Свідки Книги Мормона

У першому виданні Книги Мормона містилося два свідчення: одне написане трьома свідками, а інше — вісьмома. Три свідки (Олівер Каудері, Девід Уітмер і Мартін Гарріс) заявили, що ангел Божий явився до них і показав їм пластини, які містили Книгу Мормона, і вони чули, як голос Господній проголосив, що переклад, зроблений Джозефом Смітом, здійснено “через дар Божий і силу Божу”. Ця подія відбулася у червні 1829 р. неподалік від дому Пітера Уітмера старшого у Фейєтті, шт. Нью-Йорк. Інші вісім свідків (члени сімей Сміта і Уітмера)¹ заявили, що Джозеф Сміт особисто показав їм пластини й дозволив кожному “потримати в руках” цей давній артефакт і ознайомитися з вигравіюваннями на ньому. Кілька інших людей отримали особистий досвід, пов’язаний з пластинами, або іншим чином стали свідками того, як Джозеф Сміт перекладав Книгу Мормона².

Так художник уявляє собі Моронія, який показує пластини Оліверу Каудері, Девіду Уітмеру та Джозефу Сміту.

Інші свідки пластин

Члени сім’ї Сміта пригадували, як допомагали Джозефу переміщувати пластини або ховати їх від його ворогів. Кетрін, молодша сестра Джозефа, пізніше сказала своєму чоловікові, що вона якось спробувала посунути пластини, покриті тканиною, по столу, але вони були надто важкими. Уільям, брат Джозефа, пригадував: уся сім’я бачила, як Джозеф ніс пластини у мішку, і вони навіть відчували на дотик їхні контури крізь полотно. Емма, дружина Джозефа, сказала своєму синові, що вона відчувала на дотик краї пластин і гортала їхні сторінки, але самих пластин ніколи не бачила. Сара Бредфорд Паркер, сусідка Люсі Мак Сміт в Огайо, якось спитала у Люсі, чи бачила та пластини. Люсі, за словами Паркер, відповіла, що “їй не було дано їх бачити, але вона піднімала їх і тримала їх в руках”³ . Більш того, Девід і Джон С. Уітмери між 1877 і 1888 рр. дали кілька інтерв’ю, в яких заявили, що ангел явився їхній матері, Мері Уітмер, і показав їй пластини⁴.

Надійність Трьох свідків

У той час, як у свідченні Восьми свідків наголошувалось на відчутній на дотик реальності пластин, Троє свідків мали ще один обов’язок — свідчити, що їхній досвід у ролі свідків та сам переклад були уможливлені силою Бога. В одкровенні, отриманому в червні 1829 р., Трьом свідкам давалися конкретні настанови щодо їхнього свідчення про пластини. Господь повелів: “Свідчити, що ви побачили їх, саме так, як Мій слуга Джозеф Сміт молодший побачив їх; бо Моєю силою він побачив їх”. В одкровенні далі пояснювалось, що “це через вашу віру ви побачите їх”⁵ . Відповідно до цього, Девід Уітмер свідчив, що він бачив пластини “через дар Божий і силу Божу”.

У 1838 р. невдоволений член Церкви Стівен Бернетт заявив, що Мартін Гарріс заперечив, що бачив пластини “своїми природними очима”. Цитуючи слова одкровення, Бернетт стверджував, що бачити через силу Божу означає, що свідки бачили пластини лише “у видінні або в уяві”. Гарріс відчув, що його слова витлумачили неправильно, і відразу спробував прояснити своє попереднє висловлювання. Хоча йому було важко передати словами цей незвичайний досвід, він заявив, як повідомив Бернетт, що бачив пластини так, наче “бачив місто крізь гору”⁶.

Багато християн у дні Гарріса вірили, що засвідчувати божественне фізичними відчуттями було небезпечно або неможливо. Це вірування походило з розповідей у Біблії. Наприклад, у Старому Завіті, ізраїльтян, які заглядали у ковчег завіту без належного дозволу, було знищено. Зазвичай, Божа присутність була прихована за завісою або хмарою диму, щоб захистити очі тих людей, які не були духовно підготовленими⁷. В одному з перших одкровень, отриманих Джозефом Смітом, подібним чином підтверджувалось, що люди не можуть бачити Бога своїми “природними очима” і залишитися живими. Втім вони можуть стати очевидцями Його слави, побачивши “духовними очима”, якщо цих людей буде змінено або “оживлено Духом Бога”⁸.

Мартін Гарріс вважав свій досвід перебування у присутності ангела і давнього літопису в якості свідка саме таким божественним проявом, подібним до видінь Джозефа Сміта. Знаючи про суворі застереження з Писань, він часто говорив про почуття власної невідповідності, яке виникло у нього, коли він, як свідок, бачив пластини. Упродовж років він використовував різні фрази, щоб описати цю надзвичайну подію. Коли різні інтерв’юєри настійливо просили його уточнити, чи буквально він бачив пластини, він говорив, що бачив їх як “духовним оком”, наголошуючи на незвичайній і священній природі тієї події, так і своїми фізичними відчуттями⁹. “Настільки певно, як те, що ви стоїте там і бачите мене, — наполягав він в одному з інтерв’ю, — настільки ж певно я бачив ангела із золотими пластинами в його руці”¹⁰. Девід Уітмер подібним чином описував і духовну, і фізичну складові того, що він бачив як свідок. “Звичайно, ми були в дусі, коли ми це бачили, бо жодна людина не може бачити лице ангела, окрім як духовним баченням, — пояснив він, додавши, — але ми також були в тілі, і все було настільки ж природним для нас, як і в будь-який інший час”¹¹.

Портрет Мартіна Гарріса, художник Льюіс А. Рамсі

Кожен з Трьох свідків неодноразово свідчив про свій досвід очевидця в опублікованих заявах, інтерв’ю та під час приватних розмов. Не всі з розповідей цих свідків є однаково надійними джерелами. Деякі з них — це результат інтерв’ю, що брали люди, які вороже ставилися до свідчення цих свідків. Інші були записані через роки або десятиліття після принесення свідчення. Хоча повідомлення про їхні заяви відрізняються у деяких подробицях, в цілому вони узгоджуються між собою, і в них чітко дотримано настанов, даних у цьому одкровенні¹².

Попри розбіжності з Джозефом Смітом, через які шляхи кожного з Трьох свідків розійшлися з Церквою (Каудері та Гарріс пізніше повернулися до неї), вони продовжували підтверджувати своє свідчення як свідки протягом усього свого життя¹³. Кожен з Восьми свідків так само підтверджував своє свідчення стосовно огляду пластин, хоча дехто з них зрештою залишив Церкву. Спільна вагомість їхніх численних заяв, які вони робили протягом багатьох років і, незважаючи на те, що їхнє ставлення до Джозефа Сміта й Церкви змінювалося, є могутнім свідченням достовірності заяв, які вони оприлюднили у Книзі Мормона.

Церковні матеріали

Larry E. Morris, “The Experience of the Three Witnesses: D&C 17”, in Matthew McBride and James Goldberg, eds., Revelations in Context: The Stories behind the Sections of the Doctrine and Covenants (Salt Lake City: The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, 2016), 25–32.

Даллін Х. Оукс, “Свідок: Maртін Гарріс”, Ліягона, лип. 1999, с. 35–37.

Robin Scott Jensen, “A Bit of Old String: Mary Whitmer’s Unheralded Contributions”, Treasures of the Collection series, Apr. 25, 2013, history.lds.org.

Бібліографія

У вказаних нижче публікаціях міститься більше інформації стосовно цієї теми. Те, що ми посилаємося на цей матеріал або надаємо вам посилання на нього, не означає, що ми схвалюємо його вміст чи погляди автора або гарантуємо їх достовірність.

Richard Lloyd Anderson, Investigating the Book of Mormon Witnesses (Salt Lake City: Deseret Book, 1981).

Пов’язані теми: Переклад Книги Мормона, Мартін Гарріс консультується з вченими, Ангел Мороній

Посилання

1. “Appendix 4: Testimony of Three Witnesses, Late June 1829”, josephsmithpapers.org; “Appendix 5: Testimony of Eight Witnesses, Late June 1829”, josephsmithpapers.org. Див. також Joseph Smith, “History, 1838–1856, volume A-1 [23 December 1805–30 August 1834]”, 24–26, josephsmithpapers.org. Вісьмома свідками були: Крістіан Уітмер, Джейкоб Уітмер, Пітер Уітмер молодший, Джон Уітмер, Гайрам Пейдж, Джозеф Сміт старший, Гайрум Сміт і Сем’юел Г. Сміт.

2. Розповіді свідків щодо процесу перекладу, див. “Book of Mormon Translation”, Gospel Topics Essays, topics.lds.org.

3. Janiece L. Johnson, “‘The Scriptures Is a Fulfilling’: Sally Parker’s Weave”, BYU Studies, vol. 44, no. 2 (2005), 116; написання узгоджене з сучасним правописом.

4. Див. Edward Stevenson, “The Thirteenth Witness to the Plates of the Book of Mormon”, Juvenile Instructor, vol. 24 (Jan. 1, 1889), 22–23; Andrew Jenson, Historical Record, vol. 7, nos. 8–10 (Oct. 1888), 621.

5. “Revelation, June 1829–E [D&C 17]”, in Revelation Book 2, 119–20, josephsmithpapers.org.

6. Stephen Burnett letter to Lyman Johnson, Apr. 15, 1838, in Letterbook 2, 64, josephsmithpapers.org.

7. Див. 1 Самуїлова 6:19–20; Вихід 19:7–24.

8. Мойсей 1:11; У&З 67:11. Див. також Етер 12:19.

9. Висловлювання Джона Гілберта у “Mormon Leaders at Their Mecca”, New York Herald, June 25, 1893, 12. Див. Elizabeth Mott, “The Forbidden Gaze: The Veiling of the Gold Plates and Joseph Smith’s Redefinition of Sacred Space”, Neal A. Maxwell Institute, Summer Seminar on Mormon Culture, Working Papers, 2011.

10. Ole A. Jensen, quoted in J. M. Sjodahl, “The Credibility of the Witnesses”, Improvement Era, vol. 26, no. 11 (Sept. 1923), 975. Оле А. Дженсен взяв інтерв’ю у Гарріса в 1875 р.

11. “Letter of David Whitmer to Anthony Metcalf, March 1887”, in David Whitmer Interviews: A Restoration Witness, Lyndon W. Cook, ed. (Orem, Utah: Grandin Books, 1991): 246–247.

12. Записані інтерв’ю Девіда Уітмера, див. Lyndon W. Cook, ed., David Whitmer Interviews: A Restoration Witness (Orem, Utah: Grandin Book, 1991). Приклади інтерв’ю Мартіна Гарріса, див. “Mormonism—No. II”, Tiffany’s Monthly, vol. 5 (Aug. 1859), 163–170; “Martin Harris and the Book of Mormon”, Improvement Era, vol. 26, no. 10 (Sept. 1923), 980–981; “A Witness to the Book of Mormon”, Iowa State Register, Aug. 28, 1870; John A. Clark, “Gleanings by the Way: No. VII”, Episcopal Recorder, vol. 18, no. 25 (Sept. 12, 1840), 98–99; John H. Gilbert, “Memorandum, made by John H. Gilbert Esq, Sept. 8th, 1892 Palmyra, N.Y.”, Бібліотека історії Церкви, Солт-Лейк-Сіті.

13. Олівер Каудері був відлучений від Церкви у 1838 р., Мартін Гарріс — у 1837 р., а Девід Уітмер залишив Церкву в 1838 р. Каудері був повторно охрищений у 1848 р.; Гарріс був повторно охрищений у 1870 р.