Цей час—сьогодні
Що саме ми робимо сьогодні, щоб закарбувати у своїй душі принципи євангелії, які підтримуватимуть нас у лиху годину?
Коли президент Джеймс Е. Фауст повідомив нам з дружиною, що нас буде переведено до Ліми, Перу, ми й уявити не могли, що 15 серпня 2007 року, лише за кілька днів після нашого прибуття, станемо свідками спустошливого землетрусу. Понад 52000 будинків було зруйновано його потужною силою. І ще гірше, він забрав життя понад 500 людей. Дев’ятеро з них були членами Церкви. Члени Церкви з Ікайського та Пісковського колів і Канетського та Чінчутського округів постраждали від наслідків найсильнішого поштовху.
Церква надала негайну допомогу своїм членам та членам інших конфесій. Наступного, після поштовху, ранку, члени Церкви з постраждалої території вже отримували їжу та одяг, а перед полуднем Церква передала гуманітарну допомогу органам цивільної оборони країни. Багато членів Церкви, які залишилися без даху над головою, отримали притулок у наших будинках зборів. Незважаючи на несподіваність цієї катастрофи, організація священства працювала дуже добре, допомагаючи тим, кому менш поталанило.
Президенти колів і округів разом з єпископами вирушили на допомогу членам Церкви одразу ж через кілька хвилин після землетрусу. Важливо підкреслити, якою жахливою була ситуація, коли ці провідники священства вирушили в дорогу: була ніч, жодного освітлення, усюди руїни, а з-під землі постійно йшли поштовхи. Ці чудові провідники священства залишили свої сім’ї у безпечному місці та пішли в темряву, поміж людей, що ридали в оточенні зруйнованих будинків. Так наші провідники виходили тієї ночі й у наступні дні, незважаючи на сильні подальші поштовхи та попередження про цунамі. Вони шукали серед уламків, під час метушні, ризикуючи власним життям, щоб знайти усіх членів Церкви. Один єпископ сказав: “Без будь-якої іншої думки, я помчав на пошуки своїх братів і сестер по Церкві та церковних провідників”. Він знайшов їх. Так він провів більшу частину тієї ночі.
Що спонукало цих провідників йти і допомагати іншим, навіть ризикуючи власним життям? Переконаний, то була їхня велика віра в Спасителя і Його Церкву. То було розуміння ними свого покликання, як провідників священства. То були принципи євангелії, закарбовані в їхньому житті до землетрусу, а не під час кризи, написані не чорнилом, але вогнем Духа на тілесних таблицях серця (див. 2 Коринтянам 3:3).
Там завжди існувала можливість виникнення землетрусу. Коли і як саме він станеться не було відомо нікому. Виникнувши, він приніс спустошення. Але, під проводом священства, [люди сміливо] зустріли цей виклик поточної ситуації. У багатьох випадках, коли власних зусиль членів Церкви було недостатньо, решту додавав Господь. Деякі члени Церкви говорили, що бачили чоловіків в білому вбранні, які допомагали рятувати їхнє життя. Інші чули скеровуючі голоси. Роки служіння у Церкві були підготовчою школою, щоб організуватися і допомагати одне одному.
Те саме відбувається і в нашому житті. Ми не знаємо коли і як саме нас вражатимуть землетруси. Вони, напевно, будуть не буквальними поштовхами ґрунту, як сталося у Перу, але скоріше землетрусами спокус, гріхів чи випробувань, таких, як безробіття чи серйозна хвороба. Сьогодні—це час для підготовки до днів, коли стануться землетруси такого роду. Час для підготовки—саме сьогодні, а не коли станеться криза. Що саме ми робимо сьогодні, щоб закарбувати у своїй душі принципи євангелії, які підтримуватимуть нас у лиху годину?
Наприклад, що саме посадив у своїй душі Йосип, проданий до Єгипту, щоб, уникаючи намагань Потифарової дружини змусити його порушити закон цнотливості, дати відповідь: “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (Буття 39:9). Що саме посадив у своїй душі Нефій, щоб, отримавши заповідь від Бога, відповісти: “Я піду і зроблю,… бо я знаю” (1 Нефій 3:7)?
Те, що робили ці великі провідники, дозволило Духу закарбувати євангельські принципи в їхніх душах. Це карбування сталося не одразу. Глибоке занурення своєю душею у принципи праведності буде дуже важливим для нашої підготовки до духовних землетрусів. Це занурення стане ще глибшим завдяки обмірковуванню і відсіченню поганого впливу.
Вічні принципи вкорінятимуться в нас, коли ми будемо приділяти час не лише для читання учень пророків і Писань, але й для обмірковування їх у дусі молитви. Наприклад, Нефій приділяв час, щоб сісти й обдумати. Завдяки цьому, йому відкривалися дорогоцінні істини вчення (див. 1 Нефій 11:1). Приділіть час, щоб робити те, що заповідав нам Господь: “Зберігайте як скарб ці речі у своєму серці, і нехай урочистості вічності будуть на вашому розумі” (УЗ 43:34). У світі, що вимагає все більше й більше нашого часу, дуже важливо приділяти час для обмірковування у своїй домівці, щоб мати змогу розуміти божественне вчення і його принципи. Спаситель сказав: “Ідіть до своїх домівок, і подумайте над [ц]им … щоб ви могли зрозуміти і підготувати свій розум до завтра” (3 Нефій 17:3).
Дотримуючись цього, ми продовжимо поглиблювати своє занурення в учення і його принципи, якщо також прислухаємося до застереження Господа стосовно поганого впливу. Дуже ймовірно, що є такі люди, які змушують нас діяти або думати у спосіб, несумісний з належною підготовкою до майбутніх землетрусів. Саме тому Спаситель дав нам ключ, який допоможе сьогодні краще підготуватися до майбутніх мінливостей долі. Він сказав: “Отже, якщо твоя рука спокушає тебе, відсічи її: або якщо твій брат спокушає тебе, і не сповідується, і не припиняє, він має бути відсіченим” (Переклад Джозефа Сміта, Марк 9:40).
На щастя, сам Спаситель навчав того, що означає “відсікти руку”. На увазі мається не нанесення собі каліцтва, а скоріше відсічення з нашого сьогоднішнього життя тих впливів, які заважають нам готуватися до завтрашніх землетрусів. Якщо я маю друзів, які погано впливають на мене, порада є чіткою: “Бо краще тобі ввійти до життя без твого брата, ніж тобі і твоєму братові бути кинутими у пекло” (Переклад Джозефа Сміта, Марк 9:41). Господь застосував цей самий принцип, коли попередив Нефія, щоб той залишив братів, які стали джерелом небезпечного впливу (див. 2 Нефій 5:5).
Таким чином, це відсічення стосується не лише друзів, але й будь-якого поганого впливу, а саме: вульгарних телешоу, Інтернет-сайтів, фільмів, літератури, ігор чи музики. Карбування цього принципу в нашій душі допоможе нам чинити опір спокусі піддатися будь-якому поганому впливу.
Подальше занурення в учення і його принципи зробить нас носіями священства з глибоко вкоріненими цінностями євангелії. Ми будемо краще підготовленими до зустрічі з землетрусами, які стануться без попередження у найменш очікувану годину. Як носії священства, ми відчуємо на собі обіцяння, дане пророкові Єремії: “Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі” (Єремія 1:18).
Тоді ми зможемо висловити свою вдячність, як це зробила сестра Лінда Крузадо з Іки. Провівши всю ніч серед стихії, вона писала: “На світанку наступного дня наш Небесний Батько виявив Свою любов до нас через тепле сонечко, що піднялося дуже рано, а вночі Він втішав нас через дуже ясну зоряну ніч”.
Сьогодні—це наш час бути доблесними і прийняти рішення серйозно і глибоко зануритися душею в учення нашого Спасителя. Я знаю, що Він живий, і після того, як ми робимо все, що в наших силах, Він зробить решту. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.