Підняти планку
Пересвідчіться, що ви з легкістю берете висоту мінімальних норм для служіння місіонером, і що ви постійно піднімаєте планку.
Минулого місяця я мав привілей за дорученням відвідати семінар з президентами місій Північноамериканської Західної території. Серед президентів місій був також присутній мій син Лі. Його покликали служити ще до того, як я завершив своє однорічне служіння в президентстві Центральноєвропейської території. Минули три роки з того часу, коли я востаннє був разом зі своїм сином. Виняток становили кілька коротких візитів, коли, виконуючи інші доручення, я проїжджав його територією.
Після вечері-знайомства з усіма президентами місій і їхніми дружинами, ми з Лі та наші дружини вирушили поспілкуватися до моєї кімнати в готелі. Наша розмова, звичайно, зосередилася на місіонерській роботі. Лі пояснив, що сталося з його місіонерами з того часу, як Президент Хінклі попросив нас підняти планку гідності для місіонерського служіння. Він розповів про суттєве покращення підготовки місіонерів, які приїжджають на місце служіння. Ця розмова нагадала нам про історію, яка сталася зі мною і Лі, коли він ще навчався у школі.
Лі був членом легкоатлетичної команди своєї школи—він бігав на короткі дистанції та стрибав у висоту. Під час Літніх олімпійських ігор 1968 року, що проходили в Мехіко, світ із захопленням спостерігав за маловідомим стрибуном у висоту на ім’я Дік Фосбурі. Той експериментував з новою технікою стрибків у висоту, що складалась з бігу до планки по діагоналі, потім кривою і стрибка над планкою спиною вперед. Згодом цю техніку назвали стрибком Фосбурі.
Як і багато інших, Лі був заінтригований цією новою технікою, але до початку нового шкільного року у нього не було місця, де він міг би розучувати її. Одного вечора, прийшовши додому, я побачив, що він тренується—виконує стрибок Фосбурі на цокольному поверсі нашого будинку. Він зробив дві стійки з двох штабелів стільців і стрибав через держак мітли, встановлений на штабелях, використовуючи софу, як мат для приземлення. Для мене було очевидним, що софа не витримає такого поводження, тому я заборонив йому стрибати вдома. Натомість я запросив його піти разом зі мною до спортивного магазину, де ми придбали м’який мат для приземлення і стійки для стрибків у висоту, щоб він міг займатися цим у дворі.
Проекспериментувавши зі стрибком Фосбурі, Лі вирішив повернутися до техніки “вестерн ролл”, якою користувався раніше. Тож весь кінець літа і осінь він протягом багатьох годин тренувався стрибати в висоту на нашому задньому дворі.
Одного вечора, повернувшись з роботи додому, я побачив, як Лі тренується стрибати. Я запитав: “На якій висоті стоїть твоя планка?”
Він сказав: “Метр сімдесят чотири”.
“Чому саме стільки?”
Він відповів: “Треба взяти цю висоту, щоб отримати допуск на змагання штату з легкої атлетики”.
“І як тобі вдається?”—запитав я.
“Я можу брати її щоразу. Промахів не було”.
Я сказав: “Давай піднімемо планку і подивимось, як ти тоді справишся”.
Він відповів: “Тоді я можу промахнутися”.
Я запитав: “Якщо ти не підніматимеш планку, то як же дізнаєшся про свій потенціал?”
Тож ми почали піднімати планку до “метр сімдесят дев’ять”, потім до “метр вісімдесят” і так далі, відповідно до його прагнення вдосконалюватись. Лі став кращим стрибуном у висоту, оскільки прагнув не задовольнятися взяттям мінімальної норми. Він пізнав, що прагне, навіть через поразки, продовжувати піднімати планку, щоб стати якомога кращим стрибуном у висоту.
Спогади щодо цієї історії, що сталася з моїм сином, нагадали мені про послання, проголошене старійшиною М. Расселом Баллардом на сесії священства генеральної конференції у жовтні 2002 року, в якому він закликав молодих чоловіків Церкви стати найвеличнішим поколінням місіонерів. Він оголосив, що планку—мінімальні норми гідності для місіонерського служіння—було піднято. Він наставляв молодих чоловіків з Ааронового священства готуватися ретельніше, щоб досягти цієї нової і вищої мінімальної норми. Він також дав настанови батькам, єпископам і президентам колів, як саме допомогти молодим чоловікам підготуватися до служіння на місії повного дня (див. “Найвеличніше покоління місіонерів”, Ліягона, лист. 2002, с. 46–49).
У своєму заключному виступі на тій сесії священства, Президент Хінклі прокоментував виступ старійшини Балларда. Він сказав: “Старійшина Баллард говорив вам щодо місіонерів. Я хочу підтримати те, що він сказав. Я сподіваюся, що наші молоді чоловіки і молоді жінки зможуть піднятися до рівня, про який він говорив. Ми повинні піднімати планку гідності і підготовленості тих, хто йде у світ як посланці Господа Ісуса Христа” (“До чоловіків, що мають священство”, Ліягона, лист. 2002, с. 57).
Невдовзі після цього у листі, датованому 11 грудня 2002 року, Першим Президентством були дані настанови провідникам Церкви щодо принципів гідності для служіння на місії повного дня. У настановах вказувалось: “Служіння на місії повного дня є привілеєм для тих, кого покликано Президентом Церкви через натхнення. Єпископи і президенти колів мають серйозну відповідальність розпізнавати гідних членів Церкви, які підходять для цього священного служіння, готові до нього духовно, фізично та емоційно і яких можна рекомендувати без будь-яких застережень. Тим особам, які не відповідають фізичним, розумовим та емоційним вимогам для роботи на місії повного дня, виноситься подяка, але вони не повинні отримувати рекомендацію. Вони можуть отримати інші корисні покликання”.
Провідники Церкви підняли планку, і зараз мінімальною нормою для участі в місіонерській роботі є абсолютна моральна гідність, фізичне здоров’я і витривалість, інтелектуальний, соціальний та емоційний розвиток. На кожних змаганнях зі стрибків у висоту існує мінімальна висота, з якої починаються змагання. Стрибун у висоту не може просити почати [змагання] з висоти, що нижча за цю. Так само, вам не слід очікувати, що норми буде знижено, аби дозволити вам служити на місії. Якщо ви прагнете бути місіонером, вам слід спромогтися “взяти висоту” мінімальних норм.
А коли ці мінімальні норми досягнуто, хіба вам не слід намагатися продовжувати піднімати планку? Я ставлю вам те саме запитання, що поставив своєму сину багато років тому: “Якщо ви не піднімете планку, то як же дізнаєтеся про свій потенціал?” Я даю вам завдання—визнати, що мінімальна норма існує, і що вам слід відповідати їй, щоб служити місіонером повного дня, але не зупиняйтеся на цьому. Найвеличніше покоління місіонерів досягне повноти свого потенціалу лише тоді, якщо продовжуватиме піднімати планку.
Дозвольте мені навести кілька ідей стосовно того, що може робити кожен з вас, щоб ще вище піднімати планку під час підготовки до служіння на місії.
Мінімальна норма фізичної підготовки для місіонерського служіння повного дня стосується фізичного здоров’я і витривалості потенційного місіонера. Наприклад, в одному з запитань рекомендації для служіння місіонером з’ясовується, чи можете ви “працювати 12–15 годин на день, щодня проходити пішки 10–13 кілометрів, щодня проїжджати на велосипеді 16–24 кілометри і кожного дня підійматися сходами”. Місіонерська робота є важкою, тому, щоб служити, місіонери повного дня повинні бути в доброму фізичному стані. Підняття планки до більш високих фізичних норм може включати в себе й подальше фізичне загартовування.
Воно також може включати в себе покращення вашого зовнішнього вигляду. Від місіонера очікується, що він буде виглядати певним чином, а саме: охайно і чисто, з належною стрижкою, поголений, у чистій білій сорочці, краватці, акуратному костюмі та начищених до сяяння черевиках. Почніть вже зараз готуватися до місії, набувши зовнішнього вигляду як у місіонера повного дня.
Підніміть вище планку своєї інтелектуальної підготовки. Ставтеся до навчання з серйозністю. Важливо вміти вдумливо читати, говорити й писати. Розширюйте своє пізнання навколишнього світу, читаючи гарні книжки. Навчіться вчитися. Потім, застосовуйте свої покращені навчальні навички для вивчення євангелії Ісуса Христа. Регулярно читайте Книгу Мормона.
Не зневажайте можливістю відвідувати заняття семінарії та інституту релігії. Відвідуйте їх і здобувайте все, що можна, з Писань, яких навчають у цих чудових класах релігійної освіти. Завдяки ним, ви підготуєтесь представляти послання відновленої євангелії людям, яких матимете нагоду зустріти. Навчайтеся з посібника Проповідуйте Мою євангелію, зосереджуючись на основних ученнях, викладених у 3-му розділі. Щоразу, коли вас просять виступити в приході або провести урок на домашньому сімейному вечорі, зосереджуйтеся на цих основних ученнях.
В Ученні і Завітах 11:21 Господь говорить нам: “Не прагни проголошувати Моє слово, але спочатку прагни отримати Моє слово, а тоді буде твого язика розв’язано; тоді, якщо ти захочеш, ти будеш мати Мій Дух і Моє слово, так, силу Бога для переконання людей”. Час перед місією є ідеальним, щоб встановити планку вище, готуючи свій розум до здобуття світла та істини євангелії Ісуса Христа.
Вам слід визнати, що місіонерське служіння вимагає емоційної підготовленості. Ви залишитеся без звичної підтримки, коли залишите сім’ю і вирушите у світ. Багато з теперішніх способів боротьби з емоційним стресом, такі як: спільний час з друзями, усамітнення, гра у відеоігри чи прослуховування музики, не дозволяються правилами місіонерської поведінки. Там будуть дні неприйняття і розчарувань. Дізнайтесь зараз про межі свого емоційного стану і навчіться контролювати власні емоції серед обставин, з якими ви зіткнетеся як місіонер. Роблячи це, ви піднімаєте планку до більших висот і, в результаті, зміцнюєте себе проти емоційних складнощів під час служіння на місії.
Хоча Президент Хінклі й не згадував про це, майбутнім місіонерам також слід набути соціальних навичок, необхідних для служіння на місії. Все більше і більше молоді люди ізолюють себе від інших, поринаючи у відеоігри, закриваючи вуха навушниками, і спілкуючись через мобільні телефони, електронну пошту, sms, тощо, замість того, щоб робити це особисто. Більша частина роботи місіонера вимагає спілкування з людьми лицем до лиця, і якщо ви не піднімете вище планку розвитку своїх соціальних навичок, то зіткнетеся з власною непідготовленістю. Дозвольте мені навести просту пропозицію: знайдіть роботу, яка вимагає спілкування з людьми. Щоб краще змотивувати себе, поставте собі за мету—особисто заробити на роботі з частковою або повною зайнятістю достатньо грошей, щоб оплатити принаймні значну частину своєї місії. Я обіцяю великі благословення—соціальні, фізичні, інтелектуальні, емоційні й духовні—кожному юнакові, який оплачує значну частину своєї місії.
Особиста гідність—це мінімальна духовна норма для служіння на місії. Це означає, що ви є цілковито гідним укласти і дотримуватися священних завітів храму. Не позбавляйте себе благословень, які даються тим, хто служить у цьому дуже особливому покликанні, через гріхи, що унеможливлять ваше служіння.
Будь ласка, визнайте те, що ви, як місіонер, можете навчати з переконаністю, але навернення здійснює лише Дух. У посібнику Проповідуйте Мою євангелію наведено гарне описання сутності місіонерської роботи. Там говориться: “Як уповноважений представник Ісуса Христа ви можете вчити людей із силою і владою, що “спокутування приходить у Святому Месії” і що ніхто “не може жити в присутності Бога інакше, як тільки через діяння, і милість, і благодать Святого Месії” (2 Нефій 2:6, 8)” ([2004], 2).
Ми нагадуємо вам, що там, де багато дається, багато й вимагається. Ми знов закликаємо усіх духовно, фізично та емоційно гідних молодих чоловіків вирушати вперед, підготовленими, щоб стати місіонерами Церкви Ісуса Христа. Пересвідчіться, що ви з легкістю берете висоту мінімальних норм для служіння місіонером і що ви постійно піднімаєте планку. Підготуйтеся, щоб бути ефективнішим у цьому великому покликанні.
Хай благословить вас Бог, щоб це було вашим бажанням, коли ви підете з цієї сесії священства генеральної конференції і почнете одразу ж готуватися до славетного служіння, що чекає на вас як місіонерів Господа Ісуса Христа. В ім’я Ісуса Христа, амінь.