Книги й уроки
Розділ 16: Церква Ісуса Христа в давні часи

Розділ 16

Церква Ісуса Христа в давні часи

Зображення
Christ with the twelve men chosen by Him to be His Apostles. Christ has His hands upon the head of one of the men (who kneels before Him) as He ordains the man to be an Apostle. The other eleven Apostles are standing to the left and right of Christ.

Риси, які визначають Церкву Ісуса Христа

“Ми віримо в той самий устрій, що був у первинній Церкві, а саме: в апостолів, пророків, пасторів, учителів, євангелістів і так далі” (Уложення віри 1:6).

Коли Ісус жив на землі, він установив Свою Церкву. Вона називалася Церква Ісуса Христа (див. 3 Нефій 27:8), а її члени звалися святими (див. Eфесянам 2:19–20).

Одкровення

Коли Ісус установив Свою Церкву, Він особисто навчав і спрямовував діяльність її керівників. А Він, у свою чергу, отримував настанови від Небесного Батька. (Див. Євреям 1:1–2). Таким чином Церквою Ісуса Христа керував Бог, а не людина. Ісус навчав послідовників, що одкровення—це “скеля”, на якій Він побудує Свою Церкву (див. Матвій 16:16–18).

Перед тим, як Ісус піднісся на небеса після Свого воскресіння, Він сказав апостолам: “Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку” (Матвій 28:20). Вірний Своєму слову Він продовжував спрямовувати їх з небес. Він послав Святого Духа, щоб Той втішав їх і передавав одкровення (див. Лука 12:12; Іван 14:26). Він промовляв до Савла у видінні (див. Дії 9:3–6). Він явив Петрові, що євангелію слід проповідувати не тільки юдеям, але й усьому світу (див. Дії 10). Він відкрив багато славетних істин Іванові, які нині записані в книзі Об’явлення. У книгах Нового Завіту записано багато інших способів, у які Ісус являв Свою волю, скеровуючи Церкву і просвітлюючи учнів.

Повноваження від Бога

Без священства не можна виконувати обряди й навчати принципів євангелії. Батько дав це повноваження Ісусу Христу (див. Євреям 5:4–6), який, у Свою чергу, висвятив апостолів і дав їм силу і повноваження священства (див. Лука 9:1–2; Марк 3:14). Він нагадав їм: “Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив” (Іван 15:16).

Заради порядку в Церкві Ісус дав найбільший обов’язок і повноваження Дванадцятьом апостолам. Він призначив Петра бути старшим апостолом і дав йому ключі запечатувати благословення і на землі, і на небі (див. Матвій 16:19). Ісус також висвятив інших служителів, які мали конкретні обов’язки. Коли Він піднісся на небеса, спосіб призначення і висвячення залишився незмінним. Під руками тих, хто вже отримав цю владу, священство дарувалося іншим чоловікам. Через Святого Духа Ісус явив Своє схвалення цих висвячень (див. Дії 1:24).

Церковна організація

Церква Ісуса Христа мала чітку організаційну структуру. Її порівнювали з довершеною спорудою, збудованою “на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос” (Ефесянам 2:20).

Ісус призначив інших провідників священства, які мали допомагати апостолам в їхньому служінні. Служителів, які називалися сімдесятники, Він відрядив парами, щоб вони проповідували євангелію (див. Лука 10:1). Серед інших служителів Церкви були євангелісти (патріархи), пастори (головуючі провідники), первосвященики, старійшини, єпископи, священики, вчителі й диякони (див. розділ 14 цієї книги). Усі ці чини були необхідні, щоб проводити місіонерську роботу, виконувати обряди, навчати й надихати членів Церкви. Вони допомагали їм прийти до “з’єднання віри й пізнання Сина Божого” (Ефесянам 4:13).

Біблія не розповідає докладно про священство або організацію та керівництво Церкви. Однак книги Біблії, що дійшли до наших днів, демонструють красу й довершеність церковної організації. Апостолам було наказано іти по всьому світу і проповідувати (див. Mатвій 28:19–20). Вони не повинні були залишатися в будь-якому з міст, щоб наглядати за новонаверненими. Тому було покликано і висвячено місцевих провідників священства, а над ними головували апостоли. Апостоли й інші провідники Церкви відвідували різні філії й писали їм листи. Саме тому в Новому Завіті є листи, складені апостолами: Павлом, Петром, Яковом, Іваном та Юдою, які радять і наставляють місцевих провідників священства.

Новий Завіт показує, що така організація Церкви мала тривати завжди. Наприклад, після смерті Юди залишилося тільки одинадцять апостолів. Невдовзі після того, як Ісус піднісся на небеса, одинадцять апостолів зустрілися, щоб обрати когось на місце Юди. Через одкровення Святого Духа вони обрали Маттія. (Див. Дії 1:23–26). Ісус установив модель, за якою дванадцять апостолів повинні керувати Церквою. Очевидно, що цей порядок мав залишатися таким, яким його було встановлено Ісусом.

Перші принципи і обряди

Апостоли навчали двом основним принципам: вірі в Господа Ісуса Христа й покаянню. Повіривши в Ісуса Христа, в те, що Він є Сином Божим і їхнім Викупителем, і покаявшись у своїх гріхах, новонавернені проходили два обряди: хрищення зануренням і надання дару Святого Духа рукопокладанням (див. Дії 19:1–6). Це було першими принципами і обрядами євангелії. Ісус казав: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5).

Обряди за померлих

Ісус зробив так, щоб усі дізналися про євангелію, чи то на землі, чи після смерті. Між своєю смертю і воскресінням Ісус перебував серед духів померлих людей. Він організував серед них місіонерську роботу. Він призначив праведних посланців і дав їм владу навчати євангелії всіх духів померлих. Завдяки цьому ті отримують нагоду прийняти євангелію. (Див. 1 Петра 3:18–20; 4:6; УЗ 138.) Тоді члени Церкви на землі виконували обряди заради померлих (див. 1 Коринтянам 15:29). Такі обряди, як хрищення і конфірмація, мають бути виконані на землі.

Духовні дари

Усі віддані члени Церкви мали право на отримання дарів Духа. Вони наділялися ними згідно з їхніми особистими потребами, можливостями і завданнями. Серед таких дарів був дар віри, зокрема, віра у силу зцілювати і зцілюватися, дар пророцтва і дар отримувати видіння. (Про дари Духа докладніше йдеться у розділі 22). Духовні дари завжди існують в істинній Церкві Ісуса Христа (див. 1 Коринтянам 12:4–11; Мороній 10:8–18; УЗ 46:8–29). Ісус сказав Своїм учням, що ці ознаки, або духовні дари, завжди супроводжуватимуть віруючих (див. Марк 16:17–18). Багато Його учнів силою Святого Духа творили дива, пророкували чи мали видіння.

  • Чому необхідно, щоб Церкві Ісуса Христа були притаманні ці шість рис?

Церква Ісуса Христа в Америці

Після Свого воскресіння Ісус відвідав людей в Америці і організував серед них Свою Церкву. Упродовж трьох днів Він їх навчав, а після того часто повертався ще протягом деякого часу (див. 3 Нефій 11–28). Потім Він залишив їх і піднісся на небо. Більше двохсот років вони жили в праведності й були одним з найщасливіших народів, створених Богом (див. 4 Нефій 1:16).

Відступництво від істинної Церкви

  • Що означає слово відступництво?

У всі віки злочестиві люди прагнули знищити роботу Бога. Це відбувалося й тоді, коли апостоли були живі й керували молодою Церквою, яка тільки починала зростати. Деякі члени Церкви замість простих істин, даних Ісусом, проповідували старі язичеські чи юдейські вірування. Дехто відкрито вчиняв бунт. Крім того, існувало зовнішнє переслідування Церкви. Членів Церкви піддавали тортурам і вбивали за їхні вірування. Через злочестивість і відступництво апостольське повноваження і ключі священства були втрачені або забрані з землі. Організації, яку заснував Ісус Христос більше не існувало, і розпочався розпач. Все більше і більше помилок закрадалося до церковних вчень, і невдовзі Церкву було повністю зруйновано. Період часу, коли на землі більше не існувало істинної Церкви, називається Великим відступництвом.

Потім у поглядах тих, кого називали християнами, стали переважати язичеські вірування. Римський імператор визнав це хибне християнство державною релігією. Ця церква надзвичайно відрізнялася від церкви, організованої Ісусом. Вона навчала, що Бог не має форми або субстанції.

Ці люди втратили розуміння Божої любові до нас. Вони не знали, що ми—Його діти. Вони не розуміли мети життя. Багато обрядів було змінено, бо на землі більше не було священства й одкровення.

Імператор самостійно обирав провідників і іноді називав їх тими ж чинами, якими раніше називалися провідники священства в істинній Церкві Христа. Тоді не було апостолів чи інших провідників священства, які б мали силу від Бога, і не було духовних дарів. Пророк Ісая передбачив цей стан і пророкував: “І осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного” (Ісая 24:5). Це вже була не Церква Ісуса Христа. Це була церква людей. Навіть ім’я її змінили. В Америці також відбулося відступництво (див. 4 Нефій).

Відновлення було передречено

  • Які пророцтва Старого і Нового Завітів передрікали Відновлення?

Бог передбачив відступництво і готував шлях до відновлення євангелії. Апостол Петро говорив про це юдеям: “І щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог відвіку устами всіх святих пророків Своїх!” (Дії 3:20–21).

Іван Богослов також передбачив час, коли євангелію буде відновлено. Він казав: “І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові” (Об’явлення 14:6).

  • Чому Відновлення було необхідне?

  • Подумайте, які благословення ви отримали завдяки тому, що Церкву Ісуса Христа було відновлено на землі.

Додаткові уривки з Писань

Роздрукувати