Книги й уроки
Розділ 11: Життя Христа

Розділ 11

Життя Христа

Зображення
Jesus Christ at the home of Jairus. Christ is standing beside the bed of the twelve-year-old daughter of Jairus. The girl's father and mother are standing on the other side of the bed. Christ is holding the hand of the girl as He helps her rise from her bed. The girl, who had been declared dead, is looking up at Christ. Light from a window is shining on the girl's face, and on the back of Christ.

Події життя Христа були передречені задовго до Його народження

Доля кожної людини, яка приходить на землю, залежить від виконання Ісусом Христом обіцяння, яке Він дав ще на небесах—бути нашим Спасителем. Без Нього не зміг би здійснитися весь план спасіння. Оскільки Його місія була необхідною, всі пророки від Адама до Христа свідчили про Його пришестя (див. Дії 10:43). Усі пророки, починаючи від Христа, свідчили, що Він уже прийшов. Усі ми маємо досліджувати життя Спасителя і завжди віддано наслідувати Його приклад у своєму житті.

Адамові ангел сказав, що ім’я Спасителя буде Ісус Христос (див. Мойсей 6:51–52). Енох бачив, що Ісус помре на хресті й воскресне (див. Мойсей 7:55-56). Ной і Мойсей також свідчили про Нього (див. Мойсей 1:11; 8:23–24). Приблизно за 800 років до народження Спасителя Ісая передбачив Його життя. Коли Ісая побачив біль і страждання, які знесе Спаситель, щоб сплатити ціну за наші гріхи, то вигукнув:

“Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами…

…Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс”. …

Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був…

Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення” (Ісая 53:3–7).

Нефій також бачив у видінні майбутнє народження і місію Спасителя. Він бачив прекрасну діву, і ангел сказав: “Дивись, діва, яку ти бачиш, це матір Сина Божого від плоті людської” (1 Нефій 11:18). Тоді Нефій побачив діву, яка тримала дитину на руках. Ангел сказав: “Ти бачиш Агнця Божого, так, Сина Батька Вічного!” (1 Нефій 11:21).

Приблизно за 124 роки до народження Ісуса цар Веніямин, ще один нефійський пророк і цар, також передрікав про життя Спасителя:

“Бо знай, час настає, і він вже не так далеко, що з силою Господь Вседержитель, Який царює, Який був, і є од усієї вічності до всієї вічності, зійде з небес до дітей людських, і буде жити в скинії з глини, і піде до людей, творячи могутні чудеса, буде зціляти хворих, оживляти мертвих, дасть кульгавим ходити, сліпим поверне зір, і глухим—слух, і буде виліковувати всілякі хвороби.

І Він виганятиме дияволів, або злих духів, які живуть у серцях дітей людських.

І ось, Він витерпить спокуси, і біль у тілі, голод, спрагу і втому, навіть більше, ніж людина може витерпіти, якщо це не до смерті; бо знай, кров виступить з кожної пори, таким великим буде Його страждання за злочестивість і мерзоти Його народу.

І Його називатимуть Ісус Христос, Син Бога, Батько небес і землі, Творець усього від початку; і Його мати буде зватися Марією” (Мосія 3:5–8).

  • Які давні пророцтва про Ісуса Христа вам відомі?

Він був Єдинонародженим від Батька

  • Що Ісус Христос успадкував від Батька? Що Він успадкував від Своєї матері?

Розповідь про народження та життя Спасителя міститься в Новому Завіті, в книгах Матвія, Марка, Луки та Івана. З їхніх слів ми дізнаємося, що Ісус народився від діви на ім’я Марія. Тоді, коли вона була заручена з Йосипом, їй явився ангел Господній. Ангел повідомив їй, що вона має стати матір’ю Сина Божого. Вона запитала його, яким чином це можливо (див. Лука 1:34). Він відповів їй: “Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!” (Лука 1:35). Отже, Бог Батько в буквальному сенсі став батьком Ісуса Христа.

Ісус є єдиною людиною на землі, яка народилася від смертної матері й безсмертного батька. Тому Його названо Єдинонародженим Сином. Від Батька Він успадкував божественні сили. Від своєї матері Він успадкував земну природу і був підвладний голоду, спразі, втомі, болю і смерті. Ніхто не міг би забрати життя Спасителя, якби Він цього не хотів. У Нього була сила віддати життя і після смерті знов повернути його у Своє тіло. (Див. Іван 10:17–18).

Його життя було досконалим

  • Яке значення має життя Спасителя для нас?

З самого дитинства Ісус був послушним усьому, що вимагалось від Нього нашим Небесним Батьком. Під наглядом Марії та Йосипа Ісус зростав, як зростає більшість інших дітей. Він любив істину і був вірним їй. Лука казав: “А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на ній пробувала (Лука 2:40; див. також УЗ 93:12–14).

Коли Ісусу було 12 років, Він вже знав, що Його послано виконати волю Свого Батька. Одного разу Він пішов з батьками до Єрусалима. Коли батьки поверталися додому, то побачили, що Його немає серед тих, хто подорожував разом з ними. Вони повернулися до Єрусалима на пошуки. “І сталося, що третього дня вони відшукали Його в храмі, і Він сидів серед учителів, і вони слухали Його і ставили Йому запитання” (Переклад Джозефа Сміта, Лука 2:46). “Усі ж хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям” (Лука 2:47).

Йосип і Марія відчули полегшення, знайшовши Його, проте “здивувались, а мати сказала до Нього: “Дитино,—чому так Ти зробив нам, Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе”. Ісус відповів їй такими словами: “Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму [Небесному] Отцеві?” (Лука 2:48–49).

Щоб здійснити Свою місію, Ісус мав виконувати волю Небесного Батька. “Сам Я від Себе нічого не дію,—казав Він,—але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив… Я завжди чиню, що Йому до вподоби” (Іван 8:28–29).

Коли Ісусу було тридцять років, Він прийшов до Івана Христителя, щоб той христив Його в річці Йордані. Іван не наважувався христити Ісуса, бо знав, що Той є величнішим за нього. Ісус попросив Івана христити Його, щоб “виповнити усю правду”. Іван тоді христив Спасителя, повністю зануривши Його у воду. Коли Ісус був хрищений, Його Батько промовив з небес: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав”. Тоді спустився Святий Дух, що було явлено в ознаці голуба. (Див. Матвій 3:13–17).

Невдовзі після хрищення Ісуса Він молився 40 днів і ночей, щоб бути з Богом. Після цього Сатана прийшов, щоб спокушати Його. Ісус твердо протидіяв усім спокусам Сатани, а потім наказав Сатані піти геть. (Див. Матвій 4:1–11; див. також Переклад Джозефа Сміта, Матвій 4:1, 5–6, 8–9, 11). Ісус Христос залишився безгрішним, єдиною безгрішною Істотою, яка колись ходила по землі (див. Євреям 4:15; 1 Петра 2:21–22).

  • Який епізод з життя Спасителя має для вас особливе значення?

Він навчав нас любити одне одного і служити одне одному

  • Як Спаситель учив нас любові й служінню одне одному?

Після посту і сутички з Сатаною Ісус почав Своє священнослужіння людям. Він прийшов на землю не тільки для того, щоб померти за нас, але й щоб навчити нас, як жити. Він казав, що існує дві великі заповіді: перша—любити Бога всім своїм серцем, розумом і силою, і друга—любити людей так, як ми любимо себе (див. Матвій 22:36–39). Його життя є прикладом того, як ми повинні дотримуватися цих двох заповідей. Якщо ми любимо Бога, то будемо виявляти Йому довіру і послух, як це робив Ісус. Якщо ми любимо людей, то будемо допомагати їм в матеріальних і духовних потребах.

Ісус провів усе Своє життя у служінні. Він зцілював людей від хвороб. Він давав сліпим зір, повертав глухим слух, давав кульгавим ходити. Одного разу, коли Ісус зцілював хворих, настав вечір і люди вже зголодніли. Замість того, щоб відіслати їх, Він благословив п’ять хлібин та дві риби і в чудесний спосіб нагодував натовп з п’яти тисяч чоловік. (Див. Матвій 14:14–21). Він навчав, що якщо ми бачимо людей, які потерпають від голоду, холоду, не мають одягу чи самотні, то повинні допомогти їм усім, чим можемо. Коли ми допомагаємо людям, то служимо Господу. (Див. Maтвій 25:35–46).

Ісус любив людей усім Своїм серцем. Часто Його серце так сповнювалося співчуттям, що Він плакав. Він любив малих дітей, літніх людей і скромних, простих людей, які вірили в Нього. Він любив тих, хто грішив, і з великим співчуттям учив їх покаянню та хрищенню. Він казав: “Я—дорога, і правда, і життя” (Іван 14:6).

Ісус любив навіть тих, хто грішив проти Нього й не бажав каятися. Наприкінці Свого життя, вже на хресті, Він молився Батькові за солдат, які розіп’яли Його, благаючи: “Отче, відпусти їм,—бо не знають, що чинять вони!” (Лука 23:34). Він учив: “Оце Моя заповідь,—щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!” (Іван 15:12).

  • Яким чином ми можемо показати Господу, що любимо Його?

Він організував єдину істинну Церкву

  • Чому Спаситель організував Свою Церкву і висвятив апостолів?

Ісус хотів, щоб Його євангелії навчали по всій землі, тож Він обрав дванадцятьох апостолів, щоб вони свідчили про Нього. Апостоли були першими провідниками Його Церкви. Вони отримали повноваження діяти від Його імені й робити ті справи, які робив Він. Ті, хто отримав повноваження від них, також могли навчати, христити і виконувати інші обряди в Його ім’я. Після смерті Ісуса вони продовжували виконувати Його роботу аж поки люди не стали такими злочестивими, що вбили апостолів.

Він викупив нас із наших гріхів і спас від смерті

  • Вивчаючи цей розділ, виділіть час на розмірковування про подію Спокути.

Наприкінці Свого земного служіння Ісус підготувався, щоб принести останню жертву за всі гріхи людства. Йому було винесено смертний вирок через те, що Він свідчив народові, що є Сином Бога.

У ніч перед розп’яттям Він пішов до саду, який називається Гефсиманія. Потім Його охопив глибокий сум. Він молився і ридав. Апостолу останніх днів Орсону Ф. Уітні було дано у видінні побачити страждання Спасителя. Дивлячись на Його ридання, він сказав: “Я був настільки зворушений баченим, що також ридав з самого тільки співчуття. Усе моє серце було разом з Ним; Я любив Його всією своєю душею і хотів бути з Ним, як ніщо інше” (“The Divinity of Jesus Christ,” Improvement Era, Jan. 1926, 224–25; див. також Ensign, Dec. 2003, 10). Ісус, “трохи далі пройшовши, упав … долілиць, та молився й благав: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте,—не як Я хочу, а як Ти” (Матвій 26:39).

В одному із сучасних одкровень Спаситель описував, яким жахливим було Його страждання, кажучи, що воно примусило Його “тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом” (УЗ 19:18). Він страждав “будучи у плоті”, узявши на себе наші болі, хвороби, неміч і гріхи (див. Алма 7:10–13). Жодна смертна людина не може уявити, наскільки важким був цей тягар. Ніхто інший не зніс би таку тілесну й духовну муку. Він “спустився нижче всього, … щоб Він міг бути в усьому і серед усього світлом істини” (УЗ 88:6).

Але тоді Його страждання ще не закінчилися. Наступного дня Ісуса били, Його принижували, на Нього плювали. Його змусили нести власний хрест на гору. Тоді Його підняли і прибили до нього цвяхами. Ці тортури є одними з найжахливіших серед вигаданих людьми. Відстраждавши на хресті, Він закричав, потерпаючи від болю: “Боже Мій, Боже Мій,—нащо Мене Ти покинув?” (Maрк 15:34). У найважчу годину Батько віддалився від Ісуса, щоб Він повністю відстраждав покарання за гріхи усіх людей, щоб Ісус міг отримати повну перемогу над силами гріха і смерті (див. James E. Talmage, Jesus the Christ, 3rd ed. [1916], 660–661).

Коли Спаситель дізнався, що Його жертва була прийнята Батьком, то голосно вигукнув: “Звершилось!” (Іван 19:30). “Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!” (Лука 23:46). Він опустив голову і Сам віддав Свій дух. Спаситель помер. Лютий землетрус сколихнув землю.

Друзі Спасителя віднесли його тіло у гробницю, де воно пролежало три дні. У цей час Його дух пішов і організував місіонерську роботу для інших духів, які мали отримати Його євангелію (див. 1 Петра 3:18–20; УЗ 138). На третій день, в неділю, Він повернувся у своє тіло і знов підняв Його. Ісус перший подолав смерть. То було здійснення пророцтва про те, що “Він має воскреснути з мертвих” (Іван 20:9).

Невдовзі після Свого воскресіння Спаситель явився нефійцям і встановив Свою Церкву в Америці. Він навчав людей і благословляв їх. Зворушлива розповідь про це записана в книзі 3 Нефій з 11 по 28 розділ.

Його жертва була виявом любові до Батька й до нас

Ісус учив: “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую” (Іван 15:13–14). Він з бажанням і смиренням зніс муки Гефсиманії та страждання на хресті, щоб ми могли отримати всі благословення плану спасіння. Для отримання цих благословень ми повинні прийти до Нього, покаятися у своїх гріхах і любити Його всім своїм серцем. Він сказав:

“І такою є євангелія, яку Я дав вам,—що Я прийшов у світ виконати волю Мого Батька, тому що Мій Батько послав Мене.

І Мій Батько послав Мене, щоб Мене було піднято на хресті; і після того як Мене було піднято на хресті, щоб Я міг привести всіх людей до Себе,… щоб бути судженими за свої діяння. …

Бо ті діяння, які ви бачили, коли Я робив, є тими, які ви теж будете робити. …

Отже, якими людьми повинні ви бути? Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є” (3 Нефій 27:13–15, 21, 27; курсив додано).

  • Що ви відчуваєте, коли розмірковуєте над жертвою Спасителя заради вас?

Додаткові Писання та інші джерела

Роздрукувати