Чи не маємо ми причини, щоб радіти?
Це релігія радості, надії, сили та визволення.
Я сповнений радістю від чудового духу, який ми відчули, співаючи разом цього ранку:
Радіймо всім серцем спасінню і світлу.
Ми вже не чужинці, ми Божі сини.
Євангельська звістка лунає по світу.
(“Радіймо всім серцем”, Гімни, с. 3).
Ці слова брата Уільяма У. Фелпса дуже контрастують зі схильністю світу зосереджуватися на поганих новинах. Це правда—ми живемо у часи, передречені в Писаннях, як дні “війн, чуток воєнних і землетрусів у різних місцях” (див. Мормон 8:30), коли “вся земля буде у сум’ятті, і людські серця завмиратимуть” (УЗ 45:26).
Але як це впливає на нас—членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів? Чи сповнене наше життя похмурими передчуттями, страхом та хвилюванням? Чи не маємо ми, серед усіх викликів, що стоять перед нами, причини, щоб радіти?
У житті кожного з нас відбуваються різні події. Деякі—радісні, інші—сповнені смутком і непевністю.
Я пам’ятаю часи свого дитинства, коли обставини для нашої сім’ї здавалися дуже похмурими. Це було зимою 1944 року, однією з найхолодніших під час Другої світової війни. Фронт наближався до нашого міста, і моя мати була змушена, взявши нас—чотирьох дітей, залишити усе своє майно і приєднатися до мільйонів біженців у відчайдушному пошуку місця для порятунку. Мій батько все ще був на військовій службі, але він і мати домовилися, що якщо війна розлучить їх, вони намагатимуться знайти одне одного у рідному містечку моїх дідуся й бабусі. Вони відчували, що саме в цьому місці є найбільша надія знайти прихисток і безпеку.
Через нічні бомбардування і повітряні напади в денний час нам знадобилось чимало днів, щоб дістатися до дідуся й бабусі. Я пам’ятаю темряву і холоднечу тих днів.
Мій батько повернувся до нас неушкодженим, але наше майбутнє видавалося в надзвичайно чорних тонах. Ми жили у руїнах післявоєнної Німеччини зі спустошливим відчуттям безнадійності та похмурості щодо нашого майбутнього.
Знаходячись в цьому розпачі, моя сім’я дізналась про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів і цілюще послання відновленої євангелії Ісуса Христа. Це послання змінило все—воно підняло нас вище наших щоденних страждань. Життя все ще було тернистим, а обставини—жахливими, але євангелія принесла світло, надію і радість у наше життя. Ясні та прості істини євангелії зігрівали наші серця і сповнювали світлом наш розум. Вони допомогли нам дивитися на себе та на навколишній світ іншими очима і з більш піднесеної точки зору.
Мої дорогі брати і сестри, хіба відновлена євангелія Ісуса Христа і наше членство у Його Церкві не є великими причинами, щоб радіти?
Де б ви не жили на цій землі і якими б не були обставини вашого життя, я свідчу вам, що євангелія Ісуса Христа має божественну силу підняти вас з того, що інколи здається нестерпним тягарем чи слабкістю, до великих висот. Господь знає ваші обставини і ваші проблеми. Він сказав [апостолу] Павлу і кожному з нас: “Досить тобі Моєї благодаті”. І подібно до Павла, ми можемо відповісти: “Бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитися своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене” (2 Коринтянам 12:9).
Як члени Церкви Ісуса Христа, ми можемо мати право на благословення, обіцяні в завітах і обрядах, отриманих нами, коли ми прийняли євангелію Ісуса Христа.
Євангелія Ісуса Христа—що це?
Євангелія Ісуса Христа—це добра новина, звістка, що несе радість, і багато чого іншого. Це послання спасіння, постійно проголошуване Ісусом Христом та Його апостолами і пророками. Я твердо вірю, що вся істина й світло, які походять від Бога, містяться в євангелії Ісуса Христа.
Бог, наш люблячий Небесний Батько, сказав, що це Його робота і слава “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Бог Батько—автор євангелії, вона—ключова частина Божого плану спасіння або плану викуплення. Її називають євангелією Ісуса Христа, оскільки саме Спокута Ісуса Христа уможливлює викуплення і спасіння. Через Спокуту всі чоловіки, жінки й діти безумовно викуплені від фізичної смерті, і всіх буде викуплено від їхніх власних гріхів за умови прийняття і послушності євангелії Ісуса Христа (див. УЗ 20:17–25; 76:40–42, 50–53; Мойсей 6:62).
Євангелія Христа є єдиною істинною євангелією, і “не буде дано ніяке інше ім’я або іншу путь, чи засіб, якими спасіння може прийти до дітей людських, тільки в імені Христа” (Мосія 3:17; див. також Дії 4:12).
Ключові елементи євангельського послання знаходяться в усіх Священних Писаннях, але найясніше вони представлені нам у Книзі Мормона і в одкровеннях, отриманих пророком Джозефом Смітом. Тут Сам Ісус ясно проголошує Своє вчення і Свою євангелію, якої мають дотримуватися діти Бога, щоб “мати вічне життя” (УЗ 14:7; див. також 3 Нефій 11:31–39; 27:13–21; УЗ 33:11–12).
Євангелія є ясною та простою. Вона дає відповіді на найскладніші запитання життя, і в той же час, навіть мала дитина може розуміти і застосовувати її. Нефій сказав: “Моя душа радіє в простоті; бо у такий спосіб Господь Бог діє серед дітей людських. Бо Господь Бог дає світло для розуміння; бо Він розмовляє з людьми їхньою мовою, за їхнім розумінням” (2 Нефій 31:3).
Пророк Джозеф Сміт наслідував цей зразок ясності та простоти, лаконічно пояснивши світу “основні принципи і обряди євангелії” (Уложення віри 1:4), які ми маємо прийняти, щоб отримати вічні благословення євангелії:
Перше—віра в Господа Ісуса Христа—повірити у Викупителя, Сина Бога, “з непохитною вірою в Нього, покладаючися повністю на заслуги Того, Хто владний спасати” і потім “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, … бенкетуючи словом Христа” (2 Нефій 31:19–20).
Друге—покаяння, яке включає в себе зміну розуму, принесення “в жертву … скрушен[ого] серця і упокорен[ого] дух[а]”; слід позбутись гріха і стати лагідними та смиренними “як мале дитя” (3 Нефій 9:20, 22).
Третє—хрищення зануренням для відпущення гріхів і як завіт—дотримуватися заповідей Бога і взяти на себе ім’я Христа.
Четверте—рукопокладання для надання дару Святого Духа, також відоме як хрищення вогнем, що освячує нас та робить “новими створіннями”, народженими від Бога (див. Мосія 27:24–26; див. також 1 Петра 1:23).
Дар Святого Духа, наданий нам нашим Небесним Батьком через особу, наділену повноваженням, несе з собою милостиве обіцяння: “Якщо ви ввійдете цим шляхом, і отримаєте Святого Духа, це покаже вам усе, що вам слід робити” (2 Нефій 32:5). Завдяки постійному супроводу Святого Духа, кожен член Церкви може отримувати “слова Христа” безпосередньо (2 Нефій 32:3), у будь-який час чи в будь-якому місці. Цей особистий божественний супровід допомагає нам залишатися доблесними у свідченні про Ісуса Христа і витерпіти до кінця наших днів. Хіба це не чудово!
Чи не маємо ми причини, щоб радіти?
Що означає—“витерпіти до кінця”?
Писання навчають нас, що коли ми отримали обряди хрищення і конфірмації, наше завдання—“витерпіти до кінця” (2 Нефій 31:20).
Коли я був хлопчиком, “витерпіти до кінця” означало для мене головним чином щосили намагатися не заснути до кінця церковних зборів. Пізніше, вже юнаком, я трохи далі просунувся у розумінні цієї фрази з Писань. Я пов’язував її з юначим співчуттям до наших дорогих членів Церкви похилого віку, які мали протриматися вірними до кінця свого життя.
Витерпіти до кінця або залишитися відданими законам і обрядам євангелії Ісуса Христа протягом нашого життя—такою є фундаментальна вимога для спасіння у царстві Бога. Цим віруванням святі останніх днів відрізняються від багатьох інших християнських конфесій, які навчають, що спасіння надається усім, хто просто вірить і сповідує, що Ісус є Христос. Господь ясно проголосив: “Якщо ти виконуватимеш Мої заповіді і витерпиш до кінця, ти матимеш вічне життя—дар, найвеличніший з усіх дарів Бога” (УЗ 14:7).
Тому, “витерпіти до кінця” означає не лише пасивно терпіти складні обставини життя чи “просто протриматись”. Ми віримо в активну релігію, що допомагає дітям Бога повною мірою розвивати свій потенціал на тісній і вузькій путі під час цього життя і одного дня повернутися до Нього. З цієї перспективи “терпіння до кінця” бачиться піднесеним і славетним, а не страшним і похмурим. Це релігія радості, надії, сили та визволення. “Адам пав, щоб люди були; а люди є, щоб мати радість” (2 Нефій 2:25).
Витерпіти до кінця—це процес, що сповнює кожну хвилину нашого життя, кожну годину і кожний день, від світанку до заходу сонця. Він здійснюється через особисту дисципліну дотримування заповідей Бога.
Відновлена євангелія Ісуса Христа—це спосіб життя. Вона актуальна не лише в неділю. Це не те, чого можна дотримуватись як звички або традиції, якщо ми прагнемо пожати усі обіцяні нею благословення. “Не обманюйтеся,—Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне” (Галатам 6:7).
Витерпіти до кінця означає “витривалість в добрім ділі” (Римлянам 2:7), прагнення дотримуватися заповідей (див. 2 Нефій 31:10) і вчинення діянь праведності (див. УЗ 59:23). Воно вимагає жертвування і наполегливої праці. Щоб витерпіти до кінця, нам слід покладатися на нашого Небесного Батька і чинити свій вибір з мудрістю, в тому числі сплачувати десятину і пожертвування, шанувати завіти храму та охоче і віддано служити Господу й одне одному у наших церковних покликаннях і дорученнях. Це означає стійкість характеру, самовідданість і упокорення; це означає цілісність і чесність із Господом і ближніми. Це означає зробити наші домівки оплотом захисту і прихистком від мирського зла; це означає любов і шану до наших подружжів і дітей.
Коли ми докладаємо всіх зусиль, щоб витерпіти до кінця, наше життя сповниться чудовим очищенням. Ми навчимося “твор[ити] добро тим, хто ненавидить [н]ас, і молит[ися] за тих, хто [н]ас переслідує” (Матвій 5:44). Благословення, які прийдуть до нас завдяки терпінню до кінця у цьому житті, є реальними і дуже значущими, а для життя прийдешнього—такими, що перевищують все наше розуміння.
Ісус Христос прагне, щоб ви досягли успіху
Мої дорогі брати і сестри, ще будуть дні та ночі, коли ви відчуватимете пригніченість, коли на серці буде важко, а голова схилятиметься. Тоді, будь ласка, пам’ятайте: Ісус Христос—Викупитель—стоїть на чолі цієї Церкви. Це Його євангелія. Він прагне, щоб ви досягли успіху. Він віддав Своє життя саме заради цієї мети. Він є Сином живого Бога. Він обіцяв:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!” (Матвій 11:28).
“Бо гори зрушаться, і пагорби зсунуться, але Моя доброта не зрушиться від тебе” (3 Нефій 22:10). “Буду Я мати милість до тебе, каже Господь, Викупитель твій” (3 Нефій 22:8).
Мої дорогі друзі, Спаситель зцілює скрушене серце і обв’язує ваші рани (див. Псалми 147:3). Якими б не були ваші випробування, де саме б ви не жили на цій землі, ваше віддане членство в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів і божественні сили євангелії Ісуса Христа благословлять вас, щоб з радістю витерпіти до кінця.
Про це я свідчу всім своїм серцем і розумом, і з глибокою вдячністю до вас, мої любі члени цієї Церкви, у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.