“Наказ про знищення”, Теми з історії Церкви
“Наказ про знищення”
Наказ про знищення
Наказ про знищення — так зазвичай називають урядове розпорядження, підписане 17 травня 1838 р. губернатором штату Міссурі, Лілбурном У. Боггзом, під час Мормонсько-міссурійської війни 1838 р.1. Цей наказ мав швидко покласти край конфлікту, за розпорядженням якого мормони мали бути “у разі потреби знищені або вигнані за межі штату”2.
Протягом 1838 р. антимормонські вігіланти залякували поселенців святих останніх днів у Міссурі й нападали на них. У жовтні громадська влада у північно-західному Міссурі припинила виконувати свої обов’язки, і антимормонські угрупування вигнали членів Церкви з їхніх домівок. Прохання святих захистити їх проти нападників були здебільшого проігноровані місцевим ополченням. Святі останніх днів вирішили захищатися самостійно. Деякі з них нападали у відповідь, спалюючи житло нападників та забираючи їхні речі. Коли ополчення штату зіткнулося з рятувальним загоном мормонів на Крукид Рівер, пролунали постріли, і три мормони й один немормон були вбиті3.
Сутичка роз’ятрила і без того збуджену місцеву пресу перебільшити насильство мормонів. Крім того, конфлікти відбувалися за 160 км від столиці штату, що заважало ефективній комунікації. В усьому штаті багато людей вважали, що мормони вели наступальну війну. Губернатор Боггз, який зробив висновок, що мормони продемонстрували “відкриту зневагу до законів і явне порушення їх” і “почали війну проти людей цього штату”, видав урядове розпорядження, яке уповноважувало сили штату придушити так зване повстання4.
30 жовтня генерал Сем’юел Д. Лукас, який стояв табором разом з ополченням штату поблизу головного управління Церкви у Фар-Уесті, отримав наказ і спрямував війська до міста. Він вимагав, щоб усі святі останніх днів передали своє майно, як оплату за збитки немормонів і негайно залишили штат. Після арешту Джозефа Сміта Лукас провів швидкий військовий суд і вимагав страти Джозефа. Елекзендер Доніфан, офіцер, якому було доручено виконання вироку, вважав, що він був незаконним і відмовився виконувати цей наказ. Втім, здебільшого члени ополчення штату погрожували силою, на що були уповноважені наказом губернатора, що призвело до масової міграції святих до Іллінойсу5.
Наміри Боггза щодо видачі наказу про знищення залишаються невизначеними. Багато хто припускає, що він дозволив проведення геноциду і пов’язують цей наказ із вбивством 17 святих останніх днів у Хонс-Міллі через три дні після того, як цей наказ було видано. Але цю бійню було влаштовано антимормонськими вігілантами, а не ополченням штату, і немає ніяких доказів, що вігіланти знали про наказ губернатора.
У той час термін знищення також означав можливість насильницького виселення. Наприклад, у випадку щодо примусового виселення американських індіанців, офіційні особи Сполучених Штатів використовували фразу винищувальна війна, щоб описати застосування сили для досягнення “повного вигнання” або “повного винищення” індіанців6. Військове керівництво очікувало, що накази про вигнання зустрінуть ворожий опір, тобто “винищення” було можливим, хоча виселення було більш імовірним результатом7.
Незважаючи на те, що громадська думка розділилася, наказ про виселення зустрів помірну критику. Член законодавчого органу, немормон, написав статтю через місяць після видання наказу, в якій засуджувалось застосування ополчення штату проти мормонів як порушення релігійних і громадянських прав. Менш ніж через два місяці член законодавчого органу штату Міссурі назвав цей наказ неконституційним і пообіцяв оскаржити його, “навіть, якщо він буде один посеред десяти тисяч”8. Громади в Іллінойсі запропонували притулок для біженців святих останніх днів, висловлюючи незгоду щодо переслідувань у Міссурі. Наприкінці 1839 р. насильство проти святих привернуло національну увагу, коли Джозеф Сміт очолив делегацію, щоб домагатися відшкодування у столиці країни9.
Протягом наступного століття після виселення більшої групи святих, невелика кількість мормонів продовжували жити в Міссурі, очевидно без будь-яких конфліктів. З часом Церква організувала філії і коли на території усього штату. У кінці 20 століття більше людей почали розуміти аморальність насильства штату, яка була застосована проти меншинних груп. У 1976 р. губернатор штату Міссурі Крістофер С. Бонд офіційно скасував наказ Боггза, стверджуючи, що він “вочевидь порушив права на життя, волю, майно і релігійну свободу”, гарантовані конституцією і Сполучених Штатів, і штатом Міссурі. Від імені громадян Міссурі Бонд висловив “глибоке розкаяння за несправедливе і велике страждання”, яке спричинив наказ для святих останніх днів10.
Пов’язані теми: Мормонсько-міссурійська війна 1838 р., Різанина в Хонс-Мілл, Вігілантізм, Тюрма в Ліберті, Насильство в окрузі Джексон