Інститут
Розділ 37: Геламан 10–12

Розділ 37

Геламан 10–12

Вступ

Це велика честь—мати довіру від Бога. Книга Lectures on Faith навчає, що для віри людини необхідне усвідомлення Божого схвалення. “Для будь-якої людини надзвичайно важливо справді знати, що намічений нею курс її життя відповідає Божій волі. Це дасть їй змогу мати ту довіру до Бога, без якої жодна людина не зможе отримати вічне життя” ([1985], 7).

Довіра та схвалення приходять через слухняність всім Божим заповідям. У розділах 10–12 у книзі Геламана показано, наскільки важливо прислухатися до спонукань Духа. Тільки завдяки цьому ми можемо бути впевненими, що живемо за Божою волею. Там також показано, наскільки важливо, щоб наші бажання співпадали з Божими. Господь знав, що Нефій не буде “просити того, що суперечить [Божій] волі ” (Геламан 10:5). Якщо ми доводимо свою вірність у чомусь малому, Господь довірить нам щось більш важливе.

Коментар

Геламан 10:1–3. Обдумування

  • Обдумувати означає “роздумувати і глибоко обмірковувати щось, часто це стосується Писань або іншого, пов’язаного з Богом. Замислення … разом з молитвою може принести одкровення й розуміння” (Путівник по Писаннях, “Обдумувати”). Нефій та інші пророки отримували одкровення під час обдумування. Старійшина М. Расселл Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Ми всі могли б мати користь від часу, проведеного за роздумами й міркуванням. У спокійні миті, які ми присвячуємо самоаналізу, Дух багато чого може навчити нас” (у Conference Report, Oct. 1995, 4; або Ensign, Nov. 1995, 6).

  • Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що тихе місце сприяє роздумам: “Знаходьте відлюдні місця спокою та тиші, де ви періодично можете поміркувати і дозволити Господу встановити напрямок вашого життя” (у Conference Report, Apr. 2001, 8; або Ліягона, лип. 2001, с. 9).

  • Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, поділився з нами думкою про користь роздумів: “Під час молитви і обмірковування доктринальних принципів Святий Дух промовлятиме до вашого розуму і серця [див. УЗ 8:2]. Події, зображені в Писаннях, дадуть поштовх новому розумінню, і принципи, доречні для вашої ситуації, проллються у ваше серце” (у Conference Report, Oct. 2000, 19; або Ліягона, січ. 2001, с. 21).

Геламан 10:4–5. “Ти не будеш просити того, що суперечить Моїй волі”

  • Якщо ми, як Нефій, навчимося питати “в Дусі” (див. Геламан 10:17) і так, щоб це відповідало Божій волі, тоді “робитися буде саме так”, як ми просимо (див. УЗ 46:30; 50:29–30). Президент Меріон Дж. Ромні (1897–1988), з Першого Президентства, назвав деякі з необхідних аспектів того, як нам належить прохати:

    “Коли ми молимося Батьку в ім’я Ісуса про щось для нас конкретне, то повинні відчувати в самій глибині своєї душі, що ми готові підкорити свої прохання волі Небесного Батька. …

    Настане час, коли ми будемо знати волю Бога ще до того, як звернутися до Нього з проханням. Тоді все, про що ми будемо молитися, буде “доречним”. Усе, про що ми будемо просити, буде “правильним”. Це настане тоді, коли ми, завдяки праведному життю, будемо настільки відчувати присутність Духа, що Він буде вказувати нам, про що просити” (у Conference Report, Oct. 1944, 55–56).

    У житті президента Ромні був випадок, коли Господь дав йому обіцяння, подібне до обіцяння, даного Нефію. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так розповів про це:

    “У 1967 році у сестри Іди Ромні стався тяжкий інсульт. Лікарі ще тоді сказали старійшині Ромні, що наслідки від крововиливу дуже тяжкі. Вони запропонували підтримувати її життя штучним способом, однак не рекомендували робити цього. Сім’я готувалася до найгіршого. Брат Ромні повідомив тільки найближчим, що, як би йому не хотілось, щоб Іда одужала і вони й далі жили у парі, більш за все він хотів, щоб “сталася Господня воля і щоб він прийняв те, що потрібно йому буде прийняти, без скімлення”.

    Дні минали, і стан сестри Ромні ставав дедалі безнадійнішим. Звичайно ж, їй дали благословення на зцілення, але старійшина Ромні “зволікав звертатися до Господа в цьому питанні”. З попереднього невдалого досвіду, коли він молився, щоб їм з Ідою мати дітей, він знав, що більше ніколи не буде просити в молитві про те, що не відповідає волі Господа. Він постився, щоб знати, як виявити Господу те, що він має віру і прийме Божу волю стосовно їхнього життя. Він хотів переконатися, що зробив усе, що міг. Але їй ставало все гірше й гірше.

    Одного вечора, перебуваючи в особливо пригніченому стані від того, що Іда не може ні говорити з ним, ні впізнати його, брат Ромні пішов додому і заглибився, як він завжди це робив, у Писання, бажаючи поспілкуватися з Господом. Він взяв Книгу Мормона і продовжив читання з місця, на якому зупинився увечері перед цим. Він читав у книзі Геламана про пророка Нефія, якого було безпідставно звинувачено і якого несправедливо було осуджено за організацію змови. Після свого дивовижного звільнення від рук тих, хто його звинувачував, Нефій повернувся додому, роздумуючи над пережитим. І тут він почув голос.

    І хоч до цього Меріон Ромні читав цю історію багато разів, того вечора вона вразила його—це було як особисте одкровення. Слова Писань настільки зворушили його серце, що вперше за всі ті тижні до нього прийшов відчутний мир. Здавалося, наче Господь говорив безпосередньо до нього. У Писаннях було сказано: “Благословенний ти, … за те, що ти зробив; … не прагнув врятувати своє власне життя, але прагнув виконати Мою волю і дотримуватися Моїх заповідей. І ось, через те що ти робив це так невтомно, ось, Я благословлю тебе назавжди; і Я зроблю тебе могутнім у слові і вчинках, у вірі і діяннях; так, дійсно все буде зроблено тобі відповідно до твого слова, бо ти не будеш просити того, що суперечить моїй волі”. (Геламан 10:4–5).

    То була відповідь. Він прагнув лише знати волю Господа й виконати її, і Господь відкрив її. Він впав на коліна й вилив перед Господом своє серце, і коли він закінчував молитву словами: “Нехай буде воля Твоя”, то відчув, а може дійсно почув голос, який сказав: “Це не проти Моєї волі, щоб Іда була зцілена”.

    Брат Ромні схопився з колін. Був початок на третю ночі, але він знав, що повинен зробити. Він швидко пов’язав краватку, надів пальто і вийшов у ніч, щоб піти до Іди в лікарню. Він прийшов майже о третій. Покращення у стані його дружини не відбулося. Вона навіть не поворухнулася, коли він поклав свої руки на її бліде чоло. З непохитною вірою він задіяв силу священства на її користь. Він промовив просте благословення, а потім виголосив невірогідне обіцяння: вона одужає, до неї повернуться її розумові здібності, і вона ще здійснить “велику місію” на землі.

    І хоч у старійшини Ромні не було сумнівів, він все ж здивувався, побачивши, що Ідині очі розплющилися, коли він закінчив промовляти благословення. Дещо приголомшений всім, що сталося, він присів на край ліжка і вперше за останні місяці почув слабкий голос дружини. Вона сказала: “Нічого собі, Меріоне, а ти що тут робиш?” Він не знав, сміятися йому, чи плакати. Він сказав: “Ідо, ну як ти?” З тією іскоркою гумору, який так був притаманний їм обом, вона відповіла: “Порівняно з чим, Меріоне? Порівняно з чим?”

    І з тієї миті Іда Ромні почала одужувати, невдовзі вона залишила лікарню, вона жила далі й бачила, як її чоловік був підтриманий служити членом Першого Президентства Церкви, це справді було “великою місією на землі”. (F. Burton Howard, Marion G. Romney: His Life and Faith [Salt Lake City: Bookcraft, 1988], pp. 137 –42.)” (Jeffrey R. Holland and Patricia T. Holland, On Earth As It Is in Heaven [1989], 133–35).

Геламан 10:7. Запечатувальна влада

  • Нефій служив з таким старанням, що Господь дав йому дуже велику владу. Йому була надана влада над людьми та елементами землі. Йому також була дана священна нагорода—запечатувальна влада, така сама влада, яку мав пророк Ілля: “Влада Іллі—це запечатувальна влада священства, через яку те, що було зв’язано або розірвано на землі, зв’язується або розривається на небесах” (УЗ 128:8–18)” (Путівник по Писаннях, “Ілля”).

    Зображення
    Ілля відновлює ключі священства

    © 1985 художник Роберт Барретт

  • Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) навчав про запечатувальну владу, яка давалася різним пророкам:

    “Господь передавав повноваження декому із Своїх вибраних слуг і давав їм виняткову владу. … Так Ілля отримав ключі влади у священстві: піднімати мертвих, зцілювати хворих, закривати небеса, щоб тільки по його слову вони давали дощ, і більше трьох років не було дощу; крім того, він мав владу прикликати вогонь з небес, щоб знищити ворогів Церкви. …

    Господь дав схожу владу і Нефію, сину Геламана, який також мав владу закривати небеса та здійснювати інші могутні діяння просто за своєю вірою і наказом від Господа [див. Геламан 10:7]. Ця дивовижна влада давалася лише небагатьом слугам Господа” (Answers to Gospel Questions, comp. Joseph Fielding Smith Jr., 5 vols. [1957–66], 4:95).

Геламан 10:13–15. “Незважаючи на таке велике чудо”

  • Пророк Джозеф Сміт навчав, що “чудеса є плодами віри” (History of the Church, 5:355). Дехто прагне віри через чудеса; однак це протирічить небесному порядку. Віра передує чуду, а не йде за ним. Те, що Нефію дивовижним чином вдалося визначити Сеантума як вбивцю головного судді, було плодом віри цього пророка. Як це не сумно, але більшість людей, які були свідками цього дива, жили без віри. Чудо не привело їх до навернення, бо “віра приходить не через ознаки, але ознаки слідують за тими, хто вірить” (УЗ 63:9). Необхідна зміна в їхньому житті мала б розпочатися з “віри в покаяння” (Алма 34:15–17). На жаль, ці люди, які побачили велике чудо, продовжували кам’яніти своїми серцями і замість того, щоб покаятися, вони переслідували Нефія.

Геламан 11:1–16. Пророки моляться за народ

  • Молитва Нефія за свій народ ілюструє, що пророк турбується про народ. Пророки, будучи для народу представниками Бога, іноді також прагнуть заступитися за свій народ. Коли діти Ізраїля потерпали від отруйних змій, вони прийшли до Мойсея і благали: “Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ” (Числа 21:7).

    В Америці Нефій, син Легія, написав: “Я молився постійно за них удень, і мої очі зволожують мою подушку вночі через них; і я волаю до мого Бога з вірою” (2 Нефій 33:3).

  • Наші сучасні пророки продовжують молитися за нас. На генеральній конференції, що проходила після трагічних подій, до яких призвели терористичні напади 11 вересня 2001 року, Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) молився:

    “О Боже, наш Вічний Батьку, … ми—Твої діти, ми дивимося на Тебе з вірою в цей темний і важливий час. Будь ласка, любий Батьку, благослови нас вірою. Благослови нас любов’ю. Благослови наші серця милосердям. Благослови нас духом непохитності, щоб викорінити жахливе зло, що перебуває в цьому світі. Надай захист і провідництво тим, хто бере активну участь у бойових діях. Благослови їх; збережи їхнє життя; спаси їх від ушкодження і зла. Почуй молитви тих, хто любить їх і молить про їхню безпеку. …

    О Батьку, подивися з милістю на цю нашу власну країну та її друзів в цей критичний час. Збережи нас і допоможи нам іти вперед з незмінною вірою в Тебе і Твого Улюбленого Сина, на Чию милість ми розраховуємо і на Кого ми дивимося як на нашого Спасителя й Господа. Благослови справу миру і принеси його швидко до нас знову, ми смиренно благаємо Тебе, просячи, щоб Ти простив наші помилки, наші гріхи, був добрим і милосердним до нас, і зробив так, щоб наші серця повернулися з любов’ю до Тебе. Ми смиренно молимося в ім’я Того, Хто любить нас усіх, саме Господа Ісуса Христа, нашого Викупителя і Спасителя, амінь” (у Conference Report, Oct. 2001, 112; або Ліягона, січ. 2002, с. 105).

Геламан 11:4–5. Іноді Господь використовує природу, щоб виправити Своїх дітей

  • Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) пояснював, що “іноді Господь використовує природу, щоб покарати Свій народ за порушення Його законів” (у Conference Report, Apr. 1977, 4; або Ensign, May 1977, 4; див. також УЗ 43:21–25).

Геламан 11:18–12:6. Цикли праведності і злочестивості

  • У Книзі Мормона історія народу кілька разів проходила цикл: праведність, процвітання, багатства, гордовитість, злочестя, знищення, смирення і знову праведність. Більше інформації та діаграму, що ілюструє цикл гордовитості, див. у “Цикл праведності й злочестивості” в додатку (сторінка 426).

    Старійшина Л. Том Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, журився з приводу того, що людство не може розірвати ці негативні цикли: “Я вважаю, одна з найбільших таємниць смертного життя—це чому людство ніяк не може навчитися з історії” (у Conference Report, Oct. 1992, 19; або Ensign, Nov. 1992, 16). Безперечно, Господь помістив у Писання ці очевидні приклади стереотипних форм поведінки заради нашої користі, щоб допомогти нам уникнути тих самих проблем у власному житті (див. УЗ 52:14–19).

Геламан 11:22–23. “Питання вчення”

  • Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, вказував, що містить в собі істинна доктрина Христа: “Істинне вчення Христа полягає в тому, що всі люди повинні прийти до Нього, набути віри, покаятися, охриститися, отримати Святого Духа і витерпіти у вірі до кінця, щоб здобути спасіння”. (2 Нефій 31:17–21; 3 Нефій 11:29–41; УЗ. 10:67; 68:25)”. (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 204).

  • Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, стосовно сили істинного вчення висловився так:

    “Істинне вчення, якщо воно засвоєне, змінює ставлення й поведінку.

    Вивчення євангельських вчень змінить на краще поведінку швидше, ніж це зробить вивчення поведінки. Саме тому ми так наголошуємо на вивченні євангельських вчень” (у Conference Report, Oct. 1986, 20; або Ensign, Nov. 1986, 17).

Геламан 11:21–38. Злочестивість повертається

  • Пророк Джозеф Сміт навчав, що “диявол завжди встановлює своє царство в той же самий час на противагу Богові” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 16). Завжди, коли Спасителева Церква встановлюється чи кріпне, супротивник прагне в той чи інший спосіб чинити цьому опір, щоб заважати розвитку, якого досягають Божі святі. Ми бачимо приклад такого спротиву Сатани в Геламан 11. Гадіантонові розбійники були зметені з тієї землі. Праведні члени Церкви, нефійці і ламанайці, перебували у великому мирі (див. Геламан 11:21). Однак, минуло лише кілька років, і вплив Сатани призвів до того, що народ знову повернувся до беззаконня і дав Гадіантоновим розбійникам повернути собі владу і вплив.

Геламан 12:1–3. Нестійкість людей

  • Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, досліджував деякі з причин, що можуть призвести до духовної нестійкості:

    “Це що, така собі забудькуватість? Чи це відсутність ментальної цілісності, викликаної нашою відмовою згадати й усвідомити минулі благословення? Чи це відсутність покірності, яка вимагає повторення певних суворих уроків, оскільки ми не зважаємо на слабші й м’якші сигнали, що підказують нам “пам’ятати Його”? …

    …Нам Дух потрібен щодня, аби Він щодня допомагав нам пам’ятати. Інакше, коли ми є найбільше вразливими, ставатимуться помилки пам’яті. Це так неприродно для тілесної людини з вдячністю пам’ятати вчорашні благословення, особливо коли сьогоднішні потреби плоті невпинно тиснуть на неї” (Lord, Increase Our Faith [1994], 101–2).

  • Президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, додав таку думку стосовно того, чому ми можемо бути нестійкими: “Після того, як на молитви приходять відповіді, почуття залежності від Бога може швидко розтанути. І коли проблема стає менш нагальною, те саме відбувається і з молитвами. У Книзі Мормона ця сумна історія повторюється знов і знов” (у Conference Report, Oct. 2001, 15; або Ліягона, січ. 2002, с. 16).

Геламан 12:2. Коли Бог дає процвітати Своєму народу, вони забувають Його

  • Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) описав труднощі, які можуть прийти з процвітанням: “Здається, найважчим з усіх випробувань для нас буде процвітання, бо пороки будуть витонченішими й хитромудрішими. Випробування процвітанням менш загрозливі і їх важче виявити. Якщо кожне випробування праведності є боротьбою, то це особливе випробування взагалі не здається ні випробуванням, ні боротьбою, а тому може бути найоманливішим з усіх випробувань. Хіба ви не знаєте, що можуть зробити мир і процвітання для народу—вони можуть приспати їх” (Larry E. Dahl, “Fit for the Kingdom,” in Studies in Scripture, Volume Five: The Gospels, edited by Kent P. Jackson and Robert L. Millet [1986], 5:369).

  • Президент Гарольд Б. Лі (1899–1973) порівнював випробування “розкішшю” з іншими випробуваннями життя: “Нас перевіряють і випробовують. Можливо, ми й не усвідомлюємо, через які суворі випробування проходимо. У ранні дні існування Церкви чинилися вбивства, відбувалися напади. Святих було вигнано в пустиню. Вони вмирали від голоду, були голі й босі, вони замерзали. Ми—спадкоємці того, що вони віддали нам. Але як ми розпоряджаємося цим? Сьогодні ми насолоджуємося розкішшю, якої ми ще ніколи не бачили в історії світу. Як видається, це, можливо, стане найсуворішим випробуванням, яке ми будь-коли мали в історії цієї Церкви” (Dahl, “Fit for the Kingdom,” in Studies in Scripture, 5:369).

Геламан 12:4. “Прикипають серцями своїми до марних речей світу!”

  • Мормон наголошував, якими нерозумними є ті, хто прикипає своїм серцем до марних, тобто нічого не вартих, пустих, даремних речей цього світу. Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зауважив: “Марні речі цього світу” включають будь-яке поєднання такого мирського квартету, що складається з власності, гордині, видатного становища і влади. Стосовно всього цього Писання нагадують нам, що “ти не можеш узяти їх з собою” (Алма 39:14). Ми повинні прагнути тих скарбів, які Писання обіцяють вірним: “великі скарби знань, саме сховані скарби” (УЗ 89:19)” (у Conference Report, Apr. 2001, 109; або Ліягона, лип. 2001, c. 101).

Геламан 12:5–6. “Швидкі підноситися в гордовитості”

  • У своєму виступі про гордовитість, який став вже класикою, Президент Езра Тефт Бенсон охарактеризував багато граней гордині:

    “Суперництво—ось що є основою для гордині. Ми протиставляємо свою волю Божій волі. Якщо наша гордість спрямована проти Бога, то це дух—“нехай буде моя воля, а не Твоя”. …

    Гордовиті не можуть змиритися з тим, щоб Божа влада давала напрямок їхньому життю (див. Геламан 12:6). Вони протиставляють своє уявлення про істину великому Божому знанню, виставляють свої здатності на противагу Божій силі священства, свої здобутки—проти Його могутніх справ.

    …Горді хочуть, щоб Бог погодився з ними. Вони не зацікавлені змінити свої погляди, щоб погодитися з поглядами Божими. …

    Гордовитість призводить до таємних змов, які виникають, щоб здобути владу, мати наживу та славу від світу (див. Геламан 7:5; Етер 8:9, 16, 22–23; Мойсей 5:31). Цей плід гріха гордовитості, а саме, таємні змови, призвів до знищення яредійської та нефійської цивілізацій, він є і ще буде причиною падіння багатьох народів (див. Eтер 8:18–25)” (у Conference Report, Apr. 1989, 4–5; або Ensign, May 1989, 4, 6).

  • Старійшина Джо Дж. Крістенсен, сімдесятник, навчав, що гордовитість призводить до неправильного порівняння, а також може призвести до нашого занепаду:

    “Гордовитість змушує нас, коли ми порівнюємо себе з іншими, надто турбуватися про те, чи такі ми розумні, як думаємо, про бренд наших джинсів чи іншого одягу,—про “коштовність того, що на нас”, про те, до якої організації належимо, в якому районі міста живемо, скільки грошей маємо, якої ми раси чи національності, на якій машині їздимо, навіть до якої Церкви належимо, яку високу освіту ми мали привілей отримати тощо.

    У Писаннях є багато ознак того, що гордовитість, з’являючись, знищувала людей, народи і в деяких випадках навіть саму Церкву. …

    Підраховано, що в Книзі Мормона цикли процвітання і миру не менше тридцяти разів розривалися, в основному, через наслідки людської гордовитості” (One Step at a Time: Building a Better Marriage, Family, and You [1996], 138–39). (Див. діаграму “Цикл праведності й злочестивості” в додатку, сторінка 426).

Геламан 12:7–19. Нікчемність людини

  • Президент Джозеф Філдінг Сміт допоміг нам зрозуміти, що вираз “нікчемність дітей людських” (Геламан 12:7) не стосується гідності людини: “Отже, цей пророк не мав на меті сказати, що Господь більше турбувався про прах землі, ніж про Своїх дітей, і любив його більше, ніж їх. … Що він мав на увазі, так це те, що прах землі є послушним. За наказом Господа він переміщується туди й сюди. Усе перебуває в гармонії з Його законами. І, як ми знаємо, усе у всесвіті підкоряється даному їм закону, окрім людини. Куди б ви не глянули, ви знайдете закон і порядок, елементи підкоряються закону, який дано їм, відповідно до їхнього призначення. Лише людина противиться, і в цьому людина є меншою за прах землі, бо вона відкидає поради Господа” (у Conference Report, Apr. 1929, 55).

Геламан 12:15. Знання астрономії

  • З уривка Геламан 12:14–15 видно, що Мормон мав основні знання фізичних законів всесвіту: “Тут дається посилання на біблійну розповідь про те, як Ісус Навин наказав сонцю і місяцю зупинитися, щоб його військо могло остаточно перемогти амореян (Ісус Навин 10:12–14). І тут додається одне уточнення до тієї розповіді, з якої випливає, що сонце рухається навколо нерухомої землі. (Див. також Ісая 38:7–8; 2 Царів 20:8–11). Ці вірші дають хай і ледь помітне, проте певне враження, що пророк-редактор Мормон, як і багато інших духовних провідників давнини, мали далеко не поверхневе розуміння суті Бога, людини і всесвіту” (Joseph Fielding McConkie and Robert L. Millet, Doctrinal Commentary on the Book of Mormon, 4 vols. [1987–91], 3:397).

    Зображення
    Зображення всесвіту

    © Corbis

Геламан 12:23–24. Покаяння веде нас до Христової благодаті

  • Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що таке сила Божої благодаті:

    “З Біблійного словника ми дізнаємося, що слово благодать часто вживається у Писаннях для позначення сили, що зміцнює або уможливлює щось:

    Головне значення цього слова—це божественне знаряддя допомоги або сили, дане завдяки щедрій милості та любові Ісуса Христа.

    “…Також завдяки благодаті Господа люди через віру у спокуту Ісуса Христа і покаяння у своїх гріхах отримують силу й допомогу, щоб чинити добрі справи, які б самотужки не змогли б виконати. Благодать—це сила, яка дозволяє чоловікам і жінкам здобути вічне життя і піднесення після того, як вони докладуть усіх своїх зусиль” (c. 697).

    Отже, цей аспект Спокути, що уможливлює й зміцнює, допомагає нам бачити і чинити добро та ставати кращими в такий спосіб, який би ми ніколи не усвідомили або яким би ми не скористалися через обмеженість своєї природної сили. Я свідчу, що уможливлююча сила Спокути Спасителя є реальною” (у Conference Report, Oct. 2004, 79; або Ліягона, лист. 2004, сс. 76–77; див. також УЗ 93:20, 27–28).

  • Старійшина Джин Р. Кук, сімдесятник, говорив про природу Спасителевої благодаті в житті людини:

    “Благодать Господа, що дається через Спокуту, може очистити нас від гріха і допомогти нам у власному вдосконаленні через наші труднощі, хвороби і навіть вади характеру. …Христос може звільнити нас від вад і невдач, від яких інакше нам не звільнитися (див. Буття 18:14; Марк 9:23–24).

    Ця велика істина повинна сповнювати нас надією завжди, коли ми чітко пам’ятаємо, що благодать діє в нашому житті лише тоді, коли ми каємося у своїх гріхах. …

    Серце, що кається, і добрі справи—ось що вимагається, щоб благодать відновилася для нас. Коли людина палко благає в молитві про відповідь, ця відповідь може бути більше зумовлена розкаянням в особистих гріхах, а ніж будь-яким іншим фактором (див. УЗ 101:7–8; Мосія 11:23–24).

    Щоб отримати благодать, людині не потрібно бути досконалою, але вона повинна старатися якомога краще виконувати заповіді. Потім Господь дозволить їй отримати цю силу” (у Conference Report, Apr. 1993, 99–100; або Ensign, May 1993, 80–81).

Обдумайте

  • Які кроки ви робите, щоб уникнути циклу гордовитості у своєму житті?

  • У чому ви помітили силу священства, що діяла у вашому житті?

  • Що ви можете зробити, аби досягти того, щоб у своїх молитвах не просити нічого, що не відповідає Господній волі?

Запропоновані завдання

  • На домашньому сімейному вечорі розкажіть, що ви дізналися з Геламан 12–14 про те, як Господь карає Своїх дітей і чому.

  • Напишіть у щоденнику, як ви справлялися з циклом гордовитості у своєму житті

Роздрукувати