Розділ 35
Слухняність
Ми повинні з готовністю слухатися Бога
-
Яка різниця між тим, чи ми слухаємося з готовністю, чи неохоче?
Коли Ісус був на землі, один законник запитав Його:
“Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
Він же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.
Це найбільша й найперша заповідь.
А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”.
На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять” (Матвій 22:36–40).
З цього уривка з Писань ми дізнаємося про важливість любові до Господа і наших ближніх. Та як показати свою любов до Господа?
Ісус дав відповідь на це запитання, коли сказав: “Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець” (Іван 14:21).
Кожен повинен запитати себе: “А навіщо я дотримуюся заповідей Бога? Тому, що боюся покарання? Тому, що хочу отримати нагороду за доброчесне життя? Або тому, що люблю Бога та Ісуса Христа і хочу служити Їм?”
Краще вже дотримуватися заповідей через страх перед покаранням, ніж не робити цього зовсім. Але ми будемо набагато щасливішими, якщо слухатимемося Бога з любові до Нього й бажання слухатися. Коли ми охоче слухаємося Його, Він охоче благословляє нас. Він сказав: “Я, Господь,… з радістю шаную тих, хто служить Мені в праведності та істині до кінця” (УЗ 76:5). Слухняність також допомагає нам розвиватися і ставати більше подібними до Небесного Батька. Але ті, хто нічого не робить, доки їм не накажуть, і виконують заповіді знехотя, втратять свою винагороду (див. УЗ 58:26–29).
-
Як ми можемо зміцнити бажання бути слухняними?
Ми можемо слухатися, не розуміючи чому
-
Чому розуміння цілей Господа не завжди є обов’язковим для того, щоб бути слухняними.
Виконуючи заповіді Бога, ми готуємося до вічного життя і піднесення. Інколи ми не знаємо причин існування певної заповіді. Однак слухаючись, не розуміючи чому, ми виявляємо віру й довіру до Бога.
Адаму та Єві було заповідано приносити Богові жертви. Одного дня Адамові явився ангел і запитав, чому він робить це. Адам відповів, що не знає чому. Він робив це, бо Господь заповідав йому чинити так. (Див. Мойсей 5:5–6 і ілюстрацію в цьому розділі).
Тоді ангел учив Адама євангелії і розповів про Спасителя, який мав прийти. Святий Дух зійшов на Адама, і Адам пророкував стосовно жителів землі аж до останнього покоління. (Див. Moйсей 5:7–10; УЗ 107:56). Це знання і величні благословення були здобуті Адамом завдяки слухняності.
Бог підготує шлях
У Книзі Мормона розповідається про Нефія та його старших братів, які отримали від Господа дуже складне завдання (див. 1 Нефій 3:1–6). Брати Нефія почали ремствувати, кажучи, що те, чого Господь вимагає від них, є важкою справою. Але Нефій сказав: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7). Коли ми відчуваємо, що нам важко дотримуватися певної заповіді Господа, слід згадати ці слова Нефія.
-
Коли Господь підготував шлях, аби ви могли слухатися Його?
Серед заповідей, які ми маємо виконувати, немає надто малих або надто великих
Інколи може здаватися, що якась заповідь не дуже важлива. У Писаннях розповідається про чоловіка на ім’я Нааман, який саме так і вважав. У Наамана була страшна хвороба, і він подолав відстань від Сирії до Ізраїлю, щоб попросити пророка Єлисея зцілити його. У своїй країні Нааман був відомою людиною, тож він образився, коли Єлисей не зустрів його особисто, а послав до нього слугу. Нааман ще більше розгнівався, коли йому передали слова Єлисея: сім разів омитися у водах Йордану. “Чи не ліпші … дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим?”—запитував він. Розгніваний, Нааман пішов звідти. Але його слуга запитав: “Коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся—і будеш чистий!” Нааман був достатньо розсудливим, щоб збагнути, що Божого пророка треба слухатися, хоч це здавалося і несерйозним. Тож він омився в Йордані і зцілився. (Див. 2 Царів 5:1–14).
Інколи може здаватися, що певна заповідь вже надто важка, щоб її дотримуватися. Як і брати Нефія, ми можемо казати: “Те, чого Господь вимагає від нас, є важкою справою”. Однак, як і Нефій, ми можемо бути певні, що Бог не дасть нам жодної заповіді, не підготувавши шлях, у який ми могли б виявити Йому свою слухняність.
Авраамові “нелегко” було принести в жертву свого улюбленого сина Ісака, коли Господь повелів це йому зробити (див. Буття 22:1–13; див. також розділ 26 цієї книги). Довгі роки Авраам чекав на народження Ісака—сина, якого Бог йому пообіцяв. Як же так—втратити сина у такий спосіб?! Ця заповідь мала бути дуже важкою для Авраама. Та він вирішив послухатися Бога.
Ми також повинні бути готовими зробити все, чого б не вимагав Бог. Пророк Джозеф Сміт говорив: “Я поставив собі за правило: Коли Господь повеліває, роби!” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 160). Для нас це також може бути правилом.
-
Чи отримували ви благословення за виконання заповідей, які здавалися вам незначними?
Ісус Христос слухався свого Батька
-
Які приклади приходять на думку, коли ви думаєте про те, як Ісус слухався Свого Батька?
Найяскравішим прикладом слухняності нашому Небесному Батькові є Ісус Христос. Він говорив: “Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене” (Іван 6:38). Усе Його життя було присвячено слухняності Його Батькові, хоч це не завжди було легко. Як і всіх смертних Його спокушали усіма можливими способами (див. Євреям 4:15). У Гефсиманському саду Він молився, говорячи: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте,—не як Я хочу, а як Ти” (Матвій 26:39).
Ісус підкорявся Батькові в усьому, і завдяки цьому Він уможливив спасіння для всіх.
-
Коли ми пам’ятаємо про приклад Спасителя, як це допомагає нам бути слухняними?
Наслідки слухняності й непослуху
-
Якими є наслідки виконання або порушення Господніх заповідей?
Царство небесне скеровується законом, і коли ми отримуємо якесь благословення, то це завдяки виконанню того закону, на якому воно ґрунтується (див. УЗ 130:20–21; 132:5). Господь сказав, що завдяки слухняності й старанності ми можемо здобути знання й розум (див. УЗ 130:18–19). Ми також можемо духовно розвиватися (див. Єремія 7:23–24). Непослух, з іншого боку, приносить розчарування і не дає нам отримати благословення. “Хто Я є, каже Господь, щоб пообіцяти і не виконати? Я наказую, а люди не виконують; Я скасовую, і вони не отримують благословення. Тоді вони кажуть у своїх серцях: Це не є робота Господа, бо Його обіцяння не виконано” (УЗ 58:31–33).
Коли ми дотримуємося Його заповідей, Бог виконує Свої обіцяння, як про це говорив своєму народові цар Веніямин: “Він вимагає від вас робити так, як Він наказав вам; за це, якщо ви зробите так, Він негайно благословить вас” (Мосія 2:24).
Слухняні отримують вічне життя
Господь радить нам: “І, якщо ти виконуватимеш Мої заповіді і витерпиш до кінця, ти матимеш вічне життя—дар, найвеличніший з усіх дарів Бога” (УЗ 14:7).
Господь описав також інші благословення, котрі отримають люди, які слухалися Його в праведності й істині до самого кінця:
“Бо так каже Господь: Я, Господь, є милостивим і благодатним до тих, хто боїться Мене, і з радістю шаную тих, хто служить Мені в праведності та істині до кінця.
Великою буде їхня винагорода і вічною буде їхня слава.
І їм відкрию Я всі таємниці, так, усі приховані таємниці Мого царства з днів давнини, і на віки прийдешні повідомлю їм за вподобанням волі Своєї все, що стосується Мого царства.
Так, навіть чудеса вічності знатимуть вони, і прийдешнє покажу Я їм, навіть справи багатьох поколінь.
І їхня мудрість буде великою, і їхнє розуміння досягне небес. …
Бо Своїм Духом освічу Я їх, і Моєю силою повідомлятиму їм секрети Моєї волі—так, навіть те, чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не впало” (УЗ 76:5–10).
-
Що для вас означає “витерпіти до кінця”?
-
Що ми можемо робити, аби залишатися вірними євангельським принципам, хоч це може бути несхвальним в очах людей? Як ми можемо допомагати дітям і молоді зберігати вірність євангельським принципам?
Додаткові уривки з Писань
-
Авраам 3:25 (ми прийшли на землю, щоб випробувати свою слухняність)
-
1 Самуїлова 15:22 (послух ліпший від жертви)
-
Eклезіяст 12:13; Іван 14:15; Римлянам 6:16; УЗ 78:7; 132:36; Повторення закону 4:1–40 (ми повинні слухатися Бога)
-
2 Нефій 31:7 (Ісус Христос був слухняним)
-
Приповісті 3:1–4; 6:20–22; 7:1–3; Eфесянам 6:1–3; Колосянам 3:20 (діти мають слухатися батьків)
-
УЗ 21:4–6 (слухайтеся пророка)
-
Іван 8:29–32; Moсія 2:22, 41; УЗ 82:10; 1 Нефій 2:20 (благословення за слухняність)
-
УЗ 58:21–22; 98:4–6; 134:5–7 (дотримання законів країни)
-
Iсая 60:12; УЗ 1:14; 93:39; 132:6, 39 (наслідки непослуху)
-
2 Нефій 31:16; УЗ 53:7; Maтвій 24:13; Лука 9:62 (витерпіти до кінця)