Керуйтеся трьома цілями
Ваш вплив простягається далеко від вас і ваших сімей і поширюється на інших по всій земній кулі.
Цього вечора наші душі підносилися до небес. Ми благословенні прекрасною музикою і натхненними посланнями. Дух Господа тут.
Сестри Джулі Бек, Сільвія Олред і Барбара Томпсон! Хвала небесам за ваших чудових матерів і батьків, ваших учителів, ваших провідників молоді та інших, хто побачили ваш потенціал!
Перефразовуючи одну думку:
Бути з вами—для мене привілей. Я знаю, що, крім вас, хто зібрався в Конференц-центрі, є ще багато тисяч сестер, які дивляться і слухають конференцію за допомогою засобів супутникового зв’язку.
Звертаючись до вас, я усвідомлюю, що як чоловік я в меншості і мушу обережно добирати слова. Пригадую одного чоловіка, який увійшов до книгарні і попросив продавця—жінку—допомогти: “Чи є у вас книга Чоловік—господар жінки?” Ця жінка подивилася йому прямо в очі і сказала саркастично: “Пошукайте у відділі фантастики”.
Прийміть моє запевнення в повазі до вас, жінки Церкви, і повірте, що я чудово розумію слова Уільяма Р. Уолласа: “Рука, яка гойдає колиску, це рука, яка править світом”2.
У 1901 р. Президент Лоренцо Сноу сказав: “Члени Товариства допомоги … служили нужденним, вони простягали руки любові до безбатченків і вдів, і вони зберігали себе незаплямованими від світу. Я можу свідчити, що жінки, що належать до лав Товариства допомоги, є найбільш чистими і богобоязливими у світі”3.
Як і за часів Президента Сноу, так і в наш час, є кого відвідувати, вітати і є кого годувати. Коли я розмірковую про сучасне Товариство допомоги, впокорений привілеєм виступати перед вами, я звертаюся до нашого Небесного Батька за небесним проводом.
У цьому дусі я відчув, що маю поставити перед кожним членом всесвітнього Товариства допомоги три мети:
-
1. Старанно вчіться.
-
2. Палко моліться.
-
3. Охоче служіть.
Розгляньмо кожну з цих цілей. По-перше, старанно вчіться. Спаситель світу наставляв: “Шукайте в найкращих книгах слів мудрості; прагніть знання, саме через навчання і також через віру”4. Він додав: “Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя,—вони ж свідчать про Мене!”5
Вивчення Писань сприятиме нашому свідченню і свідченню наших рідних. Сьогодні наші діти зростають в оточенні голосів, що закликають їх полишити все праведне, а натомість гнатися за радощами світу. Якщо в них не буде міцної основи в євангелії Ісуса Христа, свідчення про істину і рішучості жити праведно, вони піддадуться цим впливам. Наш обов’язок—укріпляти і захищати їх.
Тривожить масштаб впливу засобів масової інформації, включаючи Інтернет, на виховання наших дітей. Дослідження свідчать, що у Сполучених Штатах середньостатистична дитина щодня близько 4 годин витрачає на телевізор, по якому переважно демонструється насильство, вживання спиртного і наркотиків, а також еротика. Крім цих 4 годин, є ще перегляд фільмів і відеоігри6. І статистика загалом ідентична по інших країнах. Послання, що лунають з телебачення, фільмів та інших медіа, дуже часто прямо суперечать тому, що ми хочемо, щоб діти прийняли і чим дорожили. Наш обов’язок—не тільки навчати їх бути твердими в дусі й ученні, але й допомогти залишатися на цьому шляху попри всі зустрічні зовнішні сили. Це вимагатиме від нас часу і зусиль, а щоб допомагати іншим, ми самі потребуємо духовної і моральної мужності, щоби протистояти злу, видимому на кожному розі.
Ми живемо в час, про який говорилося в 2 Нефії, розділ 9:
“О пихатість, і кволість, і безглуздість людей! Коли вони освічені, вони думають, що вони мудрі, і не прислухаються до порад Бога, бо вони відкидають їх геть, припускаючи, що вони знають самі, отже їхня мудрість є безглуздістю, і вона не має користі для них. І вони загинуть.
Але бути освіченим добре, якщо прислухаєшся до порад Бога”7.
Необхідна мужність, щоби міцно триматися своїх норм, незважаючи на глузування світу. Президент Дж. Рубен Кларк мол., член Першого Президентства протягом багатьох років, сказав: “Відомі випадки, коли ті, хто удають віруючих, … гадали, що оскільки повна відданість вірі може призвести до висміювання з боку їх невіруючих колег, вони мають або змінити свою віру чи виправдатися в ній, або небезпечно спростити її, або навіть удати, що зреклися її. Такі є лицемірами”8.
На думку спадають сильні слова з віршів у 2 Тимофію в Новому Завіті, розділ 1, вірші 7 і 8:
“Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
Тож, не соромся засвідчення Господа нашого”.
Крім вивчення духовних матерій, світське навчання також є необхідним. Часто майбутнє туманне, тому нам варто бути готовими до несподіванок. Статистика свідчить, що в якийсь момент ви можете опинитися в ролі годувальника через хворобу чи смерть чоловіка або матеріальну потребу. Хтось із вас уже виконує цю роль. Якщо ви ще не здобуваєте або не здобули освіту, я закликаю вас зробити це, аби ви були підготовлені забезпечувати сім’ю, якщо цього вимагатимуть обставини.
Навчаючись, ви будете розвивати свої таланти. Ви зможете краще допомагати рідним у їхньому навчанні, і у вас на душі буде спокійно, що ви підготували себе до несподіванок у житті.
Повторюю: старанно вчіться.
Друга мета, яку я хочу згадати: палко моліться. Господь наставляв: “Молися завжди, і Я проллю Мій Дух на тебе, і великим буде твоє благословення”9.
Можливо, ще ніколи не було часу, коли потреба молитися і навчати сім’ю молитися була б нагальнішою. Молитва—це захист від спокуси. Саме завдяки палкій і щирій молитві ми можемо отримати благословення і підтримку, необхідні, щоб іти своїм шляхом у цій часом важкій і вимогливій подорожі, яку звемо земним життям.
Ми можемо вчити дітей і внуків важливості молитви і словом, і прикладом. Хочу поділитися з вами уроком щодо навчання прикладом, описаним у листі однієї матері до мене стосовно молитви. “Дорогий президенте Монсон! Іноді мені здається, що насправді я не впливаю на життя своїх дітей. Особливо враховуючи, що я—мати-одиначка, працюю на двох роботах, щоби звести кінці з кінцями, і часом приходжу додому, а там—безлад, але я не втрачаю надії”.
Далі в листі вона описує, як вона з дітьми дивилася генеральну конференцію, на якій я виступав на тему молитви. Її син зауважив: “Мамо, ти вже вчила нас цього”. Вона запитала: “Ти про що?” Син відповів: “Ну, ти вчила нас молитися і показала, як це робиться, але якось увечері я зайшов до твоєї кімнати, щоби дещо спитати в тебе, і побачив, як ти на колінах молилася Небесному Батькові. Якщо Він стільки значить для тебе, Він буде багато значити для мене”. Лист завершувався так: “Мабуть, невідомо, яким ти є впливом, доки дитина не побачить, як ти сама робиш те, чого намагалася навчити її”.
Колись напередодні від’їзду із Солт-Лейк-Сіті на щорічні збори бойскаутів Америки в Атланті (шт. Джорджия) я вирішив узяти із собою достатньо номерів журналу Нова ера (New Era), щоб поділитися з керівниками Скаутського руху цим чудовим виданням. Коли я прибув до готелю в Атланті, то відкрив коробку з журналами. Я побачив, що мій секретар з якоїсь причини поклав мені два зайвих номери за червень—там, де йшлося про храмовий шлюб. Я залишив ці журнали в номері готелю і, як планував, роздав інші примірники.
В останній день зборів мені не хотілося іти на запланований обід, натомість я відчув спонукання повернутися до номера. Коли я увійшов, дзвонив телефон. Телефонувала член Церкви, яка дізналася, що я був в Атланті. Вона представилася і попросила мене дати благословення її 10-річній дочці. Я радо погодився, і вона сказала, що вони з чоловіком, донькою і сином негайно прибудуть до мого номеру в готелі. Поки я чекав, то молився про допомогу. Аплодисменти зборів були витіснені почуттям миру, яке супроводжує молитву.
Потім пролунав стук у двері, і я зміг познайомитися з прекрасною сім’єю. 10-річна донька зайшла на милицях. Через рак їй мали ампутувати ліву ногу, але дівчина світилася, її довіра до Бога була непохитною. Благословення було дано. Мати і син стали навколішки біля ліжка, а ми з батьком поклали руки на голову донечки. Ми були скеровані Духом Божим. Ми були впокорені Його силою.
Я відчув, як по щоках у мене збігають сльози і падають мені на руки, що лежали на голові тієї прекрасної дочки Бога. Я говорив про вічні обряди і піднесення сім’ї. Господь надихнув мене закликати сім’ю увійти до святого храму Божого. Після благословення я дізнався, що вони намітили такий візит до храму. Були поставлені запитання щодо храму. Я не чув небесного голосу, і я не бачив видіння. Але в розумі чітко з’явилися слова: “Візьми Нову еру”. Я подивився на комод, і на ньому лежали два зайвих номери Нової ери, присвячені храму. Один номер я віддав доньці, а інший—її батькам. Ми разом продивилися його.
Сім’я попрощалася, і кімната знову спустіла. Молитва вдячності пролилася сама собою, як і рішучість завжди знаходити місце для неї.
Мої дорогі сестри, моліться не про завдання, що відповідають вашим здібностям, а про здібність виконати завдання. Тоді не виконання ваших завдань буде дивом, а власне ви будете дивом.
Палко моліться.
Нарешті, охоче служіть. Ви—могутня сила на добро, одна з найпотужніших у всьому світі. Ваш вплив простягається далеко від вас і ваших сімей і поширюється на інших по всій земній кулі. Ви допомагали вашим братам і сестрам по той бік вулиці, той бік міста, той бік країни, той бік континенту, той бік океану. Ви уособлюєте гасло Товариства допомоги: “Милосердя ніколи не минає”.
Звісно, вас оточують нагоди для служіння. Немає сумніву, часом ви бачите стільки цих нагод, що це певним чином приголомшує. З чого почати? Як встигнути скрізь? Як вибрати, з усіх наявних потреб, де і як служити?
Часто маленькі прояви служіння—це все, що потрібно, аби підтримати і благословити людину: запитання про сім’ю, кілька слів заохочення, щирий комплімент, записочка з подякою, короткий телефонний дзвінок. Якщо ми в курсі справ і діємо за підказками, що даються нам, ми можемо звершити багато добра. Звичайно, інколи потрібно щось більше.
Я нещодавно дізнався про служіння одній матері, коли її діти були ще дуже маленькі. Вона часто прокидалася посеред ночі, щоби подбати про малят,—що це таке, матерям довго розповідати не треба. Часто до неї наступного дня приходила подруга, сусідка через дорогу, і казала: “Я бачила світло у твоїх вікнах опівночі і я знаю, що ти не спала через дітей. Я візьму їх до себе на кілька годин, а ти відпочинь”. Ця вдячна мати сказала: “Я була така рада її пропозиції, що тільки через багато разів я збагнула, що якщо вона бачить світло в моїх вікнах уночі, то і сама не спить через когось із дітей, і що їй так само, як і мені, потрібен сон. Вона виклала мені важливий урок, і відтоді я намагалася бути пильною і знаходити нагоди служити іншим”.
Величезна армія візитних учителів Товариства допомоги здійснює незліченну кількість проявів служіння. Колись я чув про двох таких, які допомогли вдові в жалобі, Анжелі, онуці мого кузена. Чоловік Анжели зі своїм другом катався на мотосанях і став жертвою снігової лавини. Кожен з них залишив по вагітній дружині—у випадку Анжели, це була їхня перша дитина, а інша жінка не тільки чекала на немовля, але й була матір’ю маленької дитини. На похороні чоловіка Анжели єпископ сказав, що як тільки дізнався про трагічний випадок, то одразу поїхав до Анжели. Майже по приїзді роздався дзвоник у двері. Двері відчинилися, і на порозі стояли двоє візитних учителів Анжели. Єпископ сказав, що спостерігав, з якою щирістю вони висловили Анжелі свою любов і співчуття. Три жінки плакали разом, і було очевидно, що ті дві чудові візитні вчительки дуже дбали про Анжелу. Як це вдається, мабуть, тільки жінкам, вони ніжно, без зайвих запитань, розповіли, чим саме допоможуть. Те, що вони будуть поруч стільки, скільки Анжела потребуватиме їх, було очевидним. Єпископ виразив глибоку вдячність, знаючи, що вони будуть для неї справжнім джерелом втішення в наступні дні.
Такі прояви любові і співчуття повторюються знову і знову чудовими візитними вчителями цієї Церкви—не завжди в таких драматичних ситуаціях, а втім так само щиро.
Я хвалю вас, хто з ніжною турботою і співчутливим інтересом годує голодних, одягає нагих і дає дім безпритульним. Той, Хто помічає падіння горобця, не забуде про таке служіння. Бажання підносити, готовність допомагати і милість, щоб давати, ідуть із серця, сповненого любові. Охоче служіть.
Наш любий пророк, Президент Гордон Б. Хінклі, сказав про вас: “Бог вклав у жінок щось божественне, що виявляє себе у тихій силі, чистоті, мирі, доброті, цнотливості, істині, любові”10.
Мої дорогі сестри, нехай наш Небесний Батько благословить кожну з вас, заміжню чи незаміжню, вдома, в сім’ї, в житті, щоби ви могли заслужити славетне привітання Спасителя світу: “Гаразд, рабе добрий і вірний!”11. Про це я молюся, благословляючи вас, в ім’я Ісуса Христа, амінь.