Добре, краще, найкраще
Нам слід утриматися від деяких добрих справ, щоб обрати інші, які є кращими або найкращими, оскільки вони розвивають віру в Господа Ісуса Христа і зміцнюють наші сім’ї.
Від більшості з нас очікується набагато більше, ніж ми могли б робити. Нам як робітникам, батькам, працівникам Церкви та членам Церкви часто доводиться робити вибір щодо того, як розпоряджатися своїм часом та іншими ресурсами.
I.
Ми повинні почати з визнання реальності того, що сам по собі добрий характер певних справ ще не є достатнім приводом для того, щоб робити їх. Кількість добрих справ, які ми можемо робити, набагато перевищує час, наявний для їх здійснення. Деякі справи є не просто добрими, а кращими, і саме на них має бути зосереджена головна увага в нашому житті.
Ісус навчав цього принципу в домі Марти. Поки вона “великою послугою клопоталась” (Лука 10:40), її сестра Марія “сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його” (в. 39). Коли Марта поскаржилася, що її сестра полишила її служити саму, Ісус похвалив Марту за те, що вона робить (в. 41), але навчив її, що “потрібне одне; Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї” (в. 42). Для Марти було похвальним “турбу[ватися] і жури[тися] … про багато чого” (в. 41), але пізнання євангелії від Найвеличнішого Учителя було більш “необхідним”. Писання містять й інші вчення про те, що деякі справи є більш благословенними, ніж інші (див. Дії 20:35; Алма 32:14–15).
Досвід з дитинства навів мене на думку, що деякий вибір є добрим, але є й інший—кращий. Протягом двох років я жив на фермі. Ми рідко їздили до міста. Свої різдвяні покупки ми робили за допомогою поштового каталогу “Сірс-Робук”. Я провів багато годин, гортаючи його сторінки. Для сільських сімей у ті часи сторінки каталогу були немов супермаркет або Інтернет у наш час.
Мені добре запам’яталося дещо з реклами товарів у тому каталозі. Там було представлено три ступені якості: добрий, кращий та найкращий. Наприклад, деякі черевики для чоловіків мали ярлик добрі ($1.84), деякі кращі ($2.98), а деякі найкращі ($3.45)1.
Роблячи вибір, нам слід пам’ятати, що якщо він є добрим—цього ще не достатньо. Можна зробити кращий, а також найкращий. Навіть якщо певний вибір буде дорожчим, його значно більша цінність може зробити його найкращим з усіх.
Замисліться, як саме ми використовуємо свій час, приймаючи рішення дивитися телебачення, грати у відеоігри, переглядати Інтернет або читати книжки чи часописи. Звичайно добре переглядати корисні розважальні передачі або отримувати цікаву інформацію. Але не все з цього гідне частини нашого життя, яку ми віддаємо, щоб отримати це. Є дещо краще і навіть найкраще. Говорячи нам про необхідність навчатися, Господь сказав: “Шукайте в найкращих книгах слів мудрості” (УЗ 88:118; курсив додано).
II.
Деякі з наших найважливіших виборів стосуються заходів сім’ї. Багатьох працівників непокоїть, що через їхню професію в них залишається дуже мало часу для власної сім’ї. Для вирішення цього суперництва пріоритетів не існує легкої формули. Проте мені ще ніколи не доводилося зустрічати людину, яка, озираючись на своє професійне минуле, сказала б: “Я просто не приділяв достатньо часу для своєї роботи”.
Обираючи проведення свого часу з сім’єю, нам слід бути обережними, щоб не витратити наявний у нас час на те, що є просто добрим, і залишити мало часу для того, що є кращим або найкращим. Один мій друг під час літньої відпустки здійснив зі своєю сім’єю кілька подорожей, в тому числі з відвіданням пам’ятних історичних місць. Наприкінці літа він запитав свого сина-підлітка, які з цих добрих літніх заходів йому сподобалися найбільше. Ця відповідь стала уроком для батька, а також для тих, кому він розповів про неї. “Більш за все цього літа”,—відповів хлопчик,—мені сподобався вечір, коли ми з тобою лежали на газоні, дивилися на зірки і розмовляли”. Найліпші сімейні заходи можуть бути добрими для дітей, але вони не завжди кращі від часу, проведеного сам на сам з люблячим батьком.
Слід також обережно відрегулювати кількість дитячого та батьківського часу, що витрачається на добрі заходи, такі як: приватні уроки, участь у спортивних командах та інших студентських і клубних заходах. В іншому випадку діти будуть перевантаженими, а батьки виснаженими і збентеженими. Батькам слід діяти, щоб зберегти час для сімейних молитов, сімейного вивчення Писань, домашніх сімейних вечорів та інших дорогоцінних нагод для єднання душ та особистого спілкування сам на сам, що об’єднує сім’ю і зосереджує увагу дітей на вічних цінностях. Батькам слід повсякчасно навчати своїх дітей євангельських пріоритетів.
Експерти з питань сім’ї попереджають про негативність, так званого, “перевантаження дітей”. У нинішньому поколінні діти значно більш завантажені, а сім’ї витрачають значно менше часу на те, щоби бути разом. Серед багатьох критеріїв цієї тенденції, яка викликає занепокоєння, є доповіді про збільшення вдвічі часу, що відводиться на організовані спортивні заходи, але зменшення вільного часу дітей до 12 годин на тиждень, а неорганізованих заходів на свіжому повітрі—на 50 відсотків.2
Кількість тих, хто зазначає, що “вся їхня сім’я звичайно вечеряє разом” зменшилася на 33 відсотки. Це дуже занепокоює, оскільки час, проведений сім’єю разом “за обіднім столом [є] найсильнішим провісником успішності дітей у навчанні та їхньої психологічної адаптації”3. Також було показано, що сімейні вечері є могутнім захистом від дитячого паління, вживання алкоголю чи наркотиків4. Наступна порада для батьків сповнена натхненної мудрості—вашим дітям на вечерю потрібні саме ви.
Президент Гордон Б. Хінклі благав, щоб ми “працюва[ли] над нашим обов’язком батьків так, наче все в житті залежить від цього, тому що насправді все в житті від цього і залежить”. Він продовжував:
“Я прошу вас, чоловіки, саме вас, зупинитися й переосмислити свою роль як чоловіка та батька, а також глави сім’ї. Моліться про провід, допомогу, керівництво, а тоді слухайтеся шепоту Духа, Який вестиме вас у виконанні найсерйознішого з усіх обов’язків, оскільки наслідки вашого провідництва в сім’ї будуть неминущими та вічними”5.
Перше Президентство закликало батьків “докласти найкращих зусиль” для навчання і виховання дітей за принципами євангелії. … Сім’я є основою праведного життя, і жодна інша організація не може зайняти її місце … у … цьому Богом даному обов’язку”. Перше Президентство проголосило: “Якими б гідними і належними не були б інші потреби чи заходи, не слід допускати того, щоб вони підміняли призначені Богом обов’язки, виконувати які адекватно можуть лише батьки та сім’ї”6.
III.
Провідникам Церкви слід усвідомлювати, що церковні збори та заходи можуть стати занадто складними та обтяжливими, якщо приход або кіл намагається залучати членів Церкви до виконання усього, що є добрим і можливим у наших численних церковних програмах. Там також потрібні пріоритети.
Члени Кворуму дванадцятьох наголошували на важливості натхненного й розсудливого ставлення до церковних програм і заходів. Старійшина Л. Том Перрі навчав цього принципа під час наших перших Всесвітніх зборів навчання провідництва у 2003 році. Наставляючи тих самих провідників у 2004 році, старійшина Річард Г. Скотт сказав: “Пристосовуйте свої заходи до місцевих умов і ресурсів… Пересвідчіться, що задовольнено найголовніші потреби, але не переобтяжуйтеся виконанням такої кількості добрих справ, що найголовніші не будуть виконані… Пам’ятайте—не збільшуйте роботу, яку маєте зробити,—спрощуйте її”7.
На генеральній конференції в минулому році старійшина М. Рассел Баллард попереджав про небезпеку погіршення сімейних стосунків, що може виникнути внаслідок приділення значного часу неефективним заходам, які мало насичують духовно. Він застерігав проти ускладнення нашого служіння в Церкві “непотрібними “бантиками й оборочками”, які займають надто багато часу, коштують забагато грошей і забирають надто багато енергії… Вказівка звеличувати наші покликання—це не наказ прикрашати і ускладнювати їх. Новаторський підхід не обов’язково означає “розширювати”; дуже часто це означає “спрощувати”… Найважливіше у наших церковних обов’язках,—сказав він,—це не відрапортована статистика і не проведені збори, але те, служать чи не служать окремим людям—кожній людині по черзі, саме так, як робив Спаситель—чи вони натхненні, підбадьорені і зрештою змінені”8.
Президентствам колів і єпископатам слід застосовувати свої повноваження, щоб позбутися надмірної і неефективної зайнятості, якої інколи вимагають від членів їхніх колів чи приходів. Програми Церкви повинні зосереджуватись на тому, що є найкращим (найефективнішим) у досягненні визначених для них цілей без надмірного посягання на час, потрібний сім’ям для їх “призначених Богом обов’язків”.
Але застережемо й сім’ї. Уявіть, що провідники Церкви зменшать час, необхідний для церковних зборів, заради збільшення часу, коли сім’ї можуть бути разом. Це не приведе до досягнення призначеної мети, доки окремі члени сім’ї—особливо батьки—активно не діятимуть аби збільшити сімейну єдність і кількість часу, проведеного сам на сам. Командні види спорту та технологічні забавки, такі як відеоігри та Інтернет вже поглинають час наших дітей і молоді. Занурення в Інтернет це не кращій вибір, порівняно зі служінням Господу чи зміцненням сім’ї. Деякі молоді чоловіки й молоді жінки пропускають церковні заходи для молоді або обмежують своє перебування на заходах сім’ї заради того, щоб бути членами футбольних ліг або брати участь у різноманітних розвагах. Деякі молоді люди настільки поглинуті розвагами, що це веде їх до смерті—духовної смерті.
Дехто використовує особистий і сімейний час краще, а дехто найкраще. Нам слід утриматися від деяких добрих справ, щоб обрати інші, які є кращими або найкращими, оскільки вони розвивають віру в Господа Ісуса Христа і зміцнюють наші сім’ї.
IV.
Ось кілька інших прикладів того, що є добрим, кращим і найкращим:
Добре належати до істинної Церкви Небесного Батька та дотримуватися усіх Його заповідей і виконувати всі наші обов’язки. Але “найкраще”, коли це виконується з любов’ю і без гордовитості. Нам слід, як співається у величному гімні “увінчати [наші] добрі справи братерством”9, з любов’ю і турботою про всіх, на кого впливає наше життя.
Я кажу сотням тисяч домашніх і візитних учителів, що добре відвідувати призначені нам сім’ї, але краще зробити короткий візит і навчити доктрині чи принципу, а найкраще з усього змінити життя тих, кого ми відвідуємо. Те саме завдання стосується багатьох наших зборів—це добре провести збори, краще навчати принципу, але найкраще насправді покращити життя внаслідок цих зборів.
Наближаючись до 2008 року і нового курсу навчання в кворумах Мелхиседекового священства та на зборах Товариства допомоги, я знов роблю застереження щодо використання посібників Учення Президентів Церкви. Багато років натхненної праці було витрачено на підготовку видання учень Джозефа Сміта,—пророка-засновника цього розподілу, що вивчатимуться протягом 2008 року. Це дуже важлива церковна книга. Раніше деякі вчителі хіба що стисло згадували про написане в розділі посібника Учень, а потім викладали урок на свій власний розсуд. То міг бути добрий урок, але така практика є неприйнятною. Учителя євангелії покликано навчати саме того, що визначено в наданих натхненних матеріалах. Найкраще, що може зробити учитель з посібником Учення: Джозеф Сміт—це вибрати слова пророка щодо принципів, особливо необхідних для потреб членів класу, цитувати їх, а потім спрямувати обговорення в класі до того, як застосовувати ці принципи за обставин їхнього життя.
Я свідчу про нашого Небесного Батька, чиїми дітьми ми є і чий план призначено, щоб допомогти нам стати гідними “вічн[ого] життя … найвеличніш[ого] з усіх дарів Бога” (УЗ 14:7; див. також УЗ 76:51–59). Я свідчу про Ісуса Христа, чия Спокута уможливлює це. І я свідчу, що нас ведуть пророки—наш Президент Гордон Б. Хінклі і його радники—в ім’я Ісуса Христа, амінь.