Книги й уроки
Розділ 35: Слухняність

Розділ 35

Слухняність

An angel appearing to Adam and Eve as they prepare to offer a lamb as a burnt offering. The illustration depicts the angel explaining to Adam and Eve that the animal sacrifice was symbolic of the sacrifice to be made by Jesus Christ.

Ми повинні з готовністю слухатися Бога

  • Яка різниця між тим, чи ми слухаємося з готовністю, чи неохоче?

Коли Ісус був на землі, один законник запитав Його:

“Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Він же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.

Це найбільша й найперша заповідь.

А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять” (Матвій 22:36–40).

З цього уривка з Писань ми дізнаємося про важливість любові до Господа і наших ближніх. Та як показати свою любов до Господа?

Ісус дав відповідь на це запитання, коли сказав: “Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець” (Іван 14:21).

Кожен повинен запитати себе: “А навіщо я дотримуюся заповідей Бога? Тому, що боюся покарання? Тому, що хочу отримати нагороду за доброчесне життя? Або тому, що люблю Бога та Ісуса Христа і хочу служити Їм?”

Краще вже дотримуватися заповідей через страх перед покаранням, ніж не робити цього зовсім. Але ми будемо набагато щасливішими, якщо слухатимемося Бога з любові до Нього й бажання слухатися. Коли ми охоче слухаємося Його, Він охоче благословляє нас. Він сказав: “Я, Господь,… з радістю шаную тих, хто служить Мені в праведності та істині до кінця” (УЗ 76:5). Слухняність також допомагає нам розвиватися і ставати більше подібними до Небесного Батька. Але ті, хто нічого не робить, доки їм не накажуть, і виконують заповіді знехотя, втратять свою винагороду (див. УЗ 58:26–29).

  • Як ми можемо зміцнити бажання бути слухняними?

Ми можемо слухатися, не розуміючи чому

  • Чому розуміння цілей Господа не завжди є обов’язковим для того, щоб бути слухняними.

Виконуючи заповіді Бога, ми готуємося до вічного життя і піднесення. Інколи ми не знаємо причин існування певної заповіді. Однак слухаючись, не розуміючи чому, ми виявляємо віру й довіру до Бога.

Адаму та Єві було заповідано приносити Богові жертви. Одного дня Адамові явився ангел і запитав, чому він робить це. Адам відповів, що не знає чому. Він робив це, бо Господь заповідав йому чинити так. (Див. Мойсей 5:5–6 і ілюстрацію в цьому розділі).

Тоді ангел учив Адама євангелії і розповів про Спасителя, який мав прийти. Святий Дух зійшов на Адама, і Адам пророкував стосовно жителів землі аж до останнього покоління. (Див. Moйсей 5:7–10; УЗ 107:56). Це знання і величні благословення були здобуті Адамом завдяки слухняності.

Бог підготує шлях

У Книзі Мормона розповідається про Нефія та його старших братів, які отримали від Господа дуже складне завдання (див. 1 Нефій 3:1–6). Брати Нефія почали ремствувати, кажучи, що те, чого Господь вимагає від них, є важкою справою. Але Нефій сказав: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7). Коли ми відчуваємо, що нам важко дотримуватися певної заповіді Господа, слід згадати ці слова Нефія.

  • Коли Господь підготував шлях, аби ви могли слухатися Його?

Серед заповідей, які ми маємо виконувати, немає надто малих або надто великих

Інколи може здаватися, що якась заповідь не дуже важлива. У Писаннях розповідається про чоловіка на ім’я Нааман, який саме так і вважав. У Наамана була страшна хвороба, і він подолав відстань від Сирії до Ізраїлю, щоб попросити пророка Єлисея зцілити його. У своїй країні Нааман був відомою людиною, тож він образився, коли Єлисей не зустрів його особисто, а послав до нього слугу. Нааман ще більше розгнівався, коли йому передали слова Єлисея: сім разів омитися у водах Йордану. “Чи не ліпші … дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим?”—запитував він. Розгніваний, Нааман пішов звідти. Але його слуга запитав: “Коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся—і будеш чистий!” Нааман був достатньо розсудливим, щоб збагнути, що Божого пророка треба слухатися, хоч це здавалося і несерйозним. Тож він омився в Йордані і зцілився. (Див. 2 Царів 5:1–14).

Інколи може здаватися, що певна заповідь вже надто важка, щоб її дотримуватися. Як і брати Нефія, ми можемо казати: “Те, чого Господь вимагає від нас, є важкою справою”. Однак, як і Нефій, ми можемо бути певні, що Бог не дасть нам жодної заповіді, не підготувавши шлях, у який ми могли б виявити Йому свою слухняність.

Авраамові “нелегко” було принести в жертву свого улюбленого сина Ісака, коли Господь повелів це йому зробити (див. Буття 22:1–13; див. також розділ 26 цієї книги). Довгі роки Авраам чекав на народження Ісака—сина, якого Бог йому пообіцяв. Як же так—втратити сина у такий спосіб?! Ця заповідь мала бути дуже важкою для Авраама. Та він вирішив послухатися Бога.

Ми також повинні бути готовими зробити все, чого б не вимагав Бог. Пророк Джозеф Сміт говорив: “Я поставив собі за правило: Коли Господь повеліває, роби!” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 160). Для нас це також може бути правилом.

  • Чи отримували ви благословення за виконання заповідей, які здавалися вам незначними?

Ісус Христос слухався свого Батька

  • Які приклади приходять на думку, коли ви думаєте про те, як Ісус слухався Свого Батька?

Найяскравішим прикладом слухняності нашому Небесному Батькові є Ісус Христос. Він говорив: “Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене” (Іван 6:38). Усе Його життя було присвячено слухняності Його Батькові, хоч це не завжди було легко. Як і всіх смертних Його спокушали усіма можливими способами (див. Євреям 4:15). У Гефсиманському саду Він молився, говорячи: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте,—не як Я хочу, а як Ти” (Матвій 26:39).

Ісус підкорявся Батькові в усьому, і завдяки цьому Він уможливив спасіння для всіх.

  • Коли ми пам’ятаємо про приклад Спасителя, як це допомагає нам бути слухняними?

Наслідки слухняності й непослуху

  • Якими є наслідки виконання або порушення Господніх заповідей?

Царство небесне скеровується законом, і коли ми отримуємо якесь благословення, то це завдяки виконанню того закону, на якому воно ґрунтується (див. УЗ 130:20–21; 132:5). Господь сказав, що завдяки слухняності й старанності ми можемо здобути знання й розум (див. УЗ 130:18–19). Ми також можемо духовно розвиватися (див. Єремія 7:23–24). Непослух, з іншого боку, приносить розчарування і не дає нам отримати благословення. “Хто Я є, каже Господь, щоб пообіцяти і не виконати? Я наказую, а люди не виконують; Я скасовую, і вони не отримують благословення. Тоді вони кажуть у своїх серцях: Це не є робота Господа, бо Його обіцяння не виконано” (УЗ 58:31–33).

Коли ми дотримуємося Його заповідей, Бог виконує Свої обіцяння, як про це говорив своєму народові цар Веніямин: “Він вимагає від вас робити так, як Він наказав вам; за це, якщо ви зробите так, Він негайно благословить вас” (Мосія 2:24).

Слухняні отримують вічне життя

Господь радить нам: “І, якщо ти виконуватимеш Мої заповіді і витерпиш до кінця, ти матимеш вічне життя—дар, найвеличніший з усіх дарів Бога” (УЗ 14:7).

Господь описав також інші благословення, котрі отримають люди, які слухалися Його в праведності й істині до самого кінця:

“Бо так каже Господь: Я, Господь, є милостивим і благодатним до тих, хто боїться Мене, і з радістю шаную тих, хто служить Мені в праведності та істині до кінця.

Великою буде їхня винагорода і вічною буде їхня слава.

І їм відкрию Я всі таємниці, так, усі приховані таємниці Мого царства з днів давнини, і на віки прийдешні повідомлю їм за вподобанням волі Своєї все, що стосується Мого царства.

Так, навіть чудеса вічності знатимуть вони, і прийдешнє покажу Я їм, навіть справи багатьох поколінь.

І їхня мудрість буде великою, і їхнє розуміння досягне небес. …

Бо Своїм Духом освічу Я їх, і Моєю силою повідомлятиму їм секрети Моєї волі—так, навіть те, чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не впало” (УЗ 76:5–10).

  • Що для вас означає “витерпіти до кінця”?

  • Що ми можемо робити, аби залишатися вірними євангельським принципам, хоч це може бути несхвальним в очах людей? Як ми можемо допомагати дітям і молоді зберігати вірність євангельським принципам?

Додаткові уривки з Писань