“Сідні Рігдон”, Теми з історії Церкви
“Сідні Рігдон”
Сідні Рігдон
29 жовтня 1830 року двоє відвідувачів прийшли у дім Сідні та Фібі Рігдонів. Сідні Рігдон був священником-християнином, і один з гостей, Парлі П. Пратт, був колишнім членом його пастви, який повернувся, щоб поділитися Книгою Мормона і новиною про Відновлення зі своїм учителем. Іншим чоловіком був Олівер Каудері, який служив писарем під час перекладу більшої частини Книги. Хоча Рігдони жили у будинку, наданому їхньою громадою, і могли би втратити його, якби приєдналися до нової віри, вони з молитвою обміркували послання місіонерів і охристилися 8 листопада. Протягом наступних 14 років Сідні Рігдон мав великий вплив на Церкву.
Портрет Сідні Рігдона.
Раннє служіння
Задовго до того, як Пратт і Каудері прийшли до його домівки як місіонери, Сідні Рігдон мріяв про відновлення новозавітного християнства. Він народився у 1793 році біля Піттсбурга, шт. Пенсільванія, і навчався професії дубильника, але жага до вивчення і проповідування слова Бога привела його до християнського служіння. На час одруження з Фібі Брукс у 1820 році, він вже почав свою кар’єру проповідника серед Об’єднаних баптистів. Невдовзі він знайшов своє місце у русі Реформованих баптистів, який очолював Александр Кемпбелл. Вплив цього руху постійно зростав і його члени прагнули повернутися до новозавітного християнства.
Сідні Рігдон відточив свої навички публічних виступів, коли служив священником у Першій баптистській церкві Піттсбурга. Зацікавленість Рігдона в реформах зрештою викликала розрив з більш консервативним провідництвом баптистів у Піттсбурзі, і він переїхав зі своєю сім’єю, яка зростала чисельно, до північносхідної частини штату Огайо, де він став впливовим проповідником у кількох округах1 . Невдовзі його вибрали очолити приход у місті Ментор. Рігдон приділяв велику увагу першим християнським практикам, і деякі члени його приходу навіть розпочали власні спроби мати “все спільне”, як описано у книзі Дії2.
Церковне служіння
Коли Пратт, Каудері та інші місіонери зупинилися в Огайо, прямуючи проповідувати американським індіанцям на захід від Міссурі, багато членів приходу Сідні Рігдона прийняли їхнє послання3 . Після свого власного навернення Рігдон поїхав до штату Нью-Йорк з колишнім своїм прихожанином Едвардом Партриджем, щоб зустрітися з Джозефом Смітом4.
Те, що Рігдон добре знав Біблію і вмів переконливо проповідувати, допомагало зміцнювати молоду Церкву. Рігдон також служив писарем, коли Джозеф Сміт робив натхненний переклад Біблії, і кілька перших одкровень були адресовані йому. Щойно було вперше організовано Перше Президентство Церкви, Рігдон був покликаний стати радником Джозефа. У лютому 1832 року Сідні та Джозеф були разом свідками дивовижного видіння про три ступені слави, розповідь про яке містить потужне спільне свідчення про Ісуса Христа5 . Наступного місяця натовп зловмисників витягнув Сідні та Джозефа з їхніх домівок, а потім жорстоко напав на них, облив дьогтем і обваляв у пір’ї.
Сідні Рігдон головував над святими у Кертленді у той час як багато провідників Церкви були відсутні, перебуваючи в експедиції Табору Сіону, допомагав записувати Lectures on Faith (Лекції віри), виголошені у школі пророків, виступав на освяченні Кертлендського храму і був ключовою фігурою в організації Товариства безпеки Кертленда6. У 1838 році він переїхав із Джозефом Смітом до Міссурі. Під час виступу 4 липня, присвяченому Дню незалежності США, він оголосив, що святі будуть боротися проти будь-якого натовпу зловмисників, який прийде, щоб напасти на них, піднявши рівень напруги між членами Церкви та їхніми сусідами. Пізніше він був ув’язнений з Джозефом у тюрмі в Ліберті, шт. Міссурі.
Суперечки і зміна
Після того, як святі осіли в Наву, стосунки Сідні Рігдона з Джозефом Смітом стали дещо напруженими. Джозеф звинувачував Рігдона у тому, що той занедбав свої обов’язки як його радник, підігрував ворогам Церкви й “обманув невинних”. У серпні 1843 року Джозеф звинуватив Рігдона і попросив присутніх підтримати його у позбавленні свого радника товариства. Під час наступної жовтневої конференції Церкви Джозеф неохоче погодився залишити Рігдона своїм радником, якщо той буде “звеличувати свій чин і ходити й поводити себе в усій чесності, праведності й цілісності”7.
Попри цей розкол Рігдона було обрано кандидатом на посаду віцепрезидента у передвиборній кампанії Джозефа Сміта, коли той балотувався у 1844 році на пост президента США. Але у червні 1844 року цю кампанію було перервано, коли зловмисники вбили Джозефа. Рігдон поквапився до Наву з Піттсбурга, де він тоді жив, і заявив про своє право діяти, як “захисник” Церкви за відсутності Джозефа8. У відповідь Бригам Янг проголосив, що Джозеф дав Кворуму Дванадцятьох Апостолів усі ключі й обряди, потрібні, щоб вести Церкву вперед. Переважна більшість святих у Наву проголосувала за підтримку провідництва Дванадцятьох.
Хоча члени Дванадцятьох намагалися налагодити стосунки з Рігдоном, він відмовився прийняти їхнє лідерство, був виключений з Церкви у вересні 1844 року і потім повернувся до Піттсбурга. Там він сформував незалежну церковну організацію. Його Церква Христа проіснувала лише до 1847 року, коли внутрішні розбіжності і нездійснене пророцтво про Друге пришестя Христа призвело до руйнування організації. Разом зі Стівеном Постом Рігдон пізніше організував інший рух, який називався Церква Ісуса Христа Дітей Сіону, яким він керував до своєї смерті у 1876 році9.