Кн. Якова 5–7

Вступ

Алегорія Зиноса про оливкові дерева показує, що Бог безпосередньо причетний до історії та долі дому Ізраїля (див. Кн. Якова 6:4). Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) заохочує нас поміркувати над глибинним змістом Кн. Якова 5: “Притча Зиноса, записана в Книзі Якова, є однією з найвизначніших серед усіх записаних притч. Ця притча сама по собі є переконливим доказом істинності Книги Мормона. Жодна смертна людина не змогла б написати таку притчу, не отримавши натхнення від Господа. Шкода, що надто багато людей, які читають Книгу Мормона, нехтують і легковажать істинами, що розповідають про історію, розсіяння і остаточне збирання Ізраїля” (Answers to Gospel Questions, comp. Joseph Fielding Smith Jr., 5 vols. [1957–1966], 4:141).

Переказавши алегорію, Яків у кінці описує спробу Шерема відвести народ від Ісуса Христа. Зрозумівши спосіб, у який Яків довів, що доводи Шерема є обманом диявола, ви зможете захиститися від антихристів у наш час (див. Кн. Якова 7:2–22).

Пояснення

Кн. Якова 5. Алегорія про оливкові дерева

Алегорія передає моральні або духовні ідеї за допомогою символів. Ці символи, якщо їх вивчати, можуть поглибити значення самої історії. Цінність алегорії полягає в розумінні того, що вона символізує. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розкрив основну тему алегорії Зиноса:

“Ця алегорія в переказі Якова з самого початку розповідає про Христа. …

Вміщений в один розділ опис того, як трудився Господар виноградника і його служителі, доглядаючи за деревами, прищеплюючи, підрізаючи і розчищаючи їх, аби вони приносили плоди, є коротким історичним зображенням розсіяння і збирання Ізраїля, дає глибше розуміння Спокути, яка лежить в основі всіх цих подій. Хоча дерева підрізали, прищеплювали, підживлювали, переносили з однієї частини виноградника до іншої, головна ідея алегорії—повернути дерева до початкового місця. Повернення, покаяння, поєднання—в одне ціле—ось головна думка цього послання.

…Щонайменше 15 разів Господар виноградника висловлює бажання зберегти виноградник і плоди “для самого себе” і принаймні 8 разів висловлює сум: “Мене засмучує, що я маю втратити це дерево”. Один зі студентів сказав, що ця алегорія має посісти місце поруч з притчею про блудного сина, оскільки обидві історії “залишають незабутньо зворушливе враження про Господню милість”.

Зрозуміло, що таке “возз’єднання” є важким, вимогливим, іноді дуже болісним процесом, яким завжди є сама викупительна робота. Необхідно копати й удобрювати. Необхідно поливати, живити і підрізати. І завжди є безкінечна необхідність прищеплювати, щоб досягнути мети спасіння, аби дерева у винограднику могли “розростатися надзвичайно” і стали як “одне тіло; … плоди [якого] були однаковими”. Як би далеко гріх і відчуження не віддаляли дітей Батька, завжди, у кожному розподілі, тривала робота Христа (і Його учнів): вони збирали їх, зцілювали і об’єднували з їхнім Господарем” (Christ and the New Covenant [1997], 165–166).
За більш докладною інформацією щодо розсіяння Ізраїля зверніться до статті “Стислий огляд історії розсіяння Ізраїля” в додатку (с. 427). За більш докладною інформацією щодо збирання Ізраїля зверніться до статті “Збирання Ізраїля” в додатку (с. 428).

Кн. Якова 5:1. Ким був Зинос?

Зинос був гебрейським пророком. Написане ним містилося на пластинах з латуні, але про нього не згадується в Старому Завіті. Він жив у період після пророка Авраама і до Ісаї (див. Геламан 8:19–20). Ми знаємо, що він свідчив про смерть і викуплення Сина Божого (див. 1 Нефій 19:10; Aлма 8:19). Зинос найбільш відомий завдяки своїй алегорії про оливкове дерево. З цієї алегорії зрозуміло, що він був пророком і провидцем (див. Кн. Якова 5).

Кн. Якова 5:3. “Я порівняю тебе, о доме Ізраїля, з культивованим оливковим деревом”

Культивування й вирощування оливкових дерев було звичною справою для мешканців давнього Ізраїлю. Старійшина Джеффрі Р. Холланд пояснює, чому Зинос використав оливкове дерево як могутній символ Божої любові до дому Ізраїля:

“Один дослідник ось що написав про цей поширений символ: “Відповідно до однієї гебрейської легенди деревом життя є оливкове дерево, і не безпідставно. Оливкове дерево вічнозелене. Воно не скидає листя. Коли настає осінь, листя не опадає. І в нестерпну спеку, і в зимові холоди воно постійно омолоджується. Без культивації оливкове дерево залишиться диким, буйно розростається і швидко загниває. Лише після довгого терплячого процесу культивації, який зазвичай триває вісім–десять років, воно починає приносити плоди. Мине ще багато часу, і з кореня, який на перший погляд здається мертвим, починають проростати нові пагони. [Зовнішній вигляд вузлуватих стовбурів справляє] враження боротьби, яка точиться між старим життям і оновленим”. [Truman Madsen, “The Olive Press: A Symbol of Christ,” in The Allegory of the Olive Tree, ed. Stephen D. Ricks and John W. Welch (1994), 2.]

Як навчав сам Легій, жодний символ не може передати сильніше і глибше всеосяжну, постійну, викупительну любов Бога—у тому числі й любов, що була явлена у вигляді дару Його Єдинонародженого Сина, ніж символ оливкового дерева,” (Christ and the New Covenant, 163–164).

© Річард Клів

Кн. Якова 5:3–77. Символічні складові алегорії Зиноса

У алегорії або притчі не слід прагнути до того, щоб надати кожній складовій певного символічного значення. Однак, якщо ми хочемо, щоб притчу зрозуміли, слід дати визначення її основним елементам. Червоною ниткою по всій алегорії Зиноса проходить принцип сповненої любові турботи Господа про Свій народ. Крім того, наступні образи допоможуть вам зрозуміти значення алегорії (див. також “Стислий огляд історії розсіяння Ізраїля” в додатку на с. 427 і “Збирання Ізраїля ” у додатку на с. 428).

Символ	Значення
Виноградник	Світ
Культивоване оливкове дерево	Дім Ізраїля, завітний народ Господа
Дике оливкове дерево	Іновірці або не ізраїльтяни (пізніше у притчі дикі гілки символізують Ізраїль в період відступництва)
Віти	Групи людей
Корінь культивованого оливкового дерева	Євангельські завіти, які Господь укладає зі Своїми дітьми, та обіцяння, які Він їм дає; постійне джерело сили й життя для вірних
Плід дерева	Життя або діяння людей
Обкопування, підрізання, підживлювання	Робота Господа зі Своїми дітьми, за допомогою якої Він прагне переконати їх бути слухняними й приносити добрий плід
Пересаджування віт	Розсіяння груп людей по всьому світу або відновлення їх до початкового стану
Прищеплювання	Процес духовного відродження, завдяки якому особа приєднується до завіту
Загнивання віт	Злочестивість і відступництво
Викидання віт у вогонь	Суд Божий

Кн. Якова 5:8–10. Що означає прищеплювати віти?

Прищеплювання—це коли здорові живі віти відрізають від дерева і вставляють у стовбур іншого дерева, щоб вони росли. Віти в цій алегорії символізують групи людей, які Господь брав з одного місця й пересаджував до іншого. В кінці кінців повторне прищеплювання Ізраїля включатиме те, що вони прийдуть до “пізнання істинного Месії” (1 Нефій 10:14).

Кн. Якова 5:23–25. “Я посадив другу віту”

Алегорія Зиноса допомагає нам зрозуміти, що розсіяння Ізраїля по всьому світу було благословенням для Ізраїля і для решти дітей Небесного Батька. Президент Джозеф Філдінг Сміт навчав: “У цій притчі оливковим деревом є дім Ізраїля. … На своїй рідній землі воно почало гинути. Тому Господь узяв віти, такі як нефійців, як загублені коліна та інші, яких Господь вивів у інші частини землі та про які ми нічого не знаємо. Він розсадив їх по всьому винограднику, тобто по всьому світу” (Answers to Gospel Questions, 4:204).

Президент Джеймс Е. Фауст (1920—2007), з Першого Президентства, пояснював мету розсіяння Ізраїля по всьому світу: “Розсіяння Ізраїля по всьому світу стало поширенням крові віруючих, щоб у наш час багато народів могли приєднатися до євангельського плану” (у Conference Report, Oct. 1982, 127; або Ensign, Nov. 1982, 87).

Кн. Якова 5:41, 47, 49. “Що міг я ще зробити для мого виноградника?”

Три рази Господар запитував: “Що міг я ще зробити для мого виноградника?” (Кн. Якова 5:41, 47, 49). Старійшина Джеффрі Р. Холланд дав коментар з приводу того, як це запитання допомагає нам зрозуміти справжню природу Бога і його невтомну турботу про Своїх дітей:

“Після обкопування і внесення добрив, поливу і прополювання, підрізання, пересаджування та прищеплювання великий Господар виноградника кидає свою лопату та садові ножиці і плаче, і кричить тим, хто хоче Його почути: “Що міг я ще зробити для мого виноградника?”

Який вражаючий образ Божої турботи про наше життя! Який розпач відчуває Батько, коли Його діти не вибирають собі ані Його, ані “євангелію Бога” [Римлянам 1:1], яку Він дав”. (у Conference Report, Oct. 2003, 74; або Лігона, лист. 2003, с. 72).

Кн. Якова 5:47–48. Розвивати духовне коріння

Президент Спенсер В. Кімболл (1895–1985) пояснював, чому розвиток глибокої духовної кореневої системи має передувати розростанню гілок і появі плодів:

“Я впевнений, що стосовно цього питання ми знайдемо великий урок у притчі про виноградник, яка міститься у п’ятому розділі книги Якова в Книзі Мормона. …

“…Віти подолали коріння його, ось, росли вони швидше, ніж сила коріння, забираючи силу на себе. Ось, я кажу, чи не це причина того, що дерева в твоєму винограднику зіпсувалися?” (Кн. Якова 5: 48; курсив додано).

Складається враження, що деякі [святі останніх днів] мають таку саму трудність; вони хочуть отримати щедрий врожай—як духовний, так і мирський—не розвиваючи кореневої системи, яка приносить сам врожай. Надто мало таких, хто готовий заплатити ціну, якою є дисципліна й робота, щоб розвинути міцне коріння. Такий розвиток має починатися змалку. Хлопчиком я добре не розумів, як те, що я кожного дня працював у садку, доглядав за худобою, носив воду, рубав дрова, лагодив паркан та виконував іншу роботу на невеличкій фермі, було важливим для поглиблення мого коріння, перш ніж виросли віти. Я такий вдячний, що мої батьки розуміли зв’язок між корінням і вітами. Тож нехай усі розвивають глибоке коріння, щоб ми могли здобути бажаний плід нашої старанної праці” (у Conference Report, Oct. 1978, 113; або Ensign, Nov. 1978, 74–75).

Кн. Якова 5:62–75. “Трудитися з усією силою в цей останній раз”

Під час служіння в кворумі сімдесятників старійшина Дін Л. Ларсен сказав, що кожен з нас робить свій внесок в остаточну підготовку світу до Пришестя Ісуса Христа:

“[Зараз] настав той період, коли Господь і Його служителі докладатимуть останні величні зусилля, аби донести послання істини до всіх людей землі й повернути назад нащадків давнього Ізраїля, які забули про свою справжню сутність.

Пророк Зинос, якого Яків цитує у Книзі Мормона, порівнює ці зусилля з роботою робітників, які підрізають і живлять виноградник та збирають його плоди в останній раз. Зинос порівнює Спасителя з господарем виноградника, який каже тим, хто йому допомагає: “Отже, давайте підемо і будемо трудитися з усією силою в цей останній раз, бо знайте, кінець наближається, і це в останній раз я буду підрізати свій виноградник” (Кн. Якова 5:62).

Ви прийшли на землю тоді, коли було закладено фундамент цієї величної роботи. Євангелію було відновлено востаннє. Церкву встановлено майже в усіх частинах світу. Сцену підготовлено для розгортання останніх дій драми. Ви будете основними акторами. Ви—серед останніх робітників у винограднику. Це ярмо вже одягнуто на ваші шиї. Саме для цього служіння вас обрано” (у Conference Report, Apr. 1983, 47; або Ensign, May 1983, 33).

Кн. Якова 6:10. “Озеро вогню і сірки”

Фраза “озеро вогню і сірки” багато разів згадується в Писаннях (Об’явлення 19:20; 20:10; 2 Нефій 9:16, 19, 26; 28:23; Кн. Якова 3:11; 6:10; Moсія 3:27; Aлма 12:17; 14:14; УЗ 76:36). Цю фразу використовують, як правило, для того, щоб описати місце, в яке потрапить після Суду та людина, яка не покаялася, або щоб передати душевні муки, пов’язані з гріхом.

Щодо місця, яке чекає на тих, хто не покаявся, в сучасному одкровенні сказано так: “[Злочестиві] підуть геть в озеро вогню і сірки з дияволом та його ангелами” (УЗ 76:36).

Щодо душевних страждань, пророк Джозеф Сміт (1805–1844) сказав: “Сама ж людина є мучителем себе і засуджує себе. Звідти і фраза: “Вони підуть в озеро, що горить огнем та сіркою”. Муки душевного розчарування людини є настільки ж нещадними, як озеро, що горить вогнем та сіркою” (History of the Church, 6:314).

Кн. Якова 7:2, 4, 7

Якими є деякі з доводів і методів Шерема? Якого вигляду набувають ці доводи й методи у наші дні?

Кн. Якова 7:1–23. Шерем, антихрист

У Кн. Якова 7 уперше в Книзі Мормона згадується про антихриста (див. коментар до Алма 30:6 на с. 216). Шерем, як і багато тих, хто був після нього, застосовував “велику силу красномовства” й улесливі слова, навчаючи, що “не буде ніякого Христа” (Кн. Якова 7:2, 4).

Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) навчав, що одна з найголовніших цілей Книги Мормона—допомогти нам розрізняти між істиною і обманом, викриваючи мотиви вчинків таких людей, як Шерем: “Книга Мормона викриває ворогів Христа. Вона руйнує лживі теорії та … дає силу смиренним послідовникам Христа у наш час вистояти проти злих планів, стратегій та вчень диявола. Відступники, описані у Книзі Мормона, подібні до відступників у наші дні. Бог у Своєму безмежному передбаченні так уклав Книгу Мормона, щоб ми могли бачити помилковість хибних освітніх, політичних, релігійних і філософських концепцій у наш час і знати, як їм протистояти” (у Conference Report, Apr. 1975, 94–95; або Ensign, May 1975, 64).

Кн. Якова 7:2–4. Як не піддатися обману

Президент Езра Тефт Бенсон навів наступні три запитання, які ми можемо ставити собі, щоб уникнути обману:

“1. Що сказано про це в Головних трудах? …

Бригам Янг казав, що Книга Мормона записана на таблицях його серця і, безсумнівно, рятувала його від того, щоб не піддатися обману. …

2. Другим дороговказом є такий: що кажуть з цього питання сучасні президенти Церкви, особливо нинішній Президент? …

3. Третім і останнім мірилом є Святий Дух—перевірка Духом. …Ця перевірка може бути ефективною лише тоді, коли канал спілкування з Богом є чистим і чеснотним, незабрудненим гріхом. Бригам Янг сказав:

“Ви можете знати, куди вас спрямовують—у правильному чи хибному напрямку, …бо кожен принцип, даний Богом через одкровення, доносить до розуму людини переконання про свою істинність. …

Як буде шкода, якщо хтось поведе нас до повного знищення!” (у Conference Report, Oct. 1963, 16–17).

Кн. Якова 7:13. “Покажи мені ознаку”

Господь сказав, що “рід лукавий і перелюбний шукає ознаки” (Maтвій 12:39). Ті, хто бажають ознаки без того, щоб спочатку виявити віру, виявляють свій духовний стан.

Пророк Джозеф Сміт навів сучасний приклад цього принципу: “Коли я проповідував у Філадельфії, один з квакерів почав вимагати ознаки. Я попросив його заспокоїтися. Після проповіді він знову попросив ознаки. Я сказав зібранню, що цей чоловік є перелюбником, бо лукавий і перелюбний рід шукає ознаки, а Господь сказав мені в одкровенні, що будь-яка людина, яка вимагає ознаки, є перелюбником. “Це правда, вигукнув,—один чоловік,—бо я впіймав його на цьому”. Пізніше той чоловік, коли був хрищений, зізнався у цьому гріху” (History of the Church, 5:268).

Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918) пояснив, у чому полягає слабкість людей, які прагнуть ознаки заради підтримки своєї віри: “Покажіть мені святих останніх днів, які потребують див, ознак і видінь, аби залишатися твердими у Церкві, і я покажу вам членів Церкви, чиє становище перед Богом є не дуже хорошим та хто вийшов на слизьку дорогу. Наша віра зміцнюється не завдяки чудесам, а завдяки смиренню й вірному послуху заповідям та законам Бога” (у Conference Report, Apr. 1900, 40).

Кн. Якова 7:13–20. Ознаки слідують за тими, хто вірить

Господь проголосив: “Ознаки слідують за тими, хто вірить (УЗ 63:9; див. також вірші 10–12). Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985) пояснив, що праведні матимуть ознаки у своєму житті завдяки своїй вірі:

“Ознаки є результатом віри. Час від часу вони даються духовно налаштованим людям, щоб зміцнити їхню віру, але головна мета ознак—не навертати людей до істини, але бути нагородою і благословенням для тих, хто вже навернувся до віри. …

Ознаки—це священні дари божественної прихильності, прибережені для вірних. Отримувачі цих дарів мають заповідь не вихвалятися ними” (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 713–714).

Кн. Якова 7:27. Бог з вами

У перекладі Книги Мормона англійською мовою Джозеф Сміт, використовує французьке слово adieu (прощавайте) в Кн. Якова 7:27. Один дослідник дав цьому таке пояснення:

“Підбір слів визначався стилем мови Джозефа Сміта, який намагався зробити переклад для нас зрозумілим. Ось чому слова, невідомі за часів Книги Мормона, зустрічаються в перекладі.

Словники часів Джозефа Сміта дають таке визначення слову adieu: “прощання; вияв добрих почуттів при розставанні з друзями” [що означає, “я ввіряю вас Богові”]. (Noah Webster, An American Dictionary of the English Language, 1828). Хоча це слово французького походження, на початку 19-го століття воно було у широкому вжитку в Новій Англії” (Edward J. Brandt, “I Have a Question,” Ensign, Oct. 1985, 17).

Обдумайте

Чого навчає алегорія Зиноса про те, як Бог дбає про Своїх дітей?
Президент Джозеф Філдінг Сміт сказав: “У наш час святі вирушають до всіх кінців світу як служителі виноградника, щоб зібрати Його плоди й покласти їх про запас до часу приходу Господаря” (Answers to Gospel Questions, 4:142). Як іще ми можемо допомагати Господу в збиранні плодів окрім виконання місіонерської роботи?
Чому тактика, до якої вдавався Шерем, є такою єфективною в наші дні? Як ви можете зміцнити себе, щоб протистояти їй?

Запропоновані завдання

Запишіть у своєму щоденнику євангельські принципи, знайдені в алегорії Зиноса (див. Кн. Якова 5). Порівняйте їх з тими євангельськими принципами, на яких наголошував Яків у Кн. Якова 6:3–13).
Прочитайте Алма 30:12–18 і супроводжуючий коментар до тих віршів (див. с. 217). Порівняйте доводи Коригора з доводами Шерема в Кн. Якова 7:2–13. Навчіть друга або одного із членів сім’ї щодо того, як ми можемо захищати себе від обману антихристів.
Прогляньте історію, що міститься під заголовком Кн. Якова 7:13 стосовно проповідника, який вимагав від Джозефа Сміта ознаки. Прочитайте Кн. Якова 7:13–20 і Алма 30:49–59 та порівняйте, що сталося з Шеремом і Коригором через те, що вони вимагали ознаки. Прочитайте Учення і Завіти 63:7–12 і коротко скажіть, чому віра не приходить через ознаки.