Книги й уроки
Розділ 2: Наша небесна родина

Розділ 2

Наша небесна родина

Hubble image of the galaxy

Ми—діти нашого Небесного Батька

  • Чого навчають Писання і пророки останніх днів про наші стосунки з Богом?

Бог—це не тільки Правитель і Творець, Він також є нашим Небесним Батьком. Усі чоловіки й жінки в прямому значенні є синами й дочками Бога. “Людина як дух була народжена у небесних батьків і вихована до зрілості у вічних оселях Батька до того, як вона прийшла на землю в тимчасовому [фізичному] тілі” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт [1999], сс. 335).

Усі люди, які коли-небудь народжувалися на землі, є нашими духовними братами і сестрами. Через те, що ми—духовні діти Бога, ми успадкували потенціал розвивати Його божественні риси. Через спокуту Ісуса Христа ми зможемо стати такими, як Небесний Батько, і отримати повноту радості.

  • Як знання про те, що всі люди є дітьми Бога, впливає на ваші думки, слова і вчинки?

Живучи на небесах, ми розвивали свою особистість і здібності

  • Подумайте, якими талантами і дарами благословив вас Бог.

Писання навчають нас, що пророки, поки ще були духами на небесах, підготували себе, щоб на землі стати провідниками (див. Алма 13:1–3). Бог передвисвятив (обрав) їх бути керівниками ще до того, як вони народилися у смертних тілах. Серед цих провідників Ісус, Адам та Авраам. (Див. Авраам 3:22–23). Джозеф Сміт навчав, що “кожна людина, яку було покликано священнослужити мешканцям світу, була висвячена наперед для цієї мети” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 511). Однак на землі всі вільні прийняти покликання чи відмовитися від нього.

На небесах ми не були всі однакові. Ми, наприклад, знаємо, що були синами і дочками небесних батьків—чоловіками і жінками (див. “Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, жовт. 2004, с. 49). Нам було дано різні таланти і здібності, і нас було покликано задля виконання різних справ на землі. Ми можемо більше дізнатися про наші “вічні можливості”, коли отримаємо наші патріарші благословення (див. Томас С. Монсон, в Conference Report, Oct. 1986, 82; or Ensign, Nov. 1986, 66).

Завіса закриває наші спогади про доземне життя, але Небесний Батько знає, хто ми і що робили до прихода на землю. Він вибрав час і місце для народження кожного з нас, щоб ми могли засвоїти необхідні особисто для нас уроки і зробити якомога більше добра завдяки своїм талантам і божественним рисам.

  • Як вас благословляли таланти інших людей? Як ваші таланти і дари можуть благословити інших?

Небесний Батько представив план, за яким ми можемо стати такими, як Він

  • Як життя на землі допомагає нам підготуватися стати такими, як Небесний Батько?

Наш Небесний Батько знав, що ми можемо розвиватися там лише до якоїсь межі й не зможемо робити це далі, якщо не залишимо Його на певний період часу. Він хотів, щоб ми розвивали божественні риси, притаманні Йому. Щоб зробити це, нам необхідно було залишити небесний дім, щоб бути випробуваними й набути досвіду. Наші духи мали зодягтися у фізичні тіла. Після смерті ми мали покинути своє фізичне тіло й об’єднатися з ним у воскресінні. Тоді ми отримаємо безсмертні тіла, такі, як у нашого Небесного Батька. Якщо ми складемо іспити, то отримаємо повноту радості, яку колись отримав наш Небесний Батько. (Див. УЗ 93:30–34).

Наш Небесний Батько покликав Велику нараду, щоб представити Свій план для нашого зростання (див Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт сс. 210, 517). Ми дізналися, що якщо діятимемо за Його планом, то станемо такими, як Він. Ми воскреснемо; ми матимемо всю владу й силу і на небі, і на землі; і ми станемо небесними батьками і матимемо духовних дітей—саме так, як Він (див. УЗ 132:19–20).

Ми дізналися, що Він дасть нам землю, на якій ми будемо проходити випробування (див. Авраам 3:24–26). Наші спогади прикриє від нас завіса, і ми забудемо небесний дім. Це необхідно для того, щоб згадка про життя з Небесним Батьком не впливала на наш вибір між добром і злом. Тож ми можемо виявляти послух не завдяки знанню або спогадам про Нього, а завдяки вірі в Нього. Він допоможе нам розпізнати істину, коли ми знову почуємо її на землі (див. Іван 18:37).

На Великій нараді ми також дізналися про мету нашого розвитку: мати повноту радості. Однак, ми також дізналися, що декого буде обмануто, деякі виберуть інші шляхи і втратять свою дорогу. Ми дізналися, що в житті всі ми зустрінемося з неприємностями: хворобами, розчаруванням, болем, смутком та смертю. Але ми розуміли, що це дасть нам досвід і зробить нас кращими (див. УЗ 122:7). Від нас залежить, чи принесуть випробування очищення, чи поразку. Вони навчають нас витривалості, терпінню і милосердю (див. Учення Президентів Церкви: Спенсер В. Кімбол [2006], 15–16).

На цій нараді ми також дізналися, що через свою слабкість усі ми, за винятком малих дітей, будемо грішити (див. УЗ 29:46–47). Ми дізналися, що нам буде дано Спасителя, щоб ми могли здолати свої гріхи і побороти смерть воскресінням. Ми дізналися, що якщо будемо вірити в Нього, слухатися Його слів і наслідувати Його приклад, то зможемо піднестися і стати такими, як наш Небесний Батько. Ми отримаємо повноту радості.

  • Назвіть кілька якостей Небесного Батька. Як план спасіння допомагає нам розвивати ці якості?

Додаткові уривки з Писань