Чисті руки та щиреє серце
Наша духовна мета полягає в подоланні як гріха, так і бажання грішити, як плям, так і тиранії гріха.
Я з ніжністю згадую своє дитинство, коли моя мама читала мені історії з Книги Мормона. Вона вміла оживляти історії з Писань в моїй молодій уяві, і я не сумнівався, що в моєї мами було свідчення про істинність цього священного літопису. Мені особливо запам’яталася її розповідь про відвідання воскреслим Спасителем Американського континенту і те, чого Він навчав народ у землі Щедра. Завдяки простій єдності її прикладу й свідчення, моя мама запалила в мені перші промені віри в Спасителя і Його Церкву останніх днів. Я отримав особисте знання, що Книга Мормона є ще одним свідченням про Ісуса Христа і що вона містить повноту Його вічної євангелії (див. УЗ 27:5).
Сьогодні я хочу розглянути з вами одну з моїх улюблених подій з Книги Мормона—явлення Спасителя у Новому світі і обговорити Його настанови людям стосовно освячуючої сили Святого Духа. Я молюся, щоб Дух скеровував мене і вас.
Служіння Спасителя у Новому світі
Під час трьох днів служіння Господа у Новому світі Він навчав Свого вчення, уповноважив Своїх учнів виконувати обряди священства, зцілив хворих, молився за людей і з любов’ю благословив дітей. Коли час перебування Спасителя з людьми наблизився до кінця, Він стисло підсумував фундаментальні принципи Своєї євангелії.
Він сказав: “Тож оcь ця заповідь: покайтеся, всі ви, кінці землі, і прийдіть до Мене і христіться в Моє ім’я, щоб вас можна було освятити прийняттям Святого Духа, щоб ви могли стояти незаплямованими переді Мною в останній день” (3 Нефій 27:20).
Для нас дуже важливо розуміти і застосовувати у своєму житті основні принципи, визначені Господарем у цьому писанні. Перший—це покаяння—“повернення серця й волі до Бога та залишення гріха” (Bible Dictionary, “Repentance,” 760). Коли ми належним чином прагнемо і отримуємо духовний дар віри у Викупителя, тоді ми повертаємося і покладаємося на заслуги, милість і благодать Святого Месії (див. 2 Нефій 2:8). Покаяння—це солодкий плід, що з’являється внаслідок віри в Спасителя і включає в себе навернення до Бога і відвернення від гріха.
Потім воскреслий Господь пояснив важливість приходу до Нього. Безліч людей, що зібралися біля храму, було буквально запрошено підійти до Спасителя “один за одним” (3 Нефій 11:15), щоб відчути сліди цвяхів на руках і ногах Господаря і вкласти свої руки до Його боку. Кожен, хто зробив це, “дізналися напевно і … пересвідчилися, що це був Він” (в. 15), сам Ісус Христос, Який прийшов.
Спаситель також навчав людей приходити до Нього через священні завіти і нагадав їм, що вони—“діти завіту” (3 Нефій 20:26). Він наголосив на вічній важливості обрядів хрищення (див. 3 Нефій 11:19–39) і отримання Святого Духа (див. 3 Нефій 11:35–36; 12:6; 18:36–38). Подібним чином нас з вами закликають навернутися до Христа і навчитися від Нього, і прийти до Нього через завіти і обряди Його відновленої євангелії. Зробивши так, ми нарешті та остаточно пізнаємо Його (див. Іван 17:3) “у Його належний час, і Його належним шляхом, і за Його власною волею” (УЗ 88:68), як це зробили люди в землі Щедрій.
Покаяння і прихід до Христа через завіти і обряди спасіння є передумовою і підготовкою до освячення прийняттям Святого Духа і виявлення незаплямованими перед Богом в останній день. Зараз я хотів би зосередити вашу увагу на тому, яким може бути освячувальний вплив Святого Духа у нашому житті.
Наша духовна подорож
Ворота хрищення ведуть до тісної і вузької путі та до нашого призначення—“скинути з себе оболонку тілесної людини і стати святими через спокуту Христа Господа” (див. Мосія 3:19). Мета нашої земної подорожі—не лише роздивлятися красоти землі чи витрачати виділений нам час на егоїстичні прагнення; скоріше, ми маємо “ходити в обновленні життя” (Римлянам 6:4), щоб освятитися через віддання своїх сердець Богові (див. Геламан 3:35) і, щоб отримати “розум Христів” (1 Коринтянам 2:16).
Нам заповідано і нас навчено жити так, щоб наша занепала природа змінювалася завдяки освячуючій силі Святого Духа. Президент Меріон Дж. Ромні навчав, що хрищення вогнем через Святого Духа “навертає [нас] від тілесності до духовності. Воно очищує, зцілює і рафінує душу… Віра в Господа Ісуса Христа, покаяння і хрищення водою—все це є підготовкою і передумовою до [хрищення вогнем], але воно є вінцем. Отримання [цього хрищення вогнем]—це очищення одягу людини в спокутуючій крові Ісуса Христа” (Learning for the Eternities, comp. George J. Romney [1977], 133; див. також 3 Нефій 27:19–20).
З цього часу, оскільки нас народжено знов і ми намагаємося завжди мати Його Дух з нами, Святий Дух освячує і очищує наші душі немовби вогнем (див. 2 Нефій 31:13–14, 17). Зрештою, нас має бути виявлено незаплямованими перед Богом.
Євангелія Ісуса Христа містить в собі набагато більше, ніж уникнення і подолання гріхів та поганого впливу у нашому житті й очищення від них; вона також суттєво вимагає чинити добро, бути добрими і ставати кращими. Покаяння у власних гріхах і прагнення прощення є духовно необхідними, і нам завжди слід це робити. Але відпущення гріхів—це не єдина і навіть не остаточна мета євангелії. Зазнати такої зміни у серцях через Святого Духа, щоб “ми вже не ма[ли] бажання чинити зло, але постійно чинити добро” (Мосія 5:2), як сталося з народом царя Веніямина, є взятим нами на себе завітним обов’язком. Така могутня зміна—це не просто наслідок наполегливої праці чи розвитку більшої самодисципліни. Скоріше вона є наслідком фундаментальної зміни наших бажань, мотивів і самої природи, уможливленим завдяки Спокуті Христа Господа. Наша духовна мета полягає в подоланні як гріха, так і бажання грішити, як плям, так і тиранії гріха.
Пророки в усі віки наголошували на подвійній відповідальності: (1)—уникати зла і долати його та (2)—чинити добро і ставати кращими. Замисліться над глибокими запитаннями, поставленими автором Псалмів:
“Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?
У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману” (Псалми 24:3–4).
Брати і сестри—для нас існує можливість мати чисті руки, але не мати щирого серця. Будь ласка, зауважте, що для того, щоб зійти на гору Господню і стояти на місці святому Його, потрібні і чисті руки, і щире серце.
На мій погляд, руки стають чистими через процес зняття з себе оболонки тілесної людини та подолання гріха і злого впливу в нашому житті через Спасителеву Спокуту. Серця очищуються, коли ми отримуємо Його зміцнюючу силу чинити добро і ставати кращими. Усі наші гідні прагнення і добрі справи, якими б необхідними вони не були, ніколи не зможуть зробити наші руки чистими, а серце—щирим. Саме Спокута Ісуса Христа своєю очищувальною і викупительною силою, допомагає нам подолати гріх, а її освячуюча і зміцнююча сила допомагає нам стати набагато кращими, ніж ми могли б, покладаючись лише на власні сили. Безмежна Спокута призначена як для грішника, так і для святого в кожному з нас.
У Книзі Мормона ми знаходимо чудові вчення царя Веніямина стосовно місії і Спокути Ісуса Христа. Прості слова проголошеного ним учення спричинили те, що безліч людей впали на землю, бо “благоговійний страх перед Господом зійшов на них. І вони побачили себе в своєму власному тілесному стані, навіть нижчими за прах землі. І вони всі заволали в один голос, кажучи: “О змилуйся, і приклади спокутуючу кров Христа, щоб ми могли одержати прощення наших гріхів, і наші серця могли бути очищеними; бо ми віримо в Ісуса Христа, Сина Божого, Який створив небеса і землю, і все інше; Який зійде до дітей людських” (Мосія 4:2; курсив додано).
І знов у цьому вірші ми знаходимо подвійне благословення—прощення гріха, тобто чисті руки, та зміну нашої природи—тобто очищення сердець.
Завершуючи свої настанови, цар Веніямин повторно наголосив на важливості цих двох основних аспектів духовного розвитку.
“І от, заради того, що я вам сказав—тобто заради збереження прощення ваших гріхів день у день, щоб ви могли пройти безвинними перед Богом—я б хотів, щоб ви передали від вашого майна бідним” (Мосія 4:26; курсив додано).
Наше щире бажання повинно полягати в тому, щоб мати чисті руки і чисте серце, тобто відпущення гріхів день у день і ходіння безвинними перед Богом. Одних лише чистих рук буде недостатньо, коли ми стоятимемо перед Тим, хто є чистим, і хто, “як непорочн[е] і чист[е] Ягня” (1 Петра 1:19), добровільно пролив Свою дорогоцінну кров заради нас.
Рядок за рядком
Почувши або прочитавши це послання, дехто може подумати, що в їхньому житті неможливо досягти описаного мною духовного прогресу. Ми можемо вірити, що ці істини стосуються інших, але не нас.
Ми не досягнемо стану досконалості у цьому житті, але можемо і повинні просуватись вперед з вірою у Христа тісною і вузькою путтю, і невпинно наближатись до нашої вічної долі. Господня модель нашого духовного розвитку—“рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи” (2 Нефій 28:30). Духовне зростання невеликими, постійними кроками, що збільшуються—саме цього чекає від нас Господь. Підготовка до того, щоб ходити безвинними перед Богом, є однією з головних цілей смертного життя і є довічною справою; вона не з’являється внаслідок випадкових спалахів інтенсивної духовної активності.
Я свідчу, що Спаситель зміцнить нас і допоможе досягти безперервного поступового прогресу. Наведений в Книзі Мормона приклад “багатьох, надзвичайно багатьох” людей (Алма 13:12) у давній Церкві, які були чистими і незаплямованими перед Богом, є для мене джерелом підбадьорення та втіхи. Мені здається, що ті члени давньої Церкви були звичайними чоловіками і жінками, такими, як ми з вами. Ці люди не могли дивитися на гріх інакше, як з огидою, і їх “було очищено”, і вони “увійшли в покій Господа Бога їхнього” (в. 12). Ці принципи і цей процес духовного прогресу стосуються кожного з нас рівною мірою і завжди.
Заключне запрошення Моронія
Вимога скинути з себе оболонку тілесної людини і стати святими, уникати зла і долати його, чинити добро і ставати добрими, мати чисті руки і щире серце—ця тема постійно повторюється в Книзі Мормона. В дійсності, заключне запрошення Моронія наприкінці книги є підсумком цієї теми.
“Так, прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в Ньому, і відриньте від себе всю безбожність; і якщо ви відринете від себе всю безбожність і любитимете Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою, тоді Його благодаті буде достатньо вам, щоб через Його благодать ви могли бути досконалими в Христі…
І ще, якщо ви через благодать Бога досконалі в Христі і не заперечуєте Його силу, тоді ви освячені в Христі благодаттю Бога, через пролиття крові Христа, яка є в завіті Батька для відпущення гріхів ваших, щоб ви стали святими, незаплямованими” (Мороній 10:32–33; курсив додано).
Хай же ми з вами будемо каятися з щирим серцем та істинно прийдемо до Христа. Я молюся, щоб ми прагнули через Спасителеву Спокуту мати чисті руки і щире серце, аби стати святими, незаплямованими. Я свідчу, що Ісус Христос є Сином Вічного Батька і нашим Спасителем. Він—Той, Хто незаплямований—викупляє нас від гріха і зміцнює нас чинити добро і ставати кращими. Про це я свідчу у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.