Книги й уроки
Розділ 12: Спокута

Розділ 12

Спокута

Зображення
Jesus Christ depicted leaning on a rock in the Garden of Gethsemane. The image depicts the Atonement of Christ.

Спокута необхідна для нашого спасіння

  • Чому це знання є необхідним для нашого спасіння?

Ісус Христос “прийшов у світ, … щоб Його розіп’яли за цей світ і щоб Йому нести гріхи світу, і освятити світ, і очистити його від усієї неправедності; щоб через Нього могли бути спасенними всі” (УЗ 76:41–42). Та велична жертва, яку Він приніс, щоб сплатити за наші гріхи й подолати смерть, називається Спокута. Вона є найважливішою подією в усій історії людства: “Бо необхідно, щоб спокутування було зроблено; бо згідно з великим планом Вічного Бога повинно бути зроблено спокутування, бо інакше все людство повинно неминуче загинути; … так, усі занепалі й загублені, і повинні загинути, якби не спокута, яка неодмінно має бути здійснена” (Алма 34:9).

Падіння Адама принесло у світ два види смерті: фізичну і духовну. Фізична смерть—це розділення тіла й духа. Духовна смерть—це відокремлення від Бога. Якби Ісусова спокута не здолала ці два види смерті, відповідні наслідки були б такими: наші тіла й духи залишалися б роз’єднаними навіки, і ми б не змогли знову жити з нашим Небесним Батьком (див. 2 Нефій 9:7–9).

Але мудрий Небесний Батько підготував прекрасний, милосердний план, щоб врятувати нас від фізичної і духовної смерті. Він вирішив, що на землю прийде Спаситель, Який викупить нас із наших гріхів та смерті. Через власні гріхи та слабкості смертного тіла ми не могли б викупити самі себе (див. Алма 34:10–12). Наш Спаситель мав бути безгрішним і мати силу над смертю.

Ісус Христос був єдиним, Хто міг спокутувати наші гріхи

  • Чому Ісус Христос був єдиним, Хто міг спокутувати наші гріхи?

Є декілька причин того, чому тільки Ісус Христос міг бути нашим Спасителем. Одна з них це те, що Небесний Батько обрав його бути Спасителем. Він був Єдинонародженим Сином Бога і тому мав силу над смертю. Ісус пояснював: “Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову” (Іван 10:17–18).

Крім того, Ісус міг бути нашим Спасителем, оскільки був єдиною людиною в історії землі, яка не грішила. Це зробило його гідною жертвою, щоб сплатити за гріхи інших.

Христос страждав і помер, щоб викупити наші гріхи

  • Уявіть, що ви знаходитеся в Гефсиманському саду або біля хреста і є свідком страждань Ісуса Христа.

Спаситель спокутував наші гріхи Своїми стражданнями у Гефсиманії та смертю на хресті. Ми не здатні повною мірою зрозуміти, яким було Його страждання за наші гріхи. У Гефсиманському саду тягар наших гріхів завдав Йому таких мук і страждань, що Він кровоточив кожною порою (див. УЗ 19:18–19). Потім, на хресті, Ісус переніс болісну смерть, яка є однією з найжорстокіших з усіх відомих людям.

Як же Ісус любить нас, щоб перенести таке духовне і тілесне страждання заради нас! Яка безмежна любов Небесного Батька, що Він послав Свого Єдинонародженого Сина страждати і померти за решту Своїх дітей! “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Іван 3:16).

Спокута і Воскресіння дають усім можливість воскреснути

На третій день після Свого розп’яття Христос знов підняв Своє тіло і став першою воскреслою істотою. Коли Його друзі пішли шукати Його, ангели, які стерегли Його гробницю, сказали їм: “Нема Його тут,— бо воскрес, як сказав” (Матвій 28:6). Його дух знов увійшов у тіло, щоб ніколи вже не роз’єднуватися з ним.

Так Христос подолав фізичну смерть. Завдяки Спокуті всі люди, які народилися або народяться на цій землі, воскреснуть (див. 1 Коринтянам 15:21–22). І як Ісус воскрес, так само і наші духи з’єднаються з тілами, “щоб вони могли не вмирати більше, … щоб ніколи не роз’єднуватися” (Алма 11:45). Такий стан називається безсмертям. Усі люди, які коли-небудь жили чи житимуть на землі, воскреснуть: старі і молоді, залежні і вільні, чоловіки й жінки, злочестиві і праведні (див. Алма 11: 44).

  • Як вам допомагає знання про Воскресіння?

Спокута дає можливість тим, хто вірить у Христа, бути спасенними від своїх гріхів

  • Подумайте над тим, як притча в цьому розділі допомагає нам зрозуміти Спокуту. Кого уособлюють люди з притчі у нашому житті?

Спокута Спасителя дає нам можливість подолати духовну смерть. І хоча всі люди воскреснуть в тілах з плоті й кісток, спасенними від духовної смерті будуть лише ті, хто приймає Спокуту (див. Уложення віри 1:3).

Ми приймаємо Спокуту Христа, якщо віримо в Нього. Через цю віру ми каємося у гріхах, христимося, отримуємо Святого Духа і дотримуємося Його заповідей. Ми стаємо відданими послідовниками Ісуса Христа. Нам прощаються гріхи, і ми очищуємося від них, і тоді готові повернутися до Небесного Батька і вічно жити з Ним.

Спаситель каже нам: “Знай, Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати … саме так, як Я” (УЗ 19:16–17). Христос зробив все, що залежало від Нього, щоб спокутувати наші гріхи. Щоб Його Спокута стала дієвою в нашому житті, ми повинні прагнути слухатися Його і каятися у своїх гріхах.

Президент Бойд К. Пекер, з Ради Дванадцятьох, так проілюстрував те, як Спокута Христа дає нам можливість спастися від гріха, якщо ми робимо те, що залежить від нас.

“Дозвольте мені розповісти історію, точніше—притчу.

Був якось собі один чоловік, який сильно чогось бажав. Це здавалося важливішим, ніж будь-що в його житті. Для того, щоб отримати бажане, він позичив велику суму в борг.

Його попереджали, щоб він не брав таку велику суму в борг, а особливо попереджали щодо його кредитора. Але йому здавалося дуже важливим зробити те, що він хотів зробити, і мати одразу те, чого він бажав. Він був упевнений, що зможе сплатити борг пізніше.

Отже, він підписав угоду. Він виплатить борг колись у майбутньому. Це його не дуже хвилювало, бо встановлена дата здавалася такою далекою. Він мав те, чого нестерпно бажав, і це здавалося головним.

Згадки про кредитора дуже рідко відвідували думки нашого героя; він періодично робив символічні внески, чомусь вважаючи, що день розплати, насправді, ніколи не настане.

Але, як це завжди трапляється, цей день прийшов—день виконання угоди. Борг не було виплачено повністю. З’явився його кредитор і вимагав повної сплати.

Лише тоді чоловік усвідомив, що його кредитор мав повноваження не тільки відібрати в нього все, чим він володів, а й також кинути його за ґрати.

—Я не сплачу вам борг, бо не в змозі зробити цього, —зізнався він.

—Тоді,—сказав кредитор,—ми будемо діяти за контрактом: відберемо твоє майно, і ти підеш у тюрму. Ти погодився на це. Це був твій вибір. Ти підписав контракт, і тепер він має вступити в дію.

—Чи не могли б ви подовжити строк сплати боргу або простити борг?—благав боржник.— Зробіть якимось чином так, щоб я міг зберегти своє майно і не йти до тюрми. Ви, звичайно ж, вірите в милосердя? Будьте милосердним!

Кредитор відповів: “Милосердя завжди таке однобічне. Воно служитиме тільки тобі. Якщо я виявлю милосердя, то залишуся без сплати. Все, чого я вимагаю—це справедливості. Ти віриш у справедливість?

—Я вірив у справедливість, коли підписував угоду,—сказав боржник.— Тоді вона була на моїй стороні, і я гадав, що вона захистить мене. Тоді мені не було потрібне милосердя, і я думав, що взагалі ніколи не потребуватиму його. Справедливість, я вважав, однаково служитиме нам обом.

—Саме справедливість вимагає від тебе дотримання умов угоди чи прийняття покарання,—відповів кредитор. —Це—закон. Ти погодився на це, так воно й повинно бути. Милосердя не може пограбувати справедливість.

Так воно й було: один—прагнув справедливості, інший—благав про милосердя. Отримати одне можна було лише за рахунок іншого.

—Якщо ви не пробачите мені борг, то в цьому не буде милосердя,—благав боржник.

—Якщо я так зроблю, то не буде ніякої справедливості,—була відповідь.

Здавалося, що задовольнити обидва закони було неможливо. Вони є двома вічними ідеалами, які, на перший погляд, суперечать один одному. Чи немає шляху, щоб повністю задовольнити і справедливість, і милосердя?

Є шлях! Закон справедливості може бути повністю задоволено, і милосердя може бути в повноті виявлено—але для цього потрібен хтось ще. Так сталося й того разу.

У боржника був друг. Він прийшов на допомогу. Він добре знав боржника. Він знав, що той був недалекоглядний. Він вважав безглуздям потрапити в таке скрутне становище. Однак він хотів допомогти, тому що любив свого друга. Він став поміж них, обличчям до кредитора, і зробив таку пропозицію:

—Я сплачу борг, якщо ви звільните боржника від виконання угоди, щоб він міг зберегти своє майно і не потрапив до в’язниці.

Поки кредитор розмірковував над пропозицією, посередник додав: Ви вимагаєте справедливості. Хоча він не може сплатити вам, я зроблю це. З вами вчинять справедливо, і ви не можете більше нічого просити. Бо це вже не буде справедливо.

І кредитор погодився.

Тоді посередник обернувся до боржника: “Якщо я сплачу твій борг, чи визнаєш ти мене своїм кредитором?”

—О, так, так,—закричав боржник. —Врятуй мене від тюрми і вияви милосердя до мене.

—Тоді,—сказав благодійник,—ти сплачуватимеш борг мені, і я висуну умови. Це не буде легко, але буде можливо. Я приготую шлях. Тобі не треба буде йти в тюрму.

Так і сталося—кредитору було сплачено сповна. З ним вчинили справедливо. Угоду не було порушено.

До боржника, у свою чергу, було виявлено милосердя. Обидва закони залишилися виповнені. Завдяки тому, що був посередник, справедливість було виявлено повною мірою, і милосердя було повністю задовольнено (у Conference Report, Apr. 1977, 79–80; or Ensign, May 1977, 54–55).

Наші гріхи є нашим духовним боргом. Без Ісуса Христа, нашого Спасителя і посередника, всі ми сплачували б за власні гріхи своєю духовною смертю. Але завдяки Йому, якщо ми будемо виконувати Його умови—каятися і дотримуватися заповідей,—то зможемо повернутися до Небесного Батька і жити з Ним.

Як прекрасно, що Христос підготував шлях, щоб ми позбавилися власних гріхів. Він сказав:

“Дивіться, Я прийшов у світ,… щоб спасти світ від гріха.

Отже, кожного, хто кається і приходить до Мене, як мале дитя, того Я прийму, бо для таких царство Бога. Знайте, за таких Я поклав Своє життя і знову взяв його; отже, покайтеся і приходьте до Мене, ви, кінці землі, і будьте спасенними” (3 Нефій 9:21–22).

  • Поміркуйте над тим, як виявити вдячність за дар Спокути.

Додаткові уривки з Писань

Роздрукувати