Розділ 23

Aлма 1–4

Вступ

В той час, коли Алма-молодший одночасно служив первосвящеником у Церкві й першим обраним головним суддею нефійців, йому довелося вирішувати складні питання (див. Aлма 4:18). І Церкві, й уряду загрожували люди, які прагнули використовувати релігію та політику заради власної вигоди. Негор підривав Церкву орудуванням священиків, щоб заснувати релігійний рух і професійне проповідування, які приваблювали багатьох людей (див. Aлма 1). Амлісій, чоловік віросповідання Негора, розпочав війну проти щойно обраного уряду суддів, оскільки йому не вдалося стати царем (див. Aлма 2–3). Зверніть увагу, як Алма молився, виявляв віру в Бога, а потім вдавався до дій, щоб вирішити кожну з проблем, що перед ним поставала. Подумайте, як ви можете наслідувати приклад Алми, коли у вас виникнуть особисті труднощі.

Коментар

Книга Алми

• Мормону, як упоряднику Книги Мормона, було дуже нелегко вирішити, що включати у скорочений літопис. Він керувався принаймні двома настановами. По-перше, Господь наказав Мормону писати те, “що було [йому] наказано” (3 Нефій 26:12). По-друге, Мормон знав, що його літопис мав з’явитися в останні дні з метою збирання розсіяного Ізраїля згідно з завітами Господа (див. Слова Мормона 1:1–11; 3 Нефій 26:6–12; 29:1–9; 30:1–2). Отже, ми розуміємо, що коли Мормон приймав рішення як редактор книги, він керувався цими двома факторами.

  Дуже повчальним буде порівняти розмір книг у Книзі Мормона і період часу, який вони покривають. Велика кількість сторінок, на якій описується невеликий період історії, звертає увагу читача на те, що історичний період у книзі Мормона, описаний у книзі Алми, є дуже важливим, бо містить особливо багато паралелей з нашим часом. Для більш детального порівняння зверніться до таблиці “Сторінки і часові періоди Книги Мормона” в додатку (с. 423).

Aлма 1:3–4. Негор навчав, що “вчитель повинен користуватися прихильністю”

• Негор застосовував лестощі та лжевчення, щоб завоювати послідовників і нападати на церкву Бога. Його вчення мало успіх, оскільки пробачало гріх, вчинений заради релігії. Він заохочував до злочестя, пояснюючи це тим, що “в кінці, всі люди будуть мати вічне життя”, як би не поводилися (Aлма 1:4).

  

  Художник Джеррі Томпсон, © IRI

  Старійшина Л. Том Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, закликав нас мати сміливість не піддаватися сучасним Негорам та їхнім привабливим посланням: “Слова Негора приваблювали людей, і хоча багато з них прихильно ставилися до його вчення, однак воно було неправильним. Коли нам доводиться приймати багато рішень у житті, легкі й привабливі послання світу, як правило, не є правильним вибором і вам знадобиться багато сміливості, щоб прийняти правильне рішення” (у Conference Report, Oct. 1993, 88–89; або Ensign, Nov. 1993, 67).

• У Aлма 1:4 Негор навчав, що “всі люди будуть мати вічне життя”. У вірші 16 стверджується, що через орудування священиків проповідувалося “лжевчення… заради багатства і шани”. Одне з хибних учень, поширюване людьми, які вдаються до орудування священиків, полягає в тому, що “все людство буде врятовано в останній день, і що їм не треба ні лякатися, ані тремтіти” (вірш 4). Найбільша проблема з орудуванням священиків полягає в тому, що воно не містить вчення про покаяння: “Вони були віросповідання Негора і не вірили в покаяння у своїх гріхах” (Aлма 15:15).

• Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, напучував учителів євангелії шукати Спасителя й допомагати своїм студентам робити те ж саме: “Учитель євангелії ніколи не затьмарить бачення [студентами] Учителя, підносячи себе або засмічуючи урок саморекламою чи своїми інтересами. Це означає, що він ніколи не повинен сприяти лжесвященству бути задіяним в орудуванні священиків, а саме “коли люди проповідують і ставлять себе за світло для світу, щоб вони могли мати користь і хвалу від світу” (2 Нефій 26:29). Учитель євангелії проповідує не для того, щоб “користуватися прихильністю людей” (Алма 1:3) чи “заради багатства і шани” (Aлма 1:16). Він наслідує прекрасний приклад з Книги Мормона, де “проповідник не був кращим за слухача, і також учитель не був ні в чому кращим за учня” (Aлма 1:26). Обидва завжди дивитимуться на Учителя” (у Conference Report, Oct. 1999, 102; або Ліягона, січ. 1999, с.79).

Aлма 1:5–6, 16. Орудування священиків

• Негор заохочував до орудування священиків і самовихваляння, щоб здобути багатство і славу. Приклад Негора показує, що ми повинні з недовірою ставитися до тих, хто вдається до проповідування заради того, щоб здобути для себе славу і багатство. Раніше Нефій дав визначення орудуванню священиків: Вони є людьми, які “проповідують і ставлять себе за світло для світу, щоб вони могли мати користь і хвалу від світу; але вони не прагнуть до благополуччя Сіону. Знайте, Господь заборонив це” (2 Нефій 26:29–30).

• Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, також дав визначення орудуванню священиків, коли звертався до вчителів Церкви: “Все, що ви або я робите як учителі, свідомо й навмисне привертаючи увагу до себе—у посланні, яке доносимо, у методах, які використовуємо чи в особистій поведінці,—є формою орудування священиків, що зменшує ефективність навчання Святого Духа. “Проповідує він його Духом істини чи якимось іншим шляхом? І якщо це відбувається якимось іншим шляхом, це не від Бога” (УЗ 50:17–18)” (“Seek Learning by Faith” [вечір зі старійшиною Девідом А. Беднаром, 3 лют., 2006 р., с. 4, www.ldsces.org).

  Aлма 1:7–9

  Яким чином Гедеон поставився до вчення Негора з самого початку? Чого ми можемо навчитися з прикладу Гедеона?

Aлма 1:7–9. Гедеон “був знаряддям у руках Бога”

• У Писаннях сказано, що Гедеон “був знаряддям у руках Бога” (Aлма 1:8). Належачи до групи людей, які жили в землі Нефія, Гедеон чинив спротив злочестивому правлінню царя Ноя (див. Moсія 19:4). Пізніше Гедеон став “царевим полководцем” під час правління Лімгія і зіграв важливу роль у врятуванні свого народу й у організації втечі до Зарагемлі (див. Moсія 20:17; 22:3–9). Коли він жив у Зарагемлі, то став учителем у Церкві, оскільки відповідав високим нормам, встановленим для цього покликання (див. Moсія 23:14). Коли Гедеон почув хибне вчення Негора, то переконував того “словами Бога” (Aлма 1:7). Через те, що Гедеон захищав свою віру, його було вбито. Цього полководця, учителя і мученика настільки поважали люди, що вони назвали на його честь долину і місто (див. Aлма 2:20; 6:7).

Aлма 1:13–15. Що означає ганебна смерть?

• Негора було страчено за те, що він убив Гедеона. У Писаннях сказано, що він “прийняв ганебну смерть” (Алма 1:15), що означає “безславну, негідну, ницу” (Noah Webster’s First Edition of an American Dictionary of the English Language, 1828 [1967]).

Aлма 1:17–18. Смертне покарання

• Закон Бога такий: “Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров” (Буття 9:6). У 1889 році Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів підготували проголошення стосовно позиції Церкви до смертного покарання:

  “Ми урочисто проголошуємо наступне:

  “Церква ставиться до пролиття людської крові з цілковитою відразою. Ми вважаємо це вбивством людини, якщо тільки згідно з цивільним законом це не є смертним покаранням, яке слід застосовувати до тих, хто пролив кров внаслідок злочину. Це покарання має застосовуватися після публічного судового розгляду перед законним судом країни. …

  Згідно з одкровеннями Бога, даними цій Церкві, засудження до смертної кари застосовується до злочину, який заслуговує смертного покарання й вимагає того, щоб ті, хто посягнув на чиєсь життя чи власність, постали перед судом і були суджені згідно із законами країни” (“Official Declaration,” Millennial Star, Jan. 20, 1890, 33–34).

Aлма 1:19–20, 25. Вистояти в утисках

• Ті, хто наслідують учення Ісуса Христа, завжди зазнавали переслідувань. Президент Гарольд Б. Лі (1899–1973) радив тим, кого переслідують, не дозволяти труднощам зупиняти їх духовний розвиток і не переставати заповзято займатися їх праведною справою:

  “Коли нас переслідують за праведну участь у великій справі, де істина, чеснотність і честь поставлені на карту, це наближає нас до Бога. … Найбільша шкода, яку приносять переслідування, полягає не в самих переслідуваннях, а в їхньому можливому впливі на переслідуваних, бо це може ослабити їхнє заповзяття у виконанні праведної справи. Більшість переслідувань виникає через брак розуміння, бо людям притаманно чинити спротив тому, чого вони не розуміють. Деякі переслідування виникають через злі наміри людей. Та якою б не була причина, схоже, що всі, хто залучені до праведної справи, зазнають переслідувань. …

  …Якщо ви твердо відстоюєте правду, незважаючи на глузування натовпу або навіть фізичне насилля, вас буде увінчано благословенням вічної радості. Хто знає, може і в наші дні декому зі святих або навіть апостолів доведеться віддати своє життя, захищаючи істину, як це робили колись у давнину? Якщо такий час настане, з Божою допомогою вони вистоять!” (Decisions for Successful Living [1973], 61–62).

  Алма 1:26

  Як священики ставилися до тих, кого навчали? Чому це ставлення є таким важливим, коли ми навчаємо інших?

Aлма 1:26. “Священики лишали свою працю, щоб передавати слово Бога людям”

• В Алма 1 зверніть увагу на порівняння між гордовитістю Негора і смиренними священиками церкви Бога. Негор носив “коштовний одяг”, проповідував “заради багатства” і заносився у гордовитості свого серця, вважаючи, що він був кращим за інших (див. Aлма 1:5–6, 16). З іншого боку, справжні священики не носили коштовного одягу, навчали без грошової винагороди лише через своє бажання бачити, як покращується життя інших людей, трудилися своїми руками, щоб утримувати себе, і не вважали себе кращими за своїх слухачів (див. Aлма 1:26–27; див. також Moсія 18:24; 27:5). У Книзі Мормона описується кілька груп відступників, які сповідували вчення або чин Негора (див. Aлма 1:16; 16:1–12). Згідно з цим віросповіданням так звані духовні лідери підносили себе, утворюючи клас елітних священиків і розмежовуючи людей за соціальним станом. Ця самозакохана еліта часто експлуатувала мирян і переслідувала бідних (див. Mosсія 11:3–6; 23:39; 24:8–9; Aлма 31:23–32:5). На противагу, Алма 1:26 навчає, що Господній шлях полягає в тому, щоб покликати непрофесійних священиків служити провідниками священства.

Aлма 1:26–31. Справи Церкви встановлено

• Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, пояснював, що встановлення Господньої Церкви вимагає більше, ніж виконання хрищень:

  “Ми розуміємо, що процес встановлення Господньої Церкви включає в себе більше, ніж хрищення людей. У першому розділі книги Алми у Книзі Мормона ми знаходимо повчальний перелік подій, який окреслює шлях встановлення Господньої церкви. …

  Давайте розглянемо цей процес:

  по-перше, викладається доктрина [див. Aлма 1:26];

  по-друге, члени Церкви шанують одне одного так, як шанують себе (див. вірш 26);

  по-третє, вони всі трудяться; вони працюють і отримують те, що заробили (див. вірш 26);

  по-четверте, вони вділяють від свого майна тим, кому менше пощастило; вони служать одне одному (див. вірш 27);

  по-п’яте, вони стримують свої пожадання і в той же час належним чином задовольняють свої потреби (див. вірш 27). …

  Ця могутня зміна відбувається не тому, що людям було дано щось матеріальне, а тому, що їх було навчено і вони почали допомагати самим собі й дбати про тих, кому менше пощастило. Саме тоді, коли вони почали жити у Господній спосіб, їхні обставини почали покращуватися.

  Цей процес встановлення Церкви можна застосовувати будь-де” (у Conference Report, Oct. 1979, 133–34; або Ensign, Nov. 1979, 91).

Алма 1:27. Одяг і зовнішність

• Книга Мормона неодноразово застерігає проти гріха гордовитості і класової нерівності, які виявляються тоді, коли люди починають носити “дуже коштовний одяг” (Aлма 1:6). Членам Господньої Церкви радять уникати крайнощів у одязі та зовнішньому вигляді. Їм також не слід надто перейматися дорогим одягом (див. УЗ 42:40). Однак учні Христа мають бути “охайні й миловидні” (Aлма 1:27).

  

  У брошурі Заради зміцнення молоді сказано: “Коли ви охайні й скромно одягнені, то запрошуєте в напарництво Духа й можете поширювати добрий вплив на тих, хто вас оточує. …Завжди будьте охайними і чистими та уникайте недбалості або зайвої вільності в одязі, зовнішності та поведінці. Запитайте себе: “Чи я відчуватиму себе зручно у такому вигляді, якщо попаду в присутність Господа?” ([2002], сс. 15–16).

  Алма 2:4

  Чому Амлісій хотів бути царем? Що він зробив, коли більшість народу проголосувала проти нього? (Див. Алма 2:7–10).

Aлма 2:4–6. Голос народу

• Спроба Амлісія позбавити людей їхніх релігійних прав і привілеїв закінчилася невдачею завдяки голосуванню. Подумайте, що сталося б, якби праведні нефійці за часів Амлісія утрималися від голосування. У сучасних демократичних країнах кожен святий останніх днів має священний обов’язок голосувати, справляти позитивний вплив на своє суспільство, підтримуючи чесних, мудрих, хороших і шляхетних провідників та закони (див. УЗ 98:10).

• Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, заохочував нас здіймати свій голос проти злочестивих тенденцій, що існують у наші дні: “Нам треба пам’ятати слова Едмунда Берка: “Для того, щоб перемогло зло, хорошим людям достатньо нічого не робити”. Нам потрібно підняти свої голоси разом з іншими небайдужими громадянами по всьому світу проти сучасних тенденцій. Ми повинні сказати власникам огидних програм і матеріалів, що з нас вже досить. Нам треба підтримувати хороші й надихаючі програми і продукцію. Об’єднавшись разом із сусідами і друзями, які поділяють нашу стурбованість, ми можемо звернутися з чітким посланням до осіб, відповідальних за підготовку тих матеріалів. На їхніх веб-сайтах в Інтернетi та у місцевих представників є їхні поштові адреси. Звичайні та електронні листи мають більший вплив, ніж думає більшість людей” (у Conference Report, Oct. 2003, 17; або Ліягона, лист. 2003, с. 18).

Aлма 2:28–31. Бог зміцнював Алму і нефійців

• Ще раніше Господь пообіцяв нефійцям, що Він буде зміцнювати їх у боротьбі з ламанійцями, якщо нефійці будуть праведні (див. 2 Нефій 5:25). Згодом, у час найбільшої потреби нефійці волали до Бога і вони були “зміцнені рукою Господа” (Aлма 2:28). Під час тієї ж битви Бог “зміцнив” Алму здатністю перемогти своїх ворогів відповідно до його віри (див. Aлма 2:30–31).

Алма 3:4. Амлісійці позначили свої тіла

• Амлісійці “позначили себе червоним на своїх лобах”, щоб відрізнити себе від нефійців (Aлма 3:4, 18). У наш час Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) настійливо радив молодим чоловікам і жінкам утримувати свої тіла святими й не робити на них татуювань:

  “Зараз з’явилася манія татуювати тіло. Я не можу зрозуміти, чому заради цього хлопець чи дівчина йдуть на болісну процедуру нівечення шкіри різними кольоровими зображеннями людей, тварин та різних символів. Татуювання залишаються назавжди, якщо тільки не пройти ще одну операцію, щоб видалити його–болючу і дорогу. Батьки, застерігайте синів від татуювання їхніх тіл. Вони, можливо, опиратимуться вам зараз, та прийде час, коли вони подякують. Татуювання–це графіті на храмі тіла.

  Те ж саме стосується проколювання тіла великою кількістю сережок у вухах, носі і навіть язику. Невже вони вважають, що це красиво? … Перше Президентство і Кворум дванадцятьох проголосили, що не заохочують татуювання, а також “проколювання шкіри тіла не для медичних цілей”. Однак ми не заперечуємо, якщо “жінки проколюють вуха для носіння пари сережок—однієї пари” (у Conference Report, Oct. 2000, 70–71; або Ліягона, січень 2001, сс. 67–68).

Алма 3:5. Амлісійці змінили свою зовнішність, щоб бути такими, як ламанійці

• Амлісійці змінили свою зовнішність, щоб виглядати так, як ламанійці. Багато святих останніх днів у наш час знаходяться під тиском, наслідуючи тенденції в одязі, що існують у світі. Крайнощі в одязі та зовнішньому вигляді служать для того, щоб розрізнити неслухняних від учнів Ісуса Христа. Ті, хто наслідують тенденції, що існують у світі, “не слухаються пророків, і замість цього натомість захоплюються примхами світу” (див. “Questions and Answers,” New Era, Mar. 2006, 14; Заради зміцнення молоді, сс. 14–16).

• Старійшина М. Рассел Баллард навчав юнаків, які мають священство, що тенденції світу в одязі та зовнішності несумісні з Духом Господа:

  “Існує ціла субкультура, яку підтримують сучасні банди з їхнім кримінальним поводженням, музикою, стилем одягу, мовою, ставленням та поведінкою. Багато з вас спостерігали, як ваші товариші, знавці тенденцій, приймають цей стиль як щось “модне” і “класне” лише для того, щоб приєднатися до цієї субкультури. …

  …Я не вірю, що ви можете відстоювати істину і правду і носити одяг, який не пасує носію священства Бога” (у Conference Report, Oct. 1997, 51–53; або Ensign, Nov. 1997, 38–39).

Aлма 3:26–27. “Кожна людина отримує плату від того, кого вона бажає слухатися”

• Фраза “кожна людина отримує плату від того, кого вона бажає слухатися”, образно кажучи, спонукає читача подумати про себе як про співробітника, вибір якого визначає, хто ж, у кінцевому результаті, є його роботодавцем—Бог чи сатана (див. Aлма 3:27). У цьому контексті слова бажає слухатися означають навчатися або схилятися до одного боку чи іншого. Отже ті, хто схиляються до Сатани, тобто навчаються від нього, невдовзі зрозуміють, що працюють на нього і отримають “вічне нещастя” (Aлма 3:26).

  Згодом рішення, які ми приймаємо упродовж життя, викриють, кого людина обрала вічним роботодавцем. Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав цій істині такими словами: “Наше життя складається з тисяч щоденних рішень. З роками ці маленькі рішення сплетуться разом і чітко виявлять нашу самоцінність” (у Conference Report, Oct. 1980, 29; або Ensign, Nov. 1980, 21).

Aлма 4:9–12. “Великий камінь спотикання”

• Коли члени Церкви стали гордовитими, то їхній негативний приклад став каменем спотикання для тих, хто не належав до Церкви (див. Aлма 4:9–12; 39:11). Президент Гордон Б. Хінклі переказав історію про юнака, який дізнався про євангелію завдяки абсолютно протилежним подіям. Причиною цих подій було ставлення членів Церкви до нього:

  “Він не був членом Церкви. Він і його батьки належали до іншого віросповідання.

  Він розповідає, що коли підростав, то дехто з його товаришів, які були святими останніх днів, принижували його, змушуючи ніяковіти, і кепкували з нього.

  І він просто зненавидів цю Церкву і її членів. Він ні в кому з них не бачив нічого хорошого.

  Потім його батько втратив роботу, і вони мали переїхати. На новому місці він у 17 років вступив до коледжу. Там вперше у своєму житті він відчув тепло друзів, один з яких, на ім’я Річард, запросив його приєднатися до свого клубу, де він був президентом. Хлопець пише:

  “Вперше у моєму житті хтось хотів бути зі мною. Я не знав, як і реагувати на це, але з вдячністю погодився приєднатися. … Було відчуття, що мене люблять, що в мене є друг. Я молився про друга все своє життя. І ось тепер, через 17 років чекання, Бог відповів на мою молитву”.

  Коли йому було 19 років, він опинився з Річардом в одному наметі під час літньої практики. Він звернув увагу на те, що Річард щовечора приблизно півгодини читає якусь книгу. Він спитав, що той читає. І почув у відповідь: Книгу Мормона. Він додав:

  “Я швидко заговорив про щось інше, а потім ліг спати. Як-ніяк, а ця книга зруйнувала моє дитинство. Я намагався забути про неї, але весь наступний тиждень я не міг через неї спати. Чому він читає ту книгу щовечора? Невдовзі в моїй голові було стільки запитань без відповідей, що я більше не міг жити спокійно. Тож одного вечора я запитав його, чому ця книга така важлива. Про що вона? … Він почав читати з того місця, де зупинився. Він читав про Ісуса і про Його прихід на Американський континент. Я був вражений. Я й не думав, що мормони вірять в Ісуса”. …

  Пройшов час, цей юнак зі своїм другом разом подорожували. Одного разу Річард подав йому Книгу Мормона і попросив почитати вголос. Він почитав і раптом відчув натхнення від Святого Духа.

  Минав час, і його віра зростала. Він погодився, щоб його було охрищено. …

  Це кінець історії, але вона містить важливі уроки. З одного боку, погане ставлення до нього його юних товаришів з мормонської громади.

  З іншого боку, ставлення його новознайденого друга Річарда. Воно разюче відрізнялося від того, що він відчував раніше. Воно привело його до навернення й хрищення, хоч це здавалося малоймовірним” (у Conference Report, Apr. 2006, 62–63; або Ліягона, травень 2006, сс. 59–60).

Aлма 4:14. Зберігати прощення гріхів

• Книга Мормона не лише навчає, що завдяки Спокуті Ісуса Христа ви можете отримати прощення гріхів, але вона також навчає, що ви повинні утримувати прощення гріхів (див. Aлма 4:14; також Moсія 4:11). Президент Меріон Дж. Ромні (1897–1988), з Першого Президентства, навчав, що коли ми зберігаємо вірність своїм завітам і піклуємося про інших, то утримуємо прощення своїх гріхів: “Немає сумнівів, що утримання прощення гріхів залежить від нашого піклування про інших. Якщо ми віримо цим вченням, якщо ми заявляємо, що йдемо за Спасителем та Його пророками, якщо ми хочемо бути вірними нашим завітам і мати Дух Господа в нашому житті, тоді ми повинні робити те, що казав і робив Спаситель” (у Conference Report, Oct. 1980, 136; або Ensign, Nov. 1980, 92).

  Aлма 4:15–19

  Чому Алма залишив місце суду? Чого ви можете навчитися з його прикладу?

Aлма 4:19. Приносити щире свідчення

• Алма знав: для того, щоб повернути людей на істинну путь, “проповідування Слова мало велику силу вести людей робити те, що було справедливим—так, це мало сильніший вплив на свідомість людей, ніж меч або щось інше” (Aлма 31:5). Президент Гордон Б. Хінклі наголошував на тому, що світу необхідно чути щирі свідчення:

  “Ви згадаєте, що Алма відмовився від місця суду, аби мати час і силу для більшої роботи [Aлма 4:19]:

  З цієї ж причини сьогоденний світ потребує сили щирого свідчення. Він потребує євангелії Ісуса Христа і, якщо світ має почути цю євангелію, то мають бути посланці, щоб навчати їй” (“There Must Be Messengers,” Ensign, Oct. 1987, 2).

• Старійшина М. Рассел Баллард радив святим останніх днів складати чисте свідчення:

  “Одним словом, свідчення, справжнє свідчення, народжене Духом і підтверджене Святим Духом, змінює життя. Воно змінює спосіб вашого мислення і те, що ви робите. Воно змінює те, що ви кажете. Воно змінює кожен встановлений вами пріоритет і кожен зроблений вами вибір. …

  Те, що я спостерігав по всій Церкві, викликає в мене занепокоєння, що занадто багато свідчень наших членів Церкви залишаються на рівні “я вдячний” і “я люблю” і дуже мало хто здатен сказати зі смиренною, але щирою ясністю: “я знаю”. В результаті нашим зборам іноді не вистачає багатого на свідчення духовного фундаменту, що збуджує душу і має виразний, позитивний вплив на життя тих, хто слухає їх.

  Наші збори свідчень потребують більшої зосередженості на Спасителі, на вченнях євангелії, на благословеннях відновлення і на вченнях Писань. Ми маємо замінити оповідання, звіти про подорожі та лекції на чисті свідчення. …

  …Свідчити означає “приносити свідчення силою Святого Духа. Виголошувати урочисту заяву про істину на підставі особистого знання або віри” (Путівник по Писаннях, “Свідчити”). Ясна заява щодо істини приносить у життя людей зміни. Саме це змінює серця. Саме це Святий Дух може підтверджувати в серцях дітей Бога.

  Хоча як члени Церкви ми можемо мати свідчення щодо різних речей, існують основні істини, яких ми маємо постійно навчати один одного, а також ділитися ними з тими, хто не нашої віри. Свідчіть, що Бог є наш Батько, а Ісус є Христос. План спасіння зосереджений на Спокуті Спасителя. Джозеф Сміт відновив повноту споконвічної євангелії Ісуса Христа, і Книга Мормона є доказом, що наше свідчення істинне” (у Conference Report, Oct. 2004, 42–43; або Ліягона, лист. 2004, сс. 40–41).

• Президент Говард В. Хантер (1907–1995) звернувся із застереженням стосовно вияву наших почуттів, коли ми свідчимо:

  “Дозвольте вас застерегти стосовно цього. … Мене непокоїть, коли сильні емоції або нестримні сльози приймають за присутність Духа. Звичайно, Дух Господа може викликати сильні емоції в людині, в тому числі і сльози, але цей зовнішній прояв не слід плутати із присутністю самого Духа.

  Упродовж багатьох років я бачив багатьох з моїх братів і ми разом мали якісь надзвичайні духовні переживання, про які неможливо розповісти. Кожен такий випадок був неповторним, по-своєму особливим, і в такі священні миті іноді у нас з’являлися сльози, а іноді й ні. Дуже часто сльози наверталися на очі, але іноді все відбувалося в повній тиші” (“Eternal Investments” [an evening with President Howard W. Hunter, Feb. 10, 1989], 3, www.ldsces.org).

Обдумайте

• Чому, на вашу думку, Книга Мормона неодноразово застерігає про те, що не слід носити “коштовний одяг” (Aлма 1:6, 27, 32) і зосереджуватися на матеріальному майні. Яких сучасних стилів, мод чи тенденцій мають уникати святі останніх днів?

• Як ви можете скористатися своїм голосом на захист норм, прав і привілеїв Церкви у наші дні?

Запропоновані завдання

• Прочитайте Алма 4, позначивши усі вірші, що стосуються багатств, коштовного одягу і марних речей світу. Зверніть увагу, як ця демонстрація заможності впливала на праведність членів Церкви. Напишіть три-п’яти хвилинну промову стосовно принципів, які мають наслідувати члени Церкви, аби вберегтися від негативних духовних наслідків прагнення до матеріальних речей світу.

• Порівняйте Aлма 1:3–6, 16–20 з Aлма 31:12–29 і зробіть перелік того, що співпадає. Чому вчення Негора і релігія відступництва, яку сповідували зорамійці, були привабливими для такої великої кількості людей?

• У самий розпал бою Алма волав до Бога, просячи допомоги (див. Aлма 2:30). Відповідно до віри Алми Бог “зміцнив” його здатністю перемогти ворогів (Aлма 2:31). Знайдіть принаймні два інші випадки в Книзі Мормона, де Бог зміцнював інших людей. Пригадайте, коли ви були зміцнені Господом, і запишіть цей випадок у свій щоденник, якщо ви ще про нього не написали.