Інститут
Розділ 55: Мороній 8–9

Розділ 55

Мороній 8–9

Вступ

В той день, коли багато послідовників Христа полишають праведність, спокушаючись принадами світу, що очікується від вірних членів Церкви? Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) пояснив: “В останньому листі Мормона його синові Моронію, який наведено в Книзі Мормона, він дав пораду, що стосується нашого часу. І батько, і син спостерігали занепад цілої християнської цивілізації внаслідок того, що її народ не хотів служити Богові землі, Самому Ісусу Христу. Moрмон писав: “І ось, мій улюблений сину, незважаючи на їхню закам’янілість, давай трудитися старанно; бо якби ми припинили трудитися, нас було б приведено до засудження; бо ми маємо працю, яку повинні виконати, доки ми в цій скинії з глини, щоб ми могли перемогти ворога всієї праведності і наші душі могли б почити в царстві Бога” (Moроній 9:6). Ви і я маємо виконувати зараз подібну працю—перемогти ворога і знайти спокій для наших душ у царстві” (у Conference Report, Oct. 1987, 104; або Ensign, Nov. 1987, 85).

Наприкінці Книги Мормона проголошується про силу Спокути і описано вірність Мормона справі праведності навіть в той час, коли нефійці швидко наближалися до найгіршого стану злочестивості. У листах Мормона його сину Моронію зазначені неминучі наслідки гріха і те, як стан “поза почуттям” веде людину до такої злочестивості, яку навіть не можливо описати словами. У восьмому і дев’ятому розділах Моронія подано корисну інформацію про те, наскільки важливо жити в гармонії з основними принципами і обрядами євангелії.

Коментар

Mороній 8:1–8. Хрищення маленьких дітей заборонене

  • У Moроній 8 міститься лист, який Мороній отримав від свого батька, Moрмона, і в якому надано відповідь на запитання, чи потрібне хрищення малим дітям. Зверніть увагу на те, що відповіді, які Мормон отримав на це доктринальне запитання, надійшли безпосередньо через одкровення від Господа (див. Moроній 8:7). Обряд хрищення здійснюється “для відпущення гріхів” (УЗ 49:13). Однак малі діти не мають гріхів. По суті, вони не спроможні грішити. Не може й Сатана спокушати їх, як це пояснюється в Ученні і Завітах:

    “Малих дітей викуплено від заснування світу через Мого Єдинонародженого;

    Отже, вони не можуть грішити, бо силу не дано Сатані спокушати малих дітей, доки вони не стають підзвітними переді Мною” (УЗ 29:46–47).

    Господь встановив вік, з досягненням якого людина стає підзвітною—вісім років (див. ПДС, Буття 17:11; УЗ 68:25). Ті, хто христять немовлят, щоб очистити їх від перворідного гріха або прокляття Адама, як дехто називає його, роблять це, не маючи вірного розуміння про Бога і Його план (див. Moроній 8:8).

Mороній 8:8. “Закон обрізання виповнено”

  • Бог проголосив Аврааму: “І Я встановлю завіт обрізання з тобою, і це буде моїм завітом поміж Мною, і тобою, і твоїм сіменем після тебе в їхніх поколіннях; щоб ти міг знати завжди, що діти не є підзвітними переді Мною, доки їм не виповниться вісім років” (ПДС, Буття 17:11). Крім того, Бог сказав Аврааму, що обрізання було “знаком завіту поміж Мною і поміж вами” (Буття 17:11). Однак через дух відступництва багато людей у давні часи вірили, що обрізання було необхідним, щоб освячувати хлопчиків.

    Закон обрізання не призначався, щоб тривати вічно. Мормону були відкриті слова Спасителя: “Закон обрізання виповнено через Мене” (Moроній 8:8). В Ученні і Завітах пояснюється, чому закон обрізання було припинено (див. УЗ 74:2–7).

Мороній 8:9–15. Хрищення маленьких дітей—“це серйозний глум перед Богом”

  • Мормон рішуче засудив практику хрищення немовлят. Він проголосив, що це “серйозний глум перед Богом, щоб ви христили маленьких дітей” (Moроній 8:9). Пророк Джозеф Сміт (1805–1844) навчав, що хрищення немовлят заперечує характер Бога і спасительну силу Спокути Ісуса Христа: “Учення про хрищення дітей, що їх слід окропити або вони муситимуть борсатися в пеклі, є хибним ученням, не підтвердженим Святим Письмом і не сумісним з характером Бога. Всі діти викуплені кров’ю Ісуса Христа, і в ту мить, коли діти залишають цей світ, їх прийнято до лона Авраамового” (History of the Church, 4:554).

Мороній 8:22–24. “Ті, хто без закону”

  • Багато людей живуть і помирають так і не пізнавши закон Христа. Таких людей навчатимуть євангелії в духовному світі. Там вони матимуть нагоду виявити віру і покаятися у своїх гріхах. Живі повірники на землі виконують за них необхідні обряди і вони можуть отримати благословення спасіння.

    Зображення
    Христос проповідує в духовному світі

    © 1985 художник Роберт Барретт

    Ті, хто не здатні зрозуміти євангелію, не вважаються підзвітними. Вони, подібно до маленьких дітей, “живуть у Христі” (Mороній 8:12; див. також УЗ 29:49–50).

    Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) пояснив: “Їх викуплено без хрищення і вони підуть до целестіального царства Бога. І ми віримо, що там, згідно з милістю й правосуддям Батька, їм будуть відновлені їхні розумові здібності або усунуто будь-яку іншу неповноцінність” (Answers to Gospel Questions, comp. Joseph Fielding Smith Jr., 5 vols. [1957–66], 3:21).

Мороній 8:25–26. “Лагідність і невибагливість серця”

  • Мормон описав зв’язок між вірою в Христа, покаянням, хрищенням, даром Святого Духа і відпущенням гріхів. Він навчав, що з відпущенням гріхів приходить лагідність і невибагливість серця або покірність.

    Старійшина Франсіско Дж. Віньяс, сімдесятник, описав деякі риси характеру лагідної і невибагливої серцем людини: “Людина, яка отримала лагідність і невибагливість серця і насолоджується товариством Святого Духа, не матиме бажання ображати інших або робити їм боляче, вона також не буде ображатися на інших. Вона ставитиметься до свого супутника життя і дітей з любов’ю і повагою, матиме гарні стосунки при спілкуванні з будь-якою іншою людиною. Така людина, займаючи провідні посади в Церкві, застосовуватиме ті самі принципи, що і вдома, демонструючи, що немає жодної різниці між людьми в її домі і тими, з ким вона спілкується в Церкві” (in Conference Report, Apr. 2004, 40; or Ліягона, трав. 2004, с. 40).

Мороній 8:28–29. “Дух … припинив перемагатися в них”

  • Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що чоловіки й жінки втратять супровід Святого Духа, якщо відкинуть світло й знання євангелії: “Багато людей вибирають ходити плотськими шляхами і чинити протилежне тому, до чого їх спонукає Дух. Можна до такої міри притупити свою совість, що Дух припинить впливати і люди більше не знатимуть і не перейматимуться тим, що є пристойним і напучує. “Бо Мій Дух не завжди буде перемагатися в людині, каже Господь Саваот” (УЗ 1:33)”. (A New Witness for the Articles of Faith [1985], 260).

Мороній 9:3–5. Гнів

  • Moрмон писав, що нефійці тремтіли й сердилися (див. Moроній 9:4) на нього, коли він прямо промовляв їм слово Бога. Подібну реакцію можна побачити і в інших прикладах з Писань; вона притаманна людям, які зачерствіли серцем проти принципів праведності. Яредійці відкинули Етера і намагалися його вбити (див. Eтер 13:22). Мешканці Єрусалима намагалися позбавити Легія життя (див. 1 Нефій 1:19–20). Неправедні люди в місті Аммонійга були настільки розгнівані, що спалили віруючих та всі їхні Писання (див. Aлма 14). Така реакція на слово Боже є ознакою дуже глибокої злочестивості, яка часто передує тотальному знищенню міст або суспільств.

  • Багато людей в наші дні вірять, що вони є жертвами власного гніву. Старійшина Лінн Г. Роббінс, сімдесятник, пояснив, що ми здатні вибирати—чи відреагуємо ми з гнівом, чи ні:

    “Хитрість стратегії [Сатани] полягає в тому, щоб відокремити гнів від свободи вибору, спонукаючи нас повірити, що ми є жертвами емоцій, які не можемо контролювати. Ми чуємо: “У мене вирвалось”. Це “у мене вирвалось” є цікаво підібраними словами, які стали широко вживаною ідіомою. “Вирвалося” означає, що це трапилося “без намірів” зробити щось, “несподівано”, “ненавмисно”, “винний не я”, можливо повівся дещо нестримано, але “винний не я”.

    “Він розлютив мене”. Ось ще одна фраза, яку ми чуємо і за нею також криється думка про відсутність з нашого боку контролю чи свободи вибору. Це—міф, який повинен бути розвіяний. Ніхто нас не робить розлюченими. Інші не роблять нас гнівними. Ми гніваємося не з примусу. Розгніватися—це свідомий вибір, це прийняте рішення; ми можемо вирішити не гніватися. Ми вибираємо!

    Тим, хто каже: “Я не можу зарадити собі”, письменник Уільям Уілбенкс відповідає: “Дурниці”.

    “Агресивність, … придушення гніву, розмови про це, лемент і крик”—все це опановані стратегії реакції на гнів. “Ми вибираємо з цього те, що спрацьовувало для нас у минулому. Чи звертали ви коли-небудь увагу на те, як рідко ми втрачаємо контроль над собою, коли нас діймає начальник, і як часто ми робимо це, коли роздратовані друзями чи кимось із членів сім’ї?” (‘The New Obscenity,’ Reader’s Digest, Dec. 1988, 24; курсив додано)” (у Conference Report, Apr. 1998, 105; або Ліягона, лип. 1998, с. 80).

Mороній 9:5. Втрата любові

  • Одним з трагічних наслідків гніву й злочестивості є втрата Духа. В Книзі Мормона чітко зазначено, що, коли це трапляється, людина втрачає здатність любити інших. Саме це і спіткало злочестивих нефійців. Ця втрата любові веде до розірвання шлюбу, жорстокого поводження та залишення дружини і дітей, все це є дуже поширеними проблемами в наш час.

    Старійшина Девід Е. Соренсен, з президентства сімдесятників, пояснив, як ми можемо втратити любов у наших домівках: “У сучасній культурі чесноти прощення й доброти здебільшого принижуються, а знущання, злість і грубе критиканство навпаки процвітають. Якщо ми не будемо пильнувати, то, можливо, почнемо так поводитися вдома, в сім’ї, і незабаром почнемо критикувати своє подружжя, дітей або родичів. Не ображаймо близьких нам людей критиканством, плодом егоїзму! Дрібні суперечки і незначна критика в сім’ї, якщо не стримувати їх, можуть отруїти стосунки і перерости у відчуженість і навіть у жорстокість та розлучення. Натомість, … ми повинні “поспішити” приборкати ці суперечки, усунути глум, полишити критиканство і покінчити з обуренням і гнівом. Ми не можемо дозволити, щоб ці небезпечні пристрасті точилися в нашому розумі ані дня” (у Conference Report, Apr. 2003, 10; або Ліягона, трав. 2003, сс. 11–12).

Moроній 9:9. Цнотливість і невинність є “найдорожчим і найціннішим за все”

  • Moрмон сказав, що цнотливість і чеснота є “найдорожч[ими] і найцінніш[ими] за все” (Mороній 9:9). Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) навчав про те, як важливо залишатися цнотливими:

    “А тепер лише кілька слів щодо найпоширенішої та найскладнішої з усіх проблеми для юнаків і дівчат. Мова йде про ваші стосунки одне з одним. Ви маєте справу з найпотужнішим з людських інстинктів. Його перевершує, мабуть-що, лише жага до життя.

    Господь зробив нас привабливими одне для одного задля величної мети. Але ця привабливість стає пороховою бочкою, якщо не підкорити її. Чудово, коли вона контролюється правильно. Вона смертельна, якщо відбивається від рук.

    Мої дорогі юні друзі, щодо сексу, ви знаєте, що є правильним. Ви знаєте, коли ступаєте на небезпечну територію, коли легко спіткнутися і зісковзнути в яму гріха. Я благаю вас бути обережними, стояти на безпечній відстані від схилу гріха, з якого легко скотитися. Тримайтеся незабрудненими темрявою та згубним лихом статевого гріха. Ходіть у сонячних променях миру, що приходить від дотримання заповідей Господа.

    Але ось, якщо є хтось, хто переступив межу, хто, мабуть, вже вчинив гріх, чи можете ви на щось сподіватися? Звичайно, можете! Там, де є справжнє покаяння, також є і прощення. Цей процес починається з молитви. Господь сказав: “Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше” (УЗ 58:42). Поділіться своїм тягарем з батьками, якщо можете. І як завгодно, але сповідайтесь вашому єпископові, який готовий допомогти вам” (“Пророча порада і молитва за молодь”, Ліягона, квіт. 2001, сс. 30–41).

  • Якщо ви стали жертвою сексуального насильства, будьте певні, що ви не порушили закон цнотливості. Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив:

    “Я урочисто свідчу, що коли інша людина завдає вам жахливого болю через жорстоке поводження, збочення або інцест проти вашої волі, ви не несете відповідальності за це і не повинні відчувати себе винними. Можливо у вашій душі залишаться шрами, але їм не треба залишатися назавжди. Згідно з вічним планом і за розкладом Господа ці рани можуть загоїтися, якщо ви робите те, що залежить від вас. …

    Якщо недавно або в минулому ви стали жертвою зґвалтування, шукайте допомогу зараз. …

    Приватно поговоріть зі своїм єпископом. Його покликання дозволяє йому бути знаряддям Господа, щоби допомогти вам. Він може скерувати вас до відновлення, спираючись на вчення євангелії. Завдяки розумінню і застосуванню вічного закону ви отримаєте необхідне вам зцілення. Він має право отримувати натхнення від Господа, щоб допомогти вам. Він може використати священство, щоб благословити вас” (у Conference Report, Apr. 1992, 44; або Ensign, May 1992, 32).

Мороній 9:18–20. “Поза почуттям”

  • Мормон описав своєму сину Моронію жалюгідний духовний стан їхнього народу. Він нагадав Моронію, що вони були “без принципів і поза почуттям” (Mороній 9:20). Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що неспроможність реагувати на спонукання Святого Духа і дотримуватися заповідей Бога може призвести нас до такого стану:

    “Наша здатність відчувати всіляко скеровує нашу поведінку і, коли ми бездіяльні в той час, як наші почуття спонукають нас чинити добро, ми притупляємо цю здатність відчувати. Саме Ісусова вражаюча чутливість до потреб людей навколо Нього допомагала Йому реагувати на ці потреби відповідними вчинками.

    На іншому кінці духовного спектра знаходяться люди, подібні до заблудлих братів Нефія; Нефій звернув їхню увагу на те, що вони стають все менш чутливими до духовних речей: “[Бог] розмовляв з вами тихим, лагідним голосом, але ви були поза почуттям, так що не сприймали Його слова” [1 Нефій 17:45].

    Коли гріх вкриває нас товстим шаром, наша спроможність відчувати духовне слабшає і ніщо в цьому світі не може допомогти нам. Таке може статися і з цілими цивілізаціями. У своєму, сповненому туги, зверненні до свого сина Моронія, Мормон говорить про занепад нефійського суспільства. Однією з ознак цього занепаду була злочестивість, настільки велика, що Мормон сказав, що його народ був “поза почуттям” [Moроній 9:20]. Апостол Павло тужив через нищівну хтивість членів Церкви в Ефесі, бо вони дійшли до такої нечутливості у своєму пересиченні, що “отупіли” [Ефесянам 4:19]. Суспільство, пересичене сексуальними гріхами, не може насправді відчути потреби своїх людей, які страждають, оскільки замість того, щоб розвивати здібність ділитися любов’ю, воно перетворює їх на егоїстів. Глухота до спонукань тихого, лагідного голосу Бога також означає, що ми маємо вуха, але не чуємо не лише спонукань Бога, але й благань людей” (A Time to Choose [1972], 59–60).

  • Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, попередив нас про сучасну, все більш зростаючу тенденцію, яка також призводить до втрати Духа:

    “Світ стає дедалі галасливішим. Одяг, зовнішність та поведінка стали більш безсоромними, непристойними й безладними. Гучна музика з брудною лірикою, яка гримає через підсилювачі і супроводжується спалахами яскравих різнобарвних вогнів, характеризує так звану “наркотичну культуру”. Її різновиди користуються великою популярністю серед нашої молоді і впливають на неї. …

    Така схильність до галасливості, збудження, суперечок, розв’язності, втрати гідності та заниження встановлених норм і правил не є випадковою, невинною та безпечною.

    Перший наказ, який видає командувач, котрий збирається організувати військове вторгнення,—це перерізати канали зв’язку тим, кого він планує завоювати.

    Нешанобливість сприяє здійсненню цілей супротивника, оскільки блокує чутливі канали—розумові та духовні, через які отримується одкровення” (у Conference Report, Oct. 1991, 28; або Ensign, Nov. 1991, 22).

Мороній 9:25. “Надія на Його славу”

  • Старійшина Ніл А. Максвелл пояснив, що надія, про яку говорив Мормон, пов’язана з вірою в Господа Ісуса Христа:

    “Щоденне вживання нами слова надія, включає в себе наше “сподівання” прибути у певне місце призначення в певний час. Ми “надіємося”, що світова економіка покращиться. Ми “надіємося”, що нас відвідає дорога нам людина. Такими є приклади наших щирих, але мирських надій.

    Життєві розчарування часто являють собою руїни наших нездійснених мирських надій. Натомість я говорю про нагальну потребу мати найвищу надію.

    Зображення
    Христос тримає палицю пастуха

    Найвища надія—це інша річ. Вона пов’язана з Ісусом і благословеннями великої Спокути, благословеннями, які приведуть до загального воскресіння і дорогоцінної можливості, наданої нам у зв’язку з цим, звільнятися від гріха через покаяння, уможливлюючи те, що Писання називають “справжн[ьо]ю яскравіст[ю] надії” (2 Нефій 31:20).

    Мороній підтвердив: “І що це таке, на що ви маєте надіятися? Ось, я кажу вам, що ви матимете надію через спокуту Христа” (Moроній 7:40–41; див. також Aлма 27:28). Отже, справжня надія не пов’язана з мінливими речами, а, натомість, з речами нетлінними й вічними!” (у Conference Report, Oct. 1998, 77; або Ensign, Nov. 1998, 61).

Мороній 9:26. Благодать Бога Батька і Господа Ісуса Христа

  • Мормон знав, що Мороній зазнавав надзвичайних труднощів через злочестивість нефійців. Попри це, Мормон також знав, що Мороній міг знести їх за допомогою божественної благодаті. У довіднику Стійкі у вірі пояснюється, що благодать дає силу встояти серед щоденних випробувань життя:

    Слово благодать, яке використовується в Писаннях, насамперед стосується божественної допомоги і сили, які ми отримуємо через Спокуту Господа Ісуса Христа.

    Крім потреби в благодаті для свого кінцевого спасіння, ця дозволяюча влада потрібна вам щоденно упродовж всього життя. Коли ви наближатиметесь до свого Небесного Батька у старанності, покорі й лагідності, Він надихатиме і зміцнюватиме вас через Свою благодать” (Стійкі у вірі: довідник з євангелії [2005], сс 8–9).

Обдумайте

  • Якими суворими словами Мормон осудив практику хрищення немовлят? (див. Moроній 8). Чому, на вашу думку, це дуже непокоїло його?

  • Якщо злочестивість ламанійців була подібною до злочестивості нефійців, чому ламанійців також не було знищено? (див. Mороній 8:27–29).

  • Які поступові кроки, згадані Мормоном в розділах 8–9, призвели до остаточної розбещеності нефійців? Яким чином ми можемо уникнути власного відступництва і злочестивості у своєму житті?

Запропоновані завдання

  • Кількома реченнями поясніть доктринальні причини того, чому немовлятам не потрібне хрищення (див. Moроній 8:4–23).

  • Підготуйте виступ або урок на тему “Як ми можемо жити праведно, коли нас оточує злочестивість”. Використовуйте принципи і вчення з Moроній 8–9.

Роздрукувати