Розділ 50

Eтер 1–5

Вступ

Книга Мормона впорядкована не за хронологічним порядком. Якби це було так, то книга Етера була б першою. Літопис яредійців починається приблизно з 2200 року до Р.Х. Книга 1 Нефій починається з 600-го року до Р.Х. Книга Етера охоплює понад 1700 років історії, починаючи з 2200 року до Р.Х. і до часів життя Коріантумра. Ми точно не знаємо, коли жив Коріантумр, однак це було десь між 500-м і 250-м роками до Р.Х. Решта Книги Мормона, з 1 Нефія і до книги Моронія, охоплює приблизно 1000 років історії.

Після потопу, що стався у дні Ноя, багато нащадків тих, кого було збережено, стали злочестивими. Певна група людей намагалася побудувати башту, “а вершина її аж до неба” (Буття 11:4). Історія яредійського народу почалася з будівництва Вавилонської башти. Господь відреагував на дуже поширену злочестивість, змішавши спільну мову людей і розсіявши їх по всьому лицю землі (див. Eтер 1:33; Буття 11:5–8).

Брат Яреда благав Господа зберегти мову його праведних друзів і сім’ї. Виявивши велику віру і скеровуваний рукою Бога, брат Яреда зміг вивести цю групу людей в іншу землю. Історія цього переселення сповнена важливих принципів, які ми можемо застосовувати у своєму житті. Серед цих принципів: виявлення віри задля отримання божественної допомоги і роль молитви під час виконання важких завдань. Вивчаючи життя брата Яреда, ви дізнаєтеся про благословення, які приходять, коли люди виявляють сильну віру.

Ось огляд джерел, з яких було написано книгу Етера:

• Яредійські пророки записували історію свого народу. Останнім, хто писав її, був яредійський пророк на ім’я Етер (див. Eтер 1:6).

• Пошуковий загін Лімгія знайшов частину яредійського літопису, що була записана на 24 золотих пластинах (див. Mосія 8:7–11).

• Цар Мосія переклав яредійський літопис (див. Mосія 28:10–17).

• Мороній скоротив або відредагував літопис яредійців і додав [до Книги Мормона], розмістивши перед своїм літописом (див. Eтер 1:1–6).

Коментар

Eтер 1:1–2. Знаходження 24 пластин

• У той час, як народ Лімгія перебував у залежності, цар Лімгій відрядив експедицію з 43 чоловіків на пошуки землі Зарагемля (див. Мосія 8:7; 21:25). І хоча пошуковий загін не знайшов Зарагемлю, він натрапив на землю, вкриту кістками й останками народу, який було знищено (див. Мосія 8:8). Шукачі знайшли літопис, що містився на 24 золотих пластинах, який вони і віднесли царю Лімгію (див. Мосія 8:9–10). Коли народ Лімгія зрештою було визволено із залежності (див. Мосія 22), ці пластини передали царю Мосії для перекладу (див. Mосія 28:1–17).

Eтер 1:3–4. Розповідь про Сотворіння, написана до днів Мойсея

• Важливо те, що завдяки книзі Етера ми дізнаємося, що записи про Сотворіння, про Адама та про історію Божих дітей аж до днів Вавилонської башти існували задовго до днів Мойсея. Цю розповідь могли втратити через відступництво і злочестивість, і тому виникла необхідність у відновленні цих знань через одкровення, дане Мойсею, аби сьогодні ми могли мати цей літопис (див. Mойсей 1:40).

Eтер 1:6–32. Родовід яредійців

• В Eтер 1 подається родовід пророка Етера. У Книзі Мормона не багато родоводів і це пояснюється у наступному коментарі: “Родоводи можна часто побачити в Біблії. Єврейський народ дуже цікавився своєю сімейною історією і очевидно, що вони ретельно вели записи родоводів. Кількість родоводів у Писаннях вказує на те, що їх вважали важливими. Подивіться на родоводи в Буття 5, 11, 46; Числа 26; 1 Хроники 1–9; прочитайте також зміст Eздри 9–10, де вказується наскільки важливо вести сімейно-історичні записи. Однак у Книзі Мормона є тільки один приклад докладного родоводу, який міститься в Eтер 1:6–32. В ньому наводиться родовід Етера—останнього пророка яредійського народу,—який простягається вглиб віків на двадцять дев’ять, а то й більше поколінь до Яреда, який вийшов зі своєю сім’єю від Вавилонської башти в той час, коли мову людей було змішано. Крім цього прикладу, у Книзі Мормона є лише окремі посилання, в яких згадується про родоводи” (Sidney B. Sperry, “Types of Literature in the Book of Mormon,” у Journal of Book of Mormon Studies, vol. 21, no. 1 (1995): 117).

Eтер 1:34–35. Ім’я брата Яреда

• Старійшина Джордж Рейнольдс (1842–1909), сімдесятник, розповів наступну історію, в якій зазначається, що ім’я брата Яреда (див. Eтер 2:13) було відкрите пророку Джозефу Сміту (1805–1844): “Коли старійшина Рейнольдс Кегун мешкав у Кертленді, у нього народився син. Одного дня, коли Президент Джозеф Сміт проходив повз його будинок, він запросив пророка увійти і попросив його благословити дитину і дати їй ім’я. Джозеф виконав його прохання і дав хлопчику ім’я Магонрі Моріанкумер. Закінчивши обряд благословення, він поклав дитину на ліжко і, повернувшись до старійшини Кегуна, сказав: “Ім’я, яке я дав твоєму сину є іменем брата Яреда; Господь щойно показав [або відкрив] його мені. Старійшина Уільям Ф. Кегун, який стояв поблизу, чув ці слова пророка, звернені до його батька; так, вперше, ім’я брата Яреда стало відомим в Церкві у цьому розподілі” (“The Jaredites,” Juvenile Instructor, May 1, 1892, 282).

Eтер 1:33–38. Мова Яреда і його брата

• В Eтер 1:34–38 написано, що Господь не змішав мову сім’ї Яреда, його брата та їх друзів, які жили за часів Вавилонської башти. Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) навчав, що вірогідно яредійці спілкувалися мовою Адама: “У Книзі Етера говориться, що Яред і його брат просили Господа не змінювати їхню мову під час змішання мов біля Вавилонської башти. Їхнє прохання було задоволене і вони зберегли мову своїх батьків, Адамову мову, яка була могутньою навіть у своїй письмовій формі, щоб усе, про що писав Магонрі, “було так само могутнім … щоб спонукати людину читати це”. Такою була мова Адама, і це була мова, за допомогою якої Енох зміг виконати свою могутню роботу” (The Way to Perfection [1970], 69).

Eтер 1:38–42. Обрана земля

• Подібно до того, як членів дому Ізраїля називають обраним народом—обраним виконувати Господню роботу—, Американський континент у Книзі Мормона названо обраною землею—обраною бути місцем, де відбудеться відновлення євангелії і, зрештою, буде знаходитися Новий Єрусалим. Люди, що належать до дому Ізраїля, і мешканці Американського континенту були обрані допомагати Небесному Батькові донести євангелію всьому світу.

• Президент Джозеф Філдінг Сміт пояснив, що обраною землею є вся територія Північної і Південної Америки: “У Книзі Мормона нам сказано, що вся Америка, як Північна, так і Південна, є землею, обраною серед усіх інших земель. Іншими словами—Сіоном. Господь сказав яредійцям, що Він поведе їх до землі, “що є обраною над усі землі у світі” [Eтер 1:42]” (Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie, 3 vols. [1954–56], 3:73).

• Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) також говорив, що Америка—це обрана земля: “У 1844 році пророк Джозеф Сміт зробив це урочисте проголошення: “Вся Америка—це Сіон. Від півночі до півдня” (Teachings [of the Prophet Joseph Smith], p. 362). Сам Господь постановив: “Це земля, яка є обраною серед усіх інших земель” (Eтер 2:10). Ця країна є частиною землі Сіону. Ця земля освячена слугами Бога. Коли пророк з Книги Мормона говорив про народи світу, цю півкулю він називав “хорошею” (Кн. Якова 5:25–26)” (The Teachings of Ezra Taft Benson [1988], 123).

Eтер 1:38–43

Коли яредійців було спрямовано до обіцяної землі, що їм було наказано взяти з собою і чому все це було важливим?

Eтер 1:43. “Цей тривалий час ти волав до Мене”

• Господь пояснив брату Яреда, що його люди отримали благословення завдяки тривалим молитвам. Постійна слухняність, супроводжувана частими й наполегливими молитвами, сповнює людину силою. У своїй проповіді у 1839 році в місті Коммерс, шт. Іллінойс, пророк Джозеф Сміт навчав: “Бог не зважає на обличчя, усі ми маємо однакові привілеї. Прийдіть до Бога і благайте Його, доки Він не благословить вас. Ми маємо право на однакові благословення” ([recorded in Willard Richards Pocket Companion, 78–79] cited in The Words of Joseph Smith: The Contemporary Accounts of the Nauvoo Discourses of the Prophet Joseph, comp. Andrew F. Ehat and Lyndon W. Cook [1980], 15).

• Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) так само навчав, що ми повинні докладати великих зусиль в наших молитвах і що ми маємо молитися часто:

  “Чи отримуєте ви відповіді на свої молитви? Якщо ні, можливо ви не сплатили за це належну ціну. Чи промовляєте ви лише кілька банальних слів та шаблонних фраз, чи ж ваші розмови з Господом є щирими? Чи молитеся ви зрідка, коли маєте молитися регулярно, часто, постійно? Чи платите ви лише кілька центів, щоб сплатити великі борги, в той час, як маєте платити долари, щоб виконати своє зобов’язання?

  Коли ви молитеся, ви тільки говорите, чи також і слухаєте? Ваш Спаситель сказав: “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Об’явлення 3:20).

  …Якщо колись ми не зможемо отримати відповідь на свої молитви, ми повинні переглянути своє життя, щоб знайти причину” (“Prayer,” New Era, Mar. 1978, 17).

Eтер 2:7–12. “Земля обіцяна”

• В Eтер 2:8–11 міститься твердження, яке Мороній назвав “вічни[м] наказ[ом] Бога” (вірш 10) стосовно цієї обіцяної землі. Повторений три або чотири рази, цей наказ полягає в тому, що “який би народ не володів [цією землею], він має служити Богові, інакше їх буде зметено геть” (вірш 9).

  Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) навчав, що послушність є головною умовою для того, щоб у обіцяній землі можна було отримати обіцяні благословення: “Великими є обіцяння щодо цієї землі—Америки. Нам недвозначно сказано, що це “обрана земля, і той народ, який володітиме нею, буде свободний від залежності, і від неволі, і від усіх інших народів під небесами, якщо вони тільки служитимуть Богу цієї землі, яким є Ісус Христос” (Eтер 2:12). Головне для цього—послушність заповідям Бога” (у Conference Report, Oct. 2001, 89; або Ліягона, січ. 2002, сс. 83–86).

  Eтер 2:7–12

  Порівняйте Eтер 2:7–12 з 2 Нефій 1:6–10. Складіть список обіцянь і застережень, даних жителям Америки.

Eтер 2:14. Господь соромив брата Яреда

• У сучасному одкровенні Господь навчав: “Кого я люблю, Я і караю, щоб їхні гріхи могло бути прощено, бо покаранням Я готую шлях для їхнього визволення в усьому із спокуси, і Я полюбив вас” (УЗ 95:1). Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, висловився стосовно того, якою має бути сила характеру, щоб зносити покарання: “Важко уявити на що можуть бути схожі три години докорів від Господа, втім, брат Яреда витримав їх. Негайно покаявшись і помолившись, цей пророк знову шукав скерування щодо призначеної для них подорожі та для тих, хто мав здійснити її. Бог прийняв його покаяння і з любов’ю дав подальші настанови стосовно їхньої важливої місії” (Christ and the New Covenant [1997], 15).

• Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що Бог любить тих, кого карає: “Господь дійсно карає тих, кого любить. В тому числі і духовно сильних людей. Брат Яреда дуже довго не молився (див. Eтер 2:14). Навіть хороші люди можуть стати легковажними, якщо Господь не каратиме їх. Згодом, після покарання, брат Яреда бачив Христа! (див. Eтер 3:13–16)” (у Conference Report, Oct. 1987, 37; або Ensign, Nov. 1987, 31).

Eтер 2:19–3:6. Здобуття світла було подією, що принесла духовний досвід

• Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, порівняв досвід брата Яреда з нашим власним досвідом:

  “У цих суднах не було світла. Це занепокоїло брата Яреда. Він не хотів, щоб його сім’я подорожувала в темряві; отже, не чекаючи на спонукання, він поділився своїм занепокоєнням з Господом. “І Господь сказав братові Яреда: Що ти хочеш, щоб Я зробив, аби ви мали світло на ваших суднах?” [Eтер 2:23].

  Відповідь брата Яреда на це запитання вимагала наполегливих зусиль з його боку. Він пішов на гору Шелем “і виплавив з каменю шістнадцять маленьких камінців” [Eтер 3:1]. Потім він попросив Господа доторкнутися до цих камінців, щоб вони випромінювали світло.

  

  Художник Роберт Барретт, © 1986 IRI

  Як батьки і провідники ми повинні пам’ятати, що “це не годиться, щоб [Господь] на все давав накази” [УЗ 58:26]. Подібно братові Яреда ми повинні уважно ставитися до потреб членів нашої родини, скласти план того, як задовольнити ці потреби, а потім представити свій план Господу в молитві. Це вимагатиме віри й зусиль з нашого боку, але Він допоможе нам, якщо ми будемо шукати Його допомоги й виконувати Його волю” (у Conference Report, Apr. 2003, 15; або Ліягона, трав. 2003, c. 16).

• Господь хоче, щоб ми зростали й навчалися, приймаючи власні рішення. Він також хоче, щоб ми часто зверталися до Нього, просячи Його підтвердити правильність наших рішень. Коли брат Яреда спитав Господа про світло в суднах, Господь у відповідь поставив Своє запитання: “Що ти хочеш, щоб Я зробив, аби ви мали світло на ваших суднах?” (Eтер 2:23). За словами Президента Гарольда Б. Лі (1899–1973), запитання Господа звучало майже так:

  “Добре, чи є в тебе які-небудь хороші ідеї? Що ти можеш запропонувати, аби ми зробили, щоб мати світло?” …

  Після цього Господь відійшов і залишив його на самоті. Це було так, ніби Господь сказав йому: “Дивись, я дав тобі розум, щоб думати, і свободу волі, щоб ти користувався нею. Зараз ти маєш зробити все, що можеш, аби допомогти собі у розв’язанні цієї проблеми; і коли ти зробиш усе, що можеш, я прийду, щоб допомогти тобі”.

  Обміркувавши можливості, брат Яреда виявив велику віру, попросивши Господа торкнутися 16-ти камінців, щоб вони засяяли. Господь відповів на це прохання і не лише забезпечив судна світлом, але й показав цьому вірному чоловіку незвичайне видіння.

  Президент Лі завершив словами: “Це принцип в дії. Якщо ви хочете благословення, то не тільки ставайте на коліна і моліться про нього. Підготуйтеся усіма можливими способами, аби зробити себе гідними отримання благословення, якого ви прагнете” (Stand Ye in Holy Places [1974], 243–244).

Eтер 2:22–23. Молитва вимагає зусиль

• Часто кажуть, що ми маємо молитися так, ніби все залежить від Господа, і працювати так, ніби все залежить від нас. Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що він часто чув, як Президент Гордон Б. Хінклі говорив: “Я не знаю іншого способу досягнення результатів в роботі, окрім як стати навколішки і помолитися про допомогу, а потім, підвестися і йти працювати” (у Conference Report, Oct. 1997, 18; або Ensign, Nov. 1997, 16).

• Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що Господь вимагає, аби ми використовували нашу свободу волі, коли шукаємо Його допомоги. Стосовно досвіду брата Яреда старійшина Мак-Конкі сказав: “Господь трохи обговорив з ним цю справу, а потім спитав: “Що ти хочеш, щоб Я зробив, аби ви мали світло на ваших суднах? ” (Eтер 2:23). Тобто: “Чого саме ти просиш від Мене? Це питання таке, яке ти мав би розв’язати сам”. І Він знову додав дещо і, по суті, повторив запитання: “Що ж ти хочеш, щоб Я підготував для вас для того, щоб ви мали світло, коли вас поглинуть глибини моря?” (Eтер 2:25). Іншими словами: “Моріанкумер, це твоє завдання. Чому ти турбуєш Мене? Я дав тобі свободу волі; тебе наділено здібністю й спроможністю. Іди і владнай цю проблему” (“Agency or Inspiration?” New Era, Jan. 1975, 40–41).

Eтер 3:1–5. “Дивись, о Господи, Ти можеш зробити це”

• Старійшина Джеффрі Р. Холланд говорив про просту, подібну до дитячої, віру, яку виявив брат Яреда, коли сказав: “Дивись, о Господи, Ти можеш зробити це” (Eтер 3:5): “Безсумнівно Бог, як і читач, відчуває щось дуже зворушливе у, подібній до дитячої, простоті й палкій вірі цього чоловіка. “Дивись, о Господи, Ти можеш зробити це”. Можливо в Писаннях немає іншої такої ж могутньої фрази, яку б з такою вірою промовила людина. Він ніби підбадьорює Бога, підкріплює Його і запевняє. Він не сказав: “Дивись, о Господи, я впевнений, що Ти можеш зробити це”. Не сказав він і: “Дивись, о Господи, Ти зробив багато величнішого за це”. Яким би непевним не був пророк щодо своїх можливостей, він немає жодного сумніву щодо сили Бога. В його словах присутнє лише щире, ясне, сміливе і впевнене проголошення, в якому немає ні натяку, ні тіні вагання. Вони звучать, як підбадьорення для Того, Хто не має потреби у підбадьоренні, але Хто напевно мав бути зворушений ним. “Дивись, о Господи, Ти можеш зробити це” (“Rending the Veil of Unbelief,” in Nurturing Faith through the Book of Mormon: The 24th Annual Sidney B. Sperry Symposium [1995], 12).

  Eтер 3:6–16

  Розгляньте ці вірші і визначте, що брат Яреда дізнався про Спасителя зі свого видіння. Запишіть у своєму зошиті, що дізналися ви самі.

Eтер 3:15. “Ніколи Я не показував Себе людині”

• Старійшина Джеффрі Р. Холланд дав шість можливих пояснень твердженню Ісуса, що Він ніколи не показував Себе людині до того, як показав Себе брату Яреда:

  “Одне з можливих пояснень полягає в тому, що цей коментар просто був даний в контексті одного розподілу і, як такий, стосується тільки народу Яреда і яредійських пророків—там говориться, що Єгова до цього ніколи не відкривав Себе жодному з їхніх провидців і одкровителів. …

  Інше припущення полягає в тому, що ключем до цього уривку є посилання на слово “людина”, у тому значенні, що Господь ніколи не відкривав Себе неосвяченій, невіруючій, мирській, земній, тілесній людині. Це означає, що тільки ті, хто скинув з себе оболонку тілесної людини [і є] освяченими (подібно до Адама, Еноха і тепер брата Яреда), мають право на цей привілей [див. УЗ 67:10–11].

  Дехто вірить, що Господь мав на увазі, ніби раніше Він ніколи не відкривав Себе людині в такій мірі і таким чином. Ця теорія означає, що божественні явлення попереднім пророкам не відбувалися в такій самій “повноті”, і що раніше завіса ніколи не піднімалась, щоб явити таке повне одкровення щодо природи й сутності Христа.

  

  Художник Роберт Барретт, © 1986 IRI

  Ще одне пояснення ґрунтується на тому, що тоді Єгова вперше явився і назвав Себе Ісусом Христом, Сином Бога, в тій інтерпретації цього уривка, що “ніколи Я не показував Себе [як Ісус Христос] людині, яку Я створив”. Це пояснення підкріплене одним із тлумачень редакторського коментаря Моронія, написаного пізніше: “Він мав таке досконале знання про Бога, [що] його не можна було тримати поза завісою; отже, він бачив Ісуса”.

  Втім є й інше тлумачення цього уривка, що віра брата Яреда була настільки великою, що він бачив не лише духовні перст і тіло доземного Ісуса (які ймовірно бачили й багато інших пророків також), але також мав ясне бачення зовнішнього вигляду тіла Христа з плоті, крові й кісток. …

  Останнім—і, беручи до уваги віру брата Яреда, найбільш переконливим поясненням—є те, що Христос говорив брату Яреда: “Ніколи Я не показував Себе людині у такий спосіб, не за власною ініціативою, але лише завдяки вірі людини.” Як правило, пророки, запрошені в присутність Господа, запрошуються увійти в Його присутність Ним Самим і лише з Його схвалення. Брат Яреда, з іншого боку, здається, сам перетнув завісу, але не як небажаний гість, а, можливо, так би мовити, як той, хто не отримував такого запрошення. Єгова сказав: “Ніколи ще не проходив переді Мною чоловік з такою надзвичайною вірою, як у тебе; бо якби це не було так, ти б не зміг побачити Мій перст. … Ніколи людина не вірила в Мене так, як ти”. Очевидно, що Сам Господь пов’язував безпрецедентну віру з цим безпрецедентним видінням. Якщо саме видіння і не було унікальним, то незрівнянними була віра і те, яким чином це видіння було отримане. Єдине, в чому ця віра могла бути настільки дивовижною,—це її спроможність перенести незапрошеного пророка туди, куди інші могли потрапити тільки за запрошенням Бога” (Christ and the New Covenant, 21–23).

Етер 3:23–24, 28. Два камінці царя Мосії

• Пророк Джозеф Сміт користувався тим самим Урімом і Туммімом, який було “дано братові Яреда на горі, коли він розмовляв з Господом лицем до лиця” (УЗ 17:1). Президент Джозеф Філдінг Сміт написав коротку історію стосовно Уріма і Тумміма:

  “Цар Мосія мав “дв[а] камені, що було вставлено в дві оправи на дузі”, які нефійці називали тлумачами, і за допомогою яких він переклав яредійський літопис [Mосія 28:11–14]. І вони передавалися від покоління до покоління для перекладу мов. У літописі не сказано, як саме Мосія отримав у володіння ці два камені або Урім і Туммім. Там говориться лише, що це був “дар від Бога” [Mосія 21:28]. Mосія отримав цей дар, або Урім і Туммім, ще до того, як народ Лімгія знайшов літопис Етера. Можливо Мосія отримав їх, коли йому принесли “великий камінь” з гравіюваннями на ньому, які він переклав “даром і силою Бога” [Oмній 1:20–21]. Він, або якийсь інший пророк, який жив до нього, міг отримати їх саме так, як отримав їх брат Яреда—від Господа.

  Те, що Урім і Туммім, або два камені, дані брату Яреда були тими, якими володів Мосія, стає відомим з вчень Книги Мормона. Брату Яреда було наказано запечатати свої записи про видіння, яке він отримав, коли йому явився Христос, щоб його народ не міг їх прочитати. … Урім і Туммім також був запечатаний, щоб ним не скористалися для перекладу цих священних записів про це видіння, до того часу, коли Господь дозволить людині перекласти їх. Коли їх мало бути явлено, їх потрібно було перекласти за допомогою того самого Уріма і Тумміма [Eтер 3:21–28]. …

  Джозеф Сміт отримав Урім і Туммім разом із нагрудником і пластинами Книги Мормона, які було сховано Моронієм, щоб явити їх в останні дні, як засіб, за допомогою якого можна було перекласти стародавній літопис. Саме цей Урім і Туммім було надано брату Яреда [УЗ 17:1]” (Doctrines of Salvation, 3:223–25).

Eтер 3:25; 4:1–7. Запечатана частина Книги Мормона

• Мороній написав, що брат Яреда (Моріанкумер) бачив у своєму видінні всіх жителів землі від початку до кінця (див. Eтер 3:25; див. також Eтер 2:13). Це видіння відкриває “усе від заснування світу до його кінця” (2 Нефій 27:10). Мороній пояснив, що “ніколи не було явлено величнішого”, ніж те, що бачив брат Яреда (Eтер 4:4). Ми знаємо, що Мороній запечатав запис цього видіння разом з пластинами, які він вручив Джозефу Сміту (див. Eтер 4:5; 5:1). Потім Мороній повідомив нас про визначені Господом умови, яких має бути дотримано, щоб цю запечатану частину літопису було явлено. У Писаннях говориться, що ми повинні покаятися; виявляти віру в Господа, подібну до віри брата Яреда; і стати освяченими (див. Eтер 4:6–7).

Eтер 5. Настанови пророку Джозефу Сміту

• Mороній мав “ключі від літопису на палиці Єфрема” (УЗ 27:5). В Eтер 5, Mороній звернувся до майбутнього перекладача Книги Мормона, хоча пройде близько 14 століть, перш ніж пророк Джозеф Сміт прочитає його слова.

Eтер 5. Свідчення свідків

• В Eтер 5:2 говориться про тих, кому “ви [Джозеф Сміт] можете … показати пластини”, тобто Восьми свідкам. У віршах 3–4 згадується про “трьох”, які побачать пластини “силою Бога”, що конкретно вказує на Трьох свідків Книги Мормона. У вірші 4 також констатовано, що слово “стоятиме як свідчення”, і цим показано, що Книга Мормона сама є свідченням. У цьому вірші також зазначено, що члени Божества є свідками Книги Мормона.

  Eтер 5:2–4 посилається конкретно на Трьох свідків Книги Мормона. У червні 1829 року пророк Джозеф Сміт отримав одкровення, “що буде призначено троє особливих свідків. Див. Eтер 5:2–4; також 2 Нефій 11:3 і 27:12. Олівер Каудері, Девід Уітмер і Мартін Гарріс відчули натхненне бажання бути трьома особливими свідками” (УЗ 17, вступ до розділу). Ми маємо свідчення Трьох свідків, яке міститься на вступних сторінках Книги Мормона. Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, висловився стосовно цих Трьох свідків:

  “Урочисте письмове свідчення трьох свідків стосовно того, що вони бачили й чули—два з них одночасно, а третій майже відразу після них—є дуже важливим. В дійсності ми знаємо, що за свідченням лише одного свідка було проголошено про великі чудеса, і його сприйняли багато віруючих людей. А в мирському світі свідчення одного свідка вважається достатнім, щоб накласти значні штрафи і винести серйозний судовий вирок.

  Досвідчені в оцінюванні свідчення люди звичайно дивляться на те, чи була у свідка можливість бути очевидцем події, і чи не має він упередженості щодо питання, про яке свідчить. Там, де різні свідки дають однакові свідчення стосовно однієї події, скептики шукають доказ того, чи не перебувають вони у змові, або шукають інших свідків, свідчення яких може суперечити їхнім.

  Свідчення Трьох свідків про Книгу Мормона, оцінене з урахуванням всіх цих можливих заперечень, є непохитним. Кожен з трьох свідків мав багато причин і можливостей зректися свого свідчення, якби воно було хибним, або заплутатися у подробицях, якби будь-яка з них була неточною. Добре відомо, що через непогодження з іншими провідниками Церкви або заздрість до них, кожного з цих трьох свідків було відлучено від Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів приблизно через вісім років після опублікування їхнього свідчення. Шляхи всіх трьох розійшлися, а отже, не було спільного інтересу перебувати у змові. Втім, до кінця своїх днів—період, який тривав від 12 до 50 років після їхнього відлучення від Церкви,—жоден з цих свідків не заперечував свого опублікованого свідчення і не казав нічого, що б кинуло будь-яку тінь на його правдивість.

  До того ж, їхнього свідчення не заперечив жоден з інших свідків. Людина може відкинути його, але як вона пояснить те, що три чоловіки з доброю репутацією до кінця свого життя наполегливо захищали це опубліковане свідчення, незважаючи на великий глум та інші перепони у власному житті? Подібно до самої Книги Мормона, не існує кращого пояснення, ніж те, яке дається у самому свідченні, урочистій заяві добрих і чесних чоловіків, які засвідчили про те, що вони бачили. …

  …Свідки важливі, а свідчення Трьох свідків про Книгу Мормона є зворушливим і достовірним” (у Conference Report, Apr. 1999, 46, 49; або Ensign, May 1999, 35–37).

  Етер 5

  Що ви дізналися з цього розділу стосовно закону свідків і відносно Трьох свідків Книги Мормона?

Обдумайте

• Чому, на вашу думку, Мороній додав до Книги Мормона скорочений літопис Етера, щоб ми його читали?

• Хоча брат Яреда був і залишається відомим своєю вірністю, чому Господь все ж таки присоромив його? Як ми можемо застосувати це до нашого життя?

• Які уроки засвоїв брат Яреда стосовно того, чого Господь очікує від нас, коли ми ставимо Йому запитання?

• Яким чином свідчення Трьох свідків Книги Мормона можуть зміцнити ваше особисте свідчення?

Запропоновані завдання

• Подумайте про проблему, яка непокоїть вас зараз. Використовуючи підхід, завдяки якому брат Яреда розв’язав свою дилему, застосуйте ці самі принципи, коли улагоджуватимете свою особисту ситуацію. Як ви застосовуватимете ці принципи, щоб розв’язати свою проблему?

• Подумайте про силу ваших молитов, даючи оціночні відповіді на наступні запитання. (Увага! Оцінки за цією шкалою є особистими і до них потрібно ставитися конфіденційно).

  

  Якими є ваші молитви?
  За шкалою від 1 до 10 дайте оцінку своїм особистим молитвам. (1—це найнижча оцінка, а 10—найвища):
  Чи достатньо вони щирі?	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
  Чи достатньо часу я приділяю молитві?	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
  Чи молюсь я достатньо часто?	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
  Чи підкріпляються мої молитви слухняністю?	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
  Чи зосереджую я увагу, щоб почути відповідь, коли закінчую говорити?	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
  Чи спілкуюся я з Господом, замість того, щоб просто щось казати Йому?	1 2 3 4 5 6 7 8 9 10