримував усе менше формальних одкровень, оскільки очікувалося, що церковні чини, ради і кворуми керуватимуть Церквою у відповідності з уже отриманими одкровеннями і прагнутимуть подальших одкровень в області власної компетенції чи відповідальності.

Уільям Маклеллін, один із писарів Джозефа Сміта, описав процес записування одкровення: “Писар сідає за парту чи стіл, з пером, чорнилом та папером. Коли суть запитання є зрозумілою, Пророк і Одкровитель запитує у Бога. Він духовно бачить, чує і відчуває, а потім промовляє за спонуканням Святого Духа”. Джозеф Сміт починає диктувати, очікуючи на те, що писар “запише і прочитає вголос кожне речення”, поки Джозеф не подасть знак, що одкровення закінчилося, сказавши: “Амінь”⁶. Парлі П. Пратт, який був свідком записування кількох одкровень, сказав, що “не було жодної запинки, редагування або перегляду, аби продовжити виклад”⁷. Відповідно до офіційної історії Джозеф використовував Урім і Туммім, коли отримував кілька своїх перших одкровень, але явно отримував одкровення без подібної допомоги після червня 1829 року⁸.

Бібліографія

Наведені далі публікації містять більше інформації стосовно цієї теми. Вказуючи вам на ці матеріали або даючи вам посилання на них, ми не підтримуємо вміст чи погляди автора або не гарантуємо їх достовірність.

Robert J. Woodford, “Discoveries from the Joseph Smith Papers Project: The Early Manuscripts”, in Andrew H. Hedges, J. Spencer Fluhman, and Alonzo A. Gaskill, eds., The Doctrine and Covenants: Revelations in Context (Provo, Utah: Religious Studies Center, Brigham Young University, 2008), 23–39.

Steven C. Harper, “‘That They Might Come to Understanding’: Revelation as Process”, in Scott C. Esplin, Richard O. Cowan, and Rachel Cope, eds., You Shall Have My Word: Exploring the Text of the Doctrine and Covenants, (Provo, Utah: Religious Studies Center, Brigham Young University, 2012), 19–33.

Alexander L. Baugh, “Parting the Veil: Joseph Smith’s Seventy-six Documented Visionary Experiences”, in John W. Welch, ed., Opening the Heavens: Accounts of Divine Manifestations, 1820–1844 (Provo, Utah: Brigham Young University Press, 2005), 265–326.