Жертвування

Зображення

Jesus Christ depicted in red and black robes. Christ is talking to a rich young man. Christ has His arms extended as He gestures toward a poorly dressed man and woman. The painting depicts the event wherein Christ was approached by a young man who inquired of Christ what he should do to gain eternal life. Christ instructed him to obey the commandments and to give his wealth to the poor and follow Him. The young man was unable to part with his wealth and went away sorrowfully. (Matthew 19:16-26) (Mark 10:17-27) (Luke 18:18-27)

Значення жертви

Жертвувати означає віддавати Господу все, що Він просить: час, статок та сили на просування Його роботи. Господь заповідав: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його” (Матвій 6:33). Готовність жертвувати є ознакою нашої відданості Богові. Люди завжди піддавалися випробуванням й іспитам, щоб подивитися, чи поставлять вони божественне на перше місце в житті.

Чому важливо жертвувати так, як просить Господь, не просячи нічого взамін?

Закон жертвування застосовувався у давні часи

Що означало жертвоприношення тварин, яке здійснювалося Господнім завітним народом у давнину?

З часів Адама та Єви й до часів Ісуса Христа народ Господа дотримувався закону жертвоприношення. Їм було заповідано приносити в жертву перворідних від своїх отар. Ці тварини мали бути досконалими, без жодної вади. Цей обряд було дано, щоб нагадувати людям, що Ісус Христос, першонароджений від Батька, прийде у світ. Він буде абсолютно довершеним, і принесе Себе у жертву за наші гріхи. (Див. Мойсей 5:5–8).

Ісус прийшов і віддав Себе у жертву—саме так, як це було відкрито людям. Завдяки Його жертві кожен врятується від фізичної смерті силою воскресіння, а вірою в Ісуса Христа всі можуть бути спасенні від своїх гріхів (див. розділ 12 цієї книги).

Спокутна жертва Христа поклала кінець жертвоприношенням з пролиттям крові. Замість них було запроваджено обряд причастя. Цей обряд був даний як нагадування про велику жертву Спасителя. Нам слід часто причащатися. Символи хліба й води нагадують нам про поранене тіло Спасителя і Його кров, пролиту за нас (див. розділ 23 цієї книги).

Чому Спокуту називають великою і останньою жертвою?

Ми все ще повинні жертвувати

Як ми дотримуємося закону жертви у наш час?

Хоча жертвоприношення пролиттям крові скінчилися, Господь все ще просить нас жертвувати. Але тепер Він вимагає інших жертв. Він сказав: “Ви не будете більше приносити Мені пролиття крові; … і [з] вашими всеспаленнями буде покінчено… І ви принесете в жертву Мені скрушене серце і упокорений дух” (3 Нефій 9:19–20). “Скрушене серце й упокорений дух” означає, що ми відчуваємо глибокий сум через власні гріхи, упокорюємося і каємося в них.

Ми повинні бути готові пожертвувати Господу все, що маємо

Чому люди мають бажання жертвувати?

Апостол Павло писав, що ми повинні стати живими жертвами, святими й приємними для Бога (див. Римлянам 12:1).

Якщо ми маємо стати живими жертвами, то повинні мати бажання віддати все, що маємо, Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів для розбудови царства Божого на землі й трудитися над розбудовою Сіону (див. 1 Нефій 13:37).

Один багатий юнак запитав Спасителя: “Що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?” Ісус відповів: “Знаєш заповіді: “Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір”. Тоді багатий юнак відказав: “Усе це я виконав від юнацтва свого!” Коли Ісус почув це, Він сказав: “Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай,—і матимеш скарб свій на небі”. Коли юнак почув ці слова, він дуже засмутився, бо був надзвичайно заможним і серцем прикипів до багатства. (Див. Лука 18:18–23; див. також ілюстрацію в цьому розділі).

Багатий юнак був хорошою людиною. Але коли перед ним постало випробування, він не зміг пожертвувати своїм майном. З іншого боку, Петро й Андрій, учні Господа, пожертвували всім заради царства Божого. Коли Ісус сказав їм: “Ідіть за Мною,… вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним” (Матвій 4:19–20).

Як і ті учні, ми можемо пожертвувати буденними справами заради Господа. Ми можемо сказати: “Нехай буде Твоя воля”. Так зробив Авраам. Він жив на землі задовго до Христа—у дні, коли вимагалися жертвоприношення пролиттям крові й усеспаленням. Випробовуючи віру Авраама, Господь повелів йому принести в жертву його сина Ісака. Ісак був єдиним сином Авраама й Сари. Повеління принести його в жертву було для Авраама надзвичайно болісним.

Попри все, вони з Ісаком здійснили довгу подорож до гори Морія, де й мала бути принесена жертва. Вони йшли три дні. Уявіть собі думки та переживання Авраама. Він мав принести жертву для Господа—свого сина. Коли вони прийшли на гору Морія, до місця, де мали збудувати олтар, Ісак ніс хмиз, а Авраам—вогонь і ніж. Ісак сказав: “Батьку мій… ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?” Авраам відповів: “Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!” Тоді Авраам побудував олтар і виклав на ньому дрова. Він зв’язав Ісака й поклав його на дрова. Потім він взяв ніж, щоб убити Ісака. У ту мить його зупинив ангел Господній, кажучи: “Аврааме!.. Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого” (див. Буття 22:1–14).

Авраам, мабуть, дуже радів, що йому вже не потрібно приносити в жертву свого сина. Але він так любив Господа, що був готовий зробити все, чого б Він не попросив.

Які приклади жертвування ви спостерігали в житті знайомих вам людей? Які приклади жертвування ви спостерігали в житті своїх предків, перших членів Церкви, людей з Писань? Чого ви навчилися з тих прикладів?

Жертвування готує нас до життя в присутності Бога

Тільки завдяки жертвуванню ми можемо стати гідними жити в присутності Бога. Тільки завдяки жертвуванню ми зможемо насолоджуватися вічним життям. Безліч людей, які жили до нас, жертвували всім, що мали. Ми повинні добровільно робити те ж саме, якщо хочемо здобути таку ж щедру винагороду, як і вони.

Можливо, нас не попросять пожертвувати всім. Але, як і Авраам, ми повинні бути готовими пожертвувати всім, щоб стати гідними жити в присутності Господа.

Господній народ завжди багато чим жертвував. Це відбувалося по-різному. Дехто зносив страждання й переслідування за євангелію. Деякі новонавернені до Церкви були вигнані з власних сімей. Від них відверталися давні друзі. Деякі члени Церкви втрачали роботу, деякі—життя. Однак Господь помічає наші жертви. Він обіцяє: “І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі,—той багатократно одержить і успадкує вічне життя” (Матвій 19:29).

Із зростанням нашого свідчення про євангелію ми здатні на більші жертви для Господа. Зверніть увагу на жертви з наведених далі невигаданих прикладів:

Один член Церкви в Німеччині роками відкладав десятину до того часу, поки хтось із владою священства не отримав змогу приїхати і прийняти її.

Одна візитна вчителька Товариства допомоги 30 років прослужила в цьому дорученні і не пропустила жодної зустрічі.

Група святих у ПАР стоячи їхала три дні, щоб почути й побачити пророка Господа.

На одній територіальній конференції в Мексиці члени Церкви спали на землі й постилися всі дні її роботи. Всі їхні гроші пішли на дорогу, і в них не залишилося нічого на їжу та житло.

Одна сім’я продала машину, щоб здобути кошти і пожертвувати їх до фонду будівництва храмів.

Ще одна сім’я продала власний будинок, щоб отримати гроші для поїздки до храму.

У багатьох вірних святих останніх днів зарплатня є дуже незначною, проте вони сплачують десятину й пожертвування.

Один брат пожертвував роботою, оскільки відмовився працювати по неділях.

Молоді люди однієї філії вільно й за власною ініциативою жертвували часом, щоб доглядати малят, поки їхні батьки працювали на будівництві дому зборів.

Юнаки й дівчата відмовляються або відкладають на майбутнє перспективну набуття хорошої роботи, освіти, чи спортивних досягнень заради того, щоб служити місіонерами.

Можна навести ще безліч прикладів людей, які жертвують заради Господа. Але ж місце в царстві Небесного Батька варте будь-яких жертв з нашого боку: часу, талантів, сили, грошей і життя. Завдяки жертвуванням ми можемо набути знання від Господа, що ми приємні Йому (див. УЗ 97:8).

Чому, на вашу думку, наша готовність жертвувати пов’язана з нашою готовністю жити в присутності Бога?

Додаткові уривки з Писань

Лука 12:16–34 (де скарб, там і серце)
Лука 9:57–62 (жертва, яка робить людину гідною царства)
УЗ 64:23; 97:12 (сьогодні—день жертв)
УЗ 98:13–15 (хто втратить життя заради Господа—знайде його)
Алма 24 (народ Аммона був готовий пожертвувати своїм життям, щоб не порушити клятву перед Господом)