Геламан 13–16

Вступ

Євангелія Ісуса Христа пропонує людям можливість змінитися. Майже скрізь у Книзі Мормона вчинки ламанійців “були злими”, однак “через проповідування Нефійців” (Геламан 15:4) “більшість їх” змогла отримати євангелію (Геламан 6:1) і відчути могутню зміну в серці. У книзі Геламана чітко показана повна зміна ролей—люди, яких колись навчали, самі стали вчителями. З іншого ж боку, багато нефійців стали гордовитими і зневажали своїх пророків, тому Господь послав пророка-ламанійця закликати їх покаятись і підготуватись до пришестя Господа. Зверніть увагу, як нефійці—особисто і всі разом—відреагували на цього Господнього посланника-ламанійця. Слова Самуїла були досить важливими для Господа, оскільки Він підтвердив їх під час Свого особистого служіння на Американському континенті і свідчив, що всі слова ті здійснилися (див. 3 Нефій 23:9–13).

Коментар

Геламан 13:3. “Усе те, що спаде йому на серце”

Самуїл, який був пророком, не самовільно вирішував, що йому проповідувати нефійцям. Ми читаємо в Геламан 13:3, що він навчав усьому тому, “що спаде йому на серце”. Говорячи про цей процес отримання одкровень, президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, описав, як найчастіше приходить голос Господа:

“Одкровення приходить як слова, які ми більше відчуваємо, ніж чуємо. Нефій сказав своїм норовливим братам, яким явився ангел: “Ви були поза почуттям, так що не сприймали Його слова” [1 Нефій 17:45; курсив додано].

У Писаннях дуже часто зустрічаються такі вирази, як “Завісу було знято з нашого розуму, і очі нашого розуміння було відкрито” [УЗ 110:1], або “Я скажу тобі у твоєму розумі і у твоєму серці” [УЗ 8:2], або “Я просвітив твій розум” [УЗ 6:15], або “Вимовляйте думки, які Я вкладатиму у ваші серця” [УЗ 100:5]. Є сотні віршів, які навчають про одкровення” (у Conference Report, Oct. 1994, 77; або Ensign, Nov. 1994, 60).

Геламан 13:11–16. Помилувані завдяки кільком праведним людям

Були часи, коли від злочестивих були відвернуті жахливі знищення, тому що серед них жили праведні люди. За своє збереження від знищення злочестиві люди із Зарагемлі повинні були б дякувати праведним людям, хоча, звичайно ж, вони не знали цього. Усього за кілька років Зарагемля позбулася спокійного захисту, за який не була вдячна, і слова Самуїла виповнилися (див. 3 Нефій 9:3). Навіть Содом і Гомора могли б спастися, якби хоча б 10 праведних людей жили там (див. Буття 18:23–33).

Спосіб нашого життя дійсно є дуже важливим. Особиста праведність кількох може стати великим благословенням для інших, особливо тих, хто належить до наших сімей і місцевих громад.

Геламан 13:19–22. Багатства і духовність

Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так описав взаємозв’язок між матеріалізмом і духовністю:

“Матеріалізм, який віддає пріоритет матеріальним потребам і речам, є очевидною протилежністю духовності. Спаситель навчав, що ми не повинні складати “скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають” (Матвій 6:19). Ми повинні складати собі скарби на небесах: “Бо де скарб твій,—там буде й серце твоє!” (Maтвій 6:21). …

У грошах, як таких, немає нічого поганого. Добрий самарянин використав монети, щоб послужити ближньому, а Юда за монети ж зрадив Господаря. “Бо корінь усього лихого— то грошолюбство” (1 Тимофію 6:10; курсив додано). Критично важливим є рівень духовності, яку ми виявляємо у поглядах на речі цього світу, в оцінці їх і в розпоряджанні ними та нашим досвідом у цьому.

Якщо дозволити грошам стати об’єктом поклоніння чи пріоритетом, вони можуть зробити нас егоїстичними й гордими, тими, “хто чваниться суєтними речами світу” (Алма 5:37). І навпаки, якщо використовувати гроші для виконання наших законних зобов’язань та сплати нашої десятини й пожертвувань, вони можуть свідчити про чесність і розвиток самовідданості. Духовно направлене використання власності може допомогти нам підготуватися до вищого закону целестіальної слави” (у Conference Report, Oct. 1985, 78; або Ensign, Nov. 1985, 62–63).

Геламан 13:21–22

За що, як сказав Самуїл, було проклято нефійців? Що вони згадували, а що забули? Чому це є важливим у нашому житті?

Геламан 13:23–29. Слідувати за живим пророком

Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав про те, як важливо йти за живими пророками і апостолами: “Зараз, мої дорогі брати і сестри, будь ласка, зверніть увагу на те, чого навчали провідники Церкви під час цієї генеральної конференції. … Застосовуйте уроки, які допоможуть вам і вашим сім’ям. Давайте всі, незважаючи на наші сімейні обставини, нести в наші домівки вчення пророків і апостолів, щоб зміцнити наші стосунки одне з одним і нашим Батьком на Небесах, і Господом Ісусом Христом. Я обіцяю вам в ім’я Господа: якщо ви будете слухати не лише вухами, але й серцем, Святий Дух проголосить вам істину про послання, передані [Президентом Церкви], його радниками, апостолами та іншими провідниками Церкви. Дух підкаже вам, що треба робити особисто і сім’ями, щоб дотримуватися нашої поради, аби ваші свідчення зміцнилися і ви могли мати мир і спокій” (у Conference Report, Apr. 2001, 86; або Ліягона, лип. 2001, с. 82).

Геламан 13:38. Беззаконня суперечить природі щастя

Самуїл попереджав нефійців, що вони шукають щастя в чиненні беззаконня, а це суперечить самій природі щастя. Говорячи про цю проблему і те, як приходить справжнє щастя, старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, вказав, що щастя приходить виключно з праведністю:

“Чи ви помітили, як діє Сатана, щоб заволодіти розумом та почуттями за допомогою мерехтливих образів, гучної музики та надмірного збудження всіх фізичних відчуттів? Він старанно намагається наповнити життя вчинками, розвагами та стимуляторами, щоб людина не могла розмірковувати над наслідками його спокусливих запрошень. Задумайтеся над цим. Дехто спокушається порушенням найголовніших заповідей Бога, бо звабливі дії подаються як щось зовсім прийнятне. Вони здаються привабливими, навіть бажаними. Здається, що вони не матимуть ніяких серйозних наслідків, а безсумнівно принесуть тривалі радість та щастя. Але визнайте, що ті вистави контролюються сценарієм та акторами. Ті рішення, до яких вони підштовхують, також є наслідком маніпулювань продюсера відповідно до його бажань.

Життя зовсім інше. Так, свобода волі дозволяє вибирати все, що захочете, але ви не контролюєте наслідки свого вибору. На відміну від фальшивок, створених людьми, Небесний Батько визначає наслідки вашого вибору. Послух приводить до щастя, у той час, як порушення Його заповідей—ні” (у Conference Report, Apr. 2004, 105; або Ліягона, трав. 2004, с. 102).

Геламан 14. Пророцтво Самуїла про пришестя Спасителя

Одним з найконкретніших пророцтв у Писаннях є пророцтво Самуїла про народження і смерть Ісуса Христа. У наведених далі таблицях вказано вчення Самуїла, включно з вченням про народження і смерть Христа, та вказано, де написано про їх здійснення, а також вчення Самуїла, призначені, щоб направляти людей:

Пророцтво про народження Спасителя		Здійснення
Геламан 14:2	Народиться через п’ять років	3 Нефій 1:13
Геламан 14:3–4	Вночі перед Його народженням не буде темряви	3 Нефій 1:15
Геламан 14:5	Нова зірка	3 Нефій 1:21
Геламан 14:6	Багато ознак і див на небесах	Геламан 16:13; 3 Нефій 2:1
Геламан 14:7	Усі люди будуть здивовані і впадуть на землю	3 Нефій 1:16–17

Самуїл навчав їх підготуватися до пришестя Спасителя (Геламан 14:8–13)	Вчення
Геламан 14:8	Вірте в Бога
Геламан 14:9, 13	Покайтеся і будьте прощені через Христа
Геламан 14:30	Ви вільні діяти за себе

Пророцтво про смерть Спасителя		Здійснення
Геламан 14:20, 27	Сонце не світитиме три дні	3 Нефій 8:19–23
Геламан 14:21	Будуть громи, блискавки, землетруси	3 Нефій 8:6–7
Геламан 14:22	Земля розколеться	3 Нефій 8:12, 17–18
Геламан 14:23	Будуть великі бурі; гори зрівняються з землею, а долини стануть горами	3 Нефій 8:5–6
Геламан 14:24	Дороги і міста буде зруйновано	3 Нефій 8:8–11, 13–14
Геламан 14:25	Могили відкриються і воскреслі святі служитимуть людям	3 Нефій 23:9–13

Геламан 14:11. “Щоб ви могли знати умови покаяння”

Старійшина Річард Г. Скотт так навчав про умови покаяння:

“У книзі The Miracle of Forgiveness (Чудо прощення), Спенсер В. Кімбол дає прекрасну пораду, як прийти до прощення через покаяння. Вона багатьом допомогла знайти свій шлях назад. Він визначає п’ять необхідних елементів покаяння:

Смуток за скоєний гріх. Задумайтесь і поміркуйте, щоб з’ясувати, наскільки тяжким, за визначенням Господа, є ваш гріх. Це принесе смуток і докори сумління, що зцілюють. Це також принесе щире бажання змінитися і готовність підкоритися кожній вимозі заради прощення. …

Полишення гріха. Це непохитна, незмінна рішучість не повторювати цей гріх. Дотримуючись цього зобов’язання, людині не потрібно буде повторно відчувати гіркий присмак цього гріха.

Сповідання гріха. Ви завжди повинні сповідати Господу свої гріхи. Якщо це тяжкі гріхи, зокрема, аморальність, необхідно сповідатися в них єпископу або президенту колу. Будь ласка, зрозумійте, що сповідь—це не покаяння. Це необхідний крок, але його одного недостатньо. Часткове сповідування, коли визнаються лише менш серйозні помилки, не допоможе вам позбутися більшого, несповіданого гріха.

Відшкодування гріха. Ви повинні відшкодувати якомога повніше усе, що вкрадено, пошкоджено чи опоганено. Добровільне відшкодування є конкретним доказом Господу, що ви зобов’язалися зробити все, щоб покаятися.

Послушність усім заповідям. Цілковита послушність приносить повноту сили євангелії у ваше життя із здатністю зосередитися на полишенні конкретних гріхів. Ця послушність виявляється у вчинках, які ви спочатку могли і не вважати частиною покаяння: відвідуванні зборів, сплаті десятини, виконанні служіння і прощенні інших. …

Художник Поль Густав Доре

Я додав би ще шостий крок: Визнання ролі Спасителя. З усіх необхідних кроків покаяння, я свідчу, що для вас вкрай потрібно мати переконаність, що прощення приходить завдяки Викупителю. Надзвичайно важливо знати, що лише на Його умовах ми можемо бути прощені” (у Conference Report, Apr. 1995, 102; або Ensign, May 1995, 76).
Крім важливих складових, про які вище навчали Президент Кімбол і старійшина Скотт, покаяння також має приносити зміну. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснював: “Ми маємо змінити все, що може бути частиною проблеми і що ми в змозі змінити.” … Ми дякуємо нашому Небесному Батькові за те, що нам дозволено змінитися, ми дякуємо Ісусу за те, що ми можемо змінитися, і зрештою робимо це лише з Їхньою божественною допомогою. Безумовно, не всі наші проблеми є наслідком наших дій. Нерідко вони є наслідком дій інших людей або просто наслідком нещадних подій життя. Однак усе, що ми в змозі змінити, нам слід змінити і не винити себе в тому, чого нам змінити неможливо. Роблячи так, ми, хоч і недосконалі, відкриваємо собі вільний шлях до Спокути Спасителя. А Він зробить решту” (у Conference Report, Apr. 2006, 70–71; або Ліягона, трав. 2006, с. 70).

Геламан 14:11–12. Мета, з якою навчав Самуїл

У Геламан 14:11–12 пророк Самуїл назвав чотири істини, які він хотів, щоб люди засвоїли з його навчання:

Знати про вироки Бога

Знати про умови покаяння

Знати про пришестя Ісуса Христа

Знати про ознаки Його пришестя

Геламан 14:15–19. Спокута долає смерть

Самуїл Ламанієць описав різницю між смертями: фізичною, першою духовною смертю і другою духовною, а також як Спасителева Спокута допомагає нам долати ці смерті.

Фізична смерть. Старійшина Ерл С. Тінджі, з президентства сімдесятників, дав таке визначення, що таке фізична смерть і хто її зазнає: “Фізична смерть—це відокремлення духа від фізичного тіла. Через Падіння Адама все людство зазнає фізичної смерті” (у Conference Report, Apr. 2006, 74; або Ліягона, трав. 2006, с. 73).

Перша духовна смерть. Духовна смерть, коли людину “відсічено від присутності Господа” (Алма 42:9).

Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) пояснював, що обидві ці смерті є результатом Падіння Адама і Єви: “Наші перші батьки, Адам і Єва, не послухалися Бога. Скуштувавши заборонений плід, вони стали смертними. Внаслідок цього вони та всі їхні нащадки стали підвладні як фізичній, так і духовній смерті (фізична смерть—це відокремлення духа від тіла, а духовна смерть—це відокремлення духа від присутності Бога і смерть щодо усього, що стосується духовного)” (у Conference Report, Apr. 1978, 7; або Ensign, May 1978, 6).

Для нас та духовна смерть сталася, коли ми залишили Божу присутність і були народжені для смертного життя. Самуїл Ламанієць назвав відсічення від Божої присутності “першою смертю” (Геламан 14:16).

Самуїл Ламанієць навчав, що всі діти Небесного Батька, які жили у смертному житті, подолають фізичну і духовну смерть завдяки силам Спокути Ісуса Христа (див. Геламан 14:17). Багато інших уривків з Писань підтверджують цей факт (див. 2 Нефій 2:9–10; 9:15, 22, 38; Алма 11:43–44; 12:12–15, 24; 42:23; 3 Нефій 26:4).

Друга духовна смерть. Друга духовна смерть—це кінцева або остаточна духовна смерть, яка настає не через залишення Божої присутності, щоб бути народженими для смертного життя, а через непокаяння в особистому гріху.

Спаситель також забезпечив нас допомогою, щоб ми подолали цю другу духовну смерть. Ціною страждань за наші гріхи Він надає нам можливість покаятися. Але на тих, хто не кається, “находить … знову духовна смерть, так, друга смерть, бо їх буде знову відсічено від усього, що стосується праведності” (Геламан 14:18). Це означає, що людина з не усуненим гріхом не може залишатися у Божій присутності після того, як вона приведена до Нього на суд.

Cтарійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так описав це:

“Якби фізична смерть наставала до того, як моральні провини будуть виправлені, втрачалась би можливість покаяння. Таким чином, “[реальне] жало ж смерти—то гріх” (1 Коринтянам 15:56).

Навіть Спаситель не здатен спасти нас у гріхах. Він викупить нас з наших гріхів, але лише за умови, що ми покаємося. Ми самі відповідальні за власне духовне виживання або власну смерть (див. Римлянам 8:13–14; Геламан 14:18; УЗ 29:41–45)” (у Conference Report, Apr. 1992, 102; або Ensign, May 1992, 73).

Геламан 15:3–4. Божественна любов Бога

Господь любить всіх людей, але не може терпіти гріх. І хоч в Геламан 15:4 стверджується, що Господь ненавидів ламанійців, “бо їхні вчинки тривалий час були злими”, Самуїл Ламанієць є прикладом багатьох ламанійців, яких було навчено через євангельське послання і які здобули Божу прихильність, оскільки стали наверненими.

Старійшина Рассел М. Нельсон говорив про Божу любов до тих, хто грішить: “Чи означає все це, що Господь не любить грішників? Звичайно ж, ні. Божественна любов є безкінечною і всеохоплюючою. Спаситель любить і святих, і грішних. Апостол Іван стверджував: “Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив” [1 Івана 4:19]. А Нефій, побачивши у видінні земне служіння Господа, заявив: “… Так, вони плюватимуть на Нього, а Він витерпить це через Свою люблячу доброту і Своє довготерпіння до дітей людських” [1 Нефій 19:9; курсив додано]. Ми знаємо про масштаб любові Викупителя, адже Він помер, щоб всі, хто померли, могли знову жити” (“Божественна любов”, Ліягона, лют. 2003, с. 16).

Геламан 15:7–8. Тривала зміна серця

Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) розумів, яку силу мають Писання, особливо Книга Мормона, для зміни нашого життя. Він наголошував на важливості того, щоб доктрини, яких навчають з наших Писань останніх днів, глибоко западали нам у серце, аби ми залишалися “стійкими і непохитними у вірі” (Геламан 15:8). Президент Бенсон навчав: “Соціально, етично, культурно або освітньо навернені не витримають денної спеки, якщо вони не вкорінені у повноту євангелії, яка міститься у Книзі Мормона” (у Conference Report, Apr. 1975, 96; або Ensign, May 1975, 65).

Геламан 16:2–3, 6–8. Божественний захист

Те, що Самуїл був під захистом, коли передавав своє послання про покаяння, не є чимось незвичайним. У Писаннях є розповіді про кількох пророків, яким погрожували, але чиє життя було дивовижним чином збережено, щоб вони могли завершити свою місію. Подумайте над наведеними далі прикладами і згадайте, як вони передавали Господні слова під загрозою побиття чи смерті: Ной (див. Мойсей 8:18), Авраам (див. Авраам 1:5, 12, 15–19), Легій (див. 1 Нефій 1:19–20; 2:1–4), Нефій (див. 1 Нефій 17:48–55) і Авінадій (див. Мосія 13:1–5). Іноді Господні слуги все ж втрачають життя, однак не раніше, ніж, як проголосив Авінадій, вони “переда[дуть] повідомлення, з яким Господь відправив [їх]” (Moсія 13:3).

Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав нам:

“Пророки всіх розподілів готові були ризикувати своїм життям і зі сміливістю виконували волю Бога та проголошували Його слово. …

…Наслідуймо приклад нашого Господа Ісуса Христа і Його пророків, минулих часів і теперішніх. Від нас, може, і не вимагається віддати своє життя як мученикам, як це довелося зробити багатьом пророкам. А ось що вимагається від нас, так це послушність Господнім заповідям і наша відданість завітам, які ми уклали з Ним” (у Conference Report, Apr. 1996, 49; або Ensign, May 1996, 35).

Геламан 16:2–20. Реагування на пророка

У Геламан 16 написано про те, як злочестиві реагували на пророка Самуїла та його послання. Президент Езра Тефт Бенсон говорив про те, як злочестиві реагують на пророків наших днів:

“У пророка немає потреби бути популярним у світі чи серед тих, хто від світу.

Коли пророк відкриває істину, вона розділяє людей. Чисті серцем приймають його слова, а неправедні або ігнорують пророка, або борються проти нього. Коли пророк вказує на гріхи світу, ті, хто від світу, або хочуть затулити рот пророку або й далі діяти так, наче пророка і не існувало, але аж ніяк не каятися у своїх гріхах. Популярність ніколи не буває перевіркою для істини. Багатьох пророків було вбито або вигнано. Ми все ближче до Другого пришестя Господа і можемо очікувати, що чим злочестивішими будуть ставати люди у світі, тим менш популярними будуть серед них пророки” (“Fourteen Fundamentals in Following the Prophet,” in 1980 Devotional Speeches of the Year [1981], 29; див. також The Teachings of Ezra Taft Benson [1988], 133).

У наведеному далі переліку вказано деякі з причин, чому люди в Геламан 16:2–21 не прислухалися до слів пророка:
1. Подальше розсіяння юдеїв (див. вірші 17–20)
2. Власний гнів (див. вірш 2)
3. У своїх пророцтвах пророки просто випадково правильно здогадуються про щось (див. вірш 16)
4. Люди більше покладаються на власні сили й здібності (див. вірш 15)
5. Учення часто є нелогічними (див. вірш 18)
6. Учення пророків є заплутаними традиціями і їх не можна довести (див. вірш 20)
7. Пророки вдаються до трюків і обманюють нас, а не роблять справжні чудеса (див. вірш 21)

Геламан 16:15, 18, 20. Покладання на власну силу й мудрість

Старійшина Даллін Х. Оукс попереджав, щоб ми не покладалися лише на особисте вивчення та власну розсудливість у визначенні духовних істин:

“У Книзі Мормона описана позиція людей, які покладалися виключно на “свою власну силу і на свою власну мудрість” і на те, що вони могли “побачити на [їхні] власні очі”. (Геламан 16:15, 20). Тому ці люди відкидали пророцтва, кажучи: “Не може такого бути, що така істота, як Христос, прийде”. (Вірш 18). Займаючи таку ж позицію, відомий вчений відмахнувся від Книги Мормона, заявляючи: “Ви не можете отримати книгу від ангелів. Це ж так ясно”.

Ті, хто прагне здобути знання євангелії лише через вивчення і логічне осмислення, є особливо схильними до самовпевненості й зарозумілості, якими іноді супроводжуються академічні пошуки. Як зауважував апостол Павло у свої дні: “Знання ж надимає”. Він застерігав учених: “Стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим! … І через знання твоє згине недужий брат твій, що за нього Христос був умер!” (1 Коринтянам 8:1, 9, 11)”. (The Lord’s Way [1991], 46–47).

Геламан 16:22

Чого хоче добитися Сатана, поширюючи суперечки?

Геламан 16:22. Сатана поширює суперечки

Чому важливо уникати суперечок з іншими? Старійшина Рассел М. Нельсон пояснював, що відповідь на це питання можна знайти ще в передземному житті:

“Щоб зрозуміти, чому Господь наказав нам не сперечатися одне з одним, ми повинні знати, хто є справжнім джерелом суперечок. Пророк з книги Мормона відкрив це важливе знання ще навіть до народження Христа. … [Див. Геламан 16:22]. …

Суперечки існували ще до того, як було сформовано землю. Коли Божий план сотворіння і смертного життя на землі уперше був представлений, сини і дочки Бога вигукували від радості. План полягав у свободі вибору людини, її подальшому відсіченні від присутності Бога і милостивому наданні Спасителя для викуплення людства. Писання відкривають, що Люцифер енергійно вносив поправки до цього плану, щоб знищити свободу вибору людини. …

Егоїстичні прагнення Сатани змінити план Бога призвели до великої суперечки на небесах. …

Ця війна на небесах не була кровопролитною. Це була війна конфліктуючих ідей, вона й стала початком суперечок.

Писання неодноразово попереджають, що батько суперечок протидіє плану нашого Небесного Батька. Основа методу Сатани—заразна виразка суперечок. Мотив Сатани: здобути собі визнання більшого, ніж його має Сам Бог” (у Conference Report, Apr. 1989, 85–86; або Ensign, May 1989, 68–69).

Обдумайте

Подумайте, якби ви жили у дні Самуїла, то чи приймали б ви тих пророків і чи стали б на їх захист проти натовпу. Як саме, на вашу думку, ви в житті йдете за живим пророком?
У Геламан 15:7 описано, що привело ламанійців до такої їхньої могутньої зміни. Чи знаєте ви когось, у кого б змінилося життя завдяки Писанням?
Прочитайте Геламан 16:22. Що, як ви з’ясували, може бути найкращим для підтримання миру й злагоди з вашою сім’єю та людьми, з якими ви спілкуєтеся?

Запропоновані завдання

Напишіть лист місіонеру. Опишіть у своєму листі принцип, який ви засвоїли з учень Самуїла. Поясніть, як, на вашу думку, він діє у вашому житті.
Проведіть урок на домашньому сімейному вечорі про різницю між тим, щоб мати закам’яніле серце і скрушене серце. Можна використати такі уривки з Писань: Геламан 16:13–23 і 3 Нефій 9:20.