Протидія Церкві у перші роки після її відновлення

У 1823 році ангел Мороній попередив Джозефа Сміта, що його “ім’я матиме добру і погану славу серед усіх народів”.¹ З Джозефа і його сім’ї глузували ще навіть до того, як він почав перекладати Книгу Мормона, а протягом кількох місяців після зборів, на яких була організована Церква, супротивники заважали проводити мормонські збори. Антагонізм посилювався протягом наступних кількох років й іноді супроводжувався насильством. Противники Церкви також організовувалися політично і підтримували кампанії проти святих останніх днів на місцевому рівні, на рівні штату і на державному рівні. Ці групи часто називалися “антимормонами”².

Лідери опозиції критикували Церкву з релігійних, політичних і соціально-економічних причин. Визнані на місцях священнослужителі у своїх проповідях часто висловлювалися проти нових релігійних рухів, щоб уберегти свої пастви від того, що вони вважали радикальними віруваннями. Критики називали святих — за їхню віру в нові Писання та відновлене священство — брехунами і фанатиками, і вважали, що їхню віру не варто розглядати як законну релігію.³ Деякі стверджували, що святі були ледачими, неробами та бідними, і зображували їх як тягар для громади.⁴ Інші критикували кооперативну економіку мормонів або скаржилися, що вони не беруть участь у вільному ринку. Звичай святих збиратися разом також призвів до виникнення політичної опозиції: У нещодавно створених Сполучених Штатах політики часто хвилювалися, що групи меншин можуть вплинути на результат виборів, проголосувавши однаково цілою групою, як часто робили перші святі. Крім того, багато американців з підозрою ставилися до того, що Джозеф Сміт, а пізніше Бригам Янг поєднували політичну та релігійну владу.

Вороги вдавалися до юридичних переслідувань, насильства погромників, залякування та нападів на Церкву в пресі. У деяких випадках переслідування відбувалися з боку людей, які діяли незалежно, але антимормонські заходи противників Церкви часто були організовані. Наприклад, в окрузі Джексон, штат Міссурі, комітет громадян зібрався і підготував документи, які стали підставою для організованого насильства проти святих. В Іллінойсі в 1841 році була організована політична партія, що називалася “Антимормонська партія”, щоб протидіяти виборцям-мормонам у штаті. Ця партія проіснувала дуже короткий час. Члени Антимормонської партії писали передові статті в газетах, в яких звинувачували мормонів у спробі контролювати місцеві вибори. У Великій Британії місіонери зіткнулися з організованою протидією, яка виявлялася у формі публічних лекцій, книг, брошур і газетних статей.

Після того як у 1852 році святі публічно оголосили про практику множинного шлюбу, це швидко стало головною темою для організованої опозиції Церкві. Американські протестанти вважали полігамію варварством і розгорнули юридичну та політичну кампанію, щоб змусити святих останніх днів відмовитися від цієї практики⁵.

Святі останніх днів різними способами відповідали на нападки опозиційних рухів. Багато хто з них виявляв християнське терпіння, посилаючись на вчення Ісуса Христа про те, що терпляче зносити переслідування є ознакою справжнього учнівства. В одкровеннях святим також було дано настанову звертатися за захистом до закону, щоб отримати відшкодування, якщо їм було завдано шкоди, і провідники Церкви шукали правового захисту, коли це було необхідно. На жаль, у деяких випадках, окремі особи чи групи святих жорстоко протистояли тим, кого сприймали як ворогів, або нападали на незадоволених членів Церкви⁶. Після прийняття федерального законодавства проти полігамії багато святих останніх днів брали участь у громадянській непокорі, продовжуючи практикувати те, що вони вважали принципом своєї релігії, хоч іноді це означало, що їх буде ув’язнено. У деяких випадках, наприклад під час переслідувань святих у Міссурі, протидія Церкві стала причиною отримання дуже важливих одкровень, які дали нове спрямування Церкві або поглибили розуміння страждань членів Церкви⁷.

Церковні матеріали

David W. Grua, “Waiting for the Word of the Lord: D&C 97, 98, 101”, in Matthew McBride and James Goldberg, eds., Revelations in Context: The Stories behind the Sections of the Doctrine and Covenants (Salt Lake City: The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 2016), 196–201.

“The Manifesto and the End of Plural Marriage”, Gospel Topics Essays, topics.lds.org.

“Minutes of ‘Great Indignation Meeting,’ January 13, 1870”, in Jill Mulvay Derr, Carol Cornwall Madsen, Kate Holbrook, and Matthew J. Grow, eds., The First Fifty Years of Relief Society: Key Documents in Latter-day Saint Women’s History (Salt Lake City: Church Historian’s Press, 2016), 311–332.

Бібліографія

Наведена далі публікація містить більше інформації стосовно цієї теми. Вказуючи вам ці матеріали або даючи вам посилання на них, ми не підтверджуємо вміщену в них інформацію, не гарантуємо її достовірність і не поділяємо поглядів авторів.

J. Spencer Fluhman, “A Peculiar People”: Anti-Mormonism and the Making of Religion in Nineteenth-Century America (Chapel Hill: University of North Carolina Press, 2012).

Пов’язані теми: Критика Книги Мормона, Насильство в окрузі Джексон, Війна між мормонами і жителями штату Міссурі у 1838 році

Примітки

1. Джозеф Сміт — Історія 1:33; див. також Joseph Smith, “History, circa June 1839–circa 1841 [Draft 2]”, 5 josephsmithpapers.org.

2. Див. David Brion Davis, “Some Themes of Counter-Subversion: An Analysis of Anti-Masonic, Anti-Catholic, and Anti-Mormon Literature”, Mississippi Valley Historical Review, vol. 47, no. 2 (Sept. 1960), 205–224.

3. Див. J. Spencer Fluhman, “A Peculiar People”: Anti-Mormonism and the Making of Religion in Nineteenth-Century America (Chapel Hill: University of North Carolina Press, 2012).

4. Див. “Letter from John Whitmer, 29 July 1833”, josephsmithpapers.org.

5. Fluhman, “A Peculiar People”, 103–125.

6. “Peace and Violence among 19th-Century Latter-day Saints”, Gospel Topics Essays, topics.lds.org.

7. Див. “Letter to the Church and Edward Partridge, 20 March 1839”, josephsmithpapers.org; “Letter to Edward Partridge and the Church, circa 22 March 1839”, josephsmithpapers.org.