Книги й уроки
Розділ 23: Причастя

Розділ 23

Причастя

Jesus Christ depicted preparing the sacrament for the Last Supper.

Причастя ввів Христос

  • Чого навчають символи причастя про спокуту Іссуа Христа?

Спаситель хоче, щоб ми пам’ятали Його спокутну жертву і дотримувалися Його заповідей. Для цього Він заповідав нам часто зустрічатися й причащатися.

Причастя є обрядом святого священства, який допомагає нам пам’ятати про спокуту Спасителя. Під час обряду ми приймаємо хліб і воду. Це робиться в пам’ять про Його плоть і кров, що віддані у жертву заради нас. Причащаючись, ми поновлюємо священні завіти, укладені з Небесним Батьком.

Незадовго до Свого розп’яття Ісус у верхній кімнаті зібрав навколо Себе Своїх апостолів. Він знав, що незабаром помре на хресті. То був останній раз перед смертю, коли Він зустрічався з цими чоловіками, яких так любив. Він хотів, щоб вони завжди пам’ятали Його і могли бути сильними й вірними.

Для цього Він запровадив причастя. Він розламав хліб на шматочки і благословив його. Потім Він сказав: “Візьміть, їжте; це є в пам’ять Мого тіла, яке Я віддаю на викуп за вас” (Переклад Джозефа Сміта, Матвій 26:22). Потім Він узяв чашу з вином, благословив його, дав випити Своїм апостолам і сказав: “Бо це є в пам’ять Моєї крові, … що проливається за всіх тих, які віритимуть у Моє ім’я, заради відпущення їхніх гріхів” (Переклад Джозефа Сміта, Матвій 26:24; див. також Матвій 26:26–28; Марк 14:22–24; Лука 22:15–20).

Після воскресіння Ісус прийшов до Америки і дав нефійцям той самий обряд (див. 3 Нефій 18:1–11; 20:1–9). Коли в останні дні Церкву було відновлено, Ісус знову повелів Своєму народу причащатися в пам’ять про Нього, кажучи: “Доцільно, щоб Церква часто зустрічалася разом, щоб причащатися хлібом і вином у пам’ять Господа Ісуса” (УЗ 20:75).

Як прислуговується причастя

У Писаннях чітко пояснюється, як повинно прислуговуватися причастя. Члени Церкви зустрічаються кожного Суботнього дня, щоб поклонятися й причащатися (див. УЗ 20:75). Причастя прислуговується чоловіками, які мають необхідне повноваження у священстві. Священик або старійшина розламує хліб на шматочки, стає навколішки й благословляє його (див. УЗ 20:76). Після цього диякони або інші носії священства розносять причасний хліб присутнім. Коли Ісус запроваджував причастя, то дав учням вино. Однак у сучасному одкровенні Він сказав, що немає значення, що ми їмо або п’ємо під час причастя, якщо пам’ятаємо Його (див. УЗ 27:2–3). Сьогодні замість вина святі останніх днів п’ють воду.

Ісус дав точні слова для обох причасних молитов. Нам слід уважно прислухатися до тих прекрасних молитов і намагатися зрозуміти, що обіцяємо ми і що обіцяно нам. Ось молитва, якою благословляється хліб:

“О Боже, Вічний Батьку, ми просимо Тебе в ім’я Твого Сина, Ісуса Христа, благословити і освятити цей хліб для душ усіх тих, хто причащається ним, щоб вони могли їсти в пам’ять тіла Твого Сина, і свідчити перед Тобою, о Боже, Вічний Батьку, що вони бажають узяти на себе ім’я Твого Сина і завжди пам’ятати Його, і дотримуватися Його заповідей, які Він дав їм, щоб Його Дух міг завжди бути з ними. Амінь” (УЗ 20:77).

А ось молитва, якою благословляється вода:

“О Боже, Вічний Батьку, ми просимо Тебе в ім’я Твого Сина, Ісуса Христа, благословити і освятити цю [воду] для душ усіх тих, хто п’є її, щоб вони могли робити це в пам’ять крові Твого Сина, яку було пролито за них; щоб вони могли свідчити перед Тобою, о Боже, Вічний Батьку, що вони завжди пам’ятають Його, щоб Його Дух міг бути з ними. Амінь” (УЗ 20:79).

Обряд причастя виконується дуже просто й благоговійно.

  • Уважно прочитайте слова причасних молитов. Поміркуйте над значенням кожної фрази.

Завіти, які ми поновлюємо під час причастя

  • Які обіцяння ми поновлюємо під час причастя? Які благословення обіцяє нам Господь, якщо ми будемо дотримуватися цих завітів?

Щоразу, приймаючи причастя, ми поновлюємо наші завіти з Господом. Завіт—це священна угода між Господом і Його дітьми. Завіти, які ми укладаємо, чітко визначені в причасних молитвах. Важливо знати, що то за завіти, і що вони означають.

Ми вступаємо у завіт, що бажаємо взяти на себе ім’я Ісуса Христа. Цим ми демонструємо, що прагнемо називатися Його ім’ям і Його Церквою. Ми зобов’язуємося служити Йому і Його послідовникам. Ми обіцяємо, що не осоромимо й не заплямуємо це ім’я.

Ми обіцяємо завжди пам’ятати Ісуса Христа. В усіх наших думках, почуттях і діях ми маємо пам’ятати про Нього і Його місію.

Ми обіцяємо дотримуватися Його заповідей.

Ми беремо на себе ці зобов’язання під час хрищення (див. УЗ 20:37; Мосія 18:6–10). Отже, коли ми причащаємося, то поновлюємо завіти, укладені під час хрищення. Ісус вказав, як саме слід причащатися (див. 3 Нефій 18:1–12). Він сказав, що якщо ми робитимемо так, віруючи в Його ім’я, то здобудемо прощення своїх гріхів (див. Переклад Джозефа Сміта, Матвій 26:24).

Господь обіцяє, що якщо ми будемо дотримуватися укладених нами завітів, Його Дух завжди буде з нами. Людина, яку веде Дух, знайде знання, віру, силу й праведність, необхідні для отримання вічного життя.

  • Що ми можемо робити, щоб пам’ятати ці обіцяння упродовж тижня?

Ми повинні належним чином ставитися до причастя

  • Як ми можемо підготуватися до прийняття причастя? Про що ми маємо думати під час причастя, аби допомгти нам пам’ятати спокуту Спасителя?

Перед тим, як причащатися, ми повинні підготуватися духовно. Господь наголошував, що ніхто не повинен причащатися недостойно. Це означає, що перед прийняттям причастя ми повинні покаятися у своїх гріхах. У Писаннях говориться: “Якщо хтось завинив, нехай не причащається, доки не примириться” (УЗ 46:4). Господь навчав Своїх учнів: “Не дозволяйте нікому свідомо куштувати від Моєї плоті і крові недостойно, коли ви будете священнослужити; бо хто б не їв і не пив від Моєї плоті й крові недостойно, їсть і п’є прокляття для своєї душі” (3 Нефій 18:28–29).

На причасному богослужінні ми повинні позбавитися всіх суєтних думок. В душі має панувати молитовність і благоговіння. Нам слід згадувати Спокуту нашого Спасителя і бути вдячними за неї. Нам треба перевірити своє життя й подумати, як вдосконалити його. Нам також слід набратися більшої рішучості, щоб дотримуватися заповідей.

Від нас не вимагається бути досконалими, щоб приймати причастя, але в серці має перебувати дух покаяння. Наше ставлення до причастя впливатиме на те, яким воно буде для нас. Якщо ми причащаємося з чистим серцем, то отримаємо від Господа обіцяні благословення.

  • Чому, на вашу думку, гідне прийняття причастя збільшує нашу духовну міць?

Додаткові уривки з Писань