Акт покладання рук на голову особи, що є частиною обряду священства. Багато обрядів священства виконується через рукопокладання, як-от: висвячення, благословення, у тому числі благословення хворих, конфірмація у члени Церкви і дарування Святого Духа.
Ісус поклав Свої руки на кількох хворих і зцілив їх, Мр. 6:5 (Морм. 9:24 ).
Апостоли поклали свої руки на сімох, які мали служити їм, Дії 6:5–6 .
Святий Дух надавався через рукопокладання, Дії 8:14–17 .
Ананія поклав свої руки на Савла і повернув йому зір, Дії 9:12, 17–18 .
Павло поклав свої руки на нього і зцілив його, Дії 28:8 .
Павло навчав ученню про хрищення і рукопокладання, Євр. 6:2 .
Алма висвячував священиків і старійшин рукопокладанням, Ал. 6:1 .
Ісус дав Своїм учням владу дарувати Святого Духа рукопокладанням, 3 Неф. 18:36–37 .
На кого ви покладете свої руки, тому даватимете Святого Духа, Морон. 2:2 .
Для благословення дітей старійшини мають покладати на них свої руки, УЗ 20:70 .
Вони одержать Святого Духа через рукопокладання, УЗ 35:6 (УВ 1:4 ).
Старійшини покладатимуть руки на хворих, УЗ 42:44 (УЗ 66:9 ).
Діти мають отримати рукопокладання після хрищення, УЗ 68:27 .
Священство одержується через рукопокладання, УЗ 84:6–16 .