Деякі теми і вчення, які раніше були представлені у 2 Нефії 26, докладніше розкриваються у 2 Нефії 28. Нефій назвав деякі з лжевчень й хибних вірувань, які будуть рясно поширені в останні дні, а також навчив нас, що ми маємо робити, аби нас не звели на манівці. Коли ви читатимете 2 Нефій 29, знаходьте способи, завдяки яким, в останні дні предивна робота з явлення Книги Мормона і Відновлення допоможуть подолати лжевчення, лжецеркви і гордість. Вивчаючи, виявляйте риси характеру людей з завітного народу Бога і благословення, що приходять до них, коли вони каються і служать Йому в праведності.
Нефій відчув, як Дух спонукає його записати свої пророцтва про останні дні. Бути змушеним означає робити щось через необхідність. Існують і інші приклади того, коли людина відчувала сильне спонукання Духа (див. 1 Нефій 4:10; Алма 14:11; 4 Нефій 1:48; УЗ 63:64).
Книга, згадана у 2 Нефії 28:2—це Книга Мормона і є тією самою книгою, про яку говорив Нефій у 2 Нефії 26–27, 29. Нефій сказав, що ця книга “буде великої цінності” для нас через становище, яке існуватиме в останні дні. Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) навчав, яким чином ми можемо дізнатись про велику цінність Книги Мормона:
“Кожен з основних літописців Книги Мормона свідчив, що писав для майбутніх поколінь. …
Якщо вони бачили наші дні й вибрали саме те, що буде для нас найбільшої цінності, то хіба це не вказує, як ми повинні вивчати Книгу Мормона? Ми повинні постійно запитувати себе: “Чому Господь надихнув Мормона (або Моронія, або Алму) включити це у свій літопис? Який урок мені може дати написане, щоб допомогти мені жити сьогодні і в цьому столітті? …
…У Книзі Мормона ми знаходимо уроки того, як справлятися з переслідуванням і відступництвом. Ми багато чого дізнаємося про те, як виконувати місіонерську роботу. І в Книзі Мормона ми бачимо більше, ніж будь-де, небезпеку матеріалізму і зосередження наших сердець на речах цього світу. Чи може хтось сумніватися, що цю книгу було призначено для нас і що в ній ми знайдемо велику силу, велику втіху і великий захист? (у Conference Report, Oct. 1986, 5–6; або Ensign, Nov. 1986, 6–7).
Нефій викрив деякі лживі, пусті й дурні вчення, яким навчає і надалі використовуватиме Сатана (див. 2 Нефій 28:9). Кожна фраза, що знаходиться у 2 Нефії 28:6–9 містить у собі духовно небезпечну філософію. Сучасні пророки виявили ці ідеї і висловлювалися проти них:
“Їжте, пийте і звеселяйтеся, бо завтра ми помремо” (вірш 7). Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, застерігав проти такого ставлення:
“Слова “їжте, пийте і звеселяйтеся, … [і] Бог поб’є нас кількома ударами бича” являють собою філософію непокори (2 Нефій 28:8). Таке бачення Бога, самого себе і життя є цинічним і недалекоглядним. Бог ніколи не може виправдати нас, якщо ми “чинитиме[мо] маленький гріх” (вірш 8). Він є Богом всесвіту, а не якимось повітовим суддею, з яким можна поторгуватися й домовитися!
Звичайно ж, Бог вміє прощати! Але Він знає наміри нашого серця. Він також знає, що хороше ми могли б зробити, будучи у самовільній відлучці. У всякому разі, той факт, що так роблять інші, не буде виправданням для учня, від якого багато вимагається (див. Алма 39:4). Крім того, на тісній і вузькій путі просто немає кутів, які можна зрізати (див. УЗ 82:3)” (у Conference Report, Oct. 1988, 40; або Ensign, Nov. 1988, 33).
“Бог … виправдає, коли чинитиметься маленький гріх” (вірш 8). В Ученні і Завітах ясно говориться: “Бо Я, Господь, не можу дивитися на гріх з найменшою мірою допущення; Проте, того, хто кається й виконує заповіді Господа, буде прощено” (УЗ 1:31–32).
Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, висловився щодо безглуздя вважати, ніби ми стаємо досвідченішими, коли грішимо заради досвіду: “Ідея, що людина може стати досвідченішою, згрішивши і покаявшись, є диявольським обманом супротивника. Чи вважає тут хтось, що краще з перших рук дізнатися, чи зможе певний вибух зломати кістку, або якась хімічна суміш спалахнути і обпалити шкіру? Чи опиняємося ми в кращій ситуації після того, як отримали такі травми, а потім були зцілені від них? Я сподіваюсь, всі ми здатні зрозуміти, що краще буде зважати на застереження мудрих людей, які знають про наслідки неправильного ставлення до тіла” (“Sin and Suffering,” in Brigham Young University 1989–90 Devotional and Fireside Speeches [1990], 151).
“Бреши трохи” (вірш 8). Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) напучував нас протистояти спокусі трохи брехати: “Нефій так описує людей свого часу, ніби описує багатьох людей нашого часу. Як же легко нам сказати: “Ми віримо, що повинні бути чесними, вірними, цнотливими, доброзичливими” (Уложення віри 1:13). Але наскільки ж важко багатьом протистояти спокусі брехати трохи, хитрувати трохи, красти трохи та свідчити неправдиво, розпускаючи плітки про інших. Станьте вище за це. … Будьте сильними у простій цноті чесності” (у Conference Report, Oct. 1992, 74; або Ensign, Nov. 1992, 52).
“Бог поб’є нас кількома ударами бича, і врешті ми будемо спасенними” (вірш 8). Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, висловився проти цього невірного твердження:
“[Одним з обманів] є те, що деякі люди називають “попереднім покаянням”. У Церкві немає такого вчення. Ця думка може здаватися дещо привабливою, але насправді є руйнівною і хибною. Її мета полягає в тому, щоб переконати нас, що ми можемо свідомо й продумано скоїти гріх, завбачливо розраховуючи, що швидке покаяння дозволить нам насолоджуватися повнотою благословень євангелії, серед яких храмові благословення або служіння на місії. Справжнє покаяння може виявитися довгим і болісним процесом. Існування цього безглуздого вчення передбачав Нефій:
“І буде також багато таких, які скажуть: Їжте, пийте і звеселяйтеся; проте бійтеся Бога—Він виправдає, коли чинитиметься маленький гріх; … немає в цьому нічого поганого; і роби все це, бо завтра ми помремо; а якщо буде так, що ми винні, Бог поб’є нас кількома ударами бича, і врешті ми будемо спасенними в царстві Бога” [2 Нефій 28:8].
…Усі наші завіти мають бути не лише отримані через обряди, але, щоб бути вічними, також повинні бути запечатаними Святим Духом обіцяння. Цей божественний знак схвалення ставиться на наші обряди й завіти лише завдяки вірності. Фальшива ідея так званого попереднього покаяння має елемент обману, але Святий Дух обіцяння не може бути обманутий” (у Conference Report, Oct. 2000, 61; або Ліягона, січ. 2001, сс. 54–56).
Крім раніше визначених Нефієм лжевчень, висунутих Сатаною, він також назвав деякі методи, що сприяють розбудові “царств[а] диявола” (2 Нефій 28:19). Наші сучасні пророки і апостоли продовжують виявляти тактику Сатани. Єпископ Річард С. Еджлі з Верховного єпископату попередив нас про реальність нападів супротивника:
“Нас вже … дуже конкретно застерігали про силу, вплив і рішучість Сатани. Більш як дві з половиною тисячі років тому, Нефій пророкував про випробування й неспокій, які спіткатимуть вас. Усі ви знаєте Писання. Про це сказано у 28-му розділі 2 Нефія: [2 Нефій 28:20–21]
Я вірю, що ці слова істинні і, що цей час вже настав. І я вважаю, що мішенню є ви. Багато в чому Сатана досяг великого успіху, встановлюючи і пропонуючи свою систему цінностей, зосереджену на сині людському, а не на Сині Божому, говорячи: “Їжте, пийте і звеселяйтеся, бо завтра ми помремо” (2 Нефій 28:7) та “немає пекла” (2 Нефій 28:22). В основі його системи цінностей—егоїзм, потурання власним бажанням та отримання задоволення тут і зараз. Отже, ми бачимо руйнівні рішення, які постійно приймаються людьми вашого віку. Ми бачимо культуру суспільств, уражену наркотиками, сексом, алкоголем, порнографією, ледарством та багатьма іншими спустошуючими духовність діями. Але вам не слід долучатися до цього.
Президент Гордон Б. Хінклі застерігав і просив нас: “Я хочу сказати найбільш суворою мовою, на яку я здатний, стороніться морального беззаконня. Ви знаєте, що правильно і що неправильно. Ви не можете використовувати неосвіченість як виправдання неприйнятної поведінки. …
Я молю вас, мої дорогі молоді друзі, уникати такої поведінки. Це буде нелегко. Це вимагатиме самодисципліни. … Вам необхідна сила, що приходить через молитву” (“To Men of the Priesthood,” Ліягона, лист. 2002, с. 59)” (“Becoming You” [CES fireside for young adults, Nov. 3, 2002], 4, www.ldsces.org).
“Вони будуть збурені до злості” (2 Нефій 28:19). Старійшина Марвін Дж. Ештон (1915–1994), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, визначив небезпеку, яка приходить через потурання Сатані, який спокушає недобре ставитися одне до одного:
“Ні для кого не буде дивом, що однією з тактик супротивника в останні дні є збурення до ненависті серед дітей людських. Йому подобається дивитися, як ми критикуємо одне одного, висміюємо або недобре ставимося до загальновідомих недоліків наших ближніх, та взагалі погано ставимося одне до одного. У Книзі Мормона чітко вказано, звідки походить весь гнів, злоба, пожадливість і ненависть.
…Те, що ми постійно бачимо в новинах засобів масової інформації, свідчить, що справи у Сатани йдуть дуже добре. Під виглядом подання нам новин, нас оточують іноді дуже детальними описаннями—надто часто у справжніх своїх кольорах—пожадливості, здирництва, жорстоких сексуальних злочинів та скривджень між конкурентами й опонентами у бізнесі, спорті або політиці” (у Conference Report, Apr. 1992, 24–25; або Ensign, May 1992, 19).
“Умиротворить, приспить їх до плотської безпечності” (2 Нефій 28:21). Єпископ Річард С. Еджлі висловився стосовно плотських бажань, які так сильно поширилися у сучасному світі: “Нефій описує [використовувані Сатаною] техніки продажу, як умиротворяючі, заманливі й присипляючі, бо той каже: “Усе гаразд” (2 Нефій 28:21–22). Серед інших речей, які Сатана хотів би, аби ми поклали собі до сумки—аморальність в усіх її формах, включаючи порнографію, мову, одяг та поведінку. Однак подібні злі вчинки призводять до душевних страждань, втрати духовності й самоповаги, втрати можливості служити на місії або укласти храмовий шлюб та інколи навіть до небажаної вагітності. Сатана прагне поневолити нас, спонукаючи нас покласти у свої сумки наркотики, алкоголь, табак та інші речі, які викликають згубні звички” (у Conference Report, Oct. 2000, 57; або Ensign, Nov. 2000, 43).
“Немає пекла; і … я ніякий не диявол, бо такого не існує” (2 Нефій 28:22). Одним з найбільших віковічних обманів є той, що диявола не існує. Президент Меріон Дж. Ромні (1897–1988), з Першого Президентства, засвідчив про реальність Сатани таким словами:
“Наслідком нищівної брехні про те, що Бог мертвий, є подібне до неї згубне лжевчення, що диявола не існує. Сам Сатана є батьком обох цих обманів. Повірити їм, означає здатися йому. А така капітуляція завжди вела, веде зараз і продовжуватиме вести людей до знищення.
Святі останніх днів знають, що Бог є. З такою ж певністю вони знають, що Сатана живе, що він являє собою могутню особу з духа, запеклого ворога Бога, людини і праведності.
Реальність існування як Бога, так і диявола, переконливо підтверджується Писаннями і людським досвідом” (у Conference Report, Apr. 1971, 22; або Ensign, June 1971, 35).
2 Нефій 28:28–30. “Горе тому, хто скаже … в нас є досить” Писань
Нефій зазначив, що коли Книга Мормона буде явлена світу, аби спростувати лжевчення й філософії, згадані у 2 Нефії 28, багато хто будуть “сердит[и]ся через істину Бога” і говорити “нам не треба більше слова Бога, тому що в нас є досить!” (вірші 28–29). Роблячи подібні твердження, люди “ зачиняють” для себе небеса, нехтують потребою в живих пророках та заперечують силу Святого Духа. Нефій застерігав тих, хто виховують у собі таке ставлення: “Від тих буде забрано навіть те, що в них є” (вірш 30).
Пророк Джозеф Сміт (1805–1844) дав пояснення стосовно недоліків Біблії: “Із самого початку людина отримувала багато настанов, якими зараз ми не володіємо. … Деякі наші друзі … самовпевнено говорять, що в Біблії вже записано все, що Бог будь-коли говорив людині від початку світу. … Чи можуть люди, у яких ніколи не було достатньо віри, аби попросити для себе хоч невелике одкровення з небес, і, які всім, що вони зараз мають, зобов’язані вірі інших людей, що жили за сотні й тисячі років до них, сказати скільки вже сказав Бог і чого Він ще не сказав? … У жодному місці в Біблії вустами Бога не сказано, що Він, давши те, що в ній міститься, не говоритиме знову” (History of the Church, 2:18).
Сказати, що Господь “не може говорити” сьогодні, як у дні минулі, було б все одно, що поставити обмеження для Бога. Президент Джеймс Е. Фауст пояснив потребу в сучасному одкровенні: “Чи любить нас Бог менше, ніж тих, кого вели давні пророки? Чи менше нам потрібні його провід та настанови? За логікою такого бути не може. Йому що, байдуже? Він голос втратив? Він пішов у неперервну відпустку? Він спить? Безглуздість кожного з цих припущень абсолютно очевидна” (у Conference Report, Apr. 1980, 16; або Ліягона, бер. 2002, сс. 1–2).
Президент Езра Тефт Бенсон говорив про обов’язок членів Церкви активно проголошувати істини Відновлення. Роблячи так, ми стаємо тими, хто “засвище”, і про кого написано у 2 Нефії 29:2–3:
“Наше основне завдання—проголошувати євангелію і робити це ефективно. Ми не зобов’язані давати відповідь на кожне заперечення. Кожна людина врешті-решт буде притиснута до стіни віри і тоді їй потрібно буде зробити свій вибір. …
Господь говорить, що Книга Мормона буде “як стяг для Моїх людей, які з дому Ізраїля” і слова Книги Мормона “засвищуть до краю землі” (2 Нефій 29:2). Ми, члени Церкви, і особливо місіонери маємо бути тими, хто “засвище”, тобто оповідачами про Книгу Мормона і її свідками до краю землі.
Книга Мормона є величним стягом, яким ми маємо користуватися. … Книга Мормона—це чудовий шукач людей, які готові прийняти істину. В ній немає нічого, що “приємне світові” (1 Нефій 6:5). … Вона є великим просіювачем” (у Conference Report, Apr. 1975, 95–96; або Ensign, May 1975, 65).
Президент Гордон Б. Хінклі поділився наступним прикладом того, як Книга Мормона навіки змінила життя людини:
“Вплив [Книги Мормона] змінив на краще життя мільйонів людей, які з молитвою читали її і розмірковували над її мовою. Дозвольте мені розповісти вам про одного такого чоловіка, з яким я нещодавно познайомився в Європі.
Він був успішним у своїх справах бізнесменом. Під час однієї зі своїх подорожей він зустрівся з двома нашими місіонерами. Вони спробували призначити з ним зустріч для навчання. Спочатку він відмовився, але зрештою погодився їх послухати. Їхні слова він сприйняв дещо поверхово. Своїм розумом він переконався, що вони говорять правду, але його серце не було зворушене.
Цей чоловік вирішив, що прочитає Книгу Мормона. Він сказав, що завжди був людиною світу, не схильною плакати. Але, коли він почав читав книгу, сльози побігли по його щоках. Вона щось зробила з ним. Він знову почав читати її і знову на нього нахлинули ті самі почуття. Те, що було наверненням розуму, стало наверненням серця.
Його життя і плани на майбутнє змінилися. Він з головою поринув у роботу Господа. Сьогодні цей чоловік виконує високе й святе покликання в роботі, яку він полюбив” (у Conference Report, Oct. 1990, 70; або Ensign, Nov. 1990, 52).
Сатана прагне зганьбити Книгу Мормона, змушуючи людей заперечувати її на підставі того, що вся істина міститься лише в Біблії. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, прокоментував дії людей, які заперечують Книгу Мормона: “Це може здатися дивним для сучасних ворогів істини, але їхній опір отриманню більше слова Господа через Книгу Мормона, є однією з ознак часів. У відповідь на їхній опір, що зводиться до лицемірного повторювання “Біблія! Біблія! Ми вже маємо одну Біблію, і ніякої більше Біблії не може бути”, Господь висловлює цей суворий докір: “Ти, нерозумний, хто каже: Біблія, ми маємо Біблію, і нам не потрібно ще Біблію. … Чого ж ви ремствуєте, через те, що ви отримаєте більше Мого слова? (2 Нефій 29.)” (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 719).
Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) назвав два народи, про які говориться у 2 Нефії 29:7–8:
“Це пророцтво було звернене до іновірців сьогодення. Також потрібно пам’ятати, що закон, даний Ізраїлю, полягав у тому, що “свідчення двох чоловіків правдиве”, якщо вони є чесними свідками. У даному випадку Господь застосовує цей закон до народів. Чому ж ні?
Якщо слово Господа має бути встановленим двома вибраними свідками, тоді ми також можемо шукати два обраних народи, які свідчитимуть про Ісуса Христа. Одним таким народом був Ізраїль в Палестині, іншим—Ізраїль в Америці. Юда промовляв зі Старого Світу, а Йосип з Нового. Сьогодні ці два свідчення про Бога і Його істину зустрілися”. (Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie, 3 vols. [1954–56], 1:278).
Старійшина Ніл А. Максвелл свідчив, що ще мають з’явитися й інші літописи, які свідчитимуть про Ісуса Христа: “Загублені книги належать до скарбів, які ще мають явитися. Більш як двадцять з них згадуються в існуючих Писаннях. Можливо найбільш приголомшливими й об’ємними будуть літописи загублених колін Ізраїля (див. 2 Нефій 29:13). Ми навіть і не знали б про третього, майбутнього, свідка Христа, якби не дорогоцінна Книга Мормона—другий свідок Христа! Таким чином, ця третя група священних записів завершить тріаду істини. І тоді саме так, як сказав Досконалий Пастир, “Моє слово також буде зібране в одне” (вірш 14). І буде “одна отара і один пастир” (1 Нефій 22:25), об’єднавши разом усі християнські розподіли людської історії (див. УЗ 128:18)” (у Conference Report, Oct. 1986, 70; або Ensign, Nov. 1986, 52).
Об’єднання священних літописів—це основна тема Книги Мормона. Ця ідея викладається у 2 Нефії 29:12–13. Далі у Книзі Мормона містяться історії царя Лімгія й Аммона, які повернулися з яредійським літописом (див. Мосія 22:14, 28:12, 14), Царя Лімгія й Аммона, які повернулися зі своїми літописами (див. Mосія 7:1–2, 17–33; 8:1, 3–4) та народу Алми, який повернувся зі своїми літописами (див. Мосія 25:1–6).
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі висловився стосовно пророкованого навернення юдеїв, що станеться після Другого пришестя Ісуса Христа:
“І станеться, що Юдеї, які розсіяні, також почнуть вірити в Христа; і вони почнуть збиратися на лиці землі” (2 Нефій 30:7). Колишня ворожість юдеїв до Христа значною мірою вщухла; багато з них зараз вважають Його великим вчителем, хоча і не Сином Бога. І лише невелика кількість їх цілком прийняла Його, увійшовши до істинної Церкви разом із зібраними залишками Єфрема та інших колін.
“Але велике навернення юдеїв і їхнє повернення до істини, як народу, призначене відбутися після Другого пришестя їхнього Месії. І ті, хто зможе витерпіти той день, у надзвичайній скруті та з сумом запитають: “Що це за рани на Твоїх руках і на Твоїх ногах? Тоді знатимуть вони, що Я є Господь; бо Я скажу їм: Ці рани є тими ранами, якими Мене було поранено в домі Моїх друзів. Я є Той, Кого було піднято. Я є Ісус, Якого було розіп’ято. Я є Син Божий”. (УЗ 45:51–52; Захарія 12:8–14; 13:6.)” (Mormon Doctrine, 722–23).
Обдумайте
Прочитавши 2 Нефій 28, назвіть лжевчення й вчення Сатани, про які ви тепер знаєте більше.
Яким чином додаткові Писання поглибили ваше знання вчень відновленої євангелії?
У які способи Книга Мормона свідчить, що Господь є Богом усієї землі?
Запропоновані завдання
Складіть список якомога більшої кількості лжевчень і вірувань, які наводяться у 2 Нефії 28:2–14. Навпроти кожного лжевчення напишіть істинне вчення. Знайдіть відповідний уривок з Писань, який підтверджуватиме кожне істинне вчення.
Під час домашнього сімейного вечора поясніть, що є невірним у словах людини, яка каже, що приймає Біблію як слово Бога і водночас заперечує Книгу Мормона.