“Різанина біля Хонс-Міллу”, Теми з історії Церкви
“Різанина біля Хонс-Міллу”
Різанина біля Хонс-Міллу
Джейкоб Хон (іноді його прізвище пишеться “Хоун”) був один з перших поселенців біля Шоул-Крік у північно-західному Міссурі. Він побудував млин і назвав поселення Хонс-Мілл. До нього було приблизно день ходьби від великого поселення святих останніх днів Фар-Уеста. Хон не був членом Церкви, але він по-дружньому ставився до групи святих останніх днів, які оселилися поруч з його млином у кінці 1830-х р.
30 жовтня 1838 р. під час ескалації насильства, через яку перших святих було вигнано зі штату Міссурі, група нападників з ополчення атакувала святих у Хонс-Міллі1 . Поки жінки і більшість дітей з поселення ховалися у лісі, група чоловіків і хлопців святих останніх днів заховалась у ковальні. Нападники оточили ковальню і стріляли крізь щілини в стінах між грубо обтесаних колод, вбиваючи як тих, хто був всередині ковальні, так і тих, хто хотів здатися. Після першої атаки вони витягли кількох хлопчиків, які сховалися під ковальськими міхами, і розстріляли їх. Було вбито сімнадцять святих останніх днів, і ще від 12 до 15 чоловік поранено.
Зображення художником різанини у Хонс-Міллі.
Розповіді про цю трагедію відіграли важливу роль у спогадах святих про пережите в Міссурі. Одна відома розповідь була написана Амандою Барнс Сміт, чоловік і десятирічний син якої були вбиті у Хонс-Міллі, коли сім’я зупинилася там, переїжджаючи зі штату Огайо у нове місце збирання святих у штаті Міссурі. Аманда молилася про скерування й отримала особисте одкровення, коли надавала допомогу своєму важко пораненому 7-річному синові2.
Оскільки різанина сталася через три дні після видання наказу про знищення губернатором штату Міссурі Лілбурном Боггзом, який надав право ополченцям вигнати святих зі штату, багато хто вважав, що цей наказ призвів до різанини. Однак деякі докази свідчать про те, що нападники не знали про наказ, і що різанина була актом насильства вігілантів, можливо, помстою за рейди мормонів в округу Дейвіс3.
Перед тим, як сталося насильство, Джозеф Сміт радив святим у віддалених поселеннях, таких як Хонс-Мілл, збиратися у Фар-Уесті4 . Через кілька років у Наву він розмірковував, чи можна було запобігти різанині, якби святі у Хонс-Міллі дотрималися його поради5 . Важко сказати, чи змогли б святі, на яких напали у Хонс-Міллі, уникнути насильства. Тих, хто лише нещодавно прибув зі штату Огайо, нападники залякали і обеззброїли ще в дорозі6. Вірогідно у них не було можливості безпечно дістатися визначеного місця збору у Фар-Уесті.
Пов’язані теми: Мормонсько-міссурійська війна 1838 року, Аманда Барнс Сміт, Наказ про знищення