Розділ 4

1Нефій 12–15

Вступ

Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так сказав про бажання Небесного Батька вділити нам відповідно до праведних бажань нашого серця: “Жодне послання в Писаннях не з’являється частіше і різноманітніше, ніж послання: “Просіть, і буде вам дано” (у Conference Report, Oct. 1991, 26; або Ensign, Nov. 1991, 21). Нефій відгукнувся на це запрошення, щоб спитати про “все, що бачив [його] батько, і з вірою в те, що Господь мав змогу зробити це відомим” (1 Нефій 11:1). Праведні бажання Нефія були винагороджені, бо він не лише записав інформацію, яка була подібною до тієї, що ми маємо записаною про сон Легія, але він записав і панорамне видіння цього світу аж до кінця часу (див. 1 Нефій 14:18–30). Це видіння було подібним до видіння Івана, що описане в книзі Об’явлення у Новому Завіті. Вивчаючи видіння Нефія, знаходьте конкретні пророцтва, які виповнилися чи виповняться в подіях історії—особливо важливими є наслідки відступництва, а після нього—відновлення євангелії й остаточний тріумф добра.

Коментар

1 Нефій 12:11. “Вибілені в крові Агнця”

• Білий колір є символом чистоти, праведності і святості. Щоб бути схожими на Спасителя, потрібно бути цілком чистими. Те, що на людині білий храмовий одяг, означає, що людина одягнена в чистоту, тобто що чистота є характерною рисою тієї людини. Така чистота стає можливою лише завдяки спокутній жертві Ісуса Христа, під час якої Його кров була пролита за наші гріхи.

• Президент Джон Тейлор (1808–1887) говорив що якщо ми прагнемо набути достатньої гідності, щоб постати перед нашим Небесним Батьком, для нас недостатньо бути просто членами Господньої Церкви “Є дещо більш глибоке, ніж ми іноді думаємо, і ось що це: в той час як ми проголошуємо себе послідовниками Господа, в той час як ми проголошуємо, що сприйняли євангелію і керуємося нею, це проголошення не буде вартим нічого, якщо ми не омиємо свій одяг і не вибілимо його в крові Агнця. Для нас недостатньо просто бути пов’язаними з Сіоном Божим, бо Сіон Божий має складатися з людей, що є чистими серцем, і чистими в житті, і бездоганними перед Богом, щонайменше це те, чого ми маємо досягти. Ми ще цього не досягли, але ми маємо досягти цього перш, ніж будемо підготовленими до успадкування слави й піднесення; отже нікому з нас не буде жодної користі, якщо ми матимемо на собі лише вигляд благочестивості. … Для нас недостатньо прийняти євангелію … і бути серед народу Божого, відвідувати наші збори і причащатися від Господньої вечері, і намагатися рухатися вперед, не накопичуючи надто великих провин; бо попри все це, якщо наші серця не праведні, якщо ми не є чистими серцем перед Богом, якщо наші серця не чисті і наше сумління не чисте, якщо ми не боїмося Бога і не дотримуємося Його заповідей, ми не зможемо (якщо не покаємося) стати причасниками цих благословень, про які я казав і про які свідчать пророки” (Учення Президентів Церкви: Джон Тейлор [2002], с. 114).

1 Нефій 12–14. Загальний огляд

• Наведена далі таблиця допоможе вам уявити важливі події, які привели до встановлення Божого царства на землі:

  Chart of Sequence of Events

  Послідовність подій, які привели до встановлення Божого царства
  Nephites’ last battle	Нефійський народ знищено (див. 1 Нефій 12:19–23)
  	Нефійський літопис збережено (див. 1 Нефій 13:35, 40)
  Columbus	Обіцяну землю відкрили іновірці (див. 1 Нефій 13:12)
  	Обіцяну землю заселили іновірці (див. 1 Нефій 13:13–16)
  Війна за незалежність © Comstock.com	Війна між країнами на обіцяній землі (Війна за незалежність; див. 1 Нефій 13:16–19)
  	Іновірці, які прислухалися до Господа, можуть бути “причисл[ені] до дому Ізраїля” (Відновлення євангелії; див. 1 Нефій 14:1–2)
  Joseph Smith and Oliver Cowdery translating	Поява нового Писання (див. 1 Нефій 13:35–40; 14:7)
  	Христову Церкву відновлено (див. 1 Нефій 14:10–17)

1 Нефій 13:1–9. Велика і мерзотна Церква

• “Якщо говорити про Царство Боже, то диявол завжди встановлює своє царство в той же самий час на противагу Богові” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, [2007], с. 16).

• Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав визначення того, що таке велика і мерзотна церква: “Назви церква диявола та велика і мерзотна церква використовуються, щоб визначити всі … організації, як би вони не називалися або якими б вони не були за природою—політичними, філософськими, освітніми, економічними, соціальними, братерськими, цивільними чи релігійними,—які призначені ставити людей на шлях, що відводить їх від Бога і Його законів, а отже й від спасіння в Божому царстві” (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 137–38).

• Один дослідник пояснив, що велика і мерзотна церква не є чимось одним:

  “Насправді ні одна з відомих в історії церков, конфесій чи груп віруючих не відповідає всім характеристикам великої і мерзотної церкви: вона повинна бути організована серед іновірців; вона повинна видавати Писання і контролювати їх розповсюдження; за нею повинно значитися вбивство святих Божих, у т.ч. апостолів та пророків; вона повинна бути заодно з цивільною владою і використовувати її політичну силу, щоб нав’язувати свої релігійні погляди; вона повинна домінувати по всій землі; вона повинна відзначатися великим багатством і сексуальною аморальністю; і вона повинна існувати аж до кінця світу. Жодна з конфесій чи систем вірувань повністю не відповідає цьому опису. Краще сказати, що в багатьох різних періодах роль Вавилону відігравали багато різних організацій, ідеологій і церков. …

  Тож чи можемо ми визначити якусь організацію в історії, яка б діяла як велика і мерзотна церква у ранній період християнства? Така організація мала б брати свій початок у другій половині першого століття і багато чого вчинити до середини другого століття.

  Цей період міг би називатися білою плямою в історії християнства, оскільки оригінальних історичних джерел з того періоду збереглося найменше. У нас є надійні джерела, що стосуються християнства періоду Нового Завіту; потім світло, так би мовити, згасає і ми чуємо заглушені звуки великої боротьби. Коли світло через сто чи більше років з’являється знову, ми виявляємо, що хтось уже все реорганізував і християнство стало дуже відрізнятися від того, яким воно було на початку” (Stephen E. Robinson, “Warring against the Saints of God,” Ensign, Jan. 1988, 38–39).

  1 Нефій 13:4–9

  Складіть список загальних рис великої і мерзотної церкви. Як розпізнавання їх допоможе вам уникнути обману?

1 Нефій 13:12. “Чоловік серед Іновірців”

• Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) сказав, що цей чоловік серед іновірців—це Христофор Колумб.

  “Бог надихнув “чоловіка серед Іновірців” (1 Нефій 13:12), якого Дух Божий привів до повторного відкриття Америки і який привернув до цієї багатої нової землі увагу людей в Європі. Цим чоловіком, звичайно ж, був Христофор Колумб, який свідчив, що він був натхненний у тому, що здійснив.

  Христофор Колумб на палубі корабля

  © 1992 художник Роберт Баррет

  “Наш Господь,—сказав Колумб,— відкрив мій розум, послав мене в море і дав мені запал здійснити цю справу. Ті, хто чули про те, за що я взявся, називали це дурістю, висміювали мене і глузували з мене. Але хто може сумніватися, що саме Святий Дух надихнув мене?” (Jacob Wasserman, Columbus, Don Quixote of the Seas, pp. 19–20.)” (The Teachings of Ezra Taft Benson [1988], 577).

• Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) вшанував Колумба як того, хто був натхнений Господом: “Безліч критики було висловлено на адресу [Христофора Колумба]. Я не заперечую того факту, що до нього в цю Західну півкулю прибули інші. Але саме він у вірі засвітив лампу, щоб шукати новий шлях до Китаю, і так відкрив Америку. Він здійснив дивовижну справу—поплив на захід через невідомі моря, далі ніж будь-хто до нього в його поколінні. Це він, усупереч жаху невідомості і наріканням і майже бунту своєї команди, плив все далі й далі, часто звертаючись у молитві до Всемогутнього за проводом. У своїх звітах правителям Іспанії Колумб неодноразово стверджував, що його подорож була для слави Бога і для поширення християнської віри. Чи належним чином ми вшановуємо його за непохитну стійкість перед лицем невідомості і небезпеки?” (у Conference Report, Oct. 1992, 73–74; або Ensign, Nov. 1992, 52).

1 Нефій 13:12–19. Господня рука в історії Сполучених Штатів Америки

• Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918) пов’язав cтворення Сполучених Штатів Америки з відновленням євангелії: “Силою Своєї всевладної руки Всемогутній підніс цей великий американський народ, аби в ці останні дні стало можливим установлення на землі Божого царства. Якби Бог не приготував такий шлях, заклавши основи цієї славетної країни, було б неможливо (через суворі закони і нетерпимість монархічних держав світу) закласти основи і для приходу Його величного царства. Господь здійснив це” (Gospel Doctrine, 5th ed. [1939], 409).

• Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів, як Бог надихав засновників Сполучених Штатів Америки створити нову країну зі свободою релігії для всіх, тим самим готуючи шлях для відновлення євангелії: “Минуло століття [після відкриття Америки], і ті ж релігійні почуття надихали засновників нової держави на Американському континенті. Під Божою рукою вони затвердили релігійну свободу для кожного громадянина в натхненному “Біллі про права”. Через чотирнадцять років, 23 грудня 1805 року, народився пророк Джозеф Сміт. Підготовка до відновлення наближалася до свого завершення” (у Conference Report, Oct. 2005, 94; або Ліягона, лист. 2005, с. 90).

  1 Нефій 13:20–29

  Нефій згадував про книгу, з якої було вилучено окремі частини. Що це за книга? Які саме частини з неї було вилучено? Чому вони були вилучені?

1 Нефій 13:20–29. З Біблії було вилучено прості й цінні істини

• Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, як розуміти слова “прості й цінні”. “Елементи, … які зникли з Біблії, були і “простими”, і “найціннішими”. Вони були простими у своїй нескладності і ясності, будучи легкими “для розуміння” людей; вони були цінними за своєю чистотою і величезною значущістю, за своїм значенням для спасіння і за вічною важливістю для Божих дітей” (Christ and the New Covenant [1997], 5).

• Один викладач запропонував наступне пояснення стосовно змін у Писаннях:

  “Очевидно, що оригінальні рукописи Біблії зникли вже дуже давно. Мабуть, особливо це стосується Нового Завіту. Сер Фредерік Кеньйон, один з найвидатніших дослідників-текстологів початку двадцятого століття, прокоментував це таким чином: “Оригінали кількох книг зникли вже давно. Напевно вони були втрачені ще на самому початку існування Церкви, оскільки ніхто з християнських авторів не залишив про них жодної згадки”. Твердження Кеньйона є для нас особливо важливим, оскільки воно означає, що впродовж століть не було оригінального рукопису Біблії, щоб направляти читача. Навіть у перші десятиліття існування первинної християнської церкви оригінальних текстів, здається, вже не було. …

  Ангел [в 1 Нефій 13:21–29] дав ясно зрозуміти, що він говорить не про ледь помітні огріхи ока чи руки, які призвели до кількох перестановок літер чи слів—мимовільних помилок переписувачів. Він чітко приписує ці зміни спланованій редакторській роботі підступних людей [1 Нефій 13:27–28]. …

  Коли ми читаємо ці слова ангела, то відкриваємо для себе, що світ ніколи не мав повної Біблії, бо вона була значно—навіть катастрофічно—викривлена до того, як була розповсюджена. Звичайно, крім значного навмисного перекручення Біблії в еру раннього християнства, рукописи також і далі зазнавали поступових і відносно незначних змін через помилки руки чи ока, про що кажуть дослідники. Таким чином, відбулося два процеси: (1) значне, поспішне й навмисне перекручування тексту і (2) поступове поширення варіантів, що було природнім наслідком переписування і перекладу” (Robert J. Matthews, A Bible! A Bible! [1990], 74–75).

  Джозеф Сміт навчав, що “багато важливих моментів, що торкаються спасіння людини, було забрано з Біблії або втрачено ще до її складання” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 219). Він також сказав, що Біблія була правильною, коли “вийшла з під пера тих, хто першими її писав”, але “перекладачі-невігласи, недбайливі переписувачі або підступні й продажні священики зробили в ній багато помилок” (History of the Church, 6:57).

1 Нефій 13:32–40. Прості і цінні істини було відновлено

• Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, говорив про те, як Головні труди Церкви стали основним засобом у відновленні втрачених істин:

  “Апостол Іван бачив у видінні час, коли ангел зійде на землю, і це буде частиною Відновлення євангелії. Той ангел—Мороній, який явився пророкові Джозефу Сміту. Він показав Джозефу місце, де були золоті пластини з давніми писаннями. Джозеф переклав ці пластини даром і силою Бога, і Книгу Мормона було видано. Вона є літописом двох народів, які жили багато століть тому на Американському континенті. До появи Книги Мормона про них знали небагато. Але, що є найважливішим, Книга Мормона є ще одним свідченням про Христа. Вона відновила дорогоцінні істини про Падіння, Спокуту, Воскресіння і життя після смерті.

  До Відновлення небеса були зачинені протягом століть. Але коли на землі ще раз з’явилися пророки і апостоли, небеса були знову відкриті разом з видіннями і одкровеннями. Багато з одкровень, що прийшли до пророка Джозефа Сміта, були записані у книзі, яку назвали Учення і Завіти. Вона містить подальші висвітлення принципів і обрядів, і вона є цінним джерелом знань стосовно структури священства. Крім того, у нас є ще одна канонічна книга Писань, що має назву Дорогоцінна Перлина. Вона містить Книгу Мойсея, яка прийшла до пророка Джозефа Сміта як одкровення, а також Книгу Авраама, яку він переклав з придбаного єгипетського пергаменту. З цих книг ми дізнаємося не тільки більше про Мойсея, Авраама, Еноха та інших пророків, але також набагато більше про Сотворіння. Ми відкриваємо, що євангелії Ісуса Христа навчали всі пророки від початку—навіть від Адамових днів” (у Conference Report, Apr. 2006, 68; або Ліягона, трав. 2006, сс. 67–68).

• Переклад Біблії, зроблений Джозефом Смітом, також допомагає відновити багато простих і цінних істин. Переклад Джозефа Сміта—це “перегляд, або переклад, англійської Біблії Короля Джеймса, який пророк Джозеф Сміт розпочав у червні 1830 р. Зробити цей переклад йому було наказано Богом, і це було частиною його покликання як пророка. …

  Переклад Джозефа Сміта відновив дещо з того простого й дорогоцінного, що було втрачено з Біблії (1 Нефій 13). Хоч цей переклад і не є офіційною Біблією Церкви, він пропонує багато цікавих поглядів на Біблію і є дуже цінним для її розуміння. Він також є свідченням божественного покликання та священнослужіння пророка Джозефа Сміта” (Путівник по Писаннях, “Переклад Джозефа Сміта”; див. також 2 Нефій 3:11; History of the Church, 1:238).

  Завдяки тому, що в Господній Церкві й далі отримуються одкровення, донесення простих і цінних доктрин та принципів євангелії до людей по всьому світу є постійним процесом. Записи виступів на генеральних конференціях та інші натхненні писання від Господніх апостолів та пророків є необхідними для розуміння простих і цінних істин.

1 Нефій 14:7. “Величні і дивовижні діяння”

• У Писаннях відновлення євангелії та організація Церкви описуються як “величні і дивовижні діяння” (1 Нефій 14:7; 3 Нефій 21:9). У цьому контексті слово величні означає значущі і важливі, а слово дивовижні означає вражаючі і незбагненні. Слово діяння вказує на дію або звершення того, що робиться навічно.

  Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що важливість Церкви є подвійною: “Ця Церква, ця велика організація, що є тілом Христовим, є чудовою роботою і дивом не лише через те, що вона робить для вірних, але й через те, що вірні роблять для неї. Ваше життя—ось де виявляється велич цього дива. Ви є доказом цього дива” (у Conference Report, Oct. 1994, 42; або Ensign, Nov. 1994, 32).

  1 Нефій 14:10–14

  Що пророкував Нефій стосовно членів Церкви в останні дні?

1 Нефій 14:14. Озброєні праведністю і силою

• Старійшина Ніл А Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що праведність буде могуттю Господнього народу: “Тож погляньмо на себе. Стосовно Церкви: у Писаннях сказано як про інтенсивне відсіяння, так і про інтенсивне духовне та чисельне зростання—усе це станеться перед настанням того часу, коли народ Божий буде “озброєний праведністю”—не зброєю,—і коли Господню славу буде пролито на них (1 Нефій 14:14; див. також 1 Петра 4:17; УЗ 112:25). Господь рішуче прагне мати випробуваний, чистий і перевірений народ (див. УЗ 100:16; 101:4; 136:31), і “немає нічого, що Господь Бог твій узяв би до серця зробити і не зробив” (Авраам 3:17)” (у Conference Report, Apr. 1988, 8; або Ensign, May 1988, 8).

• Старійшина Максвелл далі пояснив, що для отримання цього обіцяння нам необхідно шанувати свої завіти: “Брати і сестри, члени Церкви мають досягти особливої мети. Нефій бачив це. Настане день, сказав він, коли завітний народ Ісуса, “розсіяний по всьому лицю землі”, буде озброєний “праведністю і силою Бога у великій славі” (1 Нефій 14:14). Це відбудеться, але лише після того, як більше членів Церкви стануть більш праведними й відданими” (у Conference Report, Oct. 1991, 43; або Ensign, Nov. 1991, 32).

1 Нефій 14:18–30. Записане Іваном Богословом

• У віршах 18–30 в 1 Нефій 14 йдеться про книгу Об’явлення, останню книгу у Новому Завіті, яку написав апостол Іван. Нефій бачив події наших днів, однак йому було заборонено писати про них, оскільки це було відповідальністю Івана. Вірш 26 міг би стосуватися тієї частини Книги Мормона, яка є запечатаною. (Подальшу інформацію стосовно цієї запечатаної частини див. у 2 Нефій 27:7; 3 Нефій 26:7–11; Етер 4:7).

1 Нефій 15:2–11. “Закам’янілість своїх сердець”

• Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорив про те, як закам’яніле серце обмежує нашу духовність:

  “Нефій спробував навчати своїх братів, аби ті могли зрозуміти значення проголошених їхнім батьком пророцтв, які “важко зрозуміти, якщо людина не спитає у Господа” (1 Неф. 15:3). Нефій сказав їм, що якщо вони не закам’яніють серцем і виконуватимуть заповіді та з вірою питатимуть Господа, “безсумнівно все те відкриється вам” (1 Нефій 15:11).

  Якщо ми закам’яніємо своїм серцем, будемо й далі відкидати одкровення та обмежувати своє знання, яке ми можемо отримати завдяки вивченню й обдумуванню ясної мови теперішнього канону Писань, наше розуміння буде обмежено тим, що Алма назвав “меншою частиною слова” (Алма 12:11). Якщо ми прагнемо та приймаємо одкровення і натхнення, щоб збільшити своє розуміння Писань, ми побачимо здійснення натхненного обіцяння Нефія: тим, хто старанно шукає, “таємниці Бога відкриваються перед ними, силою Святого Духа” (1 Неф. 10:19)” (“Scripture Reading and Revelation,” Ensign, Jan. 1995, 7).

  Місіонери в ЦПМ

• Пророк Джозеф Сміт пояснював, що не лише Ламан і Лемуїл могли б знати те, що знали Нефій і його батько; цей принцип також стосується і нас: “Якби ми всі разом могли стати одного серця й одного розуму в досконалій вірі, завісу так само могло б бути розірвано сьогодні, як і наступного тижня чи у будь-який час” (Teachings of the Prophet Joseph Smith, sel. Joseph Fielding Smith [1976], 9).

  “Бог нічого не відкрив Джозефу такого, чого не зробив би відомим для Дванадцятьох, і навіть найменший святий може знати про все, як тільки він буде здатний сприйняти це” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 270).

1 Нефій 15:12–13. Юдеї та іновірці

• У Книзі Мормона ми часто читаємо про юдеїв та іновірців. Іноді важко зрозуміти, до кого саме йде звернення в тексті. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав нам таку підказку: “І Легій, і Нефій всіх людей розділяють на два табори: юдеїв та іновірців. Юдеями були або піддані Юдейського царства, або їхні нащадки; усіх інших вважали іновірцями. Таким чином, ми є іновірцями, про яких сказано в Писаннях; ми ті, хто отримав повноту євангелії; і ми принесемо її ламанійцям, які є юдеями, бо їхні батьки прийшли з Єрусалима і з Юдейського царства” (A New Witness for the Articles of Faith [1985], 556).

  Старійшина Мак-Конкі також визначив, хто є той іновірець, який величезною мірою буде допомагати у відновленні: “Джозеф Сміт … був іновірцем, з чиєї руки вийшла Книга Мормона, і члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів … є тими іновірцями, які несуть спасіння ламанійцям і юдеям” (The Millennial Messiah [1982], 233).

1 Нефій 15:13–16. Відновлення євангелії в останні дні

• Президент Гордон Б. Хінклі заявив про те, як позначилося відновлення на історії: “Мої брати і сестри! Чи усвідомлюєте ви, що ми маємо? Чи усвідомлюєте ви наше місце у великій драмі людської історії? Саме зараз наступив головний момент в усьому, що відбувалося раніше. Це—час відновлення. Наші дні є днями відновлення. Це час, коли люди з усієї землі приходять на гору Господнього дому, щоб шукати і навчатися Його стежкам і ходити Його шляхами. Це—підсумок усіх століть, починаючи з народження Христа і до сьогоднішнього чудового дня” (у Conference Report, Oct. 1999, 94; або Ліягона, січ. 2000, с. 89).

1 Нефій 15:12–20. Збирання Ізраїля

• Більше інформації про збирання Ізраїля див. у статті “Збирання Ізраїля”, що в додатку (сторінка 428).

1 Нефій 15:24. Слово Бога і вогненні стріли

• Президент Езра Тефт Бенсон говорив про благословення мати слово Бога у нашому розпорядженні. Слово не тільки приведе нас до великих благословень, воно дає нам силу встояти перед лицем спокуси: “У своєму сні Легій побачив жезл із заліза, що вів крізь імлу темряви. Він побачив: якщо люди міцно трималися за цей жезл, вони могли пройти повз брудні води, триматися подалі від заборонених шляхів, не блукати невідомими дорогами, що ведуть до знищення. Згодом його син Нефій однозначно пояснив символізм цього жезла з заліза. Коли Ламан і Лемуїл запитали: “Що означає той жезл із заліза?”, Нефій відповів: “То було слово Бога; і [зверніть увагу на це обіцяння] той, хто прислухається до слова Бога, і буде міцно триматися за нього, той ніколи не загине; і ніякі спокуси і вогненні стріли супротивника не зможуть узяти верх над ним і засліпити, щоб привести їх до знищення” (1 Неф. 15:23 –24; курсив додано). Слово Бога не тільки приведе нас до плоду, який найбажаніший з усіх плодів, у слові Бога і через нього ми зможемо знайти силу не піддаватися спокусі, силу заважати роботі Сатани та його прибічників” (“The Power of the Word,” Ensign, May 1986, 80).

1 Нефій 15:32–35. “Їх будуть судити за їхніми справами”

• Старійшина Даллін Х. Оукс говорив, що наші справи визначають те, хто ми є. Те, ким ми стаємо завдяки своїм вчинкам, і визначить вирок, який ми отримаємо:

  “У багатьох біблейських і сучасних писаннях говориться про останній суд, де всі люди отримають винагороду відповідно до своїх діянь, чи справ, чи бажань їхніх сердець. Але інші писання говорять про це докладніше, вказуючи, що нас буде суджено відповідно до того стану, якого ми досягли.

  Пророк Нефій описує останній суд, виходячи з того, якими ми стали: “І якщо їхні справи були бруднотою, то й вони напевно брудні; а якщо вони брудні, то напевно вони не зможуть жити в царстві Божому (1 Нефій 15:33; курсив додано). Мороній проголошує: “Той, хто брудний, буде все ще брудним; а той, хто праведний, буде все ще праведним” (Мормон 9:14; курсив додано; див. також Об’явлення 22:11–12; 2 Нефій 9:16; УЗ 88:35). Те ж саме було б вірним щодо “себелюбних” чи “неслухняних” або тих, хто має будь-яку особисту рису, несумісну з вимогами Бога. Щодо “стану” злочестивих на останньому суді, Алма пояснює, що коли наші слова, наші діяння й наші думки викриватимуть нас, “нас не буде визнано незаплямованими; … і в цьому жахливому стані ми не насмілимося глянути на нашого Бога” (Алма 12:14).

  З таких учень ми робимо висновок, що останній суд—це не тільки визначення кількості всіх добрих і злих діянь, які ми зробили. Це визнання остаточного наслідку наших справ і думок, тобто того, ким ми стали. Для будь-якої людини недостатньо лише виконувати те, що треба. Заповіді, обряди й завіти євангелії—це не перелік внесків, які потрібно зробити на якийсь “небесний рахунок”. Євангелія Ісуса Христа—це план, який показує нам, як стати такими, якими Небесний Батько бажає, щоб ми стали” (у Conference Report, Oct. 2000, 41; або Ліягона, січ. 2000, с. 40).

1 Нефій 15:34–35. Кінцевий стан душ

• Існує чітка різниця між добром і злом, світлом і темрявою, царством Бога і царством диявола. Пекло—це місце, підготовлене для мерзотних, які йдуть за Сатаною, тоді як праведні, що пішли за Богом, мають мир і славу в Його царстві. Але як можна за кінцевим станом розподілити всіх людей лише на дві категорії—тих, хто будуть “жити в царстві Божому” і тих, хто будуть “знехтувані”? (1 Нефій 15:35).

  Друге пришестя Христа

  Ключ до відповіді на це запитання знаходиться в Ученні і Завітах 76:43, де дається підсумок роботи Ісуса Христа: “[Він] прославляє Батька і спасає всі творіння Його рук, крім тих синів загибелі, які зрікаються Сина після того, як Батько відкрив Його”. Таким чином, за кінцевим станом буде відбуватися групування тих, хто буде спасенний, і тих, хто спасенним не буде, тобто синів загибелі. Серед спасенних будуть ті, кому буде дозволено увійти у ступінь слави. В Ученні і Завітах 76 названо три ступені слави—целестіальна, террестріальна і телестіальна—з інформацією про те, хто буде гідний кожного місця у Божому царстві. Отже, спасіння в царстві Бога відбувається в усіх трьох ступенях слави, а ті, хто не відповідає вимогам, є синами загибелі.

Обдумайте

• Як ви можете скористатися прикладом Нефія, просячи Господа зробити натхнення й одкровення більш важливою складовою вашого життя?

• Як саме Господь підготував відновлення євангелії у цьому розподілі?

• Як би ви пояснили значення слів “вогненні стріли супротивника”? Які конкретно вогненні стріли вражають ваше життя? Що вам потрібно робити, аби краще протистояти вогненним стрілам, які заважають вашому духовному зростанню?

Запропоновані завдання

• Напишіть короткий твір, відповідаючи на одне з наведених далі запитань:

  1. У чому саме ви просуваєтеся вперед до дерева життя?

  2. Що символізує “велика і мерзотна церква”?

  3. Який зв’язок є між 1 Нефій 13 та восьмим уложенням віри?