Завітний народ Господа

Зображення

The Old Testament prophet Abraham kneeling in prayer. Abraham is holding a staff in one hand and is looking toward the heavens as he prays. Sarah, the wife of Abraham, is depicted watching and with a look of humor on her face, from a tent portrayed in the background. Abraham and Sarah are depicted as elderly people.

Природа завітів

Що таке завіт? Чому святих останніх днів називають завітним народом?

Із самого початку Господь укладав зі Своїми дітьми на землі завіти. Коли Його народ укладає з Ним завіти (тобто, дає обіцяння), то знає, чого Він очікує від них і на які благословення вони можуть розраховувати з Його боку. Вони можуть краще виконувати Його роботу на землі. Люди, які укладають з Господом завіти і з якими укладає завіти Господь, називаються завітним народом Господа. Члени Церкви є завітним народом Господа.

В євангельському розумінні завіт—це священна угода або двостороннє обіцяння між Богом і людиною або групою людей. Укладаючи завіт, Бог обіцяє благословення за дотримання конкретних заповідей. Він висуває умови Своїх завітів і відкриває їх Своїм пророкам. Якщо ми приймаємо рішення виконувати умови завіту, то отримуємо обіцяні благословення. Якщо не дотримуємося—Він не дає благословень, а в деяких випадках навіть карає.

Наприклад: коли ми приєднуємося до Церкви, то укладаємо з Богом декілька завітів (див. розділ 20 “Хрищення”). Під час хрищення ми укладаємо зі Спасителем завіт, що візьмемо на себе Його ім’я. Він обіцяє, що “всі, хто … хрищені в Моє ім’я, яке є Ісус Христос, і витерплять до кінця, ті будуть спасенні” (УЗ 18:22). Коли ми причащаємося, то також укладаємо з Господом завіт. (Взяти на себе ім’я Його сина, завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей.) Нам обіцяно, що Святий Дух буде з нами. (Див. УЗ 20:77–79). Коли ми вступаємо в завіт вічного шлюбу, то даємо інші священні обіцяння, і за віддане дотримання їх нам обіцяно піднесення (див. УЗ 132; див. також розділ 47 цього посібника).

Бог також укладав особливі завіти з конкретними людьми або групами людей. Він уклав особливі завіти з Адамом, Енохом, Ноєм, дітьми Ізраїля і Легієм (див. Moйсей 6:31–36, 52; Буття 9:9–17; Вихід 19:5–6; 2 Нефій 1). Він уклав особливий завіт з Авраамом і його нащадками, який благословляє членів Церкви і всі народи на землі в наш час.

Подумайте про завіти, які ви уклали з Богом і благословення, які Він обіцяв вам за дотримання цих завітів.

Завіт Бога з Авраамом і його нащадками

Що означає Авраамів завіт?

Він відмовився поклонятися ідолам свого батька. Він дотримувався всіх заповідей Господа. Завдяки праведності Авраама, Господь уклав з ним та його нащадками завіт.

Господь пообіцяв Аврааму, що у нього буде незліченне потомство. Він пообіцяв, що всі вони зможуть отримати євангелію і благословення священства і всі обряди піднесення. Ці нащадки силою священства нестимуть євангелію всім народам. Через них будуть благословенні всі народи землі (див. Авраам 2:11). Ще Бог пообіцяв, що якщо вони будуть праведні, Він укладе Свій завіт з усіма поколіннями дітей Авраама (див. Буття 17:4–8).

Яким чином заповіді й обіцяння Авраамового завіту стосуються нас? (Поміркуйте, як це запитання поширюється на різні сфери: дім, роботу, громадське життя, місіонерську роботу).

Члени Церкви є завітним народом

Які благословення і обов’язки має завітний народ Господа у наш час?

Кровні нащадки Авраама не єдині, кого Бог називає Своїм завітним народом. Бог сказав Авраамові: “Всі, хто сприймає цю євангелію, будуть названі твоїм іменем, і будуть вважатися твоїм сіменем [нащадками], і воскреснуть, і благословлятимуть тебе як свого батька” (Авраам 2:10). Отже, в завіт з Авраамом включено такі дві групи людей: (1) праведні кровні нащадки Авраама і (2) всиновлені до його роду, які прийняли євангелію Ісуса Христа і живуть за нею (див. 2 Нефій 30:2).

Коли ми христимося в Церкві, то вступаємо в завіт, укладений між Господом і Авраамом, Ісаком та Яковом (див. Галатам 3:26–29). Якщо ми слухняні, то успадкуємо благословення, визначені цим завітом. У нас є право отримувати допомогу й провід Святого Духа. Гідні чоловіки мають право бути носіями священства. Сім’ї можуть отримати благословення священства. Ми можемо сягнути вічного життя в целестіальному царстві. Немає благословень, більших за ці.

Крім благословень, які ми отримуємо як завітний народ Господа, у нас є величні обов’язки. Господь пообіцяв Аврааму, що через його нащадків євангелія пошириться по всьому світу. Ми виконуємо цей обов’язок за допомогою церковної програми місіонерського служіння повного дня та місіонерської роботи самих членів Церкви. Така можливість проповідувати євангелію всьому світу належить тільки Господній Церкві та Його завітному народові.

Будучи завітним народом Господа, ми повинні дотримуватися Його заповідей. Господь сказав: “Я, Господь, зв’язаний Своїм обіцянням, коли ви робите те, що Я кажу; але коли ви не робите того, що Я кажу, ви не маєте обіцяння” (УЗ 82:10). Якщо ми, прийнявши євангелію, зрікаємося свого завіту, він стає недійсним, і ми будемо осуджені перед Богом (див. УЗ 132:4). Він сказав: “Утримуйтесь від гріха, щоб суворі осудження не пали на ваші голови. Бо від того, кому багато дається, багато й вимагається; і той, хто грішить проти більшого світла, отримає більше засудження” (УЗ 82:2–3).

Новий і вічний завіт

Що ми обіцяємо робити, коли приймаємо євангелію? Які благословення дає нам Небесний Батько, якщо ми виконуємо ці обіцяння?

Повнота євангелії називається новим і вічним завітом. До нього входять завіти, що укладаються під час хрищення, причастя, у храмі, а також будь-які інші завіти. Господь називає його “вічним”, тому що він встановлений вічним Богом і ніколи не зміниться. Він укладав цей самий завіт з Адамом, Енохом, Ноєм, Авраамом та іншими пророками. У цьому сенсі він не новий. Але Господь називає його “новим”, бо кожного разу, коли євангелія відновлюється після того, як її було забрано з землі, вона є новою для людей, які приймають її (див. Єремія 31:31–34; Езекіїль 37:26).

Коли ми приймаємо новий і вічний завіт, то погоджуємося покаятися, христитися, отримати Святого Духа, ендаумент, прийняти завіт храмового шлюбу і до кінця життя йти за Христом і слухатися Його. Небесний Батько обіцяє, що якщо ми будемо дотримуватися завітів, то сягнемо піднесення в целестіальному царстві (див. УЗ 132:20-24; див. також розділ 47 цього посібника).

Смертній людині важко зрозуміти велич цього обіцяння. Він дає заповіді нам на благо, і, якщо ми вірні, то зможемо вічно насолоджуватися благословеннями і красотами неба і землі. Ми можемо жити в присутності Бога і розділити Його любов, милосердя, силу, велич, знання, мудрість, славу й царювання.

Як належність до Господнього завітного народу впливає на наш одяг, поведінку й дотримання заповідей Бога?

Додаткові Писання та інші джерела

1 Петра 2:9–10 (вибраний народ)
УЗ 54:4–6 (наслідки дотримання і порушення завітів)
УЗ 132:7 (завіти, укладені належною владою)
УЗ 133:57–60 (мета укладання завітів)
УЗ 35:24 (обіцяння за дотримання завітів)
Євреям 8:6 (Ісус Христос посередник кращого завіту)
Bible Dictionary, “Covenant”, 651