Історія Церкви
Масонство

“Масонство”, Теми з історії Церкви

“Масонство”

Масонство

Масонство — це братська організація, яка виросла з багатовікових європейських торгових гільдій. Масони (або вільні каменярі) збираються в ложах, де вони ритуально відтворюють історію, основану на короткій біблійній розповіді про чоловіка на ім’я Хірам, якому Соломон доручив виконувати роботи у храмі в Єрусалимі.1 Під час відтворення історії масони поступово переходять від одного ритуалу до іншого, використовуючи рукостискання, ключові слова та особливий одяг. Виконуючи масонські ритуали, масони зобов’язуються бути гідними довіри та бути вірними своїм братам-масонам. Крім участі в цих ритуалах, масони зустрічаються разом у неформальній обстановці, беруть участь у заходах, що зміцнюють громади, та роблять благодійні внески на різні цілі.

Деякі перші святі останніх днів були масонами. Гебер Ч. Кімболл, Гайрум Сміт та інші належали до масонських лож у 1820-х роках, а Джозеф Сміт приєднався до братства в березні 1842 року в Наву, штат Іллінойс.2 Незабаром після того як він став масоном, Джозеф запровадив храмовий ендаумент. Між масонськими церемоніями та ендаументом є певна схожість, але є також абсолютні відмінності в їхньому змісті та призначенні.

Історія масонства

Жодних відомих масонських документів, датованих до 1400 року, не існує. Найперші записи оповідають історію виникнення масонства в часи Старого Завіту. Найдавніші збережені протоколи масонських лож датуються приблизно 1600 роком і в них вказується, що організація займалася головним чином упорядкуванням справ каменярства. З пізніших протоколів видно, що ложі поступово заповнили люди, які не були каменярами. Ці члени перетворили організацію з ремісничої гільдії на братство.

Масони розповідали історію про те, як їхні давні предки навчилися каменярству, застосовували його, будуючи храм Соломона, захищали місце розташування храму та суворо зберігали знання про своє ремесло у таємниці.3 На той час, коли жив Джозеф Сміт, межі між ранньою європейською історією масонства та його основоположними міфами і традиціями давно вже стерлися. Ритуали масонства у своєму вигляді виникли в ранній сучасній Європі.4 Ззовні ці церемонії мають схожість з релігійними обрядами в багатьох культурах, давніх і сучасних5.

Пік популярності масонства у Сполучених Штатах припав з 1790 по 1826 рік. Видатні батьки-засновники США Джордж Вашингтон і Бенджамін Франклін були масонами, а відомі політики, такі як Ендрю Джексон і Генрі Клей, пізніше належали до братства6. Незважаючи на це, деякі американці в часи Джозефа Сміта були стурбовані таємничими та винятковими особливостями масонства7 Ці “антимасони” створювали товариства, видавали газети і на певний час організувалися в національну політичну партію8. Незважаючи на цей рух, таємні товариства, такі як масони, процвітали у Сполучених Штатах, а масонські ложі були створені в більшості великих громад9.

Масонство в Наву

У грудні 1841 року 18 мормонів-масонів організували ложу в Наву. Наступного дня Джозеф Сміт та ще 40 інших людей звернулися з проханням прийняти їх у цю ложу. 15 березня 1842 року Великий Майстер штату Іллінойс Абрахам Джонас дав дозвіл на організацію ложі в Наву, призначив в ній урядників і через ритуал посвятив Джозефа та Сідні Рігдона у ступінь “Учень” на верхньому поверсі Джозефового магазину з червоної цегли. Наступного дня Джонас надав Джозефу та Сідні вищий ступінь “Підмайстер” і підвищив їх, надавши ступінь “Майстра”10. В історичних джерелах немає пояснення, що спонукало Джозефа Сміта приєднатися до масонів. У багатьох місцевостях тодішньої Америки найважливішими виборними посадовими особами також були масони. Приєднавшись до масонів, Джозеф, можливо, припускав, що він увійде до того кола, де матиме союзників, які допомогли б йому мати політичний вплив і захист від переслідувань. Після того як його зрадили деякі з його найближчих соратників у Міссурі, Джозефа, можливо, приваблювало те, що у масонстві наголошувалося на конфіденційності та лояльності. Також, ймовірно, що мормони-масони заохочували Джозефа подати прохання, щоб його прийняли в ложу. У будь-якому випадку, Джозеф, як і всі масони, визнав би, що єдиною метою його приєднання було бажання отримати знання і служити іншим11.

Масонський зал Наву

Масонський зал Наву.

Багато святих останніх днів приєдналися до ложі в Наву, яка незабаром стала найбільшою в штаті. Таке швидке зростання змусило багатьох масонів запідозрити, чи не стануть мормони домінувати в цій організації в Іллінойсі. Спочатку Велика ложа штату продовжувала керувати ложею в Наву, давши їй час, щоб виправити порушення, яких було допущено в ній під час прийому нових членів, але в жовтні 1843 року вона відкликала свій дозвіл на організацію цієї ложі12. Потім, після мученицької смерті Джозефа і Гайрума Смітів у Картеджі в червні 1844 року, масони-мормони відчули себе обуреними й зрадженими, коли очевидці помітили, що в натовпі зловмисників були масони. Почувши розповідь про смерть Джозефа, деякі члени Церкви подумали, що він, можливо, в свої останні миті життя вигукнув масонський заклик про допомогу, що посилило відчуття зради серед святих13. Напруженість між святими останніх днів і масонами в Іллінойсі та навколишній місцевості продовжувала загострюватися, і в жовтні 1844 року Велика ложа розірвала всі зв’язки з ложею в Наву та її членами. Проте масони в Наву продовжували самостійно керувати своєю ложею до 1846 року, коли святі масово покинули Іллінойс14. Після прибуття до Юти святі останніх днів не засновували нових масонських лож.

Масонство і ендаумент

3 травня 1842 року Джозеф Сміт залучив кількох чоловіків, щоб підготувати місце в його магазині з червоної цегли, де збиралися масони Наву, аби “підготувати місце для надання ендаументу кільком старійшинам”15. Наступного дня Джозеф вперше представив храмовий ендаумент дев’ятьом чоловікам, які також усі були масонами16. Один із цих чоловіків, Гебер Ч. Кімболл, написав про це апостолу Парлі П. Пратту, який був на місії в Англії. “Ми отримали дещо дорогоцінне через Пророка, що стосується священства”, — написав Кімболл про ендаумент, зазначивши, що “ у масонстві існує щось подібне до священства”. Він повідомив Пратту, що Джозеф вважає, що масонство було “взято зі священства, але виродилося”17. Джозеф Філдінг, інший святий останніх днів, який отримав ендаумент і був масоном, теж зазначив у своєму щоденнику, що масонство “здається, було сходинкою, або підготовкою, до чогось іншого”, маючи на увазі ендаумент18.

Мормони в Наву, які мали досвід у проходженні масонських ритуалів, а також отримали обряд ендаументу, визнавали подібність між деякими елементами тих двох церемоній, проте вони також свідчили, що ендаумент був результатом одкровення. Уіллард Річардс, коли писав історію про Джозефа Сміта, навчав, що запровадження ендаументу в Наву “скеровувалося через принцип одкровення19. Джозеф та його однодумці розуміли масонство як інституцію, в якій збереглися залишки давньої істини20. Вони визнавали паралелі між масонськими ритуалами та ендаументом, але на основі свого досвіду, який ґрунтувався на проходженні двох церемоній, дійшли висновку, що обряд був божественно відновлений21.

Наголос на схожості стилів навчання та зовнішніх форм масонства і храмового ендаументу приховує значні відмінності в їхній суті. Масонські церемонії заохочують до самовдосконалення, братерства, милосердя та вірності істині заради того, щоб люди ставали кращими, а вони, у свою чергу, зроблять суспільство кращим22. Під час храмових обрядів чоловіки і жінки укладають завіт з Богом виконувати Його закони, щоб досягнути мети — здобути піднесення завдяки Спокуті Ісуса Христа23. У масонських ритуалах навчання відбувається поступово з використанням інсценізації та символічних жестів і одягу, зміст і значення яких основується на масонських легендах. В ендаументі використовуються подібні навчальні прийоми, проте зміст ендаументу основується насамперед на одкровеннях та натхненних перекладах, даних Джозефу Сміту.

Іншою істотною відмінністю між масонськими ритуалами і ендаументом був доступ до них. У той час як у масонів були суворі вказівки щодо того, хто міг приєднатися до братства, Джозеф Сміт сподівався дати ендаумент “навіть найслабшому зі святих”, щойно “вони будуть готові отримати [його] і буде готове належне місце для [його] надання”24. Тому Бригам Янг та інші чоловіки і жінки, для яких Джозеф провів обряд ендаументу перед своєю смертю, потім провели цей обряд для тисяч святих останніх днів у Наву. Крім того, у більшість масонських груп не приймали жінок25. З іншого боку, Джозеф навчав, що дуже важливо, аби жінки-святі останніх днів отримали ендаумент. Багато жінок у Наву були підготовлені до цього обряду завдяки своїй участі в Товаристві допомоги26.

Існують різні способи того, як зрозуміти зв’язок між масонством і храмом. Деякі святі останніх днів вказують на подібність між форматом та символами ендаументу і масонських ритуалів та багатьох стародавніх релігійних церемоній як доказ того, що ендаумент був відновленням стародавнього обряду27. Інші зазначають, що ідеї та інституції в культурі, в якій перебував Джозеф Сміт, часто сприяли процесу, за допомогою якого він отримував одкровення28. У будь-якому разі ендаумент не просто імітував ритуали масонства. Навпаки, зустріч Джозефа з масонством, очевидно, послужила каталізатором для отримання одкровення. Господь відновив храмові обряди через Джозефа Сміта, щоб навчити глибоких істин про план спасіння і встановити завіти, які дозволять Божим дітям увійти в Його присутність.

Пов’язані теми: Храмовий ендаумент, Смерть Джозефа і Гайрума Смітів

  1. Як написано в 1 Царів 7:13–45, “послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама, — це син однієї вдови, з племени Нефталимового”, який вмів працювати з міддю. У масонській легенді він відомий як Хірам Абіф, і його не слід плутати з Хірамом, царем Тіру, який також, очевидно, допомагав, надаючи матеріали для будівництва храму Соломона (див. 2 Царств 5:11).

  2. Joseph Smith journal, Mar. 15, 1842, in Journal, December 1841–December 1842, 91, josephsmithpapers.org.

  3. The Constitutions of the Free-Masons, Containing the History, Charges, Regulations, &c. of That Most Ancient and Right Worshipful Fraternity (Philadelphia: n.p., 1734).

  4. Margaret C. Jacob, The Origins of Freemasonry: Facts and Fictions (Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 2006); David Stevenson, The Origins of Freemasonry: Scotland’s Century, 1590–1710 (Cambridge: Cambridge University Press, 1988); Arturo de Hoyos, ed., Albert Pike’s Esoterika: The Symbolism of the Blue Degrees of Freemasonry (Washington, DC: Scottish Rite Research Society, 2005).

  5. Див. Hugh Nibley, Temple and Cosmos: Beyond This Ignorant Present, edited by Don E. Norton (Provo, UT: Foundation for Ancient Research and Mormon Studies, 1992), 419–423; William H. Stemper Jr. and Guy L. Beck, “Freemasons”, in Lindsay Jones, ed., Encyclopedia of Religion, 2nd ed. (New York: Thomson Gale, 2005), 3193–3199.

  6. Steven C. Bullock, Revolutionary Brotherhood: Freemasonry and the Transformation of the American Social Order, 1730–1840 (Chapel Hill: University of North Carolina Press, 1996).

  7. Близькі друзі Джозефа Сміта Мартін Гарріс та Уільям В. Фелпс були антимасонами. Як повідомляли, Гарріс, як і деякі перші критики Книги Мормона, вважав, що ця книга має антимасонський характер. Див. “Antimasonic Religion”, Geauga Gazette (Painesville, OH), Mar. 15, 1831; Alexander Campbell, Delusions: An Analysis of the Book of Mormon with an Examination of Its Internal and External Evidences, and a Refutation of Its Pretenses to Divine Authority (Boston: Benjamin H. Greene, 1832), 9–10. Ймовірно, в основі цього непорозуміння була загальновживана фраза в Книзі Мормона “таємні змови”. Див. Paul Mouritsen, “Secret Combinations and Flaxen Cords: Anti-Masonic Rhetoric and the Book of Mormon”, Journal of Book of Mormon Studies, vol. 12, no. 1 (2003), 64–77, 116–118.

  8. David G. Hackett, That Religion in Which All Men Agree: Freemasonry in American Culture (Berkley: University of California Press, 2014), 111–124.

  9. Mark C. Carnes, Secret Ritual and Manhood in Victorian America (New Haven, CT: Yale University Press, 1989); Mary Ann Clawson, Constructing Brotherhood: Class, Gender, and Fraternalism (Princeton, NJ: Princeton University Press, 1989).

  10. Див. Glen M. Leonard, Nauvoo: A Place of Peace, a People of Promise (Salt Lake City: Deseret Book, 2002), 313–321.

  11. David Bernard, Light on Masonry: A Collection of All the Most Important Documents on the Subject of Speculative Free Masonry … (Utica, NY: William Williams, 1829), 16.

  12. Див. Brady G. Winslow, “Irregularities in the Work of Nauvoo Lodge: Mormonism, Freemasonry, and Conflicting Interests on the Illinois Frontier”, John Whitmer Historical Association Journal, vol. 34, no. 2 (Fall/Winter 2014), 58–79.

  13. “The Murder”, Times and Seasons, vol. 5, no. 13 (July 15, 1844), 585. Див. також Orson F. Whitney, Life of Heber C. Kimball, an Apostle: The Father and Founder of the British Mission (Salt Lake City: Juvenile Instructor Office, 1888), 26–27.

  14. Kenneth W. Godfrey, “Freemasonry in Nauvoo”, in Daniel H. Ludlow, ed., Encyclopedia of Mormonism, 4 vols. (New York: MacMillan, 1992), 2:527–528.

  15. Lucius N. Scovil, “The Higher Ordinances”, Deseret Evening News, Feb. 11, 1884, 2.

  16. Joseph Smith, “History, 1838–1856, volume D-1 [2 August 1838-31 July 1842]”, 1328 josephsmithpapers.org. Цими чоловіками були Гайрум Сміт, Бригам Янг, Уіллард Річардс, Гебер Ч. Кімболл, Уільям Лоу, Уільям Маркс, Джеймс Адамс, Джордж Міллер і Ньюел К. Уітні (Joseph Smith journal, May 4, 1842, in Journal, December 1841–December 1842, 94, josephsmithpapers.org). Дев’ять також було мінімальною кількістю членів, необхідних для заснування відділення масонів “Королівська арка”. У масонстві “Королівської арки” було кілька вищих масонських ступенів, в які посвячувалися деякі масони. Ті, хто отримує ступені “Королівської арки”, проходять через завісу до Святая Святих і вступають у “священний чин Верховного Священства”. Невідомо, що Джозеф Сміт знав про масонство “Королівської арки”. У 1841 році в Спрінгфілді було відділення “Королівської арки”, а близький соратник Джозефа, Ньюел К. Уітні був масоном “Королівської арки”. See Michael W. Homer, Joseph’s Temples: The Dynamic Relationship between Freemasonry and Mormonism (Salt Lake City: University of Utah Press, 2014), 245–249.

  17. Heber C. Kimball letter to Parley P. and Mary Ann Frost Pratt, June 17, 1842, Church History Library, Salt Lake City; spelling standardized. Кімболл був масоном приблизно два десятиліття. Див. Steven C. Harper, “Freemasonry and the Latter-day Saint Temple Endowment Ceremony”, in Laura Harris Hales, ed., A Reason for Faith: Navigating LDS Doctrine and Church History (Provo, UT: Religious Studies Center, Brigham Young University, 2016), 143–157.

  18. Andrew F. Ehat, ed., “They Might Have Known That He Was Not a Fallen Prophet — The Nauvoo Journal of Joseph Fielding”, BYU Studies, vol. 19, no. 2 (Winter 1979), 145.

  19. Joseph Smith “History, 1838–1856, volume C-1 [2 November 1838–31 July 1842]”, 1328–1329; див. також Andrew F. Ehat, “‘Who Shall Ascend into the Hill of the Lord?’ Sesquicentennial Reflections of a Sacred Day: 4 May 1842”, in Donald W. Parry, ed., Temples of the Ancient World: Ritual and Symbolism (Salt Lake City: Deseret Book, 1994), 51. В одкровенні Джозефу Сміту, отриманому 19 січня 1841 року, святих спонукають побудувати храм, щоб “Я міг явити Мої обряди Моєму народові” (“Revelation, 19 January 1841 [У&З 124]”, in Book of the Law of the Lord, 6, josephsmithpapers.orgпунктуацію стандартизовано).

  20. Див. Benjamin F. Johnson, My Life’s Review (Independence, MO: Zion’s Printing and Publishing Co., 1947), 93.

  21. Heber C. Kimball letter to Parley P. and Mary Ann Frost Pratt, June 17, 1842. Те, що перші святі останніх днів розуміли зв’язок між масонством і храмовим поклонінням, відображається в появі символів, які зазвичай асоціюються з масонством, у проєктах архітектора Уільяма Вікса для храму в Наву та деяких будівель святих останніх днів у ранній період Церкви в Юті.

  22. Див. William Hutchinson, The Spirit of Masonry: In Moral and Elucidatory Lectures (New York: Isaac Collins, 1800), 125–34; див. також Steven C. Bullock, Revolutionary Brotherhood: Freemasonry and the Transformation of the American Social Order, 1730–1840 (Chapel Hill: University of North Carolina Press, 1996).

  23. Див. James E. Talmage, The House of the Lord: A Study of Holy Sanctuaries Ancient and Modern (Salt Lake City: Deseret News, 1912), 99–100; Рассел М. Нельсон, “Особиста підготовка до храмових благословень”, Ліягона, лип 2001, с. 32.

  24. Joseph Smith, “History, 1838–1856, volume C-1 [2 November 1838–1831 July 1842]”, 1328; див. також Joseph Smith journal, May 4–5, 1842, in Journal, December 1841–December 1842, 94; див. також 94, note 198. Хоча майже всі масонські ложі були братерськими, у Європі у ХVIII-му столітті було кілька жіночих лож. Див. Jan A. M. Snoek, Initiating Women in Freemasonry: The Adoptive Rite (Leiden, Netherlands: Brill, 2012).

  25. Margaret C. Jacob, The Origins of Freemasonry: Facts and Fictions, 92–129.

  26. Через два дні після того, як Джозеф Сміт став масоном, він організував Жіноче товариство допомоги Наву в тій самій кімнаті свого магазину, де збиралася ложа Наву. Джозеф інколи вживав масонські терміни, звертаючись до Товариства допомоги. Наприклад, він закликав їх “уважно вивчати кожного кандидата”, пояснював, що “Товариство має зростати поступово”, і наставляв їх зберігати конфіденційність змісту одного з його листів, як “добрі каменярі”. Він та інші також часто згадували про обіцяний храмовий ендаумент. Nauvoo Relief Society Minute Book, Mar. 17, 1842; Mar. 31, 1842; and “Copied Documents, March 31 and April 2, 1842”, churchhistorianspress.org; див. також introduction to “1.2 Nauvoo Relief Society Minute Book”, in Jill Mulvay Derr, Carol Cornwall Madsen, Kate Holbrook, Matthew J. Grow, eds., The First Fifty Years of Relief Society: Key Documents in Latter-day Saint Women’s History (Salt Lake City: Church Historian’s Press, 2016), 24–25.

  27. Наприклад, дослідники святих останніх днів зазначали схожість ритуального одягу, який використовувався в деяких місцевостях давнього Єгипту, і священного вбрання святих останніх днів, яке використовується у зв’язку з ендаументом. Див. C. Wilfred Griggs and others, “Evidences of a Christian Population in the Egyptian Fayum and Genetic and Textile Studies of the Akhmim Noble Mummies”, BYU Studies, vol. 33, no. 2 (1993), 214–43. Щоб розглянути інші давні релігійні церемонії посвячення, див. Hugh Nibley, The Message of the Joseph Smith Papyri: An Egyptian Endowment, 2nd ed. (Salt Lake City: Deseret Book, 2005).

  28. Див. Samuel Morris Brown, In Heaven as It Is on Earth: Joseph Smith and the Early Mormon Conquest of Death (New York: Oxford University Press, 2012), 185; Harper, “Freemasonry and the Latter-day Saint Temple Endowment Ceremony”, 149–153.