Задумайтеся над промовленим свідченням Небесного Батька: “Ось Мій Улюблений Син, в Якому Я задоволений, в Якому Я прославив Своє ім’я—слухайте Його” (3 Нефій 11:7). Уявіть собі, як би ви повели себе, якби були там і почули це та стали б очевидцем появи Ісуса Христа—цієї вінцевої події в Книзі Мормона. Уявіть собі, що б ви відчули, почувши, як Син проголошує: “Дивіться, я є Ісус Христос, про Якого пророки свідчили, що Він прийде на землю” (3 Нефій 11:10). Подумайте, як позначилося на житті людей те, що вони отримали духовне і фізичне свідчення про реальність Ісуса Христа.
Цей народ чув голос Бога кілька разів. Читаючи 3 Нефій 8–11, знайдіть, про що Він навчав. Подумайте, якою є ваша здатність впізнати Божий голос і прислухатися до Його послання.
Нефій зауважив, що “не було жодного чоловіка, який міг би творити чудо в ім’я Ісуса, якщо його не було очищено до останньої крихточки від його беззаконня” (3 Нефій 8:1; див. також УЗ 121:36).
Наведена далі історія, розказана старійшиною Воном Дж. Фезерстоуном, коли він служив у Верховному єпископаті, показує, що носіям священства потрібно бути чистими завжди:
“Люди не можуть приховати гріх. Ви не можете осміювати Бога і мати Господнє святе священство та видавати себе за Його слугу.
Я знаю одного чудового чоловіка, який, тримаючи на руках свого померлого сина, сказав: “В ім’я Ісуса Христа і владою та повноваженням святого Мелхиседекового священства я наказую тобі: оживи!” І померлий хлопчик розплющив свої очі.
Цей чудовий брат не зміг би зробити це, якби він кілька вечорів до цього дивився порнографічні матеріали або вдавався б до інших гріхів подібного характеру. Священству, щоб діяти, потрібно мати чистий канал” (у Conference Report, Apr. 1975, 100; або Ensign, May 1975, 66).
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що незважаючи на те, що не кожне використання сили священства буде мати результатом дивовижну подію, лише гідні можуть творити чудеса в ім’я Христа. Носії священства повинні тримати себе в чистоті й вірності: “Мої молоді друзі, носії Ааронового та Мелхиседекового священства, не на кожну молитву відповідь приходить настільки швидко, і не кожне слово священства може повеліти життю залишитися або відновитися. Іноді Бог бажає іншого. Але, молоді люди, ви дізнаєтеся, якщо вже не дізналися, що в страшні, навіть ризиковані моменти життя ваша віра і ваше священство вимагатиме найкращого від вас і найкращого з того, що ви можете прикликати з небес. Ви, носії Ааронового священства, не будете використовувати ваше священство так, як використовує Мелхиседекове священство висвячений старійшина, але всі носії священства мають бути знаряддям у Божих руках, і для цього ви мусите, як казав Єгошуа, “освятитися” [Ісус Навин 3:5]. Ви маєте бути готовими до дії та гідними того, щоб діяти” (у Conference Report, Oct. 2000, 51; або Ліягона, січ. 2001, с. 47).
“Велика і жахлива буря, … якої не знавали досі на всій землі” викликала у природі руйнування, які важко описати (3 Нефій 8:6–7). Стихійні лиха були в Америці ознаками, що свідчили про розп’яття Ісуса Христа в Єрусалимі (див. 1 Нефій 19:10–12; Геламан 14:20–21). Деякі стихійні лиха в наші дні сигналізують про наближення Другого пришестя.
Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, називає дедалі більшу кількість значних землетрусів однією з ознак Другого пришестя: “Ці всі ознаки Другого пришестя—навколо нас і, з усього видно, стають дедалі частішими і потужнішими. Наприклад, з переліку найбільших землетрусів, який вміщено в The World Almanac and Book of Facts, 2004, видно, за десятиліття, 1980–1990 роки, сталося вдвічі більше землетрусів, ніж у попередні двадцять років (див. сторінки 189–190). З цього переліку також видно, як стрімко збільшилася кількість землетрусів за кілька перших років уже цього століття. Перелік великих повеней, цунамі, а також перелік ураганів, тайфунів, сніжних буранів по всьому світі вказує, що вони в останні роки теж почастішали (див. сторінки 188–189). Це почастішання у порівнянні з тим, що було 50 років тому, можна було б і проігнорувати, якби воно було лише звітними даними, однак тенденція до збільшення природних катастроф в останні кілька років є зловісною” (у Conference Report, Apr. 2004, 5–6; або Ліягона, трав. 2004, с. 7–8).
Три дні темряви символізували смерть Ісуса Христа, Який є “світло і життя світу” (3 Нефій 11:11). Мормон підкреслив, що три дні темряви були “ознакою”, даною про смерть Спасителя (див. 1 Нефій 19:10; Геламан 14:27; 3 Нефій 8:23). Описавши руйнування, викликані “великою бурею” (3 Нефій 8:5), що тривала три години, Мормон підтвердив, що цілковита темрява була однією з ознак, виповнитися якій настав час (див. 3 Нефій 10:14). Темрява була настільки густою, що “не могло бути ніякого світла зовсім” (3 Нефій 8:21). Поки тривала ця темрява, тіло Ісуса Христа, Світла світу, лежало у гробниці. У день Його Воскресіння, після того, як Христос переміг смерть, світло знову прийшло до людей в Америці, знаменуючи Христову перемогу над смертю й темрявою (див. 3 Нефій 10:9–11).
3 Нефій 8:24–25. Зневажання пророків призводить до страждань
Як і в давні часи, зневажання пророків сьогодні призводить до страждань. Президент Н. Елтон Теннер (1898–1982), з Першого Президентства, порівнював страждання святих в Америці під час руйнувань, що відбувалися після смерті Спасителя, зі знищенням в наші дні тих, хто вирішив не йти за сучасними пророками:
“Сьогодні світ відкидає послання пророків Бога. Хіба не правда, що плач і голосіння розносяться по лицю землі, бо люди у стані війни один з одним? Хіба серед нас мало тих, хто горює через своїх дітей, які збилися з пуття, і через трагедії, що сталися з ними, коли вони відвертаються від праведності і потерпають через наслідки попадання в залежність від алкоголю, тютюну, наркотиків та іншого, що є забороненим? Скільки у нас плаче людей через те, що в наших громадах дуже поширилося беззаконня? Нам потрібно засвоїти уроки історії минулого, інакше ми теж будемо знищені, як були знищені деякі з цивілізацій, що існували раніше.
Це було посланням Христа, яке Він дав нефійському народу, що жив раніше” (у Conference Report, Apr. 1975, 53; або Ensign, May 1975, 35–36).
Ісус Христос пообіцяв: “Благословенні ті, хто приходять до Мене” (3 Нефій 9:14).
Старійшина Джеффрі Р. Холланд пояснив значення цього запрошення і як воно стосується нашого життя: “Прийдіть,—з любов’ю каже [Христос].— “Ідіть за Мною”. Куди б ви не йшли, спочатку прийдіть і подивіться, що роблю Я, подивіться, де і як Я проводжу Свій час. Навчайтеся від Мене, ходіть зі мною, говоріть зі мною, вірте Мені. Прислухайся до Мене в молитві. У свою чергу ви знайдете відповіді на ваші власні молитви. Бог принесе відпочинок вашим душам. Ідіть за Мною” (у Conference Report, Oct. 1997, 88; або Ліягона, січ. 1998, с. 67).
Наказ приносити в жертву тварин спершу був даний Адаму. Метою принесення в жертву тварини було спрямувати розум людини на кінцеву жертву Христа. Вірні були навчені, що принесення в жертву тварин мало припинитися після того, як Син Божий віддасть Свою кров як “велику і останню жертву” (Алма 34:10). Амулек пояснював, що після Спокути Ісуса Христа принесення в жертву тварин вимагатися більше не буде: “Доцільно, щоб був кінець кровопролиттю; тоді закон Мойсея буде виконано; … і тією великою й останньою жертвою буде Син Божий, так, нескінченною і вічною” (Алма 34:13–14). Коли жертвоприношення Ісуса Христа здійснилося, голос Бога проголосив народу в Книзі Мормона: “Я не прийматиму жодної з ваших жертв і ваших всеспалень” (3 Нефій 9:19).
І хоч з приношенням у жертву тварин і зі всеспаленням було “покінчено” (3 Нефій 9:19), Господь не відмінив закону жертвування. Використавши 3 Нефій 9:20, старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що сьогодні Господь вимагає жертв іншої природи:
“Спаситель сказав, що більше не прийматиме всеспалень тварин. Дар, або жертва, яку Він прийматиме відтепер—це “скрушене серце і упокорений дух” [3 Нефій 9:20]. … Ви можете принести Господу в дар своє скрушене, тобто розкаяне, серце і упокорений, тобто послушний, дух. У дійсності, ви даруєте себе такими, якими ви є і якими стаєте.
Чи є у вашому житті щось нечисте або негідне? Коли ви цього позбудетеся, це і буде даром Спасителеві. Чи є гарна звичка або якість, яку вам слід набути? Якщо ви виховаєте її у собі і вона стане рисою вашого характеру, цим ви зробите дар Господу” (у Conference Report, Apr. 2004, 10; або Ліягона, трав. 2004, с. 2).
Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) пояснив, що є багато таких, хто розвивається духовно, але не здатний усвідомити своє ледь помітне зростання: “День за днем [святі останніх днів] наближаються до Господа, ледве усвідомлюючи, що зміцнюються, живучи божественним життям. Вони живуть спокійним життям, виявляючи добро, служачи і виконуючи обов’язки. Вони подібні до ламанійців, яких, за словами Господа, “було хрищено вогнем і Святим Духом, і вони не знали цього”. (3 Нефій 9:20; курсив додано)” (“A Mighty Change of Heart,” Ensign, Oct. 1989, 5).
Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, використав цей самий уривок з Писань, щоб висловити занепокоєння з приводу того, що дар Святого Духа не розуміється так, як мав би. Він закликав святих останніх днів розвивати в собі дар Святого Духа і дав пораду, як розпізнавати Духа:
“Надто багато серед нас людей, схожих на тих, яким Господь сказав: “[Прийдіть] до Мене із скрушеним серцем і упокореним духом, … [і їх] в час їхнього навернення було хрищено вогнем і Святим Духом, і вони не знали цього” [3 Нефій 9:20; курсив додано].
Тільки уявіть собі: “І вони не знали цього”. Зовсім не дивно, що людина отримує цей дар і насправді не усвідомлює, що це за дар.
…У цьому гамірному світі існує так багато місць, щоб туди піти, так багато справ, щоб їх зробити. Ми можемо бути надто зайнятими, щоб звернути увагу на підказки Духа” (у Conference Report, Apr. 2000, 8; або Ліягона, лип. 2000, с. 8–10).
Порівняння квочки, яка збирає своїх курчат, з Господом, Який збирає Свій народ, підказує кілька глибоких думок. Квочка піклується про своїх курчат і готова захищати їх ціною власного життя. Коли виникає якась загроза, вона збирає курчат під свої крила, щоб захистити їх. Так і Господь: Він любить Свій народ, дім Ізраїля. Він віддав Своє життя за Свій народ і прагнув зібрати їх разом, щоб захищати і насичувати його. Однак у багатьох випадках Ізраїль вибирав покинути Господа.
Коментуючи 3 Нефій 10:5–6, Президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, свідчив, що Спаситель допомагатиме тим, хто старається прийти до Нього:
“Не раз Він казав, що збере нас, як квочка збирає курчат під свої крила. Він каже, що ми повинні прийняти рішення прийти до Нього з лагідністю й достатньою вірою в Нього, щоб покаятися зі “щирими намірами в серці” [3 Нефій 10:6].
Один із способів зробити це—збиратися зі святими в Його Церкві. Ходіть на збори, навіть коли це здається важкою справою. Якщо ви приймете рішення, Він допоможе вам знайти силу зробити це” (у Conference Report, Apr. 2004, 16–17; або Ліягона, трав. 2004, с. 18).
3 Нефій 10:12. “Вони були тими, хто приймав пророків”
Безпека часто приходить від того, що ми йдемо за пророками. Нефійці, які “приймали пророків”, були збережені під час великого знищення (3 Нефій 10:12). Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що ми, як і нефійці, повинні йти за нашими пророками, якщо сподіваємося знайти безпеку, мир, процвітання і щастя: “Це не дрібниця, мої брати і сестри, мати пророка Бога серед нас. Великими і чудовими є благословення, що приходять в наше життя, коли ми прислухаємося до слова Господа, даного нам через нього. … Коли ми чуємо пораду Господа, висловлену словами Президента Церкви, наша відповідь має бути позитивною і швидкою. Історія показала, що безпека, мир, процвітання і щастя—у відгуку на пораду пророка” (у Conference Report, Apr. 2001, 84; Ліягона, лип. 2001, с. 80).
Президент Бойд К. Пекер свідчив, що благословення приходять до тих, хто йде за пророками, і попередив про наслідки зневажання їх:
“Одного разу Карл Г. Майзер вів групу молодих місіонерів через Альпи. Коли вони дісталися вершини, він озирнувся й побачив ряд жердин, увіткнутих у сніг, щоб позначати єдиний безпечний шлях через важкопрохідну, вкриту льодом ділянку.
Зупинивши цю групу місіонерів, він указав на жердини й сказав: “Брати, так стоїть і священство [Бога]. Його носії подібні до цих звичайних жердин, як і решта з нас, … але позиція, яку вони займають, робить їх тим, чим вони є для нас. Якщо ми зробимо крок убік зі шляху, який вони позначають, то загубимося” (в Alma P. Burton, Karl G. Maeser, Mormon Educator [Salt Lake City: Deseret Book Co., 1953], p. 22).
“І хоч жодний з нас не є досконалим, Церква рухається звичайними людьми вперед.
Господь пообіцяв:
“І якщо Мої люди прислухатимуться до Мого голосу і до голосу Моїх слуг, яких Я призначив вести Мій народ, ось, істинно Я кажу вам, їх не буде зрушено з цього місця.
Але якщо вони не прислухатимуться ні до Мого голосу, ні до голосу тих людей, яких Я призначив, їх не буде благословлено” (УЗ 124:45–46).
Я свідчу, брати і сестри, що провідники Церкви покликані Богом належною владою і Церкві відомо, що вони мають повноваження і належним чином висвячені діючими висвяченими головними керівниками Церкви. Якщо ми прислухаємося до них, то будемо спасенні. Якщо ж відійдемо від них, то неодмінно загубимося” (у Conference Report, Apr. 1985, 45; або Ensign, May 1985, 35).
Старійшина Даллін Х. Оукс навчав, що “тихий голос”, який “запалював їхні серця” (3 Нефій 11:3; курсив додано), був більше почуттям, а не звуком: “Слово “запалювання” у Писаннях означає почуття миру і спокою” (“Teaching and Learning by the Spirit,” Ensign, Mar. 1997, 13). Спокій означає теплоту, лагідність і мир.
Президент Бойд К. Пекер пояснив, що так само як нефійцям необхідно було “відкрити свої вуха” (3 Нефій 11:5), щоб почути голос Бога, так і нам потрібно прислухатися, аби відчути лагідні підказки Духа:
“Голос Духа описується в Писаннях як ані “гучний”, ані “грубий”. Це не “голос грому”, не “голос великого збудженого галасу”. Скоріше це “спокійний голос цілковитої лагідності, немов шепіт” і “проника[є] у саму душу” і “запалю[є] … серця” (3 Нефій 11:3; Геламан 5:30 ; УЗ 85:6–7). Пам’ятаєте, Ілля описав голос Господа не як вітер, не як землетрус, не як пожежу, але як “тихий лагідний голос” (1 Царів 19:12).
Дух не привертає нашої уваги криком або поштовхом сильної руки. Скоріше Він нашіптує. Він такий ніжний, що ми можемо й зовсім не почути його, якщо зайняті своїми справами. (Не дивно, що нам було дано Слово мудрості, адже як п’яниця або наркоман може почути такий голос?)
Іноді Він буде доволі настійливим, щоб привернути нашу увагу. Але в більшості випадків, якщо ми не звертаємо уваги на це лагідне почуття, Дух віддаляється від нас” (“The Candle of the Lord,” Ensign, Jan. 1983, 53).
Президент Езра Тефт Бенсон говорив про те, що голос Небесного Батька чується дуже рідко:
“Як мало людей в усій історії світу чули справжній голос Самого Бога Батька, Який звертався до них. Коли люди подивилися на небо, “побачили вони Чоловіка, Який сходив з небес; і був Він одягнений у білі шати; і Він спустився і став поміж них” [3 Нефій 11:8].
Прославлений, воскреслий, член Божества, Творець незліченних світів, Бог Авраама, Ісака і Якова стояв перед їхніми очима!” (у Conference Report, Apr. 1987, 4; або Ensign, May 1987, 5).
Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, навчав, що наслідування прикладу Спасителя у тяжкий час допомагає випити до дна нашу особисту “гірку чашу”. “Багато членів Церкви, п’ючи з піднесеної їм гіркої чаші, помилково вважають, що ця чаша минає інших. У перших же словах звернення до людей на Західному континенті Ісус з Назарета з болем каже про гірку чашу, яку дав Йому Батько (див. 3 Нефій 11:11). Кожна душа має відпити з неї. Батьки, чия дитина збилася з пуття, переживають страждання, які неможливо описати. Жінка, в якої чоловік жорстокий чи байдужий, щодня може відчувати розпач. Неодружені або незаміжні члени Церкви можуть відчувати сум і розчарування. Однак, п’ючи з гіркої чаші, коли настає для цього час, людина повинна прийняти ситуацію такою, як вона є, і рухатися далі—вгору і не зосереджуватися лише на собі. Президент Гарольд Б. Лі сказав: “Не дозволяйте жалості до себе чи відчаю збити вас з курсу, який, як ви знаєте, є вірним”. Спаситель дав компас: ми повинні народитися знову духом і серцем” (“A Second Birth,” Ensign, June 1998, 2).
Коли воскреслий Господь явився нефійцям, Він запропонував їм торкнутися ран на Своїх руках, ногах і боці, щоб вони могли бути очевидцями Його воскресіння (див. 3 Нефій 11:14). Старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав, що тілесні рани Ісуса Христа є знаками Його жертви:
Зображення
Явлення Христа в Америці
“Якими б похмурими не здавалися нам наші дні, вони були набагато темнішими для Спасителя світу. У пам’ять про ті дні Ісус, уже у воскреслому, досконалому тілі, вирішив залишити для Своїх учнів рани на Своїх руках, ногах і боці—знаки, якщо хочете, того, що біль приходить навіть до чистих і досконалих; знаки, якщо хочете, того, що біль у цьому світі не є доказом того, що Бог не любить вас; знаки, якщо хочете, того, що негаразди минуть і ми можемо бути щасливими. Нагадуйте людям, що саме поранений Христос, Який є Керманичем наших душ, і досі має на Своєму тілі шрами від прощення нас, рани від Його любові та смирення, розірвану плоть від слухняності й жертви.
Завдяки цим ранам ми впізнаємо Його, коли Він прийде. Він може запропонувати нам підійти, як запрошував інших, щоб подивитися й доторкнутися до цих відмітин. Якщо не раніше, то тоді ми точно згадаємо разом з Ісаєю, що саме за нас Бог “погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами”, Який був “ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був,— кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!” (Ісая 53:3, 5)” (“Навчаючи, проповідуючи, зцілюючи,” Ліягона, січ. 2003, с. 22).
“Слово Осанна є транслітерацією гебрейського благального слова, яке по суті означає “О даруй спасіння”. Очевидно, люди просили Спасителя навчити їх шляху спасіння; тому й не дивно, що Він безпосередньо навчає їх основним принципам і обрядам євангелії” (Daniel H. Ludlow, A Companion to Your Study of the Book of Mormon [1976], 261–62).
Як здається, серед нефійців були спори стосовно способу хрищення. Господь чітко вказав, як має виконуватися цей обряд. Президент Бойд К. Пекер пояснив значення хрищення і застеріг, що ми не повинні змінювати цей священний обряд:
“Хрищення зануренням для відпущення гріхів є першим обрядом. Хрищення має виконуватися шляхом занурення, оскільки воно символізує і підняття із тимчасової смерті, із могили, і очищення, яке вимагається для викуплення із духовної смерті.
…За планом, хрищення виконується не лише для того, щоб стати членом Церкви Ісуса Христа. Ним починається нове духовне народження, яке зрештою може привести назад у присутність Бога.
Якщо ми справді розуміємо, що означає хрищення, то у нас і на думку не спаде легковажно ставитися до нього або змінювати форму цього священного обряду. … Через причастя ми відновлюємо цей завіт” (Our Father’s Plan [1984], 39–40).
Президент Генрі Б. Айрінг допомагає нам зрозуміти, що Дух Бога не буде вести людей до суперечок: “Там, де люди мають Дух, ми можемо очікувати гармонії. Дух вкладає свідчення про істину в наші серця, яка об’єднує тих, хто ділиться тим свідченням. Дух Бога ніколи не породжує суперечки (див. 3 Нефій 11:29). Він ніколи не породжує почуття відмінності між людьми, що веде до боротьби (див. Joseph F. Smith, Gospel Doctrine, 5th ed. [1939], 131). Він веде до особистого спокою і почуття єдності з іншими. Він об’єднує душі. Об’єднана сім’я, об’єднана Церква і мир у світі—усе це залежить від єднання душ” (у Conference Report, Apr. 1998, 86; або Ліягона, лип. 1998, сс. 71–72).
Президент Томас С. Монсон розповів історію, що ілюструє благословення, які приходять від уникання суперечок. Прочитавши 3 Нефій 11:28–30,він сказав:
“Дозвольте мені завершити розповіддю про двох чоловіків, які для мене—герої. Вісті про їхні мужні вчинки не пронеслися країною, але передавалися у затишній долині, що називається Мідвей, штат Юта.
Давним-давно Рой Колер та Грант Ремунд служили разом в церковних покликаннях. Вони були найкращими друзями. Вони обробляли землю і мали молочні ферми. Але між ними виникло якесь непорозуміння, яке призвело до розриву стосунків.
Потім, коли Рой Колер тяжко захворів на рак і жити йому залишилося недовго, ми з моєю дружиною Френсіс відвідали Роя і його дружину, і я дав йому благословення. Під час розмови брат Колер сказав: “Дозвольте мені розповісти про один з найприємніших епізодів мого життя”. Потім він розповів мені про суперечку з Грантом Ремундом і подальший розрив. Він зауважив: “Ми стали байдужими один до одного”.
“Тоді,—продовжував Рой,—я мав запастися сіном на зиму, але якось уночі, внаслідок самозаймання сіно спалахнуло, вогонь знищив і сіно, і комору, і все, що було в ній. Я був у розпачі,—сказав Рой.— Я не знав, за що мені хапатися. Ніч була темною, лише вогонь жеврів на згарищі. У ту мить я побачив, як по дорозі з боку будинку Гранта Ремунда до мене наближаються з включеними фарами трактори й важка техніка. Коли “загін рятувальників” повернув до наших воріт і вони побачили мене всього у сльозах, Грант сказав: “Рою, тобі доведеться поприбирати тут. Ми з хлопцями допоможемо. До роботи!” Вони разом взялися за роботу. Прихований клин, який розділяв їх цей недовгий час, зник назавжди. Вони працювали всю ніч аж до наступного дня, а з ними й інші їхні сусіди.
Рой Колер вже помер, а Грант Ремунд постарів. Їхні сини служили разом в єпископаті одного й того самого приходу. Я дійсно ціную дружбу з цими двома прекрасними сім’ями” (у Conference Report, Apr. 2002, 22; або Ліягона, лип. 2002, с. 22).
Слова “Моє вчення” у віршах 28–40 в 3 Нефій 11 можна знайти вісім разів. Господь описав своє вчення: це покаяння і хрищення. Подібними словами в 2 Нефій 31 Нефій чимало часу присвятив тому, щоб описати те, що він називав “вченням Христа”. У переліку вчень Христа, зазначених Нефієм, були віра, покаяння, хрищення, прийняття Святого Духа, вивчення Писань і терпіння до кінця. Пізніше, під час відвідування народу, про який йдеться у Книзі Мормона, Господь повторив ці самі принципи (див. 3 Нефій 27) і назвав їх “Моєю євангелією”. Ці ж принципи нагадані нам в Уложенні віри 1:4: “Ми віримо, що основними принципами і обрядами євангелії є: перше—віра в Господа Ісуса Христа; друге—покаяння; третє—хрищення зануренням для відпущення гріхів; четверте—рукопокладання для надання дару Святого Духа”.
Зображення
Ісус з апостолами-нефійцями
Обдумайте
Чому цілковита темрява є відповідною ознакою і прийнятним символом смерті Спасителя?
Як Господь намагався зібрати вас у Свою отару?
Як людина може добитися того, щоб мати “скрушене серце” і “упокорений дух”? (3 Нефій 9:20).
Яка різниця між “духом суперечок” ” (3 Нефій 11:29) і обговоренням для усунення розбіжностей? Як люди можуть не погоджуватися, але при цьому не сперечатися?
Запропоновані завдання
Тільки ті, хто приймали пророків, були збережені від знищення при пришесті Господа. Складіть список настанов, даних пророком і членами Кворуму Дванадцятьох Апостолів, що прозвучали на сесіях останньої генеральної конференції. Сплануйте, як ви будете втілювати їх у життя.
І Нефій, і Самуїл Ламанієць особливо пророкували про спустошення, яке мало статися в Америці невдовзі після смерті Ісуса Христа в Єрусалимі. Порівняйте ці пророцтва в 2 Нефій 26:3–9 і Геламан 14:20–27 з їхнім виповненням в 3 Нефій 8:5–23.
Зовсім мало людей в історії світу чули справжній голос Самого Бога Батька, Який говорив до них. Складіть таблицю, щоб порівняти слова Небесного Батька, які Він промовив під час хрищення Ісуса Христа (див. Матвій 3:17; Марк 1:11; Лука 3:22); на горі Переображення (див. Матвій 17:5; Марк 9:7; Лука 9:35); нефійцям (3 Нефій 11:7); пророку Джозефу Сміту (Джозеф Сміт—Історія 1:17). Розкажіть про значення кожного з цих висловлювань.