09 Ціною життя чи смерті

“Ціною життя чи смерті”, розділ 9, із серії Святі: Розповіді про Церкву Ісуса Христа в останні дні, том 1, Стяг істини, 1815–1846 (2018)

Розділ 9: “Ціною життя чи смерті”

Розділ 9

Ціною життя чи смерті

У неділю, після того як Церкву було організовано, Олівер проповідував сім’ї Уітмерів та їхнім друзям у Фейєтті. Багато хто з них прихильно ставився до перекладу Книги Мормона, але поки що не приєднався до Церкви. Після того як Олівер закінчив промовляти, шестеро людей попросили його охристити їх в озері, що було неподалік¹.

Усе більше людей приєднувалося до Церкви, і грандіозне Господнє доручення нести євангелію у світ лягло на плечі Джозефа. Він видав Книгу Мормона й організував Господню Церкву, але книга продавалася погано, а серед бажаючих охриститися були переважно його друзі й родичі. Та й самому Джозефу все ще треба було багато чого дізнатися про небеса і землю.

Люди, які приєднувалися до Церкви, часто були шукачами дарів Духа та інших чудес, про які вони читали в Новому Завіті.² Але відновлена євангелія обіцяла віруючим щось більше, ніж чудеса і ознаки. Веніямин, мудрий пророк і цар з Книги Мормона, навчав, що якщо люди піддадуться натхненню Святого Духа, то зможуть змінити свою гріховну природу й стати святими завдяки Спокуті Ісуса Христа³.

Трудність для Джозефа полягала в тому, щоб дізнатися, як просувати вперед Господню роботу. Він та Олівер знали, що їм необхідно закликати до покаяння всіх людей. Нива була готова до жнив, і цінність кожної душі була великою в очах Бога. Але як двоє молодих апостолів — фермер і шкільний учитель, яким було трохи більше двадцяти років, — можуть просувати вперед цю величну роботу?

І як може маленька Церква в сільській місцевості штату Нью-Йорк розростися з маленького осередка настільки, щоб наповнити увесь світ?

Після хрищень у Фейєтті Джозеф вирушив у виснажливу подорож назад, до своєї ферми в Гармоні. Хоча він був повністю поглинутий роботою з розбудови нової Церкви, йому необхідно було вже скоро засівати поля, якщо він хотів восени зібрати врожай. Він і так вже запізнився з виплатами за ферму Емминому батькові, і якщо він не збере врожай, то йому доведеться шукати інший спосіб сплати борг.

По дорозі додому Джозеф зупинився на фермі Джозефа і Поллі Найтів у Коулсвіллі, штат Нью-Йорк. Найти вже довгий час підтримували його, але й досі не приєдналися до церкви. Зокрема Джозеф Найт дуже хотів прочитати Книгу Мормона до того, як прийме нову релігію⁴.

Джозеф залишився у Коулсвіллі на кілька днів, проповідуючи Найтам та їхнім друзям. Ньюел Найт, один із синів Джозефа і Поллі, часто розмовляв із пророком про євангелію. Одного дня Джозеф запросив його помолитися на зборах, однак Ньюел сказав, що натомість помолиться в лісі на самоті.

Наступного ранку Ньюел пішов до лісу і спробував помолитися. Його охопило важке почуття, воно посилювалося, коли він вирушив додому. Коли він дійшов до свого додому, те почуття настільки оволоділо ним, що він попросив свою дружину Саллі піти за пророком.

Джозеф поквапився до Ньюела і побачив, що сім’я та сусіди з жахом дивляться на те, як скорчило обличчя, руки й ноги молодого чоловіка. Коли Ньюел побачив Джозефа, то закричав: “Вижени з мене диявола!”

Джозеф ніколи ще не наказував дияволові й не зцілював нікого, але він знав, що Ісус пообіцяв Своїм учням дати силу це робити. Швидко діючи, він узяв Ньюела за руку. “В ім’я Ісуса Христа, — сказав він, —вийди з нього”.

Як тільки Джозеф це промовив, корчі припинилися. Ньюел повалився на підлогу, виснажений, але неушкоджений, пробурмотівши, що він бачив, як диявол вийшов з його тіла.

Найти та їхні сусіди були вражені тим, що зробив Джозеф. Допомагаючи донести Ньюела до ліжка, Джозеф сказав, що це було першим дивом, яке він здійснив у Церкві.

“Це сталося завдяки Богові, — свідчив він, — силою Його божественності”⁵.

За сотні миль на захід один фермер на ім’я Парлі Пратт відчув спонукання від Духа залишити свій дім і свою сім’ю, щоб проповідувати про пророцтва і духовні дари, про які розповідається у Біблії. Він задешево продав свою ферму й довірився тому, що Бог благословить його за бажання залишити все заради Христа.

Узявши необхідний одяг і стільки грошей, скільки необхідно було для подорожі, він разом з дружиною Сенкфул залишив свій дім і попрямував на схід, щоб побачитися із сім’єю, перш ніж він почне проповідування. Утім, коли вони подорожували каналом, Парлі звернувся до Сенкфул і попросив, щоб та подорожувала далі без нього. Він відчув, як Дух спонукає його зійти із судна.

“Я невдовзі приїду, — пообіцяв він. — У мене є робота в цій місцевості”⁶.

Парлі зійшов з корабля й пройшов десять миль, щоб дістатися до села, де натрапив на дім одного баптистського диякона, який розповів йому про дивну нову книгу, яку він придбав. За словами того чоловіка, книга була стародавнім літописом, перекладеним із золотих пластин за допомогою ангелів та видінь. Диякон не мав книги із собою, але пообіцяв показати її Парлі наступного дня.

Наступного ранку Парлі повернувся у дім диякона. Він з нетерпінням розгорнув книгу і прочитав титульну сторінку. Потім він розгорнув книгу в кінці й прочитав свідчення кількох свідків. Слова зацікавили його, і він почав читати з самого початку. Минали години, а він не міг відірватися від читання. Він забув про їжу й сон. Дух Господа був на ньому, і він знав, що книга істинна⁷.

Парлі невдовзі попрямував у село неподалік Пальміри, налаштований зустрітися з перекладачем книги. Люди в містечку направили його до ферми, розташованої за кілька миль далі по дорозі. Коли Парлі йшов дорогою, то побачив якогось чоловіка й запитав, де він може знайти Джозефа Сміта. Той чоловік сказав, що Джозеф живе в Гармоні, за сотню миль південніше, і сказав, що він — Гайрум Сміт, брат пророка.

Вони розмовляли майже всю ніч, і Гайрум свідчив про Книгу Мормона, відновлення священства і про Господню роботу в останні дні. Наступного ранку Парлі мав проповідувати у місцях, де він мав виконувати це призначення, тож Гайрум дав йому примірник книги й побажав щасливої дороги.

Парлі брався за читання книги, як тільки для цього випадала нагода, і, на свою радість, дізнався, що воскреслий Господь відвідував народ стародавньої Америки й навчав його євангелії. Парлі зрозумів, що послання, яке містилося в книзі, було ціннішим за всі багатства світу.

Коли Парлі закінчив своє проповідування, він повернувся в дім Смітів. Гайрум радо зустрів його і запросив відвідати ферму Уітмерів, де можна було зустрітися з членами Церкви, кількість яких постійно зростала.

Маючи велике бажання дізнатися більше, Парлі прийняв запрошення. Через кілька днів він охристився⁸.

У кінці червня 1830 року Емма разом з Джозефом і Олівером поїхала до Коулсвілля. Чутки про диво, яке здійснив Джозеф тієї весни, поширилися по всій тій місцевості, і тепер Найти й кілька інших сімей захотіли приєднатися до Церкви.

Емма також була готова охриститися. Як і Найти, вона вірила у відновлену євангелію і в пророче покликання свого чоловіка, однак ще й досі не приєдналася до Церкви⁹.

Після приїзду до Коулсвілля Джозеф разом з іншими працював над створенням загати в найближчому потічку, щоб провести там хрищення наступного дня. Однак, коли настав ранок, усі побачили, що хтось уночі зруйнував загату, аби хрищення не відбулися.

Розчаровані, вони вирушили замість цього на недільні збори, де Олівер проповідував про хрищення і Святий Дух. Після проповіді місцевий священник і кілька членів його громади увірвалися на збори й намагалися силоміць вивести звідти одного з вірян.

Емма вже добре знала, який спротив чинили Джозефові та його посланню. Дехто називав його шахраєм і звинувачував у спробах нажитися на своїх послідовниках. Інші глузували з віруючих, називаючи їх “мормонітами”¹⁰. Остерігаючись неприємностей, Емма й усі інші повернулися до потічка рано-вранці наступного дня й відремонтували загату. Коли набралося достатньо води, Олівер зайшов у воду й охристив Емму, Джозефа і Поллі Найтів і ще десятьох людей.

Під час хрищення кілька чоловіків стояли вздовж берега неподалік і улюлюкали. Емма та інші намагалися не зважати на них, але коли всі вони групою пішли назад до ферми Найтів, ті чоловіки пішли за ними, вигукуючи погрози пророкові. У домі Найтів Джозеф і Олівер хотіли конфірмувати щойно охрищених чоловіків та жінок, але група тих, хто улюлюкав знадвору, переросла в галасливий натовп зловмисників, яких стало п’ятдесят чоловік.

Занепокоєні тим, що на них можуть напасти, віруючі втекли в сусідній будинок, сподіваючись закінчити конфірмацію у спокійній атмосфері. Але перш ніж вони змогли виконати обряди, констебль арештував Джозефа і відвів його до в’язниці за те, що проповідуванням Книги Мормона він спровокував заворушення в громаді.

Джозеф провів ніч під арештом, не знаючи, схоплять його зловмисники і здійснять свої погрози чи ні. Тим часом Емма, охоплена тривогою, чекала в домі своєї сестри, молячись з їхніми коулсвілльськими друзями про благополучне звільнення Джозефа¹¹.

Упродовж наступних двох днів справу Джозефа розглядали в суді і його виправдали, але відразу ж знову заарештовували й привели до суду за тим самим звинуваченням. Після другого судового розгляду справи його звільнили, і він разом з Еммою повернувся на ферму в Гармоні до того, як Емму та інших коулсвілльських святих встигли конфірмувати в члени Церкви¹².

Удома Джозеф знову спробував узятися за роботу на фермі, але Господь дав йому нове одкровення про те, чому саме він має присвячувати свій час. “Ти маєш присвятити все своє служіння Сіону, — проголосив Господь. — І в мирських справах ти не матимеш сили, бо це не твоє покликання”. Джозефу було наказано засіяти поля, а потім вирушити у штат Нью-Йорк, щоб конфірмувати нових членів Церкви¹³

Це одкровення викликало у Емми занепокоєння. Як вони будуть заробляти на прожиття, якщо Джозеф присвячуватиме весь свій час святим? І що вона має робити, поки він буде в роз’їздах, служачи Церкві? Вона має залишатися вдома чи Господь хоче, щоб вона супроводжувала Джозефа? А якщо так, то якою буде її роль у Церкві?

Знаючи, що Емма прагне отримати спрямування, Господь звернувся до неї в одкровенні, даному через Джозефа. Він простив її гріхи й покликав її бути “вибраною пані”. Він дав їй настанову, щоб вона супроводжувала Джозефа у його подорожуваннях і пообіцяв: “Тебе буде висвячено під його рукою розʼяснювати Писання і напучувати Церкву”.

Він також заспокоїв її тривогу стосовно фінансів. “Тобі не треба боятися, бо твій чоловік підтримуватиме тебе”.

Після цього Господь дав їй настанову скласти збірку священних гімнів для церкви. “Бо Моя душа втішається в пісні серця”, — сказав Він¹⁴.

Невдовзі після цього одкровення Ньюел та Саллі Найт приїхали з Коулсвілля, і Саллі та Емму було конфірмовано. Коли обидві жінки отримали дар Святого Духа, Дух Господа наповнив кімнату. Усі раділи й славили Бога¹⁵.

Пізніше того літа Джозеф і Емма сплатили за ферму з допомогою друзів і переїхали у Фейєтт, аби Джозеф міг присвячувати більше часу Церкві¹⁶. Однак після прибуття вони дізналися, що Гайрам Пейдж, один з Восьми свідків і вчитель в Аароновому священстві, почав шукати одкровення для Церкви через предмет, який, на його думку, був каменем провидця¹⁷. Багато святих, зокрема й Олівер та кілька інших членів сім’ї Уітмерів, повірили, що ці одкровення були від Бога¹⁸.

Джозеф знав, що для нього настали важкі часи. В одкровеннях Гайрама імітувалася мова Писань. У них говорилося про встановлення Сіону й організацію Церкви, але іноді вони суперечили Новому Завіту та істинам, які Господь відкрив через Джозефа.

Невпевнений у тому, що робити, Джозеф провів у молитві всю ніч, благаючи про скерування. Він і раніше стикався зі спротивом, але не з боку друзів. Якщо його дії, спрямовані проти одкровень Гайрама, будуть надто різкими, він може образити тих, хто в них повірив, або знеохотить вірних святих прагнути особистих одкровень¹⁹. Але якщо він не засудить хибних одкровень, вони здатні підірвати авторитет слова Господа і спричинити розкол серед святих.

Після багатьох безсонних годин Джозеф отримав одкровення, адресоване Оліверу. “Нікого не буде призначено отримувати заповіді й одкровення в цій Церкві, крім Мого слуги Джозефа Сміта, — проголосив Господь, — бо все має робитися за порядком і за загальною згодою в Церкві”. Господь направляв Олівера навчати Гайрама цього принципа.

Після цього в одкровенні Оліверу було сказано, що він має подолати майже тисячу миль до західних кордонів Сполучених Штатів, аби проповідувати відновлену євангелію американським індіанцям, які є залишком дому Ізраїля. Господь сказав, що місто Сіон буде збудовано поблизу місця проживання цього народу, що узгоджується з обіцянням, даним у Книзі Мормона стосовно того, що Бог встановить Новий Єрусалим на Американському континенті перед Своїм Другим Пришестям. Він не вказав точного місцезнаходження міста, але Він пообіцяв, що відкриє цю інформацію пізніше²⁰.

Через кілька днів, під час конференції Церкви, святі зреклися одкровень Гайрама й одностайно підтримали Джозефа як єдину людину, яка може отримувати одкровення для Церкви²¹.

Господь покликав Пітера Уітмера мол., Зайбу Пітерсона і Парлі Пратта разом з Олівером вирушити на місію на захід²². Емма та інші жінки почали виготовляти для місіонерів одяг. Вони працювали багато годин, роблячи з вовни пряжу; ткали чи в’язали з пряжі тканину, а потім зшивали частини тієї тканини²³.

Парлі тільки нещодавно повернувся до Фейєтта разом із Сенкфул. Він розповів про євангелію їй та іншим членам сім’ї. Коли він вирушив на захід, вона переїхала до Мері Уітмер, яка радо прийняла її у своєму домі.

На шляху до Міссурі Парлі планував разом з іншими місіонерами побувати у штаті Огайо, де жив його колишній пастор Сідні Рігдон. Парлі сподівався, що Сідні зацікавиться їхнім посланням²⁴.

Того літа у містечку, розташованому на відстані дводенної подорожі від Фейєтта, Рода Грін відкрила двері й побачила на порозі Сем’юела Сміта, брата пророка. Раніше того року Рода вже бачилася з Сем’юелом, і він залишив у її домі примірник Книги Мормона. Чоловік Роди, Джон, був подорожуючим проповідником іншої віри, і він вважав, що та книга була нісенітницею, однак пообіцяв узяти її з собою на проповідування й записати імена тих людей, які зацікавляться її посланням.

Рода запросила Сем’юела увійти й сказала, що поки Книга Мормона нікого не зацікавила. “Вам доведеться забрати книгу, — сказала вона. — Пан Грін не хоче її купувати”.

Сем’юел узяв Книгу Мормона і вже збирався йти, аж раптом Рода сказала, що вона прочитала книгу і та їй сподобалася. Сем’юел зупинився. “Я подарую вам цю книгу, — сказав він, повертаючи їй примірник. — Дух Господа не дає мені забрати її”.

Рода з великим хвилюванням узяла книгу. “Просіть Бога, щоб Він дав вам свідчення про істинність цієї роботи, — сказав Сем’юел, — і ви відчуєте палання у грудях, що і є Духом Бога”.

Пізніше, коли чоловік повернувся додому, Рода розповіла йому про візит Сем’юела. Спочатку Джон не хотів молитися про книгу, але Рода переконала, що йому слід повірити обіцянню Сем’юела.

“Я переконана, що він не сказав би неправди, — промовила вона. — Я знаю, що він один з найкращих людей, яких я тільки знала”.

Рода і Джон помолилися про книгу і отримали свідчення про її істинність. Після цього вони почали розповідати про неї своїй сім’ї та сусідам, зокрема й молодшому братові Роди, Бригаму Янгу, та його другові Геберу Кімболу²⁵.

Восени тридцятивосьмирічний Сідні Рігдон чемно слухав, як Парлі Пратт і його троє товаришів свідчили про нову книгу Писань — Книгу Мормона. Однак Сідні не зацікавився. Роками він закликав людей у Кертленді, штат Огайо, і навколишніх місцях читати Біблію та повернутися до принципів, викладених у Новому Завіті. Він сказав місіонерам, що Біблія завжди була дороговказом в його житті, і її достатньо²⁶.

“Ви відкрили мені істину, — Парлі нагадав Сідні. — Тепер я прошу вас як друга прочитати цю книгу заради мене”²⁷.

“Тобі не слід сперечатися з цього приводу зі мною, — наполягав Сідні. — Однак я прочитаю книгу і подивлюся, як вона пов’язана з тим, у що я вірю”²⁸.

Парлі запитав у Сідні, чи можуть вони проповідувати його пастві. Хоча Сідні скептично поставився до їхнього послання, втім дозволив.

Після того як місіонери пішли, Сідні прочитав уривки з книги і зрозумів, що він не зможе заперечити її істинність²⁹. На той час, коли Парлі й Олівер закінчили проповідувати його пастві, Сідні вже не мав жодного бажання застерігати людей проти цієї книги. Коли він підвівся, щоб виступити в кінці зборів, то процитував Біблію.

“Усе досліджуючи, —сказав він, — тримайтеся доброго”³⁰.

Однак Сідні не знав, що ж робити йому. Якщо він прийме Книгу Мормона, це означатиме, що він втратить свою роботу пастора. У нього була хороша паства, яка забезпечувала хороше життя йому, його дружині Фібі та їхнім шістьом дітям. Деякі люди з його пастви навіть будували їм дім³¹. Дійсно, чи зміг би він попросити свою сім’ю відмовитися від зручного життя, яке вони мали?

Сідні молився, поки не відчув спокій. Він знав, що Книга Мормона — істинна. “Бо не тіло і кров мені оце виявили, — проголосив він, — але Мій Небесний Отець”³².

Сідні розповів про свої почуття Фібі. “Люба, — сказав він, — колись ти пішла за мною у бідність. Чи готова ти знову зробити те саме?”

“Я знала, на що погоджувалася”, — відповіла вона. — Я хочу виконувати волю Бога, ціною життя чи смерті”³³.