Юда
У Старому Завіті—четвертий син Якова та Лії (Бут. 29:35; 37:26–27; 43:3, 8; 44:16; 49:8). Яків благословив Юду, щоб той був справжнім провідником серед синів Якова і щоб Примиритель (Ісус Христос) був його потомком (Бут. 49:10).
Коліно Юди
Коліно Юди взяло на себе керівництво після оселення в Ханаані. Основним його суперником було коліно Єфрема. Мойсей благословив коліно Юди (Повтор. 33:7). Після царювання Соломона коліно Юди стало царством Юди.
Царство Юди
У часи царювання Рехавʼама володіння Соломонові було розділено на два окремих царства, головним чином через заздрощі між колінами Єфрема та Юди. Південне царство, або царство Юди, включало коліно Юди й більшу частину коліна Веніямина. Столицею царства був Єрусалим. У цілому воно залишалося більш вірним у поклонінні Єгові, ніж Північне царство. Царство Юди менше піддавалося нападам з півночі та сходу, і вища влада залишалася в руках Давидової сімʼї аж до Вавилонського полону. Царство Юди змогло проіснувати ще 135 років після падіння численнішого і сильнішого царства Ізраїля.
Жезл Юди
Означає Біблію як літопис дому Юди (Єз. 37:15–19). В останні дні, коли різні віти дому Ізраїля буде зібрано, їхні священні літописи також буде обʼєднано в один літопис. Ці писання доповнюють одне одного і утворюють обʼєднане свідчення того, що Ісус є Христос, Бог Ізраїля і Бог усієї землі (ПДС, Бут. 50:24–36 [Додаток]; 2 Неф. 3; 29).