“Вігілантизм”. Теми з історії Церкви
“Вігілантизм”
Вігілантизм
Протягом 1830-х і 1840-х років святі останніх днів у штатах Огайо, Міссурі та Іллінойс зазнавали значних переслідувань і залякування з боку натовпів. Святі були однією з багатьох груп, до яких було таке ставлення. Коли громади були незадоволені діями урядів та судів, вони часто вдавалися до дій, таких, як обмазування дьогтем і обкачування в пір’ї та інших видів вігілантизму в його агресивних проявах, щоб нав’язати свої власні погляди щодо справедливості. Багато американців у ті часи, зокрема, у прикордонних місцевостях, вважали ці види насильства проявами патріотизму і самозахистом.
Зображення натовпу, який знищує церковний друкарський верстат в Індепенденсі, шт. Міссурі, в 1833 році.
Серед найбільш відомих випадків вігілантизму по відношенню до перших святих останніх днів були обмазування дьогтем і обкачування в пір’ї видатних провідників Церкви у штатах Огайо та Міссурі, знищення церковного друкарського верстату в Індепенденсі, шт. Міссурі, в 1833 р., вигнання мормонів з округи Джексон у 1833 р., зі штату Міссурі в 1838–1839 рр. і зі штату Іллінойс у 1846 р., та вбивства Джозефа і Гайрума Смітів у 1844 р.
Як американці у ті часи виправдовували насильство, яке чинилося натовпами?
Американська традиція позазаконних насильницьких дій корінилась у боротьбі цієї країни за незалежність. Наприклад, у 1773 р. жителі Бостона спланували і здійснили напад на чиновників, які займалися стягненням гербового збору, відомий як “Бостонське чаювання”. Після Американської революції люди продовжували виправдовувати насильницьке виконання того, що вони вважали волею більшості. І в містах, і в невеликих містечках у сільській місцевості багато тогочасних американських поселенців залишали за собою право брати закон в свої руки, часто спрямовуючи свої дії проти меншин, щоб зберегти свій спосіб життя. Навіть урядовці були схильні приймати такі виправдання. У той час, коли святих виганяли з округи Джексон, Деніел Данклін, який служив губернатором штату Міссурі з 1832-го по 1836 рік, зазначив, що “громадська думка може стати найвищим законом; і … марно йти проти неї”1.
Наскільки організованими були насильницькі дії проти членів Церкви?
Як і інші насильницькі прояви вігілантизму у тогочасній Америці, агресія натовпу проти мормонів носила більш організований характер, ніж сучасна людина може уявити, коли чує слово натовп. Наприклад, напади на святих останніх днів та їхнє майно в Індепенденсі, шт. Міссурі, у липні 1833 р., координувалися комітетом, до складу якого входили найавторитетніші люди в окрузі — це був повноцінний комітет з головою і секретарями. Перед тим, як знищити друкарню У. У. Фелпса і вимазати дьогтем та викачати в пір’ї єпископа Едварда Партриджа і ще одного члена Церкви, ці очільники громади зібралися у будівлі суду, написали маніфест з вимогою до святих покинути округу й пообіцяли, буквально імітуючи дії підписантів Декларації про незалежність, віддати своє “життя, добро і святу честь” на підтримку цього рішення2.
Як святі останніх днів реагували на незаконні насильницькі дії з боку вігілантів?
У багатьох випадках нападниками з натовпу і місцевими ополченцями були одні й ті ж самі люди, і тому святим останніх днів було важко розраховувати на справедливе поводження згідно з законом3 . Дійсно, полковники ополчення округи Джексон були тими самими особами, які роззброїли членів Церкви у 1833 р., а потім не втручалися, коли вігіланти руйнували домівки чи псували майно святих. У 1838 р. деякі члени Церкви самі стали вчиняти незаконні напади, щоб захистити свої домівки і помститися тим, хто їм загрожував4 . Протягом усього конфлікту в шт. Міссурі та упродовж кількох років після того Джозеф Сміт та інші провідники радили членам Церкви вимагати у національного уряду компенсації збитків5.
Пов’язані теми: Насильство в окрузі Джексон, Війна між мормонами і штатом Міссурі у 1838 р., Протидія Церкві у перші роки після її відновлення