Відновлення Мелхиседекового священства

Джозеф Сміт та Олівер Каудері свідчили, що 15 травня 1829 року їм явився Іван Христитель і дав повноваження христити. Згідно з історією Джозефа Сміта від 1838 року, Іван сказав їм, що у них ще не було “сили покладати руки для дару Святого Духа, але що вона має бути надана нам пізніше”¹ . Це пояснення відлунювало слова Христителя у Новому Завіті, що хоча він христив своїх послідовників “водою на покаяння”, Хтось “потужніший від мене … христитиме вас Святим Духом й огнем”² . Після висвячення Джозефа та Олівера Іван Христитель пояснив, що “він діяв під скеруванням Петра, Якова та Івана”, які були відповідальні за цю більшу владу, і що сила давати дар Святого Духа “має у належний час бути дарована нам”³.

Явлення Петра, Якова та Івана Джозефу Сміту і Оліверу Каудері було підтверджене у багатьох джерелах. В одкровенні, даному Джозефу Сміту, було сказано про відвідування Петра, Якова та Івана, “яких Я послав до вас, через яких Я висвятив вас і затвердив вас апостолами й особливими свідками Мого імені, і затвердив вас носити ключі свого священнослужіння”⁴ . У благословенні, яке Джозеф Сміт дав Оліверу Каудері, записаному у жовтні 1835 року, він говорив про те, що Олівер отримав “святе священство з рук тих, хто давно отримав таке повноваження, навіть тих, хто отримав його з рук Месії”⁵ . У кількох листах, написаних наприкінці свого життя, Олівер Каудері говорив про цей священний випадок. В одному він говорив про відчуття благоговіння, з яким він стояв “у присутності Петра, отримуючи вище” священство⁶.

Апостоли Петро, Яків та Іван являються Джозефу Сміту та Оліверу Каудері.

Неможливо назвати точну дату цього божественного відвідування за інформацією з наявних джерел. Єдиною розповіддю Джозефа з перших вуст, в якій вказано деталі обставин видіння, є лист від 1842 року (який зараз офіційно визнано, як Учення і Завіти 128), в якому він свідчить, що чув “голоси Петра, Якова й Івана в глушині між Гармоні, округа Сасквеганна, і Коулсвіллом, округа Брум, на річці Сасквеганна, які проголошують себе носіями ключів царства”⁷. Сучасні читачі після прочитання цих розповідей прийшли до різних висновків щодо часу явлення Петра, Якова та Івана. За їхніми оцінками це відбулося у період від кількох тижнів після явлення Івана Христителя 15 травня 1829 року, до багатьох місяців після того⁸. Хоча багато розповідей про це божественне явлення виникли через багато років, їх підтверджують більш ранні, хоча з меншими деталями згадки про ангелів служителів, які дали Джозефу та Оліверу божественне доручення⁹.

В опублікованій історії Джозефа Сміта не вказано в деталях відновлення більшого повноваження, але там сказано, що через деякий час після його переїзду до Фейєтту, шт. Нью-Йорк, влітку 1829 року, Джозеф та інші “сильно забажали, щоб це обіцяння здійснилося щодо нас” — щоб вони отримали “повноваження рукопокладати для надання дару Святого Духа”¹⁰. У цій розповіді пояснюється, що в домівці Пітера Уітмера старшого у Фейєтті, шт. Нью-Йорк, після того, як вони помолилися Богу з проханням про скерування, голос Господа наказав їм висвятити один одного. Але їм було наказано відкласти це висвячення до моменту, коли ті, хто були охрищені, зможуть зібратися і прийняти їх як духовних вчителів.

Коли 6 квітня 1830 року Церкву було організовано, Джозеф та Олівер діяли з божественним повноваженням і христити, і надавати дар Святого Духа. Присутні на організаційних зборах прийняли керівні ролі Джозефа та Олівера, і Джозеф та Олівер прийняли один одного як старійшин, як їм наказав Господь. Приблизно у той самий час, коли відбулися ці збори, Джозеф Сміт зробив фінальний варіант документа “Articles and Covenants of the Church of Christ” (Уложення і завіти Церкви Христа) (зараз це Учення і Завіти 20), в якому проголошується, що їхнім обов’язком як старійшин було “конфірмувати Церкву рукопокладанням і наданням Святого Духа”¹¹.

Зростання розуміння

Протягом кількох перших років після організації Церкви Джозеф Сміт та інші перші члени Церкви не використовували терміни Aaронове священство чи Meлхиседекове священство, описуючи отриману ними владу. Їхнє розуміння священства поглиблювалося з плином часу і завдяки постійному одкровенню.

У Новому Завіті містяться уривки, в яких мовиться про священників і первосвященників, і ці чини священства пов’язуються з Аароном і Мелхиседеком¹². Книга Мормона так само навчає, що старозавітня особа, Мелхиседек, “отрима[в] посаду первосвященика згідно з святим чином Бога”¹³. На додаток до цих уривків з Писань в одкровеннях Джозефу Сміту, наданих між 1831 та 1835 роками, описано різні чини у священстві й уточнено термінологію. У червні 1831 року Джозеф Сміт і Лайман Уайт висвятили кількох чоловіків (а також один одного) “в Первосвященство”, вірогідно, це означало чин первосвященника¹⁴. Виходячи з їхнього розуміння Біблії, деякі перші члени Церкви називали це вище священство — “чин Мелхиседека”¹⁵. В одкровенні, наданому у вересні 1832 року, було сказано, що менше священство зосереджувалося на чині священника, а вчителі та диякони були додатком до цього. Вище священство або “первосвященство” зосереджувалося на чині первосвященника, а додатком до нього були чини єпископа і старійшини. У той час як менше священство діяло у “підготовчій євангелії” включно з обрядом хрищення, більше священство “тримає ключ від таємниць царства, саме ключ від пізнання Бога”¹⁶.

У настанові щодо священства, опублікованій в Ученні і Завітах за версією 1835 року, було використано термінологію, яка досі діє для описання Мелхиседекового священства. У настанові, де розглядалося одкровення, більше і менше священство називалися “Мелхиседекове та Ааронове”. До часів Мелхиседека більше священство “називалося Святим священством за чином Сина Божого”, і пізніше про нього говорили як про “Мелхиседекове священство”. В настановах пояснювалося, що “усі інші повноваження або чини в Церкві є додатками до цього священства”, що воно “має владу і повноваження над усіма чинами в Церкві” і що “Президентство Первосвященства за чином Мелхиседека”, яке пізніше стали називати Перше Президентство, мало повноваження вести Церкву¹⁷.

Відновлення повноти

У 1836 році у Кертлендському храмі Джозефу Сміту та Оліверу Каудері явився Ілля і дав їм ключі, тобто повноваження, яке давало їм змогу “повернути серця батьків до дітей, а дітей до батьків, аби всю землю не було покарано прокляттям”¹⁸. У Наву Джозеф Сміт пояснив, що “сила і покликання Іллі полягає у тому, що ви маєте владу тримати ключі від одкровень, обрядів, пророцтв, сил та обдарування повноти Мелхиседекового священства”. Це повноваження дало змогу провідникам Церкви накласти “печатки Мелхиседекового священства на дім Ізраїля” у підготовці до приходу Месії у Його храм¹⁹. Діючи з цим відновленим повноваженням, Джозеф Сміт у 1840-х роках представив храмовий ендаумент і запечатувальні обряди в Наву, шт. Іллінойс, у підготовці до завершення будівництва храму²⁰.

Під кінець свого життя Джозеф Сміт піднесено виступав про благословення Господа у відновленні повноти священства. Він описав це відновлення не як єдину подію, а як серію подій, які відбулися під час його священнослужіння в якості пророка. Пророк зауважив, що священство відновлювалося “рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи”. Він описував дивовижну появу “різних Ангелів”, кожен з яких відновив “свій розподіл, свої права, свої ключі, свої почесті, свою велич, і славу, і владу свого священства”²¹.

Пов’язані теми: Відновлення Ааронового священства