Розділ 8

2 Нефій 4–8

Вступ

Наприкінці свого життя Легій благословив своїх дітей обіцянням: якщо вони будуть дотримуватися заповідей, то будуть процвітати, а якщо не будуть їх дотримуватися, то будуть відсічені від присутності Господа (див. 2 Нефій 4:4). Господь дав таке саме обіцяння Нефію на початку його служіння, коли Він пообіцяв Нефію, що якщо той буде дотримуватися заповідей Бога, то буде процвітати і “буде приведен[ий] до землі обіцяної; … найкращої з усіх інших земель” (1 Нефій 2:20). Крім того, Господь сказав, що якщо брати Нефія будуть повставати проти нього, вони будуть “відсічені від присутності Господа” (1 Нефій 2:21). Це обіцяння виповнилося, коли народ Нефія відділився від бунтівних послідовників Ламана і Лемуїла.

Усі ми повинні вибирати між добром і злом. Важливість правильного вибору показано в 2 Нефій 4–8: (1) коли Легій благословляв своїх онуків, (2) у думках і висловах Нефія в його сповненому почуттями псалмі, (3) під час розділення на нефійців і ламанійців та (4) у навчанні Якова стосовно розсіяння і збирання Ізраїля.

Коментар

2 Нефій 4:3–11. Легій благословив свою сім’ю

• До самого кінця свого життя Легій навчав своїх дітей євангелії. У наші дні Господні слуги продовжують наголошувати на відповідальності батьків навчати своїх дітей. Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів проголосили: “Ми попереджаємо, що особи, які … не виконують своїх сімейних обов’язків, одного дня будуть відповідати за це перед Богом” (“Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, жовт. 2004, с. 49; див. також УЗ 68:25–29).

  Як і Легій, більшість батьків-святих останніх днів, виконують цей обов’язок дуже серйозно. Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, як наша зосередженість на важливості сім’ї позначатиметься на нашому батьківстві: “Наша орієнтована на сім’ю перспектива має сприяти святим останніх днів у їхньому старанні бути найкращими у світі батьками. Вона має давати нам величезну повагу до наших дітей, які насправді є нашими духовними братами і сестрами, і вона має спонукати нас приділяти весь необхідний час для зміцнення наших сімей. Насправді, ніщо більш цілісно не пов’язано зі щастям—і нашим власним, і щастям наших дітей—ніж те, наскільки сильно ми любимо і підтримуємо одне одного в сім’ї” (у Conference Report, Oct. 2005, 44; або Ліягона, лист. 2005, с. 42).

  2 Нефій 4:5

  Який важливий принцип батьківства описано тут? Як цей принцип може зміцнити батьків і їхню віру?

2 Нефій 4:7–10. Діти Ламана і Лемуїла

• Бог здійснив і продовжує здійснювати Легієве обіцяння стосовно милості до дітей Ламана і Лемуїла. У Книзі Мормона є кілька місць, в яких описано здійснення Легієвого обіцяння, даного дітям Ламана і Лемуїла (див. Алма 17–26; Геламан 5–6; 13–15). В останні дні Бог продовжував здійснювати Легієве обіцяння стосовно милості до дітей Ламана і Лемуїла. Президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, пояснив:

  

  Художник Джеррі Томпсон, © IRI

  “Наші щирі зусилля приносити своїй сім’ї особисте свідчення про істину будуть збільшені в силі і поширені в часі.

  Ми всі бачимо, що відбувається в сім’ях наших знайомих. Я бачив це у Південній Америці, коли дивився в обличчя місіонерів. Сотні з них пройшли повз мене, потискуючи мені руку і глибоко вдивляючись мені в очі. Я був майже приголомшений цим підтвердженням того, що ці діти Батька Легія і Сарії були тут у Господньому служінні, бо наш Небесний Батько шанує Свої обіцяння сім’ям. Майже до останнього подиху Легій навчав своїх дітей, свідчив їм і намагався благословити їх. Жахлива трагедія сталася серед його нащадків, коли ті відкинули його свідчення, свідчення інших пророків і свідчення, що містяться в Писаннях. Але, вдивляючись в очі і обличчя тих місіонерів, я відчув підтвердження того, що Бог виконав Свої обіцяння—простягти Свою руку до завітних дітей Легія, і Він простягне її і до наших дітей” (у Conference Report, Apr. 1996, 88; або Ensign, May 1996, 64).

2 Нефій 4:15–16. “Душа моя втішається Писанням”

• Сестра Шеріл К. Лент, генеральний президент Початкового товариства, розповідала, що в 2 Нефій 4:15 вказано три способи, в які ми можемо ефективно читати Писання: по-перше, втішатися Писаннями, по-друге, роздумувати над Писаннями і, по-третє, записувати Писання у своє життя:

  “Цей вірш навчає нас, як читати Книгу Мормона. У ньому згадано три важливі моменти.

  По-перше, “душа моя втішається”. Мені подобається це речення! Читаючи Писання, я думала про голод і спрагу до знань, але втішатися ними—це щось більше. Я виявила: те, що я дізнаюся з Писань, визначається тим, як я готуюся. Щоразу, читаючи їх, я, у певному розумінні, приводжу нову людину з новим поглядом на досвід. Спосіб мого життя, досвід, що я маю, і моя позиція—усе впливає на те, як багато я отримаю. Я люблю Писання. Я високо ціную істини, що знаходжу, читаючи їх. Моє серце наповнює радість, коли я отримую заохочування, настанову, заспокоєння, силу і відповідь на свої потреби. Життя здається яскравішим і переді мною відкривається шлях. Щоразу читаючи, я впевнююсь у любові і турботі про мене мого Небесного Батька. Безсумнівно, мені це дуже приємно. Як сказав один маленький хлопчик у класі Сонячний промінь: “Я в захваті від Писань!”

  По-друге, “серце моє обдумує [їх]”. Як я люблю носити Писання із собою, у своєму серці! Дух того, що я прочитала, залишається там, щоб приносити мені мир і заспокоєння. Знання, які я отримала, дають мені скерування і напрямок. Я маю впевненість, яка є результатом слухняності. …

  [По-третє], я, зрозуміло, не пишу Писання, як це робив Нефій, але коли я читаю Писання і живу за засвоєними принципами, ці Писання записуються в моє життя. Вони керують моїми діями і відображаються в них, щоб мої діти бачили і наслідували їх. Я можу створити спадщину—традицію праведного життя, основану на принципах, які я засвоїла з Писань” (у Conference Report, Oct. 2005, 78–79; або Ліягона, лист. 2005, сс. 76–77).

2 Нефій 4:15–35. Псалом Нефія

• Псалом—це “натхненний вірш або гімн” (Путівник по Писаннях, “Псалом”). Навіть ті, хто не мають розуміння давньоєврейської поезії, можуть оцінити й відчути щиросердні благання Нефія у його псалмі, що в 2 Нефій 4. Псалми слід читати уголос. Спробуйте прочитати Нефієвий псалом уголос, щоб відчути дух, в якому він був написаний.

2 Нефій 4:17–18. Подолання наших гріхів і слабкостей

• По всій Книзі Мормона ми помічаємо Нефієву праведність, його вірність, коли стається лихо, і його відданість Богу, і все ж він вигукує: “О нещасна я людина! … Я в оточенні, через спокуси і гріхи, які так легко обплутують мене” (2 Нефій 4:17–18). Пророк Джозеф Сміт (1805–1844) навчав, що “чим ближче людина до досконалості, тим чистіше її бачення і тим більше в неї радості, доки вона здолає зло цього життя і втратить будь-яке бажання чинити гріх” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 211). Можливо, Нефій відчував себе обтяженим тим, що ми могли б вважати звичайнісінькими слабкостями, до такої міри, що вони викликали в нього сум, і він прагнув позбутися й найменших проявів гріха.

  Нефієве щиросердне благання до Господа допомогти йому подолати свої слабкості допомагає нам зрозуміти, як побороти власні слабкості. Особистий досвід навчає нас, що і нам потрібно так робити. Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав нам, чому нам було наказано каятися, і порадив нам скористатися викупительною силою Господа:

  “Чому наш Батько і Його Син повеліли нам каятися? Тому що Вони люблять нас. Вони знають, що всі ми порушуватимемо вічні закони. Незалежно від того, чи малі вони, чи великі, справедливість вимагає, щоб кожний порушений закон було задоволено, щоб зберегти обіцяння радості в цьому житті і привілей повернення до Батька на Небесах. Якщо закон не буде задоволено, у день суду справедливість вчинить так, що нас буде відсічено від присутності Бога і віддано під контроль Сатани. [Див. 2 Нефій 9:8–10; 2:5].

  Наш Господар і Його акт викуплення роблять для нас можливим уникнути такого вироку. Це робиться через віру в Ісуса Христа, слухняність Його заповідям та терпіння у праведності до кінця.

  Чи ви повністю використовуєте викупительну силу покаяння у вашому житті таким чином, що можете мати більший спокій і радість? Відчуття сум’яття та відчаю часто є сигналом того, що є потреба в покаянні. Також відсутність духовної спрямованості, якої ви прагнете у своєму житті, може бути результатом порушення законів. Повне покаяння, якщо в ньому є потреба, поверне цілісність у ваше життя. Воно звільнить вас з лабіринту духовного болю, в який ви потрапили через гріх. Але в цьому житті воно не зможе вилікувати деякі фізичні наслідки, що можуть статися після вчинення тяжкого гріха. Будьте мудрими і завжди живіть правильно в межах праведності, визначеної Господом” (у Conference Report, Oct. 2000, 31–32; або Ліягона, лист. 2000, с. 25).

• Cтарійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що незалежно від сприйнятливості чи схильностей людини, ми маємо зобов’язання використовувати свою свободу волі для подолання наших особистих слабкостей:

  “Можливо, ці люди, як кажуть, “такими народились”. Але що це означає? Чи означає це, що ці люди з чутливістю чи сильними схильностями не мають вибору, не мають свободи вибирати у цих питаннях? Наша доктрина вчить нас протилежному. Незалежно від чутливості чи схильностей людини, вона не позбавлена свободи волі. Її свобода волі нічим не обмежується. Її свобода волі є непорушною. … Ми всі відповідаємо за те, як користуємося своєю свободою волі.

  …Більшість з нас народилися з “колючками” в тілі, деякі з них є видимі, одні можуть бути “гострішими” за інші. Вочевидь усі ми маємо чутливість до того чи іншого непорядку, але якою б не була наша чутливість, у нас є воля і сили контролювати свої думки і свої вчинки. Так повинно бути. Бог сказав, що Він тримає нас відповідальними за те, що ми робимо і що ми думаємо, тож наші думки і вчинки повинні бути підконтрольними нашій свободі волі. Як тільки ми досягаємо віку або умов підзвітності, така заява, як: “Я таким народився” не виправдовує вчинків або думок, що йдуть всупереч з Божими заповідями. Ми повинні навчитися жити так, щоб слабкість, яка є земною, не стала на заваді досягненню мети, яка є вічною.

  Бог пообіцяв, що Він освятить наші страждання нам на користь (див. 2 Нефій 2:2). Зусилля, які ми спрямовуємо на подолання будь-якої успадкованої слабкості, додають духовної сили, яка буде служити нам упродовж вічності. Отже, коли Павло тричі благав, щоб його “колючка” в тілі полишила його, Господь відповів: “Досить тобі Моєї благодаті,— бо сила Моя здійснюється в немочі” [2 Коринтянам 12:9]” (“Free Agency and Freedom,” in Monte S. Nyman and Charles D. Tate Jr., ed., The Book of Mormon: Second Nephi, the Doctrinal Structure [1989], 13–14).

  2 Нефій 4:28–35

  Що робив Нефій, щоб подолати свої слабкості й гріхи? Що з прикладу Нефія ви можете використати для подолання особистих слабкостей?

2 Нефій 5:5–9. Відділіть себе від злочестивості

• Бувають часи, коли необхідно фізично тікати від зла, як це було у випадку з Нефієм і його послідовниками. Зауважте, що саме “ті, хто повірив попередженням та одкровенням Бога”, пішли з Нефієм (2 Нефій 5:6). Так само і в наші дні: ті, хто прислухається до попереджень та одкровень сучасних пророків, є людьми, які духовно йдуть за ними. Однак нам не завжди вдається фізично віддалитися від злочестивості. Старійшина Річард Г. Скотт поділився думками, як ми можемо захиститися:

  “Бог забезпечив нас можливістю жити в цьому світі й не піддаватися принизливому тиску чинників зла, що відчуваються повсюди. Ви можете вести чеснотне, продуктивне, праведне життя, дотримуючись плану захисту, створеного вашим Небесним Батьком: Його плану щастя. Він міститься в Писаннях, у натхненних проголошеннях Його пророків. …

  Уникайте злочестя світу. Знайте, що Бог усім керує. Настане час, коли Сатана зазнає повну поразку і буде покараний за своє мерзенне зло. Бог має особливий план для вашого життя. Він відкриє для вас частини плану, якщо ви будете прагнути цього з вірою та незмінною слухняністю. Його Син зробив вас вільними—не від наслідків ваших вчинків, але вільними робити вибір. Вічна мета Бога—щоб ви досягли успіху в цьому смертному житті. Незалежно від того, яким злочестивим стає світ, ви можете отримати це благословення. Шукайте і прислухайтеся до особистого скерування, даного вам через Святого Духа. Продовжуйте жити гідно, щоб отримати його. Допомагайте іншим, хто спіткнувся, заплутався, невпевнений, яким шляхом іти” (у Conference Report, Apr. 2004, 103–4, 106; або Ліягона, трав. 2004, сс. 100, 102).

2 Нефій 5:11, 13. “Ми надзвичайно процвітали”

• У 2 Нефій 5:11, 13 Нефій розповідає, яких великих успіхів досяг його народ у вирощуванні дрібної і великої худоби, у збиранні врожаю. Часто процвітання пов’язується в нас з благословеннями, які відчутні на дотик, наприклад, з багатством або матеріальними речами світу. Президент Гебер Дж. Грант (1856–1945) навчав, що є справжнім процвітанням: “Коли я кажу про процвітання, я не думаю про нього як тільки про долари і центи. … Те, що я розумію, як дійсне процвітання, … це зростання у знанні про Бога, свідченні та бажанні жити за євангелією і надихати свої сім’ї робити те саме. Це—найсправжніше процвітання” (Gospel Standards, comp. G. Homer Durham [1941], 58; також процитовано Джеймсом Е. Фаустом у Conference Report, Oct. 1998, 74; або Ліягона, січ. 1999, с. 68).

• Говорячи про те, що сплата десятини приносить справжнє процвітання, президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, поділився розповіддю сестри Яеко Секі:

  “Ми з сім’єю проводили день у національному парку, що називається Japan Alps National Park [Національний парк “Японські Альпи”]. … Я була вагітна четвертою дитиною і відчувала втому, тому лягла під деревами. … Я почала думати про наші фінансові проблеми. Мене охопив розпач, і очі наповнились сльозами. “Господи, ми платимо повну десятину. Ми так багато жертвували. Коли ж отвори небесні відкриються для нас і наші тягарі полегшають?”

  Я молилася від усього серця. Потім я повернулася, щоб подивитися на мого чоловіка й дітей, які гралися й сміялися разом. … Раптом Дух почав свідчити мені, що я вже маю рясні благословення і що моя сім’я є найбільшим благословенням, яке Небесний Батько міг дати мені” (у Conference Report, Oct. 1998, 74; або Ліягона, січ. 1999, сс. 58–59).

2 Нефій 5:10–18, 26–27. “Жили ми щасливо”

• Пророк Джозеф Сміт пояснив, що існує шлях, який веде до щастя: “Щастя є метою і задумом нашого існування; і стане його результатом, якщо ми прямуватимемо шляхом, що веде до нього; і цим шляхом є доброчесність, праведність, вірність, святість і дотримання всіх заповідей Бога” (History of the Church, 134–35).

• Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) подібним чином навчав про щастя: “Господь хоче, щоб ми були щасливими. Нефій сказав чудові слова: “І … жили ми щасливо” (2 Нефій 5:27). Як це прекрасно. Я хочу, щоб мої діти були щасливими. Я хочу, щоб вони робили все належним чином. Я хочу, щоб вони жили добре і жили праведно, жили так, як слід; так само цього хоче і мій Небесний Батько, тільки Його любов перевершує всю силу любові, яку маю я. Я думаю, Він хоче, щоб Його сини і дочки були щасливими. Щастя приходить від праведності. “Злочестивість ніколи не була щастям” (Алма 41:10). Гріх ніколи не був щастям. Егоїзм ніколи не був щастям. Пожадливість ніколи не була щастям. Щастя полягає в тому, щоб жити за принципами євангелії Ісуса Христа” (“Fast-Paced Schedule for the Prophet,” Church News, Apr. 20, 1996, 3).

2 Нефій 5:20–25. Ламанійців було проклято

• Вірші 20–25 в 2 Нефій 5 дають відповідь щонайменше на чотири запитання стосовно прокляття, яке зійшло на ламанійців:

  1. У чому полягало це прокляття?

     Ясне визначення того, чим є це прокляття, знаходиться у вірші 20—це бути “відсічен[ими] від присутності Господа”.

  2. Що стало причиною прокляття?

     Відповідно до вірша 21, причиною прокляття стали “їхні беззаконня” і “закам’яніл[і]… серц[я]”. Починаючи з днів Адамового Падіння, злочестивість призводила до відсічення від присутності Господа (див. 1 Нефій 2:21; 2 Нефій 4:4; 9:6; Алма 9:13; Етер 10:11).

  3. Яку ознаку, чи який знак, було покладено на ламанійців?

     У дні Нефія прокляття ламанійців полягало у тому, що вони були “відсічені від присутності Господа … через їхнє беззаконня” (2 Нефій 5:20–21). Це означало, що з їхнього життя було забрано Дух Господа. Коли пізніше ламанійці прийняли євангелію Ісуса Христа, “прокляття Бога більше не переслідувало їх” (Алма 23:18).

     У Книзі Мормона також сказано, що шкіра чорноти зійшла на ламанійців після того, як від них відділилися нефійці. Природа цієї ознаки і те, який вона мала вигляд, не є до кінця зрозумілими. Ця ознака спочатку відрізняла ламанійців від нефійців. Пізніше, коли і нефійці, і ламанійці, проходячи через періоди злочестивості і праведності, змішалися, ознака втратила своє значення.

     У наші дні пророки підтвердили, що темна шкіра не є ознакою божественної немилості чи прокляття. Церква приймає вчення Нефія, яке полягає у тому, що Господь “ні від кого не відмовляється, хто приходить до Нього, від чорного і білого, зв’язаного і вільного, чоловічої статі і жіночої” (2 Нефій 26:33). Президент Рассел М. Нельсон заявив: “Господь наголосив на своєму важливому вченні про рівні можливості для Своїх дітей. … Відмінності у культурі, мові, статі, расі та національності втрачають свою важливість, коли вірні стають на шлях завітів і приходять до нашого улюбленого Викупителя” (“President Nelson Remarks at Worldwide Priesthood Celebration” [June 1, 2018], newsroom.ChurchofJesusChrist.org).

  4. Яким був результат цього прокляття?

     Зрештою у вірші 24 ми дізнаємося, що результатом цього прокляття—відсічення від присутності Господа—є те, що вони “стали лінивим народом, сповненим зла і підступності”.

     Одним великим благословенням є те, що це прокляття триває стільки, скільки народ є злочестивим. Якщо вони покаються, “прокляття Бога більше не переслідува[тиме] їх” (Алма 23:18). Є багато прикладів праведних ламанійців, які покаялися й отримали Духа Господа; один з них став пророком (див. Геламан 13:5).

2 Нефій 6:1–3. Яків навчає, маючи повноваження

• Він був “покликаний Богом, і висвячений за подобою Його святого чина” (отримав святе священство) і був “освячений” (тобто його було рукопокладено) його братом Нефієм (2 Нефій 6:2; див. також 2 Нефій 5:26). Крім того, Яків використав три важливі елементи ефективного навчання, як це пояснив старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Тому що я перестерігав вас з усією старанністю; і я навчав вас словам мого батька; і я говорив вам про все, що написано від сотворіння світу” [2 Нефій 6:3; курсив додано]. Це—формула, за якою завжди навчали євангелії, це процес, який використовується по цей день,—особисте свідчення, учення живих пророків і записане в Писаннях”. (Christ and the New Covenant [1997], 65).

• Президент Джозеф Філдінг Сміт пояснив, за яким “чином” священства діяли нефійці: “Нефійці були нащадками Йосипа. Легій виявив це, коли читав написане на пластинах з латуні. … Отже не було левітів, які б супроводжували Легія до Західної півкулі. За таких умов нефійці діяли владою Мелхиседекового священства з днів Легія до днів появи серед них Спасителя” (Answers to Gospel Questions, 1:124).

2 Нефій 6:4–18. Яків переповідає історію юдеїв

• Яків цитував слова Ісаї, щоб навчити “про те, що є і що має бути” 2 Нефій 6:4). Він застосовував вчення Ісаї і до свого народу, бо вони були частиною дому Ізраїля (див. вірш 5). Деякі з цих віршів Нефій застосовував і до нащадків Легія в останні дні (порівняйте вірші 6–7; 1 Нефій 21:22–23). Таке використання того ж самого пророцтва для різних ситуацій є прикладом “застосування писань” під впливом Духа (див. 1 Нефій 19:23; 2 Нефій 11:8).

2 Нефій 6:6–11. Розсіяння і збирання Ізраїля

• Більше інформації стосовно розсіяння Ізраїля див. у додатку, стаття “Стислий огляд історії розсіяння Ізраїля” (сторінка 427). Більше інформації стосовно збирання Ізраїля див. у додатку, стаття “Збирання Ізраїля” (сторінка 428).

  2 Нефій 6:11–12

  Які обіцяння було дано як давньому Ізраїлю, так і іновірцям останніх днів? За яких умов вони мають здійснитися?

2 Нефій 7:10–11. Ходити у світлі свого вогню

• Ісая запитав, чи ходить у темряві той, хто боїться Господа і слухається Його. Відповідь, звичайно ж, “ні”. Потім він стверджує, що ті, хто ходять у світлі свого власного вогню і в іскрах, що самі запалили, “будуть в печалі лежати” (див. 2 Нефій 7:11). У наші дні багато людей покладаються на самих себе або інших людей більше, ніж на Господа; вони покладаються на руку своєї власної плоті і йдуть у своєму власному світлі, замість того, щоб довіритися Богу (див. УЗ 1:19–20; 133:70–74).

• Спаситель є Світлом для світу. Для нас було б немудрим спробувати замінити Його світло світлом, яке ми самі запалили (див. 3 Нефій 18:24). Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918) застеріг щодо тих, хто навчає неправді, використовуючи своє власне світло під час проповідування “лжевчень, замаскованих під істини євангелії”. Він сказав, що вони “гордовиті й самозакохані, ті, хто читає при світлі власної зарозумілості, хто тлумачить за правилами, які самі й вигадують; це ті, хто став сам собі законом і хто стає у позу єдиних законних суддів своїм вчинкам” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт, [1999], с. 116).

2 Нефій 8. Збирання в останні дні

• У пророцтвах Ісаї, що наводяться в 2 Нефій 8, сказано про збирання Ізраїля в останні дні. Господь пообіцяв “втішити Сіон” і “перетворити його пустиню на Еден” (вірш 3). Він застеріг їх: “Не бійтеся ганьби від людей” (вірш 7). Він обіцяв їм, що “спокутувані Господом повернуться, і увійдуть до Сіону зі співом” (вірш 11). Він сховає їх “в тіні руки [Своєї]” (вірш 16). Перші святі знаходили заспокоєння у цьому, а також інших пророцтвах Ісаї.

  Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) пояснив, що наші прабатьки брали участь у виповненні цих пророцтв Ісаї стосовно збирання Ізраїля:

  “Наші прабатьки … були сильними і відважними в Господі, знаючи, що Він був їхнім захистом, їхнім прихистком, їхнім спасінням. Зміцнені цією вірою, вони покладалися на свою дорогоцінну незалежність, свою ощадливість та свою чесну невпинну працю. І, як записано в історії, навіть клімат був пом’якшений заради них, і завдяки їхнім покірним невтомним зусиллям пустиня зацвіла, “мов троянда”.

  Їхня віра відновлювалася двома дивовижними пророцтвами Ісаї стосовно останніх днів—днів, в які, як вони знали, вони жили. У першому з них Ісая проголосив: “Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда” (Ісая 35:1). І знову: “Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає пустині його на Еден, його ж степ—на Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспіви” (Ісая 51:3).

  

  І хоч фізичними очима вони бачили лише свої дерев’яні хатинки і тільки те, що було навколо, вони уявляли собі той день, коли виповняться слова Михея: “Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір. …” (Михей 4:1–2).

  Ми є свідками здійснення цих дивовижних пророцтв” (This Nation Shall Endure [1977], 42).

• Cтосовно збирання юдеїв на землі Ізраїля старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що духовне збирання передує фізичному збиранню: “У призначений час Юда буде зібраний до давнього Єрусалима; стосовно цього немає жодного сумніву. Але в процес цього збирання буде входити прийняття Христа, приєднання до Церкви й отримання наново Авраамового завіту, як це відбувається у святих місцях. Теперішнє ж збирання людей юдейського походження на Палестинській землі у країні Ізраїль не є збиранням Ізраїля або Юди, про яке сказано в Писаннях. Воно може бути прелюдією до нього, і ті, хто там збираються, можуть в належний час бути зібрані в істинну Церкву і царство Боже на землі, і вони можуть потім допомагати у будівництві храму, якому призначено бути благословенням для Єрусалимської землі. Але політичне збирання не є духовним збиранням, а Господнє царство—не від цього світу” (A New Witness for the Articles of Faith [1985], 519–20; див. також сторінки 511, 564–565).

Обдумайте

• У 2 Нефій 5:5–8 Господь попередив Нефія, щоб він “втік у пустиню”. Чи є у вашому житті щось, у чому ваше становище нагадує Нефієву ситуацію? Чи відчуваєте ви з боку друзів, від певних розваг, роботи, навчального закладу чи медіа негативний вплив, який змушує вас задуматися над тим, щоб полишити їх?

• У 2 Нефій 8:3–16 перераховано багато благословень, які пропонуються членам дому Ізраїля, коли вони “збираються”. Які з цих благословень ви вже відчули на собі? Які з них ви ще прагнете отримати? Що вам потрібно зробити, аби їх отримати?

Запропоновані завдання

• Читаючи 2 Нефій 4:15–35, знайдіть, що робив Нефій, аби позбутися своїх слабкостей. Намагайтеся визначити конкретні принципи, які Нефій застосував або які, як він вірив, могли б допомогти йому подолати свої слабкості. Запишіть свої думки і почуття про істини, які ви визначили; прислухайтеся до почуттів, що виникають під впливом Духа. Ви можете написати про будь-які зобов’язання, які під час читання Дух підказує вам взяти на себе.

• Президент Гордон Б. Хінклі радив: “У своєму житті дотримуйтеся рівноваги. Нічим надмірно не захоплюйтесь. Не будьте обмеженими. Дайте своїм інтересам сягнути багатьох цікавих сфер і в той же час працюйте з дедалі більшою силою у своїй професійній сфері” (“Four Imperatives for Religious Educators” [address to Church Educational System religious educators, Sept. 15, 1978], 3; див. LDS.org у розділі gospel library/additional addresses/CES addresses). Прочитайте 2 Нефій 5:10–18, 26–27 і визначіть принципи, які б ви могли засвоїти або за якими ви могли б навчитися жити, і які допоможуть вам зробити більше корисних справ для всього світу.