Інститут
Розділ 5: 1 Нефій 16–18

Розділ 5

1 Нефій 16–18

Вступ

Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, чому люди за одних і тих же обставин реагують по-різному? Так відбувалося і в сім’ї Легія. В їхніх випробуваннях дехто із членів сім’ї сподівався на Бога і довіряв Йому, тоді як інші висловлювали невдоволення, виявляли брак віри й бунтували. Наше реагування на обставини має сприяти нашому зростанню і зміцненню віри, а не схильності до невдоволення та бунтарства. Коли ви читаєте 1 Нефій 16–18, проаналізуйте труднощі, з якими стикнулися ці люди, і як Господь допомагав сім’ї Легія, коли вони були вірними. Зверніть увагу на те, до яких страждань призводять бунтарство й неслухняність. Знайдіть приклади того, як залишатися вірним в тяжких обставинах, порівнюючи при цьому труднощі у вашому житті з труднощами, пережитими сім’єю Легія.

Коментар

1 Нефій 16:2. “Винуваті вважають істину тяжкою”

  • Нефій проголошував істини своїм непокірливим братам, намагаючись допомогти їм повернутися серцем до Бога. Ті, хто ображають Духа своєю злочестивістю, часто ображаються, коли за натхненням їх виправляють або карають. Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, чому ми повинні приймати Господнє виправлення, навіть якщо воно й болісне: “Бог не лише там, де відчуваються найлагідніші прояви Його присутності, але також і в тих проявах, що здаються суворими. Наприклад, коли істина “пронизує … до самого нутра” (1 Нефій 16:2), це може бути сигналом того, що проходить духовна хірургічна операція, під час якої з душі болісно видаляється гордість” (у Conference Report, Oct. 1987, 37; або Ensign, Nov. 1987, 31).

1 Нефій 16:7–8. Важливість шлюбу

  • Після того як ми прочитали про шлюби, що відбулися між сім’ями Легія і Ізмаїла, нам сказано, що Легій виконав усі накази, які Господь дав йому (див. 1 Нефій 16:8). Шлюб є центральною частиною Господнього плану для Його дітей. Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів проголосили про Господній погляд на шлюб: “Сім’ю встановлено Богом. Шлюб між чоловіком і жінкою є невід’ємною частиною Його вічного плану. Діти мають право народжуватися в лоні шлюбу і виховуватися батьком і матір’ю, які з цілковитою вірністю шанують шлюбні обітниці. Щастя в сімейному житті найпевніше досягається, коли воно засновано на вченнях Господа Ісуса Христа” (“Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, жовт. 2004, с. 49).

1 Нефій 16:10, 26–29. Ліягона

  • Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, яким було призначення Ліягони, і порівняв її зі Святим Духом у наші дні:

    “Ліягону було підготовлено Господом і надано Легію і його сім’ї, коли вони покинули Єрусалим і мандрували у пустині (див. Алма 37:38; УЗ 17:1). Цей компас, або вказівник, вказував путь, якою мав просуватися Легій зі своїм караваном (див. 1 Нефій 16:10), а саме “прямий шлях до землі обіцяної” (Алма 37:44). Дороговкази в Ліягоні діяли “згідно з вірою, і старанністю, і обережністю” (1 Нефій 16:28) мандрівників і зупинялися, коли члени сім’ї поринали у суперечки, грубість, ледачість чи забудькуватість (див. 1 Нефій 18:12, 21; Алма 37:41, 43).

    Легій і Ліягона

    Компас також давав Легію і його сім’ї можливість отримати більше “розуміння шляхів Господа” (1 Нефій 16:29). Отже, головною метою Ліягони було забезпечити провід і настанови під час довгої і нелегкої подорожі. Вказівник був матеріальним інструментом, який слугував зовнішнім індикатором їхнього внутрішнього духовного стану перед Богом. Він діяв згідно з принципами віри і старанності.

    Сім’я Легія з Ліягоною

    Як Легія було благословлено у часи давнини, так і кожному з нас у наші дні надано духовний компас, який може вказувати шлях і наставляти нас під час подорожі земним життям. Нам з вами було даровано Святого Духа, коли ми перейшли зі світу до Церкви Спасителя через хрищення і конфірмацію. Владою святого священства нас було конфірмовано у члени Церкви і запрошено прагнути постійного супроводу “Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він” (Іван 14:17).

    Просуваючись вперед шляхом земного життя, ми отримуємо спрямування від Святого Духа так само, як Легій отримував його через Ліягону. “Бо ось, знову я кажу вам, якщо ви ввійдете цим шляхом, і отримаєте Святого Духа, це покаже вам усе, що вам слід робити” (2 Нефій 32:5).

    Святий Дух діє в нашому житті саме так, як Ліягона для Легія і його сім’ї—згідно з нашою вірою, старанністю і обережністю (у Conference Report, Apr. 2006, 31; або Ліягона, трав. 2006, с. 30–31).

1 Нефій 16:18. Лук, “зроблений з хорошої сталі”

  • Один дослідник так пояснив використання сталі, про яке згадується у Книзі Мормона: “Питання, яке часто ставлять стосовно металів у культурі часів Книги Мормона, є важливою темою, яка заслуговує на пильну увагу [див. John Sorenson, An Ancient American Setting for the Book of Mormon (1985), 277–88]. … У Книзі Мормона є п’ять чітких згадувань про металеву зброю та військове спорядження. Два з них стосуються близькосхідної зброї, це: “лезо [меча Лавана] було зі сталі найвищого гатунку” (1 Нефій 4:9) і лук Нефія, який був зроблений з “хорошої сталі” (1 Нефій 16:18). Відомо, що зброя зі сталі (яка є залізом, насиченим вуглецем) існувала на Близькому Сході вже на початку шостого століття до Р.Х. Роберт Мейддін пише: “Отже висновок: принаймні на початку сьомого століття до Р.Х. ковалі близькосхідного Середземномор’я опанували два процеси, завдяки яким залізо зробилося придатним матеріалом для виготовлення інструментів та зброї: насичення вуглецем і загартування” [“How the Iron Age Began,” Scientific American, Oct. 1977: 131]” (William J. Hamblin and A. Brent Merrill, “Swords in the Book of Mormon,” в Warfare in the Book of Mormon, ed. Stephen D. Ricks and William J. Hamblin [1990], 345–46).

1 Нефій 16:21–25. Досвід з поламаним луком

  • Старійшина Ніл А. Максвелл розповів, що часто важливі уроки приходять після труднощів: “Безсумнівно, те, що зламався лук, Нефія до певної міри роздратувало, однак не викликало в нього люті. Урешті-решт він просто намагався нагодувати велику родину, тож чому він мав сперечатися ще й через зламаний лук? І все ж цей епізод став важливим повчальним моментом. Роздратування часто передує навчанню” (If Thou Endure It Well [1996], 128).

  • Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що лихо може сприяти необхідному зростанню у нашому житті:

    “Дозвольте мені запропонувати кілька порад тим з вас, хто … на собі пізнає, що те, що мудрий Небесний Батько визначає, є необхідним для вас, навіть якщо ви живете гідним, праведним життям і виконуєте Його заповіді.

    Навіть коли здається, що все йде так, як слід, часто виникає безліч труднощів і всі вони приходять одночасно. Якщо ці випробування не викликані вашим непослухом, тоді вони є доказом того, що Господь відчуває: ви підготовлені до подальшого зростання (див. Приповісті 3:11–12). А тому Він дає вам пройти через те, що стимулює зростання, розуміння і співчуття, і що шліфує вас, приносячи вічну користь. Аби забрати вас звідти, де ви є, туди, де Він хоче, щоб ви були, вимагається дуже багато напруження, і це, як правило, супроводжується дискомфортом і болем” (у Conference Report, Oct. 1995, 18; або Ensign, Nov. 1995, 16–17).

  • Через втрату Нефієвого лука у людей, що мандрували з Легієм, виникла невпевненість, а це підштовхнуло декого з них відвернутися від Бога і зосередитися на негативному. Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, порадив нам у випробуваннях звертатися до Господа: “Я прийшов до розуміння того, наскільки марними є запитання чому, а що якби і якби тільки, на які у смертному житті нам не дочекатися відповіді. Щоб отримати Господню втіху, ми повинні виявляти віру. На запитання: “Чому я? Чому наша сім’я? Чому зараз?”, звичайно, неможливо знайти відповідь. Ці запитання зменшують духовність і можуть знищити нашу віру. Нам слід витрачати час і енергію на розбудову віри, звертаючись до Господа і прохаючи Його дати сили для подолання болю і випробувань цього світу, та для того, щоб витримати до кінця і здобути глибше розуміння” (у Conference Report, Oct. 1998, 16; або Ліягона, січ. 1999, с. 16).

  • Здавалося, ремствування і невдоволення вже стали другою натурою Ламана і Лемуїла. Навіть у Легія настільки опустилися руки, що й він почав ремствувати. Старійшина Меріон Д. Хенкс, з президентства сімдесятників, підкреслив, що Нефію вдалося вийти з цієї кризової ситуації саме завдяки своєму сильному характеру:

    “Що йому було робити? Нефій каже, що він зробив лук і стрілу з підходящої деревини, взяв пращу та каміння і сказав своєму батькові: “Куди піти мені, щоб здобути їжу?” Просто, чи не так? … Це означає, що Нефій пішов до свого батька і сказав: “Тату, Господь благословив тебе. Ти—Його слуга. Мені треба знати, куди йти, щоб здобути їжу. Тату, спитай Його, ти ж спитаєш?” Нефій сам міг би помолитися про це на колінах. Він міг би взяти ініціативу у свої руки.

    Я вважаю це одним з дійсно важливих уроків життя у цій книзі і, повторюю, таких уроків на її сторінках повно. Син, який мав достатньо сили, і достатньо смирення, і достатньо мужності піти до того, хто вище за нього й вагається, і сказати: “Cпитай у Бога, ти ж спитаєш?”, бо якимось чином він знав, що саме так можна зміцнити людей і що мудра впевненість в людях зміцнює їх. Легій запитав у Бога, і Бог відповів йому, і Легієве провідництво було відновлено” (Steps to Learning, Brigham Young University Speeches of the Year [May 4, 1960], 7).

    Нефій на полюванні з Ліягоною

    © художник Гері Сміт

1 Нефій 16:23. Довіра Нефія до Легія

  • Нефій виявив неабияке смирення, пішовши до батька навіть після того, як Легій почав ремствувати; Нефій продовжував шанувати його. Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) розповів про випадок, який ілюструє цей принцип: прагнення отримати пораду від своїх батьків, навіть незважаючи на їхню недосконалість:

    “Колись до мого офісу прийшов молодий чоловік і попросив мене дати йому благословення. Йому було майже вісімнадцять років, і в нього були деякі проблеми. Це не були якісь серйозні моральні проблеми, однак вони бентежили його і не давали спокою. Він попросив дати йому благословення.

    Я спитав його: “Чи просив ти колись свого батька дати тобі благословення? Твій батько є членом Церкви, чи не так?”

    Він відповів: “Так, він старійшина, але неактивний старійшина”.

    Коли я запитав: “Ти любиш свого батька?”, він відповів: “Так, брате Бенсоне, він хороша людина. Я люблю його”. Потім він сказав: “Він не ставиться до своїх обов’язків у священстві так, як повинен. До церкви він ходить нерегулярно, я не знаю, чи платить він десятину, але він хороша людина, гарний годувальник сім’ї, добрий чоловік”.

    Я сказав: “Чи не хотів би ти при нагоді поговорити з ним і попросити його дати тобі батьківське благословення?”

    “O,—сказав він,—я думаю, це його налякає”.

    Тоді я сказав: “А спробувати не хочеш? Я буду молитися за тебе”.

    Він відповів: “Гаразд; якщо так, то спробую”.

    Через кілька днів він прийшов знову. Він сказав: “Брате Бенсоне, це найкраще, що будь-коли відбувалося у нашій сім’ї”. Йому було важко стримувати свої почуття, коли він розповідав мені, що трапилося. Він сказав: “Коли настав такий момент, я сказав про своє бажання батьку і він відповів: “Cинку, ти справді хочеш, щоб я дав тобі благословення?” Я сказав йому: “Так, тату, я хотів би, щоб ти дав мені його”. Потім юнак сказав: “Брате Бенсоне, він дав мені одне з найчудовіших благословень, про яке тільки можна було б просити. Мама сиділа з нами і плакала весь час, коли давалося благословення. Коли він закінчив, ми всі відчули, як ми поєдналися узами такої вдячності, подяки й любові, яких ми ніколи до цього не відчували в нашій сім’ї” (у Conference Report, Oct. 1977, 45–46; або Ensign, Nov. 1977, 31–32).

1 Нефій 16:34. “Місце, яке мало назву Нейгом”

  • Гебрейське слово нейгом могло б мати значення “втіха” і походить воно від дієслова нейгом, що означає “жалкувати, втішати себе”. У розділі новин журналу Ensign було вміщено статтю з розповіддю про археологічну знахідку на Аравійському півострові, що стосується назви Нейгом.

    “Нещодавно група дослідників-святих останніх днів знайшла докази, які пов’язують місцевість в Ємені, що у південнозахідній частині Аравійського півострова, з назвою, що згадується в Книзі Мормона у розповіді про подорож Легія.

    Олтар в НейгоміУоррен Естон, Лінн Хілтон та Грегорі Уітт знайшли кам’яний олтар, який ці професійні археологи датували щонайменше 700 роком до Р.Х.. На цьому олтарі є напис, який підтверджує, що Нейгом—це реальне місце, яке існувало на цьому півострові ще до часів Легія” (“News of the Church,” Ensign, Feb. 2001, 79).

1 Нефій 17:4. Чому ця подорож тривала цілих вісім років?

  • В Алма 37:39–43 Алма повідомляє нам, що люди із сім’ї Легія “не пішли прямим шляхом” або “не просувалися у своїй мандрівці”, оскільки у дуже багатьох випадках Ліягона припиняла діяти. А не діяла вона тому, що багато хто з них не виявляв віри і вони порушували Божі закони. Цим можна пояснити, чому подорож, яка могла б бути набагато коротшою, тривала так довго. (Розгляньте в додатку карту “Вірогідний маршрут, яким йшла сім’я Легія”, сторінка 422).

1 Нефій 17:6. Дванадцять ознак, що характеризують землю Щедра

  • Cім’я Легія “надзвичайно зраділ[а], вийшовши на узбережжя”, на місце, яке вони назвали Щедрим (1 Нефій 17:6). Щедре повинно було бути родючою місцевістю. Далі наводяться 12 ознак, що характеризують землю Щедра (за інформацією, наведеною в Warren P. and Michaela Knoth Aston, In the Footsteps of Lehi: New Evidence for Lehi’s Journey across Arabia to Bountiful [1994], 28–29):

    1. Прісна вода була доступна цілий рік

    2. “Було багато плодів і також дикого меду” (1 Нефій 17:5–6; 18:6)

    3. Родючий грунт як взагалі на тій території (17:5, 8), так і в конкретній місцевості (17:6), де поставила намети сім’я Легія

    4. Досяжна відстань від пустині до узбережжя

    5. Гора, яка достатньо височіла над рівнем тієї місцевості, і тому для Нефія було виправданим вжити слово “гора”; вона знаходилася достатньо близько, щоб він міг ходити туди “часто молитися” (18:3; див. також 17:7)

    6. Стрімкі скелі, з яких брати Нефія хотіли скинути його “в глибину моря” (17:48)

    7. Берегова лінія (17:5), зручна для будування і спускання на воду судна (18:8)

    8. Наявність руди і кременю для виготовлення Нефієм інструментів (17:9–11, 16)

    9. Достатньо великі дерева, щоб з їх деревини збудувати морське судно (18:1–2, 6)

    10. Попутні вітри й океанські течії, щоб вивести корабель в океан (18:8–9)

    11. Територія не була заселеною

    12. Знаходилася “приблизно на схід” від Нейгома (17:1; див. також 16:34)

    Map of Lehi’s possible route

    Вірогідний маршрут, яким йшла сім’я Легія

    Карта вірогідного маршруту Легія

    Карту адаптовано з Daniel H. Ludlow, ed., Encyclopedia of Mormonism, 5 vols. (1992), 1:144 (карта також вміщена в додатку на сторінці 422).

1 Нефій 17:7–19. Віра Нефія виявлялася в його діях

  • Відповідь Нефія на повеління Господа збудувати корабель дає нам доказ його дивовижної віри. Інші пророки також відчували приголомшення, коли отримували завдання від Господа, які їм слід було виконати. Мойсей, коли був покликаний вести дітей Ізраїля, відчував, що не здатний зробити це (див. Вихід 4:1–5). Енох відчував, що йому важко розмовляти, і дивувався, чому це Господь покликав його (див. Мойсей 6:31). Нефій міг відчувати приголомшення від самої думки про будування океанського судна. Однак його відповідь виявила його велику віру: “Куди мені піти, щоб знайти руду для виплавляння, щоб зробити інструменти і побудувати корабель…?” (1 Нефій 17:9). Упевненість Нефія скоріш за все не йшла від його якогось попереднього досвіду в будуванні кораблів. Його впевненість, скоріше, йшла від дивовижної віри в Бога.

    Нефій і Легій керують будівництвом корабля
    Нефій будує корабель

    Будування корабля, художник Джеррі Томпсон, © IRI

1 Нефій 17:23–34. Вихід дітей Ізраїля з Єгипту

  • У перебуванні своєї сім’ї в пустині Нефій вбачав символ, або аналогію, мандрів по пустині давнього Ізраїля (див. 1 Нефій 17:13, 23, 30, 41–42). Один автор написав про свідчення, яке дає Книга Мормона стосовно виходу [народу Ізраїля] під проводом Мойсея: “У так званій вищій критиці Біблії піднімалося питання: відбувалися чи ні в дійсності чудеса, що спостерігалися під час виходу Ізраїля під проводом Мойсея, саме так, як вони описані у Старому Завіті. (Див. Вихід 14:19–20, 26–31; 16:4, 15; 17:5–6; Числа 21:6–9.) Однак Книга Мормона підтверджує буквальне здійснення цих дивовижних подій. (1 Нефій 17:23, 26, 28, 29, 30, 41). Оскільки знання Нефія про ці чудеса прийшли до нього з достовірних записів, що були на пластинах з латуні Лавана (1 Нефій 5:11), у святих останніх днів не повинно виникати жодних сумнівів стосовно достовірності біблійної розповіді. І знову Книга Мормона свідчить про Біблію, яка є порівняним з нею Писанням” (Daniel H. Ludlow, A Companion to Your Study of the Book of Mormon [1976], 115).

1 Нефій 17:45. Чутливість до духовного спілкування

  • Чому Ламан і Лемуїл були нездатні зрозуміти Господню волю, навіть побачивши ангела? Чому вони не змогли отримати духовне підтвердження для своєї подорожі у той спосіб, як це міг зробити їхній молодший брат Нефій? (Див. 1 Нефій 2:16). Нефій визначив причину їхньої духовної нечутливості: вони були “скорі на беззаконня” (1 Нефій 17:45). Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, порівняв гідність людини для отримання Духа з отриманням сигналу по стільниковому телефону:

    “У наш час ми часто спілкуємося за допомогою стільникових телефонів. Однак іноді ми натрапляємо на мертві зони, куди не доходить сигнал мобільного зв’язку. Це може статися, коли користувач стільникового телефону знаходиться в тунелі, в каньйоні або там, де є інші перешкоди.

    Те саме відбувається і з божественним зв’язком. Тихий лагідний голос, хоч він тихий і лагідний, є дуже могутнім. Він “шепоче і проникає крізь усе” [УЗ 85:6]. … Можливо, щось у нашому житті не дає нам почути послання, тому що ми “поза почуттям” [1 Нефій 17:45]. Ми часто поміщаємо себе в духовно мертві зони—місця і ситуації, які блокують божественні послання. Серед цих мертвих зон—гнів, порнографія, порушення встановлених правил, егоїзм та інше, що ображає Духа” (у Conference Report, Apr. 2004, 67–68; або Ліягона, трав. 2004, с. 67).

  • Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так описав духовне спілкування:

    “Святий Дух говорить таким голосом, що ви його більше відчуваєте, ніж чуєте. Його називають “спокійний тихий голос” [УЗ 85:6]. І коли ми говоримо про “прислухання” до нашіптувань Духа, найчастіше ми описуємо духовні спонукання, кажучи: “Я мав відчуття.…”

    Одкровення приходить як слова, які ми більше відчуваємо, ніж чуємо. Нефій сказав своїм норовливим братам, яким являвся ангел: “Ви були поза почуттям, так що не сприймали Його слова”. [1 Нефій 17:45; курсив додано]” (у Conference Report, Oct. 1994, 77; або Ensign, Nov. 1994, 60).

  • Ламан і Лемуїл були “поза почуттям” і не могли “сприйняти” слова Святого Духа (1 Нефій 17:45). Старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснював, що духовна нечутливість є проблемою не лише тих, хто має серйозні гріхи:

    “Я боюся, що деякі члени Господньої Церкви “живуть набагато нижче привілеїв”, які можна отримати завдяки дару Святого Духа. Дехто відволікається на мирські речі, які блокують вплив Святого Духа, і не дають їм розпізнати духовні підказки. Ми живемо в заклопотаному справами й гамірному світі. Пам’ятайте, що бути заклопотаними справами не обов’язково означає бути духовними. Якщо ми не обережні, то речі цього світу можуть взяти гору над тим, що є від Духа.

    Деякі люди є духовно ослаблими або знаходяться поза почуттям через те, що віддали перевагу гріху. Інші просто перебувають у стані духовної самовдоволеності, не маючи бажання піднятися над собою та спілкуватися з Безкінечним. Якби вони відкрили серця очищувальному впливові цього невимовного дару Святого Духа, то перед ними з’явилися б нові, славетні духовні простори. Їхнім очам відкрилася б неймовірна перспектива. Вони змогли б самостійно пізнати те, що від Духа, що є обраним, цінним і здатним розширити душу, збільшити розум і сповнити серце невимовною радістю” (у Conference Report, Apr. 2003, 27; або Ліягона, трав. 2003, с. 27).

1 Нефій 18:9. Танці і спів

  • Дехто може зробити помилковий висновок з 1 Нефій 18:9, що Господь не схвалює танці чи спів. Нефій сказав двічі, що вони чинили неправильно, коли їхні танці та спів призвели до того, що вони “заговорили з великою непристойністю” (1 Нефій 18:9). Слово непристойний означає грубий, вульгарний чи непоштивий. Господь сказав, що належні танці і спів Він схвалює (див. Псалом 149:1–4; УЗ 136:28). Зауважте для себе з цих уривків з Писань, що ми можемо прославляти Господа за допомогою танців і співу. Однак Сатана може використовувати танці або музику як засоби для нашої моральної деградації і втрати нами Духа. Ось чому церковні провідники попереджають нас стосовно музики, яку ми слухаємо, і стосовно танців. Перше Президентство дало таку пораду:

    “Уважно вибирайте музику, яку слухаєте. Зверніть увагу на свої почуття під час прослуховування. Не слухайте музику, яка віддаляє Духа, заохочує аморальність, підносить насильство [або] використовує бридку і образливу мову. …

    Танці можуть приносити задоволення і давати можливість зустрітися з новими людьми. Однак вони теж можуть бути використані неправильно. Під час танців уникайте повного контакту з тілом вашого партнера. Не використовуйте пози або рухи, які натякають на інтимну поведінку. Плануйте і відвідуйте танці там, де одяг, зовнішній вигляд присутніх, освітлення, вірші та музика сприяють доброчинній атмосфері, в якій може перебувати Дух Господа” (Заради зміцнення молоді: Наш обов’язок перед Богом [2002], сс. 20–21).

    Сім’я Легія прибуває у Новий Світ

1 Нефій 18:25. Коні

  • Чи існували коні у Західній півкулі до прибуття туди Колумба? Стосовно цього питання точилася полеміка. Однак сучасні археологічні відкриття пролили на нього нове світло: “Закам’янілі останки звичайних коней, які відрізняються, але дуже мало, від менших і нижчих порід коней, які існують тепер, у великій кількості знаходять у шарах землі найостаннішого геологічного періоду майже в кожній частині Америки—від Ешелз-Бей на півночі, до Патагонії на півдні. Однак на тому континенті вони майже вимерли, і на час іспанського завоювання там вже не існувало коней—ні диких, ні свійських, що є надзвичайно дивним, оскільки завезені з Європи коні, які здичавіли, підтвердили своїм швидким розмноженням на рівнинах Південної Америки і Техасу, що клімат, їжа та інші умови якнайкраще сприяли їхньому існуванню. Колишня величезна кількість коней виду Equidae в Америці, їхнє повне зникнення та їхня прекрасна акліматизація після того, як їх було завезено на континент людьми, викликають цікаві, однак все ще нерозв’язані питання стосовно їхнього географічного поширення”. (New Americanized Encyclopedia, Vol. 5, p. 3197.)” (Joy M. Osborn, The Book of Mormon—The Stick of Joseph, 2nd ed. [2001], 164).

Обдумайте

  • Які якості зробили Нефія тим, на кого Господь міг покластися?

  • Чому звернення до ваших батьків за порадою зміцнює ваші стосунки з ними і з Господом?

  • Чому небезпечно ігнорувати підказки Святого Духа чи ставати “поза почуттям” щодо них?

Запропоновані завдання

  • Опишіть кількома реченнями призначення Ліягони і принципи її дії.

  • У кожному з вказаних далі уривків з Писань знайдіть вчення або принцип і опишіть їх:

    1 Нефій 16:28

    1 Нефій 17:13–14

    1 Нефій 17:45–46

    1 Нефій 18:15–16

  • Порівняйте попереднє звільнення Нефія, що в 1 Нефій 7:16–18, з тим, що в 1 Нефій 18:11–20. Тоді дайте відповідь на такі запитання:

    1. Навіть якщо це та сама праведна людина з тією ж самою вірою, то чому, на вашу думку, Нефій був звільнений у першому випадку негайно, а в другому випадку—аж через чотири дні?

    2. Що мало статися в 1 Нефій 18 до звільнення Нефія?