Мойсей

У Старому Завіті—пророк, який вивів Ізраїльтян з єгипетського полону і дав їм, за Божим одкровенням, систему релігійних і соціальних законів, а також законів харчування.

Мойсеєве служіння перетинає часові кордони його смертного життя. Джозеф Сміт навчав, що разом з Іллею він явився й дарував ключі священства Петру, Якову та Івану на Горі Перебраження (Мт. 17:3–4; Мр. 9:4–9; Лк. 9:30; УЗ 63:21).

Мойсей явився Джозефу Сміту та Оліверу Каудері 3 квітня 1836 р. в Кертлендському храмі, шт. Огайо, і дарував їм ключі збирання Ізраїля (УЗ 110:11).

Багато сказано про Мойсея в одкровеннях останніх днів. Про нього часто згадується в Книзі Мормона, а з книги Учення і Завіти ми дізнаємося про його служіння (УЗ 84:20–26) і про те, що він одержав священство від свого тестя Їтро (УЗ 84:6).

Одкровення останніх днів також підтверджують біблійний опис його священнослужіння серед дітей Ізраїля і те, що він був автором пʼяти книг, якими розпочинається Старий Завіт (1 Неф. 5:11; Мойс. 1:40–41).

Книга Мойсея

Книга в Дорогоцінній Перлині, яка містить натхненний переклад перших семи розділів книги Буття, виконаний Джозефом Смітом.

У розділі 1-му описано видіння, в якому Мойсей бачив Бога і Той відкрив йому весь план спасіння. Розділи 2–5 є описом Сотворіння й Падіння людини. Розділи 6–7 містять видіння про Еноха і його священнослужіння на землі. Розділ 8-й містить видіння про Ноя і великий Потоп.

Пʼять книг Мойсеєвих

Перші пʼять книг Старого Завіту, відомі як книги Мойсеєві. Латунні пластини, які Нефій взяв від Лавана, містили книги Мойсеєві (1 Неф. 5:11).