Інститут
Розділ 35: Геламан 1–4

Розділ 35

Геламан 1–4

Вступ

Глави Геламан 1–4 ілюструють абсолютний контраст між плодами добра і зла. Ми бачимо, що наслідки зла позначилися як на суспільстві, так і на людях. Особисте зростання й благословення, що приходили до святих, які залишалися вірними у тяжких обставинах, можуть надати нам сміливість залишатися вірними праведним принципам у важкі часи. Ми можемо порівняти розбрат, який виникає через злочестя, з великим миром і радістю, які приходять завдяки праведності. Знання про ці контрасти мотивує намітити курс життя за принципами, які принесуть щастя і дозволять уникнути нещастя, яке приходить від непослушності.

Коментар

Геламан 1:1–21. Суперечки—згубні

  • У книзі Геламана розповідається про період великого злочестя серед нефійців. Гадіантонові розбійники процвітали, і народ загалом пережив кілька циклів злочестя й знищення, за якими люди починали каятися, але каялися вони лише для того, щоб повернутися до злочестя. До багатьох з цих бід призвели “суперечки”, про які сказано вже у першому розділі книги Геламана. І хоч дехто може вважати “суперечки” не таким вже й шкідливим гріхом, у висловах генеральних авторитетів, що наводяться нижче, пояснюється, яку вони несуть небезпеку.

    Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, рішуче стверджував, що Дух Господа не може перебувати в атмосфері суперечок: “Коли виникають суперечки, Дух Господа буде віддалятися від нас, незважаючи на те, хто є неправим” (у Conference Report, Apr. 1996, 57; або Ensign, May 1996, 41).

  • Старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008) , з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснював, що Сатана навмисно заохочує до суперечок заради своїх власних злих цілей: “Гріхи продажності, нечесності, розбрату, суперечок та іншого зла в цьому світі існують невипадково. Вони є виявом неослабної кампанії Сатани і тих, хто пішов за ним. Він використовує будь-який доступний йому засіб і метод, щоб обманути, спантеличити і завести на хибний шлях” (у Conference Report, Oct. 1994, 100; або Ensign, Nov. 1994, 76).

  • Президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, наголошував, що єдність у дусі миру може протидіяти нищівному впливу суперечок: “Там, де люди мають Того Духа, ми можемо очікувати гармонії. Дух вкладає свідчення про істину в наші серця, яка об’єднує тих, хто ділиться тим свідченням. Дух Бога ніколи не породжує суперечки (див. 3 Нефій 11:29). Він ніколи не породжує почуття відмінності між людьми, що веде до розбрату (див. Joseph F. Smith, Gospel Doctrine, 5th ed. [1939], 131). Він веде до особистого спокою і почуття єдності з іншими. Він об’єднує душі. Об’єднана сім’я, об’єднана Церква і мир у світі—усе це залежить від єднання душ” (у Conference Report, Apr. 1998, 86; або Ліягона, лип. 1998, сс.71–72).

Геламан 1–2. Таємні злі справи можуть стати причиною знищення суспільств

  • Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що загроза таємних змов усе ще існує і в наші дні:

    “Книга Мормона навчає, що таємні змови, що пов’язані зі злочинним світом, становлять серйозну загрозу не тільки для окремих людей і сімей, але й для всіх цивілізацій. Сьогодні такими таємними змовами є злочинні банди, наркокартелі й мафіозні клани. Таємні змови наших днів діють методами, дуже схожими на методи, якими діяли Гадіантонові розбійники за часів Книги Мормона. Вони мають таємні знаки й паролі. Вони беруть участь у таємних ритуалах та в церемоніях посвячення. Серед їхніх цілей—“вбивати, і грабувати, і красти, і чинити розпусту і всіляку злочестивість, всупереч законам своєї країни і також законам свого Бога” [Геламан 6:23].

    Якщо ми не будемо обережними, сучасні таємні змови можуть отримати силу й вплив так швидко й так цілковито, як вони це зробили за часів Книги Мормона. Ви пам’ятаєте, за яким сценарієм розвивалися події? Таємні змови виникли серед “найзлочестивішої” частини суспільства, і кінець кінцем “звабили більшість праведних”, аж поки все суспільство не стало споганеним [Геламан 6:38]. …

    Книга Мормона навчає, що диявол є “творцем усякого гріха” і засновником цих таємних змов [Геламан 6:30; див. 2 Нефій 26:22]. Він використовує таємні змови, включаючи злочинні банди “від покоління до покоління, залежно від того, чи може він володіти серцями дітей людських” [Геламан 6:30]. Його метою є: знищити окремих людей, сім’ї, громади та народи [див. 2 Нефій 9:9]. До деякої міри він діяв успішно в часи Книги Мормона. І він має набагато більший успіх сьогодні. Ось чому так важливо для нас як носіїв священства твердо відстоювати істину й справедливість, роблячи те, що ми можемо, щоб допомогти утримати наші громади в безпеці” (у Conference Report, Oct. 1997, 51–52; або Ліягона, січ. 1998, сс. 38–39).

Геламан 1–2. Добропорядні люди можуть перешкоджати злочинним організаціям досягати їхніх цілей

  • На генеральній конференції, що проводилася після терористичних нападів на Всесвітній торговий центр і Пентагон, Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) стосовно терористичних організацій сказав, що їхня мета—заохочувати до вбивства, тиранії, викликати страх і встановлювати контроль злочестивих:

    “Шукати й знищувати треба терористичні організації.

    Ми як члени Церкви дещо знаємо про такі групи. Книга Мормона розповідає про Гадіантонових розбійників, жахливу, пов’язану клятвою секретну організацію, діяльність якої була спрямована на зло й руйнування. У їхні часи вони робили все, що було в їхніх силах, усіма доступними засобами, щоб знищити Церкву, за допомогою хитрощів перетягнути людей на свій бік і захопити владу у суспільстві. Те саме ми бачимо і в цій ситуації.

    Ми—мирні люди. Ми—послідовники Христа, Який був і є Князем миру. Але бувають обставини, коли ми повинні стати за правду і порядність, за свободу і цивілізацію, як Мороній, який об’єднав свій народ за його часів, щоб захистити їхніх дружин, їхніх дітей і справу свободи (див. Алма 48:10)” (у Conference Report, Oct. 2001, 88; або Ліягона, лист. 2001, с. 84).

Геламан 3:20. “Те, що було правильно в очах Бога”

  • Хоч часи були важкі і суспільству загрожували злі сили, приклад непохитності Геламана у виконанні ним Господньої волі є для нас зразком того, як відповідати на виклики останніх днів. Як і Геламан, ми постійно стараємося робити так, як співається в гімні: “Правду чини! Хай нелегко буває, стіймо за істину, Божі сини!” (“Правду чини”, Гімни, № 142). І важливо, щоб робили ми це постійно.

    Старійшина Спенсер Дж. Конді, сімдесятник, наголошував на тому, що важливо бути вірними своїм завітам, бо це спосіб розвивати бажання постійно чинити добро:

    “Мабуть, з усіх доказів істинного навернення та прощення гріхів найсуттєвіший цей: бажання більше не чинити зло, але постійно чинити добро. …

    Кожного разу, коли укладаємо завіти і дотримуємося їх, ми зміцнюємо нашу схильність чинити добро. Щоразу, як ми беремо участь в обрядах священства, сили небесні спускаються і наближають нас до небес. Людям, які з чистим серцем причащаються та виконують обряди храму, які вірно дотримуються своїх завітів, не потрібні довгі настанови щодо скромного одягу, сплати щедрих пожертвувань від посту та десятини, дотримання Слова мудрості чи Суботнього дня святим. Їм не потрібні суворі нагадування про необхідність ділитися євангелією з людьми, часто відвідувати храм, проводити роботу з сімейної історії або ходити на домашнє чи візитне вчителювання. Їм також не потрібно поштовхів, щоб відвідувати хворих та служити нужденним.

    Це—вірні святі Всевишнього, які зберігають священні завіти, укладені ними в домі Господа, “маючи рішучість служити Йому до кінця, і істинно являють своїми діяннями, що вони отримали від Духа Христа на прощення їхніх гріхів” (УЗ 20:37). Хранителі завітів … живуть за законом посвячення. Їхній час, здібності та кошти належать Господові.

    Дотримання завітів дало їм можливість розвивати свою схильність постійно чинити добро” (“Бажання постійно чинити добро”, Ліягона, черв. 2001, сс. 15, 21).

Геламан 3:24–25. Процвітання у нашому житті і в Церкві

  • Служачи членом кворуму сімдесятників, старійшина Ден Л. Ларсен так сказав про взаємозв’язок між відданістю Господу і процвітанням:

    “Коли люди живуть за Господньою волею, усі важливі фактори, що зумовлюють благословення, які Бог вважатиме за потрібне дати Своїм дітям, здається, сприяють їхньому отриманню. Панують любов і злагода. Здається, їм сприяють навіть погода, клімат і стихії. Тривають мир і спокій. Їхнє життя позначається працьовитістю й розвитком. …

    …У нас є Господнє запевнення, що Він буде благословляти Cвій народ і давати йому процвітати, якщо вони будуть виконувати Його заповіді і вбачатимуть в Ньому джерело своїх благословень” (у Conference Report, Oct. 1992, 58–59; або Ensign, Nov. 1992, 41–42).

Геламан 3:29–30. “Володіти словом”

  • Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) навчав, що певні благословення приходять лише через старанне вивчення Писань: “Успіх у праведних справах, здатність не піддаватися обману і протистояти спокусі, провід у щоденному житті, зцілення душі—ось лише кілька Господніх обіцянь, даних тим, хто прийде до пізнання Його слова. Чи обіцяє Господь і не виконує? Певно, якщо Він каже нам, що це буде дано нам, якщо ми покладаємося на Його слово, тоді ці благословення будуть нашими. А якщо ми не зробимо цього, благословення можуть бути втрачені. Якими б старанними ми не були в іншому, деякі благословення можна знайти тільки в Писаннях, тільки в спілкуванні зі словом Господа і в суворому дотриманні його на нашому огорнутому темрявою шляху до дерева життя” (“The Power of the Word,” Ensign, May 1986, 82).

Геламан 3:30. “Сидіти поруч з Авраамом, і Ісаком, і з Яковом”

  • Слова “сидіти поруч з Авраамом, і Ісаком, і з Яковом” означають, що вірні будуть гідні товариства цих трьох великих патріархів й отримання целестіальних винагород. Відповідно до Учення і Завітів 132:37, “Авраам… як і Ісак та Яків … ввійшли у своє піднесення, згідно з обіцяннями, і сидять на престолах, і не є ангелами, але є богами”.

    Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що члени Церкви можуть стати спадкоємцями благословень Авраама, Ісака і Якова:

    “Завіт, який спочатку Господь уклав з Авраамом, а потім підтвердив з Ісаком і Яковом, має надзвичайну важливість. …

    Ми також діти завіту. Ми отримали, як і ті в давнину, святе священство і вічну євангелію. Аврам, Ісак і Яків є нашими предками. Ми—від Ізраїля. Ми маємо право отримати євангелію, благословення священства й вічне життя. Народи землі будуть благословенні завдяки нашим зусиллям і трудам наших нащадків. Прямі нащадки Авраама й ті, кого буде зібрано до його сім’ї через усиновлення, отримають ці обіцяні благословення, які приходять внаслідок прийняття Господа і послуху Його заповідям” (у Conference Report, Apr. 1995, 42–43; або Ensign, May 1995, 33).

Геламан 3:33–34, 36; 4:12. Як гордість позначається на Церкві

  • Мормон турбувався про те, щоб у Господній Церкві не було гордовитості, однак через великі багатства, вона почала входити в серця декого з членів Церкви (див. Геламан 3:36), а це мало згубний наслідок для Церкви загалом. Президент Езра Тефт Бенсон так висловив свої думки стосовно цього:

    Зображення
    Президент Езра Тефт Бенсон

    © Busath.com

    “Подумайте, чого нам коштувала гордовитість у минулому і чого вона нам коштує тепер в нашому власному житті, в наших сім’ях і в Церкві.

    Подумайте про покаяння, яке могло б змінити життя, зберегти шлюби і зміцнити сім’ї, якби гордовитість не заважала нам зізнатися у гріхах і полишити їх (див. УЗ 58:43).

    Подумайте про тих, хто став неактивним у Церкві через те, що вони образилися, а їхня гордовитість не дозволяє їм простити або повною мірою насичуватися за Господнім столом.

    Подумайте про десятки тисяч молодих чоловіків і подружніх пар, які могли б бути на місії, якби не гордовитість, що заважає їм пом’якшати серцем перед Богом (див. Алма 10:6; Геламан 3:34–35).

    Подумайте, наскільки б інтенсивніше виконувалася храмова робота, якби ми вважали час, проведений в цьому Божому служінні, більш важливим, ніж гонитву за багатьма досягненнями, що тішать нашу гордовитість, бо ця гонитва відбирає наш час” (у Conference Report, Apr. 1989, 6; або Ensign, May 1989, 6).

  • Більше інформації і діаграму, що зображує цикл наслідків гордовитості, див. в “Цикл праведності й злочестивості” в додатку (сторінка 426).

  • Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що людині, аби стати цілковито відданою в євангелії, у першу чергу необхідно уникати гордості або позбутися її:

    “Як ви можете зробити так, щоб євангелія Ісуса Христа не лише впливала на ваше життя, але скеровувала його, щоб вона справді проникла у ваше єство? …

    По-перше, ви повинні відкинути будь-яке почуття гордовитості, таке притаманне сучасному світу. Під цим я маю на увазі ставлення, яке заперечує повноваження Бога керувати нашим життям. … Ви можете почути це сьогодні в таких фразах: “Роби те, що вважаєш за потрібне” або “Це буде правильним чи неправильним в залежності від того, що я вважатиму для себе правильним”. Таке ставлення є бунтом проти Бога” (у Conference Report, Apr. 2004, 9; або Ліягона, трав. 2004, с. 11).

Геламан 3:35. Освячення серця

  • Освячення визначено як “процес, в якому завдяки спокуті Ісуса Христа людина стає вільною від гріха, чистою і святою” (Мойсей 6:59–60)” (Путівник по Писаннях).

  • Вірні члени Церкви у дні Геламана продовжували зростати духовно, результатом цього стало “освячення їхніх сердець” (Геламан 3:35).

    Президент Джеймс Е. Фауст навчав, що таке зростання відбувається за допомогою Святого Духа, Який посилює наші найглибші бажання жити так, як Спаситель хоче, щоб ми жили. У цьому процесі ми освячуємося: “Поведінка, схожа на Христову, йде із самих глибин людського серця й душі. Вона направляється Святим Духом Господнім, обіцяним в обрядах євангелії. Найбільше ми маємо сподіватися на освячення, що настає завдяки цьому божественному скеруванню; нашим найбільшим страхом має бути страх втратити ці благословення” (у Conference Report, Apr. 1998, 23; або Ensign, May 1998, 20).

  • Святі у дні Геламана продовжували робити добрі справи і духовно ставали сильнішими, а це, у свою чергу, дало результат—освячення. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон пояснив, що освячення—це крок на шляху, яким ми йдемо до досконалості: “Особиста наполегливість на шляху послушності дещо відрізняється від досягнення досконалості у смертному житті. Досконалість, як дехто вважає, не є передумовою для виправдання й освячення. Навпаки: виправдання (отримати прощення) й освячення (бути очищеним) є передумовами досконалості. Досконалими ми стаємо тільки “в Христі” (див. Мороній 10:32), а не незалежно від Нього. Таким чином, щоб отримати милість у день Суду, від нас вимагається проста старанність” (“Justification and Sanctification,” Ensign, June 2001, 24–25).

Геламан 3:35. Вони стали сильнішими у своїй покірливості

  • І тоді, і тепер набуття більшої покірливості є зміцнюючим фактором, який веде до більшої віри й радості в житті вірних членів Церкви.

    “Бути смиренним означає вдячно визнавати свою залежність від Господа—розуміти, що ви маєте постійну потребу в Його підтримці. Смирення є визнанням того факту, що ваші таланти і здібності є дарами Бога. Воно не є знаком слабкості, несміливості чи страху; воно вказує на те, що ви знаєте, де знаходиться ваша сила. Ви можете одночасно бути смиренним і мужнім. Ви можете одночасно бути смиренним і сміливим. …

    Господь зміцнюватиме вас, якщо ви смирятимете себе перед Ним” (Стійкі у вірі: Довідник з євангелії [2005], с. 147).

Геламан 3:35. Стійкі у вірі

  • Сила Церкви—у твердому переконанні кожного з її членів. В Геламан 3:35 описано життя членів Церкви, які були стійкі у вірі і рішучими у вчинках.

    Старійшина Рассел М. Нельсон вказував на те, що така стійкість у поведінці і ставленні набувається індивідуально: “Тільки особисто кожен з вас може розвинути міцну віру в Бога і сильне бажання молитися індивідуально. Тільки особисто кожен з вас може виконувати заповіді Бога. Тільки особисто кожен з вас може каятися. Тільки особисто кожен з вас може стати гідним обрядів спасіння і піднесення” (у Conference Report, Oct. 2003, 47; або Ліягона, лист. 2003, с. 44).

Геламан 3:35. Віддавати свої серця Богу

  • Вираз “віддавати свої серця” означає підкорити наші серця Богові або погодитися в серці з Ним. Коли людина віддає своє серце Богу, то вона підкоряє свої особисті бажання Господнім бажанням. Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що віддати своє серце й свою душу Богу—це найвищий ступінь посвячення Господу:

    “Істинне посвячення—це коли ми повністю ввіряємо себе Богові. Серце, душа і розум—ось ті ключові слова, які Христос використовував, описуючи першу заповідь, про яку нам слід пам’ятати постійно, а не час від часу (див. Матвій 22:37). При її дотриманні наші вчинки у свою чергу будуть повністю посвячені набуттю постійного благополуччя наших душ (див. 2 Нефій 32:9).

    Така відданість включає смиренну зосередженість почуттів, думок, слів і вчинків” (у Conference Report, Apr. 2002, 41; або Ліягона, лип. 2002, с. 39).

Геламан 4:22–26. Гріх ослаблює людей

  • Старійшина М. Рассел Баллард зробив таке попередження: “Ви повинні бути чесними з собою і залишатися вірними завітам, які уклали з Богом. Не потрапте в пастку, думаючи, що можете трішки згрішити і це ніяк на вас не позначиться. Пам’ятайте: “Господь не може дивитися на гріх з найменшою мірою допущення” (див. УЗ 1:31). … Дехто з молоді немудро виправдовується тим, що “нестрашно” згрішити зараз, оскільки вони завжди можуть покаятися пізніше, коли захочуть піти в храм чи поїхати на місію. Кожний, хто робить так, порушує обіцяння, дане Богу і в доземному житті, і у водах хрищення. Ідея маленького гріха є самообманом. Гріх є гріх! Гріх послаблює нас духовно і завжди ставить грішника під вічний ризик. Вибір грішити, навіть з наміром потім покаятися,—це просто відвернення від Бога і порушення завітів” (у Conference Report, Apr. 1993, 6; або Ensign, May 1993, 7).

Обдумайте

  • Мормон говорив про “людину Христа” (Геламан 3:29). Що, на вашу думку, характеризує “людину Христа”? Які дві чи три цілі ви можете поставити перед собою, які б допомагали вам ставати “людиною Христа”? Що вам потрібно зробити для досягнення цих цілей?

  • У вірші Геламан 3:35 перераховується, яку користь дає стійкість у вірі. Які з цих благословень ви вже відчули? Чим ви заслужили ці благословення?

Запропоновані завдання

  • Проаналізуйте свою поведінку і визначіть, де гордовитість могла стати причиною якоїсь проблеми у вашому житті. Запишіть цілі, які допоможуть вам подолати гордовитість.

  • Під заголовком “Процвітання” перерахуйте всі благословення, отримані вами недавно від Господа, які ви можете пригадати.

Роздрукувати