Збирання Ізраїля

Хто належить до дому Ізраїля?

“Домом Ізраїля” зазвичай називають нащадків Якова, ім’я якого було змінено на Ізраїль у Старому Завіті (див. Буття 32:27–28). У Книзі Мормона Спаситель розширив це визначення, включивши до його складу не лише прямих нащадків Ізраїля (див. 3 Нефій 20:25–27), але й усіх іновірців, які покаялися, христилися і приходять до Христа (див. 3 Нефій 21:6).

Ізраїль буде зібрано на виконання завіту

Збирання Ізраїля в останні дні є виконанням завіту, який Єгова уклав з пророками Старого Завіту (див. Ісая 11:12; Єремія 31:10; Єзекіїль 34:12; 1 Нефій 19:15–16; Авраам 2:9–11). Ісус Христос повторив Своє обіцяння в 3 Нефії 20:12–13, 29, зазначивши в той час, що завіт зібрати Ізраїль було вперше укладено з Авраамом, як складову Авраамового завіту (див. 2 Нефій 29:14; 3 Нефій 20:25; Aвраам 2:9–11).

Роль Книги Мормона у збиранні Ізраїля

У 3 Нефії 21:1–7 Спаситель навчав, що поява Книги Мормона є знаменням для всього світу, що Господь почав збирати Ізраїль і виконувати завіти, які Він уклав з Авраамом, Ісаком та Яковом (див. також 3 Нефій 29:1; Eтер 4:17).

Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що “Книга Мормона грає надзвичайно велику роль у цій роботі. В ній проголошується вчення про збирання. Вона спонукає людей дізнаватися про Ісуса Христа, повірити Його євангелії та приєднатися до Його Церкви. В дійсності, якби не було Книги Мормона, не було б і обіцяного збирання Ізраїля” (у Conference Report, Oct. 2006, 84; або Ліягона, лист. 2006, с. 80).

Збирання Ізраїля є, як духовним, так і фізичним

Духовне збирання Ізраїля відбувається, коли хтось приймає євангелію Ісуса Христа, і охрищується в члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, наголосив на важливості духовного збирання, коли сказав: “Духовне збирання передує фізичному. … Де б люди не жили, вони можуть отримати спасіння, але, незалежно від свого місця проживання, вони не можуть спастися, якщо не приймуть євангелію і не прийдуть до Христа” (A New Witness for the Articles of Faith [1985], 567).

Ісус Христос навчав, що, зрештою, існуватимуть два центри збирання—Новий Єрусалим і Старий Єрусалим (див. 3 Нефій 20:21–22, 29). З поширенням Церкви в інші країни, Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) навчав, що місцями збирання сьогодні є місця проживання людей, де б вони не жили: “Збирання Ізраїля для мексиканців відбувається в Мексиці; для тих, хто мешкає в північних країнах, цим місцем є Скандинавія; для німців місцем збирання є Німеччина; для полінезійців—це острови; для бразильців—це Бразилія; для аргентинців—це Аргентина” (у Conference Report, Apr. 1975, 4; або Ensign, May 1975, 4).

Наш обов’язок—допомагати збирати Ізраїль

“Сам той факт, що людина є спадкоємцем Авраамового завіту, не робить її автоматично “обраною”, але це дійсно означає, що такі люди обрані мати відповідальність за те, щоб нести євангелію усім народам Землі (Bible Dictionary, “Abraham, Covenant of,” 602). Обіцяння зібрати Ізраїль здійснюється зараз, коли нащадки Авраама, Ісака та Якова несуть ім’я Господа, Його служіння та Його священство всім поколінням землі, таким чином пропонуючи їм “благословення євангелії, які є благословеннями спасіння, саме життя вічного” (Aвраам 2:11).

“Належить кожній людині, яку було попереджено, попередити свого ближнього” (УЗ 88:81).